15

Історичні корені української мови. Мова і нація. План

Вступ.

1. Мова – найбільша цінність української нації.

2. Час виникнення української мови.

3. Трагічна доля України IX-XVII ст. Становлення i розвиток української мови.

4. Розвиток сучасної української мови.

5. "Не вмирає душа наша".

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Сучасна українська літературна мова склалася про­тягом багатьох століть. Вона виникла як окрема само­стійна мова з властивими їй оригінальними й глибоко самостійними рисами тільки на певному ступені розвитку слов'янських народів.

В епоху родового ладу всі слов'яни говорили однією мовою, що поділялася на племенні діалекти. Цю мову стародавніх слов'ян називають загальнослов'янською.

В певних історичних умовах стародавні слов'яни по­ступово поділились на групи племен, а з відокремленням цих груп почала дробитися їхня колись єдина мова. Схід­на частина слов'ян – староруська народність утворила першу східнослов'янську державу – Київську Русь, і ста­ла творцем і носієм староруської мови.

Сучасних східно­слов'янських народів — росіян, українців, білорусів з їх окремими мовами тоді ще не було. Ці часи є лише по­чатком зародження і оформлення російської, української і білоруської східнослов'янських народностей, а також і формування у своїх основних рисах братніх східносло­в'янських мов.

З того часу минуло понад тисячу років. З територіаль­них діалектів мови східних слов'ян, в силу певних соці­ально-історичних умов, розвинулись споріднені мови – російська, українська і білоруська. Отже, українська мо­ва утворилася з того ж самого спільного кореня, що й російська і білоруська мови.

1. Мова - найбільша цінність української нації.

Ми звикли називати себе й суспільство, до якого належимо, українською нацією. Ми пишаємося національною історією, творимо національну культуру, розвиваємо національну економіку. А що ж означає таке популярне сьогодні слово «нація»? Учені досі не змогли дати йому точне визначення, однак стверджують, що нація - це певний колектив людей, які мають спільне походження, спільну культуру і, найголовніше, спільну мову. Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.Однак найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття.

Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Мова є синтезом почуттiв i роздумiв, моралi й етики, мрiй i дiяльностi людей в усiх сферах їхньої життєдiяльностi. Тому мова - витвiр i одиниць, i багатьох, не має нi початку, нi кiнця, вона невiддiльна вiд народу - носiя мови. Гине народ - гине й мова - зникає народ, як суверенний феномен вселюдської цiлiсностi.

Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди, українці розвивали народну й літературну мови. Адже вільне, творче слово - це душа народу. Мова дається одвіку й довіку, це - спадкоємність не лише в межах роду, а й цілого народу. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

Українська мова - це святі скрижалі нашої нації, тому її слід берегти, пишатися нею, завжди пам'ятаючи про її значення. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ. Для цього ми маємо ставитися з любов'ю до рідної мови як до найсвятішого скарбу нашої нації.