Розділ сьомий

Про обов’язки та посади запорозьких та малоросійських козаків

Про гетьмана

Керівник козаків завжди звався гетьманом. Цю назву запозичено в поляків, які так іменували

своїх командувачів ще до того, як почали існувати козаки.

Спочатку влада гетьмана була дуже обмежена. Він не наважувався нічого почати, не

порадившися зі старшиною й не здобувши схвалення усього козацького народу.

Маєтності гетьмана спочатку становило єдине Чигиринське староство. Згодом до нього

додалося Гадяцьке староство, і нарешті його прибутки перевищили 100 000 карбованців.

Той, хто мріє про гетьманську булаву, має бути воїном, народитися в законному шлюбі і

здобути прихильність усіх козаків і цілого народу, бо все військо завжди обирає гетьмана

одноголосно. Він має резиденцію у місті Батурині. /53/

Про головну старшину.

Після гетьмана йде головна старшина, або старші керівники. Їх дев’ятеро від того часу, як

Мала Росія підкорилася Великій.

Гетьман не може нічого зробити, не порадившися зі старшиною. Обирають їх на ціле життя, і

гетьман не має права навіть їх карати. Про їхні провини гетьман зобов’язаний повідомляти

царя Великоросії.

Про інші посади

Це не єдині посади, відомі в козаків. Є й чимало інших різних ступенів, крім тих, що вже не

існують.

1. До цих останніх належить генеральний обозний. Так звався начальник артилерії Малоросії

як під час походів, так і за мирного часу. Він засідав у колишньому генеральному суді,

головою якого був гетьман. Для свого утримання він мав землі, на яких стояло чотириста

27

будинків.

2. Двоє генеральних суддів, які мали засідати у генеральному суді Малоросії, до якого

скликали суддів з міст, містечок__________, сіл тощо. На землях, які їм давали для їхнього утримання,

стояло триста будинків.

3. Підскарбій, або генеральний скарбник. Цю посаду було утворено 1729 року для нагляду за

прибутками та витратами країни. Місце, де зосереджуються прибутки, зветься канцелярія

генерального підскарбія. На його утримання давалися землі з трьомастами будинками.

4. Генеральний писар, або генеральний секретар, має подавати свої висновки щодо всіх справ

як цивільних, так і воєнних, що підлягають розглядові генеральної канцелярії. /54/

5. Двоє генеральних осавул, або генеральних ад’ютантів. Їхній обов’язок — попереджати та

викорінювати зловживання у війську у мирні та воєнні часи, а також провадити огляди

війська.

6. Генеральний хорунжий є охоронцем великих прапорів, що їх дарує російський двір

кожному гетьманові після його обрання.

7. Генеральний бунчужний є охоронцем військового знака, що зветься бунчук, або кінський

хвіст 1. Його так само російський двір дарує кожному новообраному гетьманові. У воєнний

час він має під своєю командою усіх своїх соратників, про яких ми говоритимемо трохи

згодом.

Кожен із цих чотирьох останніх офіцерів має для свого утримання по двісті будинків. У

мирний час вони перебувають на цивільній службі, особливо коли гетьман скликає суд.

Військові посади

1. Полковник. Він має повну владу над підпорядкованими йому солдатами. Він дбає про всі

їхні потреби і приймає рішення про всі воєнні операції полку після наради зі старшими

офіцерами. Він встановлює артилерію у містах, і для цього при ньому завжди знаходиться

полковий обозний. Крім цього, він є головою провінційного суду свого полку.

2. Осавул, або ад’ютант полку. У кожному полку їх є двоє для підтримання порядку.

3. Двоє полкових хорунжих. Вони наглядають за бойовими прапорами. Коли козаків

посилають на кордон, ними завжди командує хорунжий.

4. Сотник — командир сотні козаків. Кількість сотників непостійна у полках, так само як і

/55/ кількість козаків. Його обов’язок: дбати __________про всіляке збільшення добробуту

підпорядкованих йому ста козаків, які мешкають у селах. Йому допомагає найстарший з цієї

сотні. Хорунжий ’охороняє полковий прапор.

6. Значкові товариші — це чотириста козаків, обраних звичайно в усіх полках. Вони

зо.бов’язані одержувати й виконувати накази своїх полковників щодо будь-яких справ,

військових чи інших.

28

Посади в артилерії

1. Ми вже говорили про генерального обозного, який командує артилерією Малоросії на полі

бою і в мирний час. Він має під своєю командою всю артилерію, осавул, хорунжих та

полкових обозних; кожен із них повинен наглядати за артилерією своєї частини. Вони

дістають накази від генеральної канцелярії артилерії.

2. Бунчукові товариші. Їхні пости існують від часів, коли найважливіші посади залежали від

козацьких виборів. Перші військові товариші, які брали участь у війні, підлягали наказам

бунчужного генерала, через що й дістали назву бунчукових товаришів, або ад’ютантів

бунчужного. Та після встановлення більшого порядку у військових посадах їх поставили

одразу після полковника. У мирний час їх використовують для різноманітних доручень.

3. Військові товариші — це офіцери, які у воєнний і мирний час виконують накази, що

приходять з петербурзького двору. Ці двоє офіцерів підлягають генерал-губернаторові й не

одержують ніяких наказів з полковницької канцелярії. /56/

Колись було організовано у Малоросії піхоту й кавалерію на тих самих основах, що й інші

регулярні війська того часу. У 1709 р. їх було скорочено до трьох піхотних рот, якими

командували вищезазначені офіцери.

Звичайна кількість міліції, або війська, дорівнює двадцяти тисячам. Їх набирають по одному

від кожної родини. Крім цього, армія складається з селян, які працюють поденно в козаків,

допомагаючи їм і відбуваючи військову повинність у разі потреби. У мирний час їх

використовують для внутрішніх потреб держави. Крім цього війська, є ще три роти, що

дістають платню та добові раціони. Є також кілька регулярних солдатів, які звалися колись

жолдаками, а нині фузілерами, що охороняють свою столицю Глухів. Не забуваймо й про

прекрасні запорозькі частини. Назву їхню цілком виправдано, бо ці частини формуються з

мешканців Січі на Дніпрі, які зовсім не мають родин і живуть з полювання та риболовлі, а ще

з торгівлі з татарами. Їх поділено на тридцять вісім куренів, у яких налічують тридцять-сорок

тисяч душ. Командує ними кошовий отаман. Останній з тих, хто займав цю посаду, одержав

від імператриці Катерини II за свою службу в неї золоту медаль з її портретом, яку він носив

на блакитній стрічці на своїх грудях.

Їхні судді, секретарі та осавули часто змінюються з волі народу, і кожна січ. має коло себе

окрему залогу зі своїм командувачем. /57/