Тема 5 питання 1

ВИНЕКНЕННЯ Товарне виробництво існувало вже 5—7 тисячоліть тому, за часів первісного суспільства. Тією чи іншою мірою воно було поширене в різних соціально-економічних системах. Так, автори посібнику «Україна і світ», характеризуючи економіку Стародавньої Греції, звертають увагу на те, що широкого розвитку набули у грецьких містах грошовий обіг і товарне виробництво. Щодо нашої країни, то тут вже на початку ХІІІ століття з'являється тенденція товарного ремесла, коли предмети вироблялися не тільки на замовлення, а й на продаж. Отже, існують спільні для різних історичних епох причини виникнення товарного виробництва.

Товарному виробництву властиві особливі сили розвитку, які виявилися в зародковій формі вже на початкових етапах виникнення елементів товарної системи, що протягом тисячоліть перетворилася на загальну форму виробництва. До них належать сили руху та постійного розвитку і вдосконалення виробництва, сили саморозвитку, саморегулювання. Якщо економіка тієї чи іншої країни пов'язана з товарним виробництвом, то держава (центр) не може зупинити розвиток виробництва, продуктивних сил, а може стати лише гальмом чи, навпаки, сприяти цьому розвиткові.

товарне виробництво — така система організаційно-економічних відносин, за якої корисні продукти створюються для їхнього продажу на ринку. Система товарного виробництва має три найважливіші специфічні ознаки:

-відкрите господарство

-розподіл праці

-непрямі зв'язки.

Ці ознаки визначають відповіді на основні проблеми будь-якої економічної системи: що створювати, як застосовувати для цього фактори виробництва і для кого призначаються вироблені продукти.

Розглянемо докладніше кожну з вищезгаданих основних рис товарного господарства.

По-перше, товарне виробництво ґрунтується на суспільному поділі праці, що склався між окремими господарськими одиницями. Розвиток поділу праці передбачає прогрес виробництва: зростання кваліфікації і вміння працівників, а також винайдення машин, що полегшують і скорочують працю, дозволяють одній людині виконувати роботу декількох. Збільшення виробництва благ на спеціалізованому підприємстві створює можливість і необхідність обмінювати їх надлишок на масу корисних речей, створених на іншому виробництві.

Характеристика товарного виробництва

Один з класиків політичної економії Адам Сміт високо оцінював значення поділу праці для зростання добробуту всіх одноосібних власників: «Кожен працівник може мати значну кількість продуктів своєї праці понад ту кількість, яка необхідна для задоволення його власних потреб; і оскільки всі інші працівники опиняються в такому самому становищі, він виявляється спроможним обміняти більшу кількість своїх продуктів на більшу кількість виготовлених ними продуктів…».

Таким чином, можна зробити висновок, що товарне господарство дає широкий простір загальному економічному закону поділу праці. Відповідно до цього закону економіка прогресує внаслідок дедалі якіснішої диференціації трудової діяльності. Зрештою виникає декілька форм поділу праці:

міжнародний поділ праці (між країнами)

загальний (між великими секторами національної економіки: промисловістю, сільським господарством тощо)

особливий (поділ всередині секторів на окремі галузі і види виробництва)

одиничне (всередині підприємств на окремі підрозділи).

5.2. Товар — это любой объект, предназначенный не для собственного использования его владельцем, а для отчуждения путем продажи. Товарную форму могут принимать самые различные объекты. Но большинство товаров — это продукты труда. Поэтому часто говорят, что товар представляет собой особую форму продукта труда, отличающуюся тем, что он поступает к конечному потребителю через продажу.

В соответствии с трудовой теорией стоимости товар обладает тремя свойствами:

1) потребительной стоимостью;

2) меновой стоимостью;

3) стоимостью.

Потребительная стоимость — это внешний полезный эффект, составляющий природу любого продукта труда, в том числе и товара. Появление нового продукта труда означает, прежде всего, появление новой потребительной стоимости, т. е. новой совокупности полезных качеств результата человеческой деятельности.

Меновая стоимость — это специфическое свойство, присущее только товарной форме продукта труда. Она представляет собой ту количественную пропорцию, в которой один товар обменивается на другой. Например, когда одна авторучка обменивается на пять тетрадей, меновую стоимость пяти тетрадей составляет одна авторучка.

Общим для обмениваемых товаров служит их стоимость. Она представляет собой воплощенный в товарах труд. При эквивалентном обмене, когда предложение и спрос совпадают, каждый товар обменивается на любой другой товар только в той количественной пропорции, которая фиксирует равенство воплощенного в них труда. Таким образом, меновая стоимость есть форма выражения стоимости товара, которая сама по себе в отдельно взятом товаре проявиться не может, как бы мы его не исследовали. Стоимость товара выражается только в его обмене, а именно: в той количественной пропорции, в которой он обменивается на другой товар.

Конкретный и абстрактный труд — это не два вида труда, а две стороны всех видов труда, материализованных в соответствующих товарах. Если мы рассматриваем любой вид труда конкретно, то останавливаемся на его натуральной стороне: на том, какую потребительную стоимость он создает, какие для этого используются средства производства, какой квалификации требуется рабочая сила, какая применяется технология. Все это — общие атрибуты конкретной стороны труда. Именно этой стороной отличаются друг от друга все виды труда: труд балерины — от труда преподавателя и т. д. Как видим, конкретный труд тесно связан со спецификой той потребительной стоимости, которая образует отличие данного товара. Поэтому конкретный труд создает потребительную стоимость товара.

Но любой вид труда можно рассматривать и абстрактно, т. е. отвлекаясь от того, какую потребительную стоимость он создает, какие средства производства в его процессе применяются, какой квалификации рабочей силы он требует, посредством какой технологии он осуществляется. труд как затраты физической, психической и интеллектуальной энергии безотносительно к их конкретной форме. Это и есть абстрактный труд.

Сущность закона стоимости заключается в том, что все товары производятся и обмениваются на основе общественного необходимого труда. Закон стоимости выполняет следующие функции.

1. Регулятор пропорций производства. Цены на рынке зависят от спроса и предложения. Если предложение не удовлетворяет спрос, а цены на данный товар растут, это означает, что его производители, продавая товар по повышенным ценам, получают большие доходы. В погоне за этими доходами другие производители направляют свои капиталы в данное производство, что ведет к изменению пропорций между отдельными отраслями и производствами. Когда рынок будет насыщен товарами и цены начнут падать, произойдет отток капиталов в другую отрасль, более доходную в данный период. Такой процесс идет постоянно.

2. Дифференциатор товаропроизводителей. Так как товары продаются по стоимости,то те производители, у кого индивидуальная стоимость выше общественной, не выдерживают конкуренции и разоряются. Те, кто производит товары с затратами ниже общественных, обогащаются.

3. Стимулятор развития производительных сил. Производитель, внедривший новшество, позволяющее повысить производительность труда, производит товары с индивидуальной стоимостью меньшей, чем общественная. А продает их по общественной стоимости. Следовательно, он получает дополнительную прибыль. Это происходит до тех пор, пока новшество не получит общественного распространения и не приведет к снижению общественно необходимых затрат труда.