1 Сутність національної економіки як науки
Автором першої цілісної теоретичної концепції національної економіки був німецький економіст Ф. Ліст. Сутність цієї теорії знайшла своє відображення в його роботі "Національна система політичної економії" (середина ХІХ ст.). У ній були розглянуті питання стосовно пошуку шляхів захисту національних економічних інтересів за умов об'єднання дрібних держав, розділених митними бар'єрами і відкритих для експансії іноземних товарів. В ХХ столітті, особливо в повоєнний період, зазначена ідея одержала подальший розвиток при формуванні національної моделі об'єднання ринкових сил, державного регулювання і національних традицій. Найбільш повною мірою це відобразилося в праці В. Ойкена "Основи національної економіки".
Кінець ХХ-го століття і початок ХХІ-го характеризуються значною активізацією національно-економічних досліджень. Це, по-перше, пов'язано з поширенням глобалізаційних тенденцій розвитку світової економіки, загостренням проблем об'єднання загальносвітових тенденцій і закономірностей розвитку з національними інтересами і цілями, відповідною корекцією економічної політики. По-друге, в країнах з трансформаційною економікою відбувається активний пошук ефективних моделей національної економіки і системи національної економічної безпеки.
Національна економіка являє собою комплекс систематизованих учень про закономірності становлення і функціонування господарської системи суспільства, а також теоретичні і методологічні підходи щодо розробки державної політики з питань подальшого розвитку національної господарської системи.
Економічний потенціал країни – сукупна здатність національної економіки, її галузей, підприємств виконувати виробничо-економічну діяльність, виробляти продукцію, здійснювати будівництво, перевезення вантажу, надавати послуги населенню.
Головними елементами механізму реалізації національної економіки як господарської системи країни виступають суб'єкти, об'єкти і методи регулювання.
Суб'єкти – це носії, виразники і виконавці господарських інтересів, насамперед, це держава, парламент, уряд, місцеві адміністрації, різні соціальні групи, що відрізняються між собою майном, доходами, видами діяльності, професіями, галузевими і регіональними інтересами, а також громадянські об’єднання.
Об'єкти національної економіки – це всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в національній економіці в цілому, а також на окремих її рівнях, тобто в мікро-, мезо- і макроекономіці.
До найбільш важливих об'єктів належать:
- сфери галузевої і територіальної структури;
- економічний цикл;
- умови нагромадження капіталу;
Рисунок 1.1 – Екстернальні і інтернальні ефекти діяльності економічних суб'єктів
- зайнятість;
- соціальні відносини;
- грошовий обіг;
- платіжний і торговий баланс;
- ціни;
- науково-дослідні та дослідницько-конструкторські розробки;
- підготовка кадрів;
- навколишнє середовище;
- зовнішньоекономічні зв’язки.
Під методами регулювання національної економіки розуміють способи впливу держави на її розвиток і функціонування. Виділяють адміністративні (прямі) методи і економічні (непрямі) методи.
Прямі методи державного впливу на економіку не пов'язані зі створенням додаткового матеріального стимулу і ґрунтуються на адміністративній силі державної влади.
До методів прямого державного впливу відносяться:
- визначення стратегічних цілей розвитку економіки і їх відображення в індикативному і інших планах, цільових програмах;
- державні замовлення і контракти на постачання певних видів продукції, виконання робіт, надання послуг;
- державна підтримка програм, замовлень і контрактів;
- нормативні вимоги до якості і сертифікації технології і продукції;
- правові і адміністративні обмеження, заборони на випуск певних видів продукції;
- ліцензування зовнішньоторговельних операцій з експорту і імпорту товарів.
Методи непрямого державного регулювання економічних процесів опираються в основному на товарно-грошові важелі, визначають "правила гри" у ринковому господарстві і впливають на економічні інтереси суб'єктів господарської діяльності. До них відносяться:
- рівень оподаткування і система податкових пільг;
- регулювання цін, їх рівнів і співвідношень;
- ставки відсотка по кредитам і кредитні пільги;
- митне регулювання експорту і імпорту, валютні курси і умови обміну валют.
Економічна діяльність – процес поєднання дій, які дають можливість одержати відповідний набір продукції або послуг.
Макроекономічна рівноважність – стан еколого-соціально-економічної системи, в якому у довгостроковому періоді досягається оптимізація функціонування та взаємодії усіх її складових.
Стійкість і стабільність національної економіки – міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, стримування дестабілізуючих факторів.
Рисунок 1.2 – Методи регулювання національної економіки