- •Лекція № 31. Тема. Проблеми соціально-педагогічної роботи з «дітьми вулиці».
- •Поняття «діти вулиці».
- •Стадії «виходу на вулицю». Напрямки роботи з «дітьми вулиці».
- •Влаштування безпритульних дітей.
- •3. Влаштування безпритульних дітей
- •Тема. Проблеми соціально-педагогічної роботи з «дітьми вулиці».
- •Дидактичні засоби навчання:
- •Хід заняття
- •Поняття «діти вулиці».
- •Стадії «виходу на вулицю». Напрямки роботи з «дітьми вулиці».
Стадії «виходу на вулицю». Напрямки роботи з «дітьми вулиці».
Стадії зміни стилю життя дитини у процесі «виходу на вулицю»:
Стадія байдужості: дитина навіть не розглядає можливість виходу на «вулицю», причому вихід «на вулицю» передбачає широке розуміння цього поняття.
Стадія роздумів – дитина по-справжньому задумується над тим, щоб залишити домівку й піти на вулицю.
Підготовча стадія – дитина має намір вийти на вулицю.
Стадія дії – дитина практично реалізує кроки для виходу на вулицю.
Стадія підтримки дії – дитина перебуває на вулиці.
Процес переходу від активної дії до стану байдужості (повернення з вулиці) також охоплює 5 стадій:
1а. Стадія байдужості – дитина навіть не розглядає питання можливості повернення додому чи іншого варіанту повернення з вулиці.
2а. Стадія роздумів – дитина по-справжньому роздумує над тим, щоб повернутися з вулиці.
3а. Дитина приймає рішення повернутися з вулиці найближчим часом.
4а. Стадія дії – дитина робить спроби повернутися з вулиці.
5а. Стадія підтримки дії – дитина, яка повернулася з вулиці назад не повертається.
Напрямки і шляхи надання соціально-педагогічної допомоги дитині:
Профілактична соціальна робота. Дитина, яка перебуває на стадії «роздумів і підготовки», розглядає вихід на вулицю як можливу перспективу. На цій стадії необхідна соціально-профілактична робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками і вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, дитячих та молодіжних громадських організацій, спортивних секцій. Завдання цього етапу – повернути дитину до стану байдужості щодо виходу на вулицю.
Допомога у поверненні дитини з вулиці відповідає стадіям «дії і після дії». Тобто дитина вже знаходиться на вулиці, а соціальний працівник повинен вживати дії спрямовані на пробудження у дитини бажання залишити вулицю. Метою – є повернення дітей з вулиці додому. Для цього потрібно виявити і вирішити проблеми дітей, пов’язані найчастіше з сім’ями, особливо з кризовими, школою, ровесниками.
Подолання невизначеності – дитина живе на вулиці і не розглядає варіантів зміни свого способу життя. Метою роботи є подолання байдужості дитини до власної долі, пробудження бажання мати затишок, можливість спілкуватися з близькими чи рідними людьми, просто змінити обстановку тощо. Ця робота повинна спонукати дитину задуматися про своє майбутнє. Такою реальною можливістю може бути наявність місця (центра), де дитині нададуть притулок, зрозуміють і допоможуть; це може бути варіант самостійного життя – працевлаштування, одержання житла тощо. Рідше – це варіант повернення до сім’ї, на жаль, до цього часу, як правило, у таких випадках сімейні відносини остаточно зруйновані.
Закріплення за соціальним інститутом – реалізується на стадіях роздумів і підготовки, коли вдалося розбудити інтерес дитини до зміни способу життя. Діти звертаються по допомогу до соціально-психологічних реабілітаційних центрів, соціальних служб для молоді тощо. Метою діяльності соціального працівника на цьому етапі є допомога дитині повернутися до нормального життя.
Соціальний супровід – це вихід на своєрідний фініш: дитина повертається до рідної сім’ї або до сім’ї родичів, до інтернатної установи і починає самостійне життя.
Отже можна виділити такі 3 великих етапи роботи з «дітьми вулиці»:
І. Профілактика можливого виходу дітей на вулицю.
ІІ. Створення соціальних, психолого-педагогічних умов для повернення дитини з вулиці.
ІІІ. Сприяння закріпленню дитини за соціальним інститутом (сім’єю, прийомною сім’єю, загальноосвітніми установами інтернатного типу)
