3 Оподаткування як інструмент фіскальної політики

Податки – це система обов'язкових платежів підприємств, організацій і населення. Виходячи з економічної природи податків, визначаються їх функції.

1. Фіскальна функція податків – податкові надходження в бюджет забезпечують державу необхідними фінансовими ресурсами.

2. Регулююча функція податків полягає в тому, що через податки і податкові пільги держава впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання. По-перше, податкові заходи держави можуть стимулювати виробництво найбільш необхідних видів продукції, а також впровадження досягнень науково-технологічного прогресу. По-друге, за допомогою системи податків держава може скорочувати або збільшувати сукупний попит.

3. Контрольна функція – дозволяє кількісно відобразити податкові надходження і зіставляти їх з потребами держави у фінансових ресурсах. Крім цього, за допомогою цієї функції можна оцінити ефективність податкового механізму, контролювати рух фінансових ресурсів, виявити необхідність внесення змін у податкову систему і податкову політику.

Податкова система – сукупність податків, зборів, мита, інших платежів, що стягуються на території держави, а також форм і методів їх побудови.

Податкова ставка – величина податку в розрахунку на одиницю оподаткування, у якій вимірюється об'єкт оподаткування; частка від вартості оподатковуваного об'єкта, яку потрібно виплатити як податок.

Податкові гавані – держави, території невеликих площ, які своєю політикою активно залучають закордонні позичкові капітали за рахунок надання податкових пільг на своїй території.

Податкові канікули – термін, встановлений законом, протягом якого певна група підприємств, організацій законно не сплачує той чи інший податок.

Принципи оподаткування:

1. Принцип справедливості, нейтральності щодо всіх платників. Він полягає у всеосяжності оподаткування, а також у залежності рівня податкової ставки від рівня доходів і реалізується через диференційовані податкові ставки;

2. Принцип простоти і доступності вимагає, щоб сума, спосіб і час стягнення податків були заздалегідь відомі платникам;

3. Принцип однократності оподаткування припускає однократне стягнення різноманітних видів податків з одного джерела доходів як на національному, так і на міжнародному рівнях;

4. Принцип гнучкості оподаткування полягає в створенні через систему пільг кращих умов розвитку для окремих напрямків діяльності відповідно до економічної політики держави;

5. Принцип стабільності і сталості ставок податкових платежів, а також порядку обчислення податкових платежів у бюджет;

6. Принцип обов'язковості сплати податків.

Застосовуються різні форми оподаткування. Пропорційне оподаткування передбачає встановлення однакової податкової ставки для всіх суб'єктів оподаткування. Прогресивне оподаткування передбачає, що чим більше загальний доход, тим більше і податкова ставка. Змішане оподаткування – якщо доход менше певного розміру, то оподаткування здійснюється за мінімальною податковою ставкою. Зі збільшенням доходу податкова ставка збільшується. Сутність регресивного оподаткування полягає у зменшенні податкової ставки по мірі збільшення доходу суб'єкта оподаткування.

Недоліки пропорційної шкали оподаткування можна визначити наступним чином:

- вона безпідставно забезпечила рівномірне навантаження на доходи різних верств населення незалежно від їх розмірів;

- із введенням єдиної ставки оподаткування не відбулося зменшення частки заробітної плати, виплачуваної "у конвертах". Причина цього в тому, що на "тінізацію" заробітної плати значно впливає рівень соціального навантаження, який із реформуванням податку на доходи фізичних осіб не знизився і становить 37-38 % фонду оплати праці підприємств;

- введення пропорційної ставки оподаткування в розмірі 13 %, а потім її підвищення до 15 % збільшило податкове навантаження на незаможні верстви населення України;

- не була досягнута головна мета зміни системи оподаткування – підвищення доходів Зведеного бюджету України.

Податкові пільги – це інструменти податкового регулювання, закріплені в нормативних актах як виключення із загальної схеми нарахування конкретного виду податку, і стосуються об'єкта, ставки або інших складових оподаткування. Основні види податкових пільг:

- звільнення від сплати податку – це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати конкретних видів податків.

- вилучення – це виключення з оподатковуваного доходу, тобто з певних доходів не стягуються податки.

- знижки – це форма податкових пільг, пов'язана з витратами платника, тобто певні витрати платника приводять до зменшення податкових відрахувань.

- податковий кредит – це вид пільги, об'єктом якої виступає розрахована сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується в таких формах: зменшення ставки податку, відстрочення платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів.

Дискреційна фіскальна політика проводиться державою безпосередньо і складається в маніпулюванні податковим пресом і державними витратами на суспільні і квазісуспільні блага, а саме – держконтракт і держзамовлення, державні інвестиції, соціальні трансферти, фінансування державних програм, суспільних робіт.

Недискреційна фіскальна політика, або система убудованих амортизаторів – це економічний механізм, що автоматично реагує на зміну економічного становища без необхідності прийняття будь-яких кроків з боку уряду. В якості автоматичних стабілізаторів виступають прогресивний податок, допомога по безробіттю, по бідності, субсидії фермерам, трансфертні платежі і т. ін.

На характер фіскальної політики впливає фаза економічного циклу, відповідно до якої, вона може носити стримуючий або стимулюючий характер.

У період спаду в економіці фіскальна політика носить стимулюючий характер і спрямована на розвиток виробництва. При цьому уряд збільшує державні закупівлі і трансферти населенню, інвестиції і субсидії, а також знижує податки, непрямим шляхом стимулюючи сукупний попит. Така політика призводить до дефіцитного фінансування, але стримує падіння виробництва.

Стримуюча фіскальна політика проводиться в умовах інфляції, викликаної надлишковим попитом. Вона полягає в зменшенні державних витрат, збільшенні податків, сполученні цих інструментів. Результатом є стримування сукупного попиту. Така політика сприяє притоку фінансових ресурсів у держбюджет і створює позитивне сальдо.