Тема 2 фінансово-кредитна система національної економіки

1. Структура фінансово-кредитної системи.

2. Роль державного бюджету в національній економіці.

3. Оподаткування як інструмент фіскальної політики.

4. Грошово-кредитна політика держави, види і інструменти.

5. Конвертованість валют і регулювання валютного курсу.

6. Функції ціни і методи цінового регулювання

Ключові слова: фінанси, фінансовий ринок, державний бюджет, профіцит, дефіцит, податки, податкові пільги, облікова ставка, грошова емісія, валютний курс, конвертованість валюти, девальвація, ревальвація, валютні інтервенції.

1 Структура фінансово-кредитної системи

Фінансово-кредитна діяльність в Україні здійснюється на основі ст. 99 Конституції України, ст. 333 – 351 Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. (параграф 3 розділ 71), Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 г, Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 р., Закону України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україну" від 05.04.2001 р., Ухвали Правління НБУ від 31.08.2001 р. № 375, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України" вiд 09.07.2010  № 2478-VI,  Бюджетного кодексу України вiд 08.07.2010  № 2456-VI, а також інших законів і постанов.

Рисунок 1.11 – Елементний склад фінансової системи України

Фінансово-кредитну систему будь-якої національної економіки в сукупності складають централізовані і децентралізовані фонди, а також кредитні ресурси. У цілому фінансово-кредитна система включає дві підсистеми: фінансову і кредитну.

Фінанси – це сукупність грошових відносин, що виникають у процесі розподілу, перерозподілу вартості національного продукту, формування і використання грошових фондів, необхідних для задоволення суспільних потреб.

Фінанси виконують наступні функції:

1. Розподільну – полягає в тому, що вони опосередковують розподіл і перерозподіл створеного національного продукту. Завдяки цій функції формуються фонди коштів суб'єктів господарювання, держави, доходи населення.

2. Контрольну функцію фінансів реалізують органи державної влади і управління, вона дає можливість кількісно контролювати процес створення і використання коштів.

Фінансова система країни – це сукупність фінансових відносин і фінансових установ, які їх реалізують.

Фінанси господарюючих суб'єктів (підприємств, організацій, установ) є основою фінансової системи, тому що вони обслуговують основну ланку економічної системи, у якій створюються товари і послуги, формується основна маса фінансових ресурсів країни.

Державні фінанси забезпечують державу необхідними коштами для виконання економічних і політичних функцій. Вони включають державний бюджет, позабюджетні фонди, державний кредит. Державні фінанси функціонують на різних рівнях управління: загальнодержавному, регіональному, місцевому.

Позабюджетні фонди – це кошти уряду, регіональних і місцевих органів влади, які використовуються для фінансування видатків, не включених до бюджету. Вони формуються за рахунок спеціальних цільових відрахувань юридичних і фізичних осіб, інших джерел.

Державний кредит визначається необхідністю залучення вільних коштів на основі зворотності і платності для фінансування державних видатків. Він складається з державних позик, гарантованих позик і державних позичок.

Державні позики можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Внутрішні – пов'язані з акумуляцією вільних коштів населення, суб'єктів господарювання своєї країни шляхом випуску і продажу на фондовому ринку державних цінних паперів. Зовнішні позики – держава одержує кредити від іноземних урядів, міжнародних фінансово-кредитних організацій, банків, а також продає державні цінні папери іноземним фізичним і юридичним особам.

Гарантовані позики, за яких держава є гарантом при одержанні іноземних кредитів регіональними і місцевими органами влади, суб'єктами господарювання.

Державні позички, за яких держава може виступати не тільки в ролі позичальника, але і як кредитор. Вона може надавати кредити іншим державам, іноземним юридичним особам, може також надавати фінансову допомогу окремим підприємствам національної економіки у формі казначейських позичок.

Державне страхування являє собою сукупність перерозподільних відносин, що виникають із приводу захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при наставанні певних подій за рахунок коштів страхового фонду, сформованого з їх страхових внесків.

Фінанси домогосподарств – це кошти громадян, якими вони розпоряджаються у рамках окремого економічного осередку суспільства.

Домогосподарство – економічна одиниця, що функціонує у споживчій сфері національної економіки і виконує певні функції, а саме: надання підприємницькому сектору економічних ресурсів, використання доходів від їх продажу на споживання і нагромадження, формування і відтворення людського капіталу.

Кредитна підсистема містить у собі банківську і парабанківську сферу. Банківська сфера складається з емісійних банків (Центральний банк країни) і неемісійних, які охоплюють комерційні і спеціалізовані банки (іпотечні, інноваційні, інвестиційні, ощадні і т. ін.). Парабанківська сфера включає спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (кредитні союзи, розрахункові центри, страхові суспільства, лізингові і факторингові фірми, ломбарди і т. ін.), а також поштово-ощадні установи.