20. Яка провідна ідея в.Скуратівський, стосовно громадянськості та патріотизму

а) Любов до свого краю, родини, батьківщини змалечку складається у людини несвідомо. Але справжня любов досягає вершин лише тоді, коли вона духовно усвідомлена, самовизначена. Якщо ж переважає інстинктивність, то любов до батьківщини може обернутися сліпим афектом, здатним заглушити в душі і голос совісті, і голос справедливості, і навіть вимоги елементарного сенсу Тоді людина переживає не творче піднесення, а навпаки, погорду, зневагу до інших народів. Ідея батьківщини передбачає в людині живе начало духовності. Якщо ж людина не має останнього, то вона може прожити все життя в межах своєї держави і не “знайти” своєї батьківщини, не полюбити її всім серцем, залишитися духовною сиротою.

б) громадянське виховання молоді – це головний засіб збереження державного устрою. Те, що має загальний інтерес, потрібно і вирішувати загальним спосо­бом. Не треба, крім цього, думати, ніби кожен громадянин існує сам по собі. Ні. Всі громадяни належать державі, тому що кожен із них є часткою держави. І турбота про кожну частку, звісно, повинна мати на увазі піклування про все ціле.

в) “Ужасная єсть древняя руского народа історія, показующая, як народ той непременно делился на партии, боролся сам с собой, истребляя родину, а наконец исчез в темном мраці, оставляя мало недужньїх потомков, не–счастную гибель народа своего вещающих... Якщо нащадки отримають у спадщину несогласньїй спор и междуособную брань, то немила им будет наша память, а великанское народное здание будет в обиталище совам”

г) любов до свого краю, родини, батьківщини змалечку складається у людини несвідомо. Але справжня любов досягає вершин лише тоді, коли вона духовно усвідомлена, самовизначена. Якщо ж переважає інстинктивність, то любов до батьківщини може обернутися сліпим афектом, здатним заглушити в душі і голос совісті, і голос справедливості, і навіть вимоги елементарного сенсу Тоді людина переживає не творче піднесення, а навпаки, погорду, зневагу до інших народів.

21. Де викладені визначальні етичні норми і принципи соціальної роботи:

а) “Етика соціальної роботи: принципи і стандарти”

б) «Етичний кодекс Соціального педагога»

в) Кодекс професiйної етики соціолога

г) Кодекс професiйної етики соціального працівника

д) Етичний кодекс психолога

22. Коли була схвалена “Етика соціальної роботи: принципи і стандарти”

а) Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) 1967 р.

б) Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) 1994 р.

в) Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) 1955 р..

г) П'ятим з'їздом Соціологічної асоціації України, 20 травня 2004 року,

Київ .

д) На І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві.

23. На яких положеннях базуються “Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників” :

а) Міжнародного морального кодексу професійних соціальних працівників”

б) Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи”

в) “Етика соціальної роботи: принципи і стандарти”

г) Загальна декларація прав людини.

24. Які стандарти етичної поведінки викладено в “Міжнародних етичних стандартах соціальних працівників”

а) Стандарти поведінки соціального працівника стосовно клієнтів

б) Етична поведінка клієнтів соціальних служб

в) Стандарти стосунків соціального працівника з агентствами й організаціями

г) Стандарти поведінки соціального працівника стосовно колег

д) Етикет соціальної роботи

25. Що визначають Основні стандарти етичної поведінки в “Міжнародних етичних стандартах соціальних працівників”

а) Визначати й аналізувати основу і природу індивідуальних, групових, громадських, національних та інтернаціональних проблем.

б) Відповідально виконувати визначені завдання і функції агентств чи організацій, вносячи свій внесок у розвиток соціальної політики, методології і практики з метою створення кращих стандартів.

в) Прагнути зрозуміти кожного окремого клієнта і систему клієнтства, елементи, що впливають на поведінку і пропоновані послуги.

г) Дотримуватися й розвивати цінності, знання й методологію професії, утримуватися від поведінки, що порушує правила професійної діяльності.

д) Нести основну відповідальність за стосунки з конкретним клієнтом, але в межах, визначених етичними вимогами.