21 .Духовна сфера суспільства

Складовими духовної сфери суспільства є ідеї, теорії, погляди, уявлення, вірування, почуття, настрої, індивідуальне і суспільне усвідомлення життя, дія засобів масової інформації.

Духовність – це почуття й усвідомлення реальності, яка безпосередньо чи опосередковано спрямовує життє­діяльність людини.

Духовність пов’язана з усвідомленням власного буття, його змісту, вищого блага, тому виступає основним принципом само побудови особи та суспільства, необхідною умовою подолання хаосу у внутрішньому та зовнішнього світу.

Духовність – єдність об'єктивного і суб'єктивного стосовно визначеності людського життя. Духовність має розмаїті форми. Але найчастіше виявлення духовності спостерігається у творчій діяльності людини.

Творча, сповнена духовності людина спроможна перетво­рити камінь на витвір мистецтва, дерево – на історичну па­м'ятку, залізну руду – на залізничну колію, тобто зробити так, щоб природа існувала згідно з ідеями, які люди визна­ють як силу духу і як такі, до яких прагне душа.

Оскільки духовність визначають як здатність людської душі керуватися не тільки тілесним, а й духовним, духов­ність треба розуміти як таку властивість душі, що дає змогу людині ставити матеріальне в залежність від ідеального.

До­сягнення духовності є головним завданням, поставленим перед людиною в житті.

Духовне життя суспільства являє собою процес функціонування духовного в суспільстві.

Духовність відноситься до сфери свідомості, звернення до свідомості дозволяє зрозуміти обмеженість саморозкриття людини в окремому акті діяльності, та осмислити духовність. Духовність не можлива без розуму та волі, а також совісті.

Духовність відкриває людині цінності творчості, обрії досконалості та вічності, а дешевність – цінності переживання, обрії світу та почуття. Духовність перетворює людське життя в об’ємне та повнокровне, творче, вільне, відповідальне. Духовність ґрунтується на вірі, надії і любові.

Життя людини протікає на різних рівнях – індивідуальному та суспільному. Індивідуальне духовне життя розгортається завдяки оволодіння духовними надбаннями життя суспільного, коли людина потрапляє в поле тяжіння визначених їхніх цінностей, що функціонують в суспільстві.

Багатогранність духовного життя суспільства включає в себе такі складові: духовне виробництво, суспіль­на свідомість і духовна культура.

Духовне виробництво – виробництво і відтворення духовного життя суспільства, пов'язане з розвитком різних форм суспільної свідомості; продукування свідомості у визначеній суспільній формі.

Суспільна свідомість є сукупністю ідеаль­них форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уяв­лень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння при­роди і соціальної історії.

Духовна культура - це різноманітний досвід життєдіяльності соціальних суб'єктів, що включає в себе найсуттєвіші результати суспільного досвіду народів щодо освоєння суспільного буття, соціуму в цілому, багатогранних духовних цінностей.