Форми реалізації міжнародної міграції капіталу

Критерій класифікації	Форми
За формою власності	Державна (суб'єкти: держава в особі уряду та Націона­льного банку; міждержавні та наддержавні організації). Приватна (недержавна) (суб'єкти: фізичні особи; бан­ки, компанії, у т.ч. ТНК; страхові інвестиційні, трастові фонди тощо). Змішана
За терміном міграції	Короткотермінова (до одного року). Середньострокова (від одного до п'яти років). Довготермінова (більше п'яти років)
За величиною потоків	Велика. Середня. Мала
За формою здійснення	Товарна (товари, рухоме та нерухоме майно). Грошова (іноземна валюта, національна валюта, грошові вимоги, цінні папери). Економіко-правова (права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність). Змішана
За відповідніс-тю чинному законодавству	Легальна. Нелегальна
За характером використання	Підприємницький капітал (міжнародні інвестиції) — кошти, що прямо чи опосередковано вкладаються у ви­робництво з метою отримання підприємницького прибу­тку чи дивідендів. Позичковий капітал (міжнародний кредит) — кошти, які надаються в позику з метою отримання відсоткового доходу; Гуманітарна та фінансова допомога (гранти, пільгові кредити тощо), спрямована на забезпечення довгостро­кових економічних та політичних інтересів

• коефіцієнт, що відображає частку іноземного капіталу у внутрішніх потребах у капіталовкладеннях (К_п): K_n = IK/D_dK×100%,

де D_dK — внутрішній попит на капітал у країні;

• темп зростання експорту (імпорту) капіталу по відно­шенню до попереднього періоду;

• сума залучених іноземних інвестицій на душу населен­ня тощо.

Серед існуючих форм ММК найбільш значущими є екс­порт та імпорт підприємницького та позичкового капіталу. Ці потоки істотно відрізняються за своїми рушійними силами, роллю у відтворювальних процесах, супровідними формами доходу та наслідками.

2. Рух підприємницького капіталу

Підприємницький капітал рухається в міждержавному просторі у формі інвестицій. У широкому розумінні міжна­родними є ті інвестиції, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, які належать різним країнам (резидентів та нерезидентів щодо конкретної країни).

Із країни базування здійснюється експорт капіталу. Вона є місцем переважного перебування інвестиційного суб'єкта (для фізичної особи — це країна громадянства, для юридичної — країна реєстрації). Інвестування капіталу, його безпосереднє вкладення здійснюється в приймаючій країні. Країни базування іноді називають країнами-донорами, а приймаючі країни — кранами-реципієнтами інвестицій.

Міграція підприємницького капіталу обов'язково перед­бачає наявність чотирьох ознак:

1) безпосередня організація та участь у виробничому про­цесі за кордоном;

2 довгостроковий характер вкладення грошових, фінан­сових та/ або матеріальних активів;

3) перерозподіл власності між резидентами та нерезиден­тами конкретної країни;

4) цільова функція — повний контроль над об'єктом інве­стування, отримання підприємницького прибутку та дивідендів.

Залежно від мети участі в міжнародних інвестиційних програмах розрізняють дві форми підприємницького капіта­лу: прямі іноземні інвестиції та портфельні інвестиції.