Психологічні установки в спілкуванні.

Термін «соціальна перцепція» вперше був введений американським психологом Лж. Брунером (1915) він звернув увагу на те, що не дивлячись на всі індивідуальні відмінності, існують деякі спільні механізми, які виробляються в спілкуванні, в спільному житті – соціально-психологічні механізми сприйняття. Брунер провів цілу низку експериментів по вивченню сприйняття і показав, що сприйняття, як предметів, так і інших людей залежить не лише від індивідуально – особистісних але й від соціокультурних факторів.

Соціальна значимість або не значимість об’єкта може сприйматися неадекватно. (Так, наприклад, діти із бідних сімей сприймали розмір монет більше їх реальних розмірів, а діти із багатих сімей – навпаки, меншими). Такій же деформації підлягають і образи людей. (Експеримент П.Уилсона по визначенню зросту людини, яку представляли послідовно в різних студентських аудиторіях як лаборанта, викладача, доцента, професора. Чим вище ставав його соціальний статус, тим більш високим він сприймався).

З одногу боку майже кожна доросла людина, яка має досвід спілкування, здатна за зовнішністю людини, її одягу, манері спілкування і поведінці достатньо точно визначити багато її соціально – психологічних характеристик. Але ця точність буває лише в нейтральних ситуаціях. Люди, які вступають у спілкування не рівні: вони відрізняються один від одного по своєму соціальному статусу, життєвому досвіду, інтелектуальному потенціалу. При нерівності партнерів найбільш часто використовується схема сприйняття, яка призводить до помилок.

ФАКТОР ПЕРЕВАГИ: при зустрічі з людиною, яка переважає нас за якимось важливим для нас параметром – ми оцінюємо її дещо більш позитивно, ніж якби вона була на рівні з нами. Якщо ж ми маємо справу з людиною над якою ми маємо перевагу, то ми її недооцінюємо. Перевага фіксується по якомусь одному параметру, а переоцінка відбувається за багатьма параметрами. Ця схема починає працювати не завжди, а лише при дійсно важливій, значимій для нас нерівності.

ФАКТОР ПРИВАБЛИВОСТІ: при сприйнятті іншої людини ми припускаємось деякої помилки: якщо людина нам подобається ззовні, то одночасно ми схильні її вважати більш розумною, доброю цікавою та інше, тобто переоцінювати її. (Наприклад: в експерименті вчителям було запропоновано для оцінки особисті справи учнів і ставилась задача визначити рівень інтелекту, плани на майбутнє, відносини з однолітками. Секрет експерименту був у тому що давалась одна й та сама особиста справа, але з різними фотокартками – гарних та негарних дітей. Гарні діти отримали більш високу оцінку своїх можливостей. Ці данні підтвердились в експерименті А.Міллера який використав метод експертних оцінок, відібравши фотокартки людей «гарних», «звичайних», «негарних», потім він показував їх досліджуваним. В їх оцінках гарні люди переважали негарних по всіх параметрах).

ФАКТОР ВІДНОШЕННЯ ДО НАС: він діє таким чином, що люди, які добре відносяться до нас оцінюються вище тих, які до нас відносяться погано. Знаком відношення до нас, являється все, що свідчить про згоду або незгоду партнера з нами. Виявилось, що чим ближче чужа думка до особистої, тим вище оцінка людини, яка висловила цю думку.

На шляху до людей, до їх розуміння, ми стикаємося з трьома своєрідними перепонами (бар’єрами) і можемо розрахувати на успіх лише подолавши їх.

1. Зовнішність людини (її естетичні якості).

2. Вираз очей і обличчя (міміка).

3. Різниця в інтелекті.