Рівні спілкування:

- офіційний (формальний)

- неофіційний (неформальний)

Стилі спілкування:

1. Демократичний – ґрунтується на гуманному славленні до людини, супроводжується високою оцінкою партнера, орієнтація на його сильні сторони.

2. Авторитарний - притаманне вибіркове і здебільшого негативне ставлення до партнера, до людини взагалі, це спілкування при якому партнера розглядають, як засіб досягнення мети. Ігнорування думки партнера і нав’язування своїх поглядів.

3. Суперечливий – нестійка тактика спілкування, яка припускає елементи різних стилів.

Взаємодіючи люди використовують різноманітні способи впливу на партнерів:

1) Зараження – передача суб’єктом свого емоційного стану партнерам. Наприклад: паніка, поведінка людей на рок – концертах, демонстраціях.

2) Навіювання – вплив на особистість, який призводить до появи проти її волі і свідомості відповідних станів, відчуттів, поглядів, смаків. Наприклад: реклама.

3) Переконання – вплив на партнера шляхом спеціального добору фактів, доказів, аргументів. Людина свідомо приймає або не приймає позицію партнера по спілкуванню.

4) Наслідування – повторення людиною зразків поведінки, що їх демонструють довколишні. Наприклад: мода.

3. ПЕРЦЕПТИВНИЙ АСПЕКТ – характеризує особливості сприймання і взаєморозуміння партнерами один одного.

Спілкування можливе лише тоді, коли люди, які вступають у взаємодію, можуть оцінити рівень взаєморозуміння і встановити, яким саме є партнер по спілкуванню. Тому учасники спілкування намагаються відтворити у свідомості внутрішній світ один одного, зрозуміти почуття, мотиви поведінки, ставлення до значущих об’єктів.

Міжособистісне сприйняття (синонім - соціальна перцепція) являє собою складний процес:

1. сприйняття зовнішніх ознак інших людей;

2. подальшого співвіднесення отриманих результатів з їх дійсними особистісними характеристиками;

3. інтерпретації та прогнозування на цій основі можливих їхніх вчинків і поведінки.

У соціальному сприйнятті в цілому завжди присутня оцінка інших людей і формування ставлення до них в емоційному та поведінковому плані, в результаті чого і здійснюється побудова їх власної стратегії спілкування.

Психологічні ефекти

Ефект «первинності» полягає у тому, що перша слухова чи візуальна інформація про людину покладає вагомий відбиток на подальше відношення до цієї людини. Велике значення у спілкуванні має ефект першого враження. При формуванні першого враження відомо, що 90 % уявлень про будь – яку людину формується в перші 90 секунд.

Ефект «ореолу» виникає, коли вплив загального враження від людини переноситься на оцінювання її окремих рис.

Ефект «проекціювання» полягає в приписуванні іншій людині по аналогії з собою власних якостей і емоційних станів.

Механізми міжособистісного сприйняття

Зазвичай виділяють ряд психологічних механізмів, що забезпечують сам процес сприйняття і ставлення до іншої людини та дозволяють здійснювати перехід від сприймання до оцінки і прогнозу. Це: 1) сприйняття інших людей (стереотип); 2) пізнання і розуміння людьми один одного (ідентифікація, емпатія, атракція); 3) пізнання самого себе (рефлексія) у процесі спілкування; 4) прогнозування поведінки партнера по взаємодії (каузальна атрибуція).

Ідентифікація (лат. identicus —- однаковий, тотожний; лат, facio — роблю) — спосіб розуміння людиною іншого індивіда через усвідомлене чи неусвідомлене уподібнення його характеристикам. Припущення щодо внутрішнього стану, намірів, мотивів і почуттів іншої людини ґрунтуються на спробі поставити себе на її місце.

Атракція - як механізм міжособистісного сприйняття являє собою пізнання іншої людини, засноване на формуванні стійкого позитивного почуття до неї. У цьому випадку розуміння партнера по взаємодії виникає завдяки появі прихильності до нього, дружнього або більш глибокого інтимно-особистісного ставлення.

Рефлексія - це механізм самопізнання в процесі міжособистісного сприйняття, в основі якого лежить здатність людини уявляти собі те, як він сприймається його партнером по спілкуванні. Це не просто знання чи розуміння партнера, а знання того, як партнер розуміє мене, своєрідний подвійний процес дзеркальних відносин один з одним.

Каузальна атрибуція (прагнення до з'ясування причин поведінки суб'єкта) - механізм інтерпретації вчинків і почуттів іншої людини.

Дослідження показують, що у кожної людини є свої «улюблені» схеми причинності, тобто звичні пояснення чужої поведінки:

На сприйняття інших людей великий вплив робить процес стереотипізації.

Соціальні стереотипи - це генералізоване, схематизоване, емоційно зафарбоване уявлення, судження про соціальні групи або об’єкти, класи або явища. Наприклад: рисами бухгалтера вважають надмірну економність, педантизм; учителя – повчальність, суворе дотримання моральних правил; італійців вважають запальними, емоційними; англійців – стриманими і т.д. Наприклад: педагогічні стереотипи, гендерні стереотипи і т.д. Але виникнення стереотипів несе не лише негативну функцію вони мають також і позитивні функції: вони допомагають людині у спрощені образу в шаблонних соціальних ситуаціях і при взаємодії зі знайомими людьми. Стереотипи допомагають приймати рішення в стереотипних, в ситуаціях, які повторюються, тим самим зберігаючи нашу психічну енергію.

В результаті виникнення соціальних стереотипів формуються соціальні установки – схильність, готовність людини сприймати щось відповідним чином і діяти тим чи іншим способом. Приклад з древньокитайського збірника: «Пропала у одного чоловіка сокира. Подумав він на сина свого сусіда і став до нього придивлятися: ходить, як той що вкрав сокиру, говорить, як той що украв сокиру. Словом кожен жест, кожен рух видають його, як крадія. Але згодом той чоловік почав вкопувати землю в своїй долині і знайшов свою сокиру. На другий день поглянув він на сина сусіда: ні жестом, ні рухом не схожий на крадія»

Макаренко А. не дивився особові справи своїх учнів для того, щоб давати об’єктивну оцінку учням, щоб не виникали хибні установки. Він навіть, не давав вчителям дивитися особові справи.