1738 Року.

Навпроти Кизи-Кермена, на відстані 3 версти, стояло місто Тавань, що колись належало

туркам. Але росіяни захопили його й побудували у 1739 р. редут, який назвали Таванський.

/30/

Усі ці міста — Тавань, Кизи-Кермен, Аслан і Шан-Гірей — було здобуто 1696 року

росіянами під командуванням генерала Шереметєва, який наказав їх зруйнувати.

Навпроти Таваня, з кримського боку, перейшовши річку Кінську та острів, про який ми

недавно говорили, росіяни спорудили у 1736 р. фортифікації, давши їм назву Кизи-Кермен.

Від цих фортифікацій треба лічити 70 верст до міста з фортецею Олешки, біля якого козаки-

запорожці мали колись свою Січ.

Віддаль від Олешків до Лиману становить 28 верст, а від Лиману до солоного озера в степу

— 30 верст. Росіяни у 1738 р. спорудили біля цього солоного озера редути. Звідси 20 верст

до Кінбурна, розташованого на пісках між Лиманом, Очаковом і Чорним морем. Спочатку

тут оселилися турки, 1696 року вони збудували кам’яний мур, але в 1736 р. російський

генерал Леонтьєв захопив і зруйнував його. Проте того самого року турки відновили цей

мур.

У 1737 р. росіяни знов здобули його й поставили тут свій гарнізон. 1738 року, коли росіяни

зруйнували Очаків, вони розорили й Кінбурн. /31/

Розділ третій

Річки, укріплені міста та пороги, що існують на Дніпрі від гирла Самари до Очакова

З очаківського боку:

1. Якраз навпроти впадіння Самари, перетинаючи Дніпро, бачимо острів Кам’янський, на

якому росіяни спорудили у 1737 р. фортифікації та редути.

Поблизу Кам’янського з очаківського боку стояло колись козацьке місто Кайдак, чи Кодак.

Воно було споруджене 1637 року за наказом Владислава, сьомого короля Польщі, щоб

певніше тримати козаків у покорі.

Росіяни у 1737 р. збудували на тому ж місці редут, названий Кодацьким.

15

I. Під самим Кодаком на Дніпрі стоїть перший поріг — Кодацький. Після нього у Дніпро

вливається річка Сура, що має витоки в степу за 10 верст від Кодака. І біля самої цієї річки

на Дніпрі:

II. Поріг Сухий.

III. Поріг, званий Ханський, за кілька верст від річки Сури.

IV. Поріг Дзвінець, за 10 верст від попереднього. /32/

V. Поріг Княжинець, за 6 верст від Дзвінця.

VI. Поріг Ненаситець, за 3 версти від Княжинця. Цей поріг найбільш небезпечний, військові

кораблі не можуть його перейти, і їх доводиться перетягати по суходолу за допомогою

спеціально для цього зроблених механізмів. Недалеко від цього порогу росіяни спорудили у

1737 р. редути й фортифікації.

VII. За 4 версти від Ненаситця є поріг Воронова Запора.

VIII. За 3 версти від Воронової Запори є поріг Верхній Вольний.

IX. Останній віддалений на 2 версти від порогу Будильського.

X. Поріг Лісний віддалений на 3 версти від Будильського.

XI. Від Лісного до порогу Тавольчаного 2 версти.

XII. А від останнього 4 версти до [Нижнього] Вольного. Біля цього порогу з очаківського

боку росіяни спорудили 1737 року редути й фортифікації.

2. Річка Хортиця Суха за 5 верст від Малишевиці, що починається в степу і вливається у

Дніпро за 20 верст від витоків.

Росіяни збудували за 2 версти від цієї річки фортифікації з редутами.

Між цими фортифікаціями й Малишевицею росіяни збудували кілька редутів на відстані

один від одного, щоб мати прикриття для російської флотилії.

За версту від цих укріплень і нижче, на Дніпровому острові, росіяни збудували 1737 року

невелику фортецю, названу Запорозька Підмога.

3. Річка Хортиця Велика вливається у Дніпро навпроти Запорозької Підмоги. Вона

виті/33/кає зі степу й за 18 верст від свого джерела губиться у Дніпрі.

4. Річка Хортиця Нижня, за 10 верст від Хортиці Великої, як і вона, бере початок у степу,

вливаючись у Дніпро через 18 верст. .

Навпроти цих трьох річок на Дніпрі є великий острів Хортиця, де запорозькі козаки мали

раніше свою Січ.

1630 року, бувши під протекторатом Польщі, вони разом із поляками брали участь у війні

проти Росії.

16

Під час цієї війни один козак на ім’я Сагайдачний збудував для захисту Січі на цьому острові

невелику фортецю, яку він назвав Окоп. Як свідчать ті самі козаки, мешканці згаданого

острова, фортеці у давнину тут не було, і збудувати її допоміг пісок, що його зносила течія і

який нагромаджувався з бігом часу.

У 1738 росіяни збудували на цьому острові великі фортифікації та чимало редутів. Саме тут

на тривалий час зупинялися російські війська та флотилія після очаківської експедиції.

5. Річка Біла, за 40 верст від Хортиці Нижньої, має джерело в степу і вливається у Дніпро

через 2 версти.

6. Річка Червона за 30 верст від Білої. Витікає зі степу й за 20 верст вливається у Дніпро.

7. Річка Тарасівка, на відстані у 20 верст від Червоної, народжується у степу й тече до

Дніпра, проходячи шлях у 10 верст.

На цій річці поблизу Дніпра стояло колись укріплене місто, збудоване у незапам’ятні часи

франками.

8. Річка Грушівка, за 10 верст від попередньої, витікає зі степу і вливається у Дніпро за 10

верст. /34/

9. Річка Токмаківка, за 9 верст від Грушівки, має джерело в степу за 60 верст від Дніпра, в

який вона впадає. Біля цієї річки була в минулому Січ запорозьких козаків. Досі можна

побачити руїни давно розореної фортеці.

10. Річка Кам’янка, за 10 верст від Токмаківки, витікає зі степу, тече 19 верст і вливається у

Дніпро.

11. Річка Кам’янка Червона за 10 верст від Кам’янки. Джерело має в степу, за 20 верст від

Дніпра, в який вона вливається.

12. Річка Підпільна, на відстані 10 верст від Кам’янки Червоної, витікає зі степу і, як ця

остання, впадає у Дніпро.

На цій річці стоїть місто з фортецею, що зветься Микитине. Там раніше була Січ

запорозьких козаків. Біля нього росіяни збудували фортифікації під час війни з турками. У

той час тут був табір запорозьких козаків під командуванням сина гетьмана Поповича.

13. Річка Чортомлик, на відстані у 25 верст від річки Підпільної, витікає зі степу і вливається

в Дніпро за 30 верст. На цій річці була давня Січ.

У 1738 р. росіяни збудували тут редут. Між давньою і новою Січчю 7 верст віддалі, остання

була ближча до річки Підпільної.

14. Річка Базавлук, відокремлена від Чортомлика 30 верстами, має джерело у степу й тече у

Дніпро, впадаючи в нього за 150 верст від витоків.

15. Річка Базавлуцька Кам’янка, за 10 верст від Базавлука, починається в степу й тече 148

верст до Дніпра.

16. Річка Грушівка, за 9 верст від попередньої, так само починається в степу, має 20 верст

довжини і впадає у Дніпро. /35/

17

17. Річка Тернівка Більша віддалена від Грушівки на 8 верст. Джерело має у степу й тече 30

верст до Дніпра, що в нього вона вливається.

18. Річка Тернівка Суха, за 4 версти від останньої, витікає, як і вона, зі степу, має 28 верст у

довжину і впадає у Дніпро.

19. Річка Осокорівка, за 15 верст від попередньої, так само витікає зі степу, тече 51 версту і

вливається у Дніпро.

20. Річка Золота, за 9 верст від попередньої, має витоки у степу, тече 21 версту і впадає у

Дніпро.

21. Річка Дурна, за 11 верст від Золотої, має джерело у степу і вливається у Дніпро за 15

верст від витоків.

Ближче до Дніпра, за дві з половиною версти від цієї річки, росіяни збудували 1738 року

редут, названий Миколаївським. За 7 з половиною верст від цього редута було раніше місто з

фортецею, але назва його невідома й так само невідома, хто й чому його зруйнував.

22. Річка Наносоцька Суха, за 18 верст від Дурної, витікає зі степу і вливається у Дніпро за 5

верст від витоків.

23. Річка Наносоцька Мокра, за 9 верст від попередньої, як і вона, починається у степу і за 5

верст від джерела впадає у Дніпро.

24. Річка Мілова, за 19 верст від Наносоцької Мокрої, вливається у Дніпро за 10 верст від

свого джерела.

На цій річці колись стояло місто Мілове.

25. Річка Кам’янка, за 9 верст від Мілової, йде від Малого Інгульця, проходить степом і має

100 верст у довжину. На цій річці запорозькі козаки мали свою Січ. /36/

Було також за 4 версти від Кам’янки давнє місто Пропасне. Між цим містом і фортецею

Вишня Голова Космач було колись місто Космач за 20 верст від останнього.

26. Річка Дрімайлівка, за 6 верст від Космача, витікає зі степу. Вливається у Дніпро, маючи

20 верст завдовжки. Від цієї річки 10 верст до міста Кизи-Кермен, відбудованого росіянами у

1737 р. Від Кизи-Кермена до Дніпра — 8 верст.

У цій місцевості стояли два укріплених міста за 6 верст одне від одного, але невідомо, хто їх

збудував і який народ їх зруйнував.

27. Річка Тягинка за 26 верст від одного з тих міст, вона бере початок у степу і впадає у

Дніпро за 23 версти від свого джерела. При самому її гирлі стояло велике місто Тягник, а

біля міста — трикутна фортеця з круглою вежею, оточеною з усіх боків водою. Ця фортеця,

яку нібито спорудили давні франки, мала одну версту завдовжки й півверсти завширшки. Її

кам’яні фундаменти збереглися до наших днів. 1738 року росіяни відновили її.

28. Річка Малий Інгулець за 15 верст від попередньої. Вона витікає зі степу, має у довжину

115 верст і вливається у Дніпро у тому місці, де знаходяться залишки міста, згадки про яке

цілковито стерлися з людської пам’яті.

18

За 17 верст від цього міста росіяни збудували 1737 року, під час війни з турками, великі

фортифікації, звані Олександерс-шанц, тобто форт Олександр,

29. Річка Білозерка, за 3 версти від Олександерс-шанца, витікає зі степу й через кілька верст

після джерела вливається у Дніпро. На цій річці стояло місто Білозерка, де мешкала

правителька, що мала таке саме ім’я. Це було в той /37/ час, коли франки, які збудували

місто, залишили його при наближенні кримського хана Мамая. Ця правителька втекла й

оселилася ближче до Дніпра, з очаківського боку. Між цим містом і Дніпром іде велика

дорога, яку звуть королівською. Цим шляхом проходили польські королі, коли вирушали в

походи на своїх ворогів. Відома ця дорога ще й тим, що на ній відбулася битва між

поляками, турками й татарами.

Росіяни збудували біля самого шляху редут, якому дали ім’я святої Анни. Він стоїть на

дніпровському острові за 5 верст від Білозерки.

Поблизу цього редуту, на березі Лиману, стояло місто Станіслав, зруйноване поляками.

30. Річка Буг, чи Бог, тече за тридцять верст від руїн Станіслава. Вона витікає з Польщі. На

цій річці стояло велике місто Чичибей, за 200 верст від Лиману. Це місто, збудоване і

зруйноване турками, мало багато мечетей.

У гирлі річки Буг стоїть укріплене місто Семенів Ріг. Ми говоритимемо про нього у шостому

розділі, де йтиметься про давні часи запорозьких козаків, аж до епохи, коли вони звикли до

осілого життя.

Серед найважливіших річок України є такі:

I. Дніпро, про який ми вже говорили.

II. Десна, що має джерело у Смоленській губернії, недалеко від витоків Дніпра. Вона

вливається у цю ріку поблизу Києва.

III. Річка Прип’ять витікає зі Смоленської губернії, впадає у Польщі в Сож, а ця остання

річка вливається у Дніпро.

Ці річки судноплавні аж до дванадцяти порогів біля міста Переволочна. Пороги дуже

утруднюють навігацію до Чорного моря. /38/

IV. Річки Сейм,

V. Судость

VI. та Ільспоф вливаються у Десну.

VII. Псло,

VIII. Сула

IX. та Ворскла — у Дніпро.

Це річки важливі, вони були б судноплавні, якби греблі млинів, збудованих на них, не

заважали рухові.

19

X. Стугна

XI. і Трубіж вливаються у Дніпро.

XII. Річка Остер впадає у Десну.

Ці три останні річки були у давні часи дуже важливі, береги їхні було добре залюднено. Ще

й нині тут видно руїни великих будинків, що доводить наявність у минулому значного

населення. Тепер їхні течії перетято великими болотами, що місцями доходять до 3 верст

завширшки.

31. Місто Очаків стоїть при з’єднанні Лиману з Чорним морем. Це місто збудував народ,

який козаки звуть половцями, оскільки вони полювали диких звірів і селилися на рівнинах.

Цей народ, нащадок давніх кимврів і готів, чия мова становила суміш руських, польських та

валаських слів, називав себе «узи» й так само іменував Дніпро. Тому турки на великій карті,

накресленій року гіджри 1137, а нашої ери 1724, де подано Чорне море й навколишні землі,

називають Дніпро Ози-Зуч, а пост біля малої фортеці Абложа — Орай Мурза, або форт князя

народу «узи». Коли росіяни прийшли у ці місця, вони переробили ім’я генерала Ози Зуч на

слово «Очаків», що позначено на турецьких картах як Кааль Ози, тобто фортеця Ози.

Половці, або узи, володіли у 1103 р. містами /39/ Слют за 4 дні подорожі від порогів Дніпра,

Руков на Дону, Суборів та Азов.

Понад сто років тому в Очакові оселилися греки. Та, коли турки здобули Костантинополь,

Очаків так само перейшов до їхніх рук і залишався під їхньою владою до 1737 р., коли

росіяни взяли його штурмом. Того ж року велике турецьке військо оточило Очаків.

Відчайдушна облога тривала два тижні, але залога під командою генерала Стоффеля так

добре захищалася, що турки після численних вилазок змушені були відступити, а після

нападу на їхній табір вони втекли вночі, кинувши майже все спорядження. Потім, у 1738 р.,

росіяни зруйнували Очаків й вивели звідти залогу через пошесть чуми та різних інших

хвороб, таких лютих, що половину залоги спіткала смерть.