
Тема 3. Прислівник як частина мови
Укажіть серед поданих частин мови прислівник.
|
Перший. |
*Босоніж. |
Будь-який |
Кремезний. |
|
|
Укажіть рядок, у якому знаходяться прислівники, що вказують на причину.
|
Опівдні, зісподу, вряд, зарані, зараз, вночі.
|
*З болю, зо зла, з переляку, з радості.
|
Без пуття, без упину, без смаку, зненацька.
|
Навмисне, на зло, на сміх, босоніж, щохвилини. |
|
|
Вставні слова нарешті, як на гріх, чого доброго виражають:
|
*Задоволення чи незадоволення мовця.
|
Порядок думок.
|
Привертають увагу співрозмовника. |
Відволікають увагу співрозмовника |
|
|
Самостійні і службові частини мови розрізняються:
|
За будовою. |
За лексичним значенням.
|
*За граматичними ознаками. |
За роллю в реченні. |
|
|
Прислівники віч/на віч, повік/віків, тихо/тихо, вранці/рано пишуться: |
Разом. |
*Через дефіс. |
Окремо. |
Залежно від контексту. |
|
|
Укажіть прислів’я, до складу якого входить прислівник у простій формі вищого ступеня порівняння: |
Рана загоїться, але зле слово – ніколи.
|
Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий.
|
Не в тім сила, що кобила сива, а як вона везе. |
*Краще погано їхати, ніж добре йти. |
|
|
З’ясуйте, яку з форм ступенів порівняння прислівників утворено неправильно |
Найгостріше. |
*Більш легше. |
Якнайчастіше |
Менш вдало.
|
|
|
Визначте спосіб творення прислівників: По-сусідському, улітку, опівночі, довіку. |
*Префіксальний. |
Суфіксальний. |
Префіксально-суфіксальний. |
Перехід інших частин мови у прислівник. |
|
|
Укажіть, який із прислівників наголошено неправильно: |
*Навзна'к. |
Взи'мку. |
Вра'нці. |
Врі'вень. |
|
|
Проаналізуйте подані прислівники і визначте серед них „четвертий зайвий”: |
*Навзнак. |
Позавчора. |
Взимку. |
Давно. |
|
|
Визначте речення і підкресліть у ньому прислівник, якого стосуються названі морфологічні ознаки: прислівник указує на місце дії, у реченні виконує функцію обставини. |
Василинка виїжджає на середину ставу, а перед нею квіткою розцвітає зірниця і мерехтливо падає в ліс (М. Стельмах).
|
*Всі навколо нерухомі, зачаровані стояли (Леся Українка).
|
Іван гнав тепер вниз, без тями, наосліп, рвав зрадливі обійми ожин (М. Коцюбинський). |
Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть (Т. Шевченко). |
|
|
З’ясуйте, який із поданих прислівників не належить до жодної з форм ступенів порівняння? |
Краще. |
Згуртованіше. |
*Швидко-швидко. |
Найстаранніше.
|
|
|
Укажіть прислівник, який має подвійний наголос? |
Декуди. |
Нашвидкуруч. |
*Навскіс. |
Абикуди.
|
|
|
Визначте, яке слово випадає із ряду прислівників-синонімів? |
*Невідомо.
|
Видимо-невидимо. |
Пребагато. |
Достобіса. |
|
|
У якому реченні слово поранений виступає у значенні іменника? |
Воїн, поранений у бою, застогнав.
|
Поранений у бійці товариш потрапив у лікарню.
|
*Поранений попросив води.
|
Поранений ворогом боєць продовжував наступати |
|
|
У якому варіанті міститься правильне визначення прислівника?
|
Прислівник – це частина мови, що виражає ознаку предмета...
|
*Прислівник – це незмінна частина мови, що вказує на ознаку дії, предмета чи стану. |
Прислівник – це особлива форма дієслова, що вказує на ознаку предмета за дією ... |
Прислівник – це частина мови, що виражає почуття, сподівання, але не називає їх... |
|
|
У якому рядку названі лише прислівники причини?
|
Спросоння, згарячу, спересердя, зозла, здуру, зопалу |
Мало, дуже, зовсім, зранку, здалеку.
|
Безвісти, внакладку, замолоду, чимдуж |
*Навмисне, наперекір, на зло, напоказ. |
|
|
У якому рядку вищий і найвищий ступінь порівняння прислівників утворені неправильно? |
Високо-вище – найвище.
|
Швидко-швидше – найшвидше.
|
*Глибоко – значно глибше, найглибше.
|
Погано – поганіше – найпоганіше. |
|
|
Незмінна повнозначна частина мови, яка називає ознаку дії, процесу, стану та якості або вказує на обставини, при яких відбувалася дія, називається |
прикметником |
*прислівником |
дієсловом |
станівником |
|
|
Прислівник як самостійна частина мови виокремлена ще в античній граматиці (2-1 ст. до н.е) |
Діонисієм Фракійським |
Плутоном |
Аристотелем |
Сократом |
|
|
Визначальну морфологічну ознаку прислівника становить |
*відсутність словозміни |
словозміна |
наявність специфіного словотвору |
наявність морфологічних категорій |
|
|
З погляду історичної морфології прислівники поділяють на |
*займенникові і незайменникові |
прислівникові і неприслівникові |
дієслівні і недієслівні |
прикметникові і неприкметникові |
|
|
Втрата морфологічного членування характерна для |
*займенникових прислівників |
незайменникових прислівників |
дієслівних прислівників |
прислівникових прислівників |
|
|
Гуртом, смерком, знизу, додолу – це прислівники |
займенникові прислівники |
*незайменникові прислівники |
дієслівні прислівники |
прислівникові прислівники |
|
|
Де, куди, там, тут – це прислівники |
*займенникові прислівники |
незайменникові прислівники |
дієслівні прислівники |
прислівникові прислівники |
|
|
За словотвірною структурою прислівники виявляють виразну похідність |
*від інших частин мови |
від дієслова |
від займенника |
від іменника |
|
|
Означальні прислівники поєднують у своєму складі |
*якісні і кількісні |
означальні і кількісні |
обставинні |
способу дії |
|
|
Ніжно, привітно, тихо, сумно – це прислівники |
*якісно-означальні |
кількісні |
обставинні |
способу дії |
|
|
Дуже, надто, занадто, ледве, трохи – це прислівники |
якісно-означальні |
*кількісні |
обставинні |
способу дії |
|
|
Підтюпцем, жартома, верхи, босоніж – це прислівники |
якісно-означальні |
кількісні |
обставинні |
*способу дії |
|
|
Форми ступенів порівняння можуть мати тільки прислівники |
*означальні |
кількісні |
обставинні |
способу дії |
|
|
Близько, далеко, поряд, угорі – це обставинні прислівники |
*місця |
часу |
причини |
мети |
|
|
Удень, увечері, вранці, одвіку, донині – це прислівники |
місця |
*часу |
причини |
мети |
|
|
Згарячу, знічев”я, зопалу, спересердя, спросоння – це прислівники |
місця |
часу |
*причини |
мети |
|
|
Навмисно, напоказ, навіщо – це прислівники |
місця |
часу |
причини |
*мети |
|
|
Поділяються на питально-відносні, вказівні, заперечні, неозначені прислівники |
*займенникові |
незайменникові |
дієслівні |
іменні |
|
|
Модальні прислівники мабуть, можливо, напевно, безперечно, по-перше у сучасному мовознавстві називають ще |
станівником |
словами категорії стану |
*модальником |
вставними словами |
|
|
Синтаксична особливість прислівника полягає у |
*вираженні функції обставини |
вираженні функції додатка |
вираженні функції означення |
вираженні функції присудка |
|
|
Найчастіше обставинні прислівники функціонують як |
*реченнєві модифікатори |
прикладки при присудкові |
означення при присудкові |
обставини при присудкові |
|
|
Найчастіше прислівник залежить |
від окремого слова |
*предикативного центру |
обставинних значень |
детермінантів |
|
|
Прислівник в українській мові постійно поповнюється унаслідок |
*адвербіалізації |
прономіналізації |
вербалізації |
ад”єктивації |
|
|
Найчастіше до класу прислівників переходять |
*прийменниково-відмінкові форми |
іменникові форми |
прикметникові форми |
дієслівні форми |
|
|
Прислівники, що виражають відношення, які встановилися внаслідок вживання лексичних значень прикметника у придієслівній позиції, називаються |
*означальні |
кількісні |
обставинні |
способу дії |
|
|
Прислівник, що функціонально аналогічний до присубстантивного прикметника, називається |
*означальним |
кількісним |
обставинним |
способу дії |
|
|
Власне-обставинні значення функціонування прислівників відображають прислівники |
означальні |
кількісні |
*обставинні |
способу дії |
|
|
Прислівники місця поділені на |
*дві групи |
чотири групи |
п”ять груп |
три групи |
|
|
Прислівники місця-адвербіативи першої групи вказують на |
*місце, де відбувається дія і відповідають на питання де? |
напрям дії і відповідають на питання куди? Звідки? У якому напрямку? |
семантико-синтаксичні відношення |
підрядну темпоральну частину |
|
|
Прислівники місця-адвербіативи другої групи вказують на |
місце, де відбувається дія і відповідають на питання де? |
*напрям дії і відповідають на питання куди? Звідки? У якому напрямку? |
семантико-синтаксичні відношення |
підрядну темпоральну частину |
|
|
За значенням прислівники часу поділяються на |
дві групи |
чотири групи |
п”ять груп |
*три групи |
|
|
Прислівники часу першої групи вказують на |
*час, коли відбувається дія, процес або стан |
вихідну межу часу |
кінцеву межу часу |
абсолютну межу часу |
|
|
Прислівники часу другої групи вказують на |
час, коли відбувається дія, процес або стан |
*вихідну межу часу |
кінцеву межу часу |
абсолютну межу часу |
|
|
Прислівники часу третьої групи вказують на |
час, коли відбувається дія, процес або стан |
вихідну межу часу |
*кінцеву межу часу |
абсолютну межу часу |
|
|
Обставинні прислівники причини виражають |
*причинові семантико-синтаксичні відношення |
цільові семантико-синтаксичні відношення |
допустові значення, усупереч чому відбувається дія або стан |
темпоральні характеристики дії |
|
|
Обставинні прислівники мети виражають |
причинові семантико-синтаксичні відношення |
*цільові семантико-синтаксичні відношення |
допустові значення, усупереч чому відбувається дія або стан |
темпоральні характеристики дії |
|
|
Обставинні прислівники допустовості виражають |
причинові семантико-синтаксичні відношення |
цільові семантико-синтаксичні відношення |
*допустові значення, усупереч чому відбувається дія або стан |
темпоральні характеристики дії |
|
|