5 Конвертованість валют і регулювання валютного курсу

Велике значення для національної економіки має конвертованість національної валюти. Валюта (valuta, value – з італійської буквально перекладається як "вартість", "цінність", "благо").

Конвертованість валюти – це вільний обмін валюти даної країни на валюти інших країн у будь-якій формі і за всіма операціями без обмежень. Конвертованість валюти означає, що національна валюта виконує функцію світових грошей. Перевага конвертованості валюти полягає в тому, що дана країна може здійснювати розрахунки з іншими країнами національною валютою, що на практиці означає одержання безпроцентного іноземного кредиту, забезпечує просування своїх товарів, послуг, капіталу на зарубіжні ринки. Конвертованість валюти визначає національний режим регулювання валютних операцій за різноманітними видами операцій. Із цих позицій умовно усі валюти підрозділяються на три групи:

- вільно конвертована валюта – означає, що відсутні будь-які законодавчі обмеження на проведення валютних операцій за тими чи іншими видами операційних дій (торговими, неторговими, руху капіталу);

- частково конвертована валюта існує в тих країнах, де є кількісні обмеження або спеціальні процедури щодо обміну валюти за окремими видами операцій або для різноманітних суб'єктів валютних операцій;

- неконвертована валюта – це валюта тієї країни, законодавство якої передбачає обмеження обміну валюти практично за всіма видами операцій.

Валютне регулювання – це відповідна корекція курсу національної грошової одиниці. Метою валютного регулювання є підтримка оптимального для країни валютного курсу і визначення режиму обміну національної валюти на іноземну і вивозу валютних коштів із країни. Конкретна валютна політика залежить від стану національної економіки і платіжного балансу.

Політика держави у царині регулювання валютного курсу характеризується різним ступенем участі. У зв’язку з цим існують дві протилежні системи організації валютного курсу: система жорстко фіксованих валютних курсів і режим вільного плавання.

В умовах фіксованих обмінних курсів національної валюти центральні банки з метою їх регулювання здійснюють певні процеси, які носять назву девальвації і ревальвації національної валюти.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями різних країни, що визначається їх купівельною спроможністю і низкою інших факторів (станом платіжного балансу, рівнем інфляції, міграцією капіталів і т. ін.).

Девальвація означає дії відповідних органів, що спрямовані на зниження обмінних курсів валюти власної країни. Таке зниження приводить, з одного боку, до стимулювання експорту і споживчого попиту на внутрішньому ринку, з другого, – до підвищення конкурентоспроможності й поліпшенню торговельних позицій на світовому ринку.

Ревальвація має зворотне значення. Вона пов'язана з діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти. Ревальвацією стимулюється товарний імпорт, притік іноземних інвестицій.

Якщо центральні банки прагнуть утримати валютні курси зафіксованими, вони здійснюють валютні інтервенції. Валютна інтервенція передбачає операції по купівлі і продажу власної валюти або конкурентної валюти іншої держави. Такі операції впливають на зміну попиту та пропозиції на валютному ринку певної грошової одиниці.

Встановлені в законодавчій формі максимальний і мінімальний рівні валютного курсу на певний період часу утворюють валютний коридор. Після закінчення визначеного часу параметри валютного коридору змінюються відповідно до змінених умов у валютній сфері.

До процесів регулювання валютного курсу належать також встановлення нормативу обов'язкового продажу експортного валютного виторгу на внутрішньому валютному ринку та визначення порядку встановлення валютного курсу (фіксований, плаваючий).