Тема 8 соціальні основи національної економіки
1. Соціальна політика держави, її види і форми.
2. Показники якості і рівня життя населення.
3. Ринок праці і зайнятість населення.
4. Політика доходів.
Ключові слова: соціальний захист, соціальні гарантії, індекс людського розвитку, прожитковий мінімум, кошик споживача, індекс вартості життя, безробіття, ринок праці, бідність, доходи, заробітна плата, компенсація, адаптація, індексація.
1 Соціальна політика держави, її види і форми
Соціальна політика – це діяльність держави по створенню і регулюванню соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості і соціально-політичної стабільності в країні.
Соціальна політика держави будується на основі наступних принципів:
- соціальної справедливості;
- рівності можливостей кожного в одержанні необхідних йому соціальних благ;
- гарантії одержання з боку держави основних матеріальних благ і послуг у розмірі мінімально припустимого соціального "стандарту".
Рисунок 3.7 – Суб'єкти соціальної політики України
Соціальна політика держави може носити як пасивний, так і активний характер. Пасивна соціальна політика держави припускає заходи впливу, тобто допомогу, підтримку, розвиток лише відносно окремих категорій громадян. У цьому випадку соціальна політика здійснюється вибірково. Соціальна політика активного характеру проваджується через механізм стимулювання виробництва в країні, забезпечуючи можливість зростання доходів основної маси населення, що дозволяє їм самостійно убезпечувати власну життєдіяльність.
Способом реалізації соціальної політики виступає система соціального захисту і соціальних гарантій.
Соціальний захист – це система державних заходів щодо забезпечення гідного матеріального і соціального стану громадян.
Соціальні гарантії – це система обов'язків держави перед своїми громадянами щодо задоволення їх соціальних потреб.
Рисунок 3.8 – Об'єкти соціальної політики
Рисунок 3.9 – Принципи соціальної політики
Сучасні моделі соціальної політики відрізняються за ступенем втручання держави в соціально-економічну сферу суспільства, соціальної захищеності громадян, за рівнем забезпеченості свободи соціального вибору у різноманітних верств населення, за впливом соціальних процесів на економічний розвиток країни.
2 Показники якості і рівня життя населення
Рисунок 3.10 – Фактори розвитку соціальної інфраструктури
Індекс людського розвитку використовується для визначення рівня життя в різноманітних країнах експерти використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу, або скорочено Цей показник запропонований ООН як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни. Індекс людського розвитку має три складові: тривалість життя населення; рівень освіти; обсяг ВВП на душу населення.
Індекс якості життя – характеризує рівень освіти, медичного обслуговування, тривалість життя, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність, доступ до політичного життя і т. ін.
Прожитковий мінімум – це рівень грошового доходу населення, що забезпечує придбання мінімального, науково обґрунтованого набору матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людини. Визначає нижню межу суспільно необхідного рівня життя людини за певних умов розвитку суспільства. При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють фізіологічний і соціальний. Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача.
Кошик споживача – це вартість стандартного набору товарів і послуг масового споживання середнього споживача в конкретній країні в певний час.
Прожитковий мінімум включає наступні складові:
1. Мінімальний "продуктовий кошик", що розраховується в середньому на душу населення і для основних соціально-демографічних груп. У середньому частка витрат на харчування в прожитковому мінімумі становить приблизно 45 %.
2. Витрати на непродовольчі товари, розраховані, виходячи з мінімальних показників забезпеченості окремими товарами і термінів служби їх, а також цін на ці товари. Частка цих витрат близько 22 %.
3. Витрати на послуги, обчислені також виходячи з їх мінімального набору, частка яких становить 28 %.
4. Податки і обов'язкові платежі, визначені у відсотковому відношенні до вартості "споживчого кошика", становлять близько 6 %.
Прожитковий мінімум або межу малозабезпеченості можна обчислювати наступними методами:
- статистичний метод визначає межу малозабезпеченості на рівні доходів, якими розпоряджається певна частина малозабезпечених громадян країни (10 – 20 %);
- нормативний метод ґрунтується на спеціально розроблених нормативах, а саме наборів товарів для задоволення основних фізіологічних і соціальних потреб людини в розрізі окремих вікових груп;
- комбінований метод розрахунку прожиткового мінімуму поєднує в собі елементи двох перших методів;
- суб'єктивний метод розрахунку прожиткового мінімуму ґрунтується на аналізі результатів соціологічних досліджень серед населення;
- ресурсний метод припускає облік можливостей національної економіки в забезпеченні матеріальних і духовних потреб населення.
Індекс вартості життя – це індекс, що характеризує зміну цін на споживчі товари і тарифів на послуги щодо фіксованого набору товарів і послуг, які входять у споживчий набір окремих категорій населення. Він покликаний відобразити зміни ринкової вартості основних елементів споживчих витрат, що пов’язані з зростанням цін на товари і тарифів на послуги.
Коефіцієнт життєздатності населення характеризує можливості збереження генофонду, інтелектуального розвитку населення в умовах проведення конкретної соціально-економічної політики.
Індекс інтелектуального потенціалу суспільства відображує рівень освіти населення і стан науки в країні. При його розрахунку враховуються: рівень освіти дорослого населення; питома вага студентів у загальній чисельності населення; частина витрат на освіту у ВВП; частина зайнятих у науці і науковому обслуговуванні в загальній чисельності зайнятих; частина витрат на науку у ВВП.
Людський капітал на душу населення відображує рівень витрат держави, підприємств і громадян на освіту, охорону здоров'я і інші складові соціальної сфери на душу населення. Чим вище рівень економічного розвитку країни, тим більше рівень людського капіталу і його частина в структурі всього капіталу.
Абсолютна бідність – відсутність доходу як такого, або відсутність доходу, необхідного для забезпечення мінімуму життєвих потреб людини або родини.
Відносна бідність – визначається розміром доходів нижче прожиткового мінімуму.
Мінімальна заробітна плата – гарантований державою соціальний мінімум нетарифікованої праці.
Окремі сторони якості життя характеризують часткові показники:
- соціально-демографічні, пов’язані з тривалістю життя, динамікою захворюваності, народжуваності, смертності;
- економічної активності населення – відображують рівень безробіття, міграції населення і її причини;
- соціальної напруженості – засвідчують участь у політичних заходах, страйках, частку тіньової економіки у ВВП, динаміку злочинності;
- розвитку соціальної сфери – визначають частку видатків на освіту, науку, охорону здоров'я і культуру у ВВП, число учнів і студентів, у тому числі, що навчаються безкоштовно і платно, середнє число учнів на одного викладача;
- екологічні – показують величину шкідливих речовин в атмосфері, ґрунті, воді, продуктах харчування, частки витрат на екологію у ВВП; інвестиції в основний капітал, спрямовані на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів.
Рисунок 3.11 – Елементи системи безпеки національної економіки