Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
31 діти вулиці.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
73 Кб
Скачать
☆
  1. Стадії «виходу на вулицю». Напрямки роботи з «дітьми вулиці».

Стадії зміни стилю життя дитини у процесі «виходу на вулицю»:

  1. Стадія байдужості: дитина навіть не розглядає можливість виходу на «вулицю», причому вихід «на вулицю» передбачає широке розуміння цього поняття.

  2. Стадія роздумів – дитина по-справжньому задумується над тим, щоб залишити домівку й піти на вулицю.

  3. Підготовча стадія – дитина має намір вийти на вулицю.

  4. Стадія дії – дитина практично реалізує кроки для виходу на вулицю.

  5. Стадія підтримки дії – дитина перебуває на вулиці.

Процес переходу від активної дії до стану байдужості (повернення з вулиці) також охоплює 5 стадій:

1а. Стадія байдужості – дитина навіть не розглядає питання можливості повернення додому чи іншого варіанту повернення з вулиці.

2а. Стадія роздумів – дитина по-справжньому роздумує над тим, щоб повернутися з вулиці.

3а. Дитина приймає рішення повернутися з вулиці найближчим часом.

4а. Стадія дії – дитина робить спроби повернутися з вулиці.

5а. Стадія підтримки дії – дитина, яка повернулася з вулиці назад не повертається.

Напрямки і шляхи надання соціально-педагогічної допомоги дитині:

  1. Профілактична соціальна робота. Дитина, яка перебуває на стадії «роздумів і підготовки», розглядає вихід на вулицю як можливу перспективу. На цій стадії необхідна соціально-профілактична робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками і вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, дитячих та молодіжних громадських організацій, спортивних секцій. Завдання цього етапу – повернути дитину до стану байдужості щодо виходу на вулицю.

  2. Допомога у поверненні дитини з вулиці відповідає стадіям «дії і після дії». Тобто дитина вже знаходиться на вулиці, а соціальний працівник повинен вживати дії спрямовані на пробудження у дитини бажання залишити вулицю. Метою – є повернення дітей з вулиці додому. Для цього потрібно виявити і вирішити проблеми дітей, пов’язані найчастіше з сім’ями, особливо з кризовими, школою, ровесниками.

  3. Подолання невизначеності – дитина живе на вулиці і не розглядає варіантів зміни свого способу життя. Метою роботи є подолання байдужості дитини до власної долі, пробудження бажання мати затишок, можливість спілкуватися з близькими чи рідними людьми, просто змінити обстановку тощо. Ця робота повинна спонукати дитину задуматися про своє майбутнє. Такою реальною можливістю може бути наявність місця (центра), де дитині нададуть притулок, зрозуміють і допоможуть; це може бути варіант самостійного життя – працевлаштування, одержання житла тощо. Рідше – це варіант повернення до сім’ї, на жаль, до цього часу, як правило, у таких випадках сімейні відносини остаточно зруйновані.

  4. Закріплення за соціальним інститутом – реалізується на стадіях роздумів і підготовки, коли вдалося розбудити інтерес дитини до зміни способу життя. Діти звертаються по допомогу до соціально-психологічних реабілітаційних центрів, соціальних служб для молоді тощо. Метою діяльності соціального працівника на цьому етапі є допомога дитині повернутися до нормального життя.

  5. Соціальний супровід – це вихід на своєрідний фініш: дитина повертається до рідної сім’ї або до сім’ї родичів, до інтернатної установи і починає самостійне життя.

Отже можна виділити такі 3 великих етапи роботи з «дітьми вулиці»:

І. Профілактика можливого виходу дітей на вулицю.

ІІ. Створення соціальних, психолого-педагогічних умов для повернення дитини з вулиці.

ІІІ. Сприяння закріпленню дитини за соціальним інститутом (сім’єю, прийомною сім’єю, загальноосвітніми установами інтернатного типу)