9. Конструктивна спадкоємність

Конструктивна спадкоємність - це використання при проектуванні попереднього досвіду машинобудування даного профілю або суміжних галузей, введення в проектований виріб усього корисного, що є в існуючих конструкціях машин.

Майже кожна сучасна машина являє собою результат роботи конструкторів декількох поколінь. Початкову модель машини поступово удосконалюють, постачають новими вузлами й агрегатами, збагачує новими конструктивними рішеннями, що є плодом творчих зусиль і винахідливості наступних поколінь конструкторів.

Деякі конструктивні рішення з появою більш раціональних рішень, нових технологічних прийомів, із підвищенням експлуатаційних вимог відмирають, а деякі надаються винятково живучими і зберігаються тривалий час у такому або майже такому виді, який їм надали творці (корпус плуга, котушковий висівний апарат, сегментний ріжучий апарат, штифтовий молотильний барабан і ін.).

ЛЕКЦІЯ №6

Тема . Математичне моделювання робочих процесів с/г машин (лекція не читається).

ЛЕКЦІЯ №7

Тема . Забезпечення загальних вимог до виробу.

План

1.Новизна виробу.

2. Забезпечення надійності виробу.

3. Якість конструкції виробу.

4.Принцип агрегатного проектування виробу.

5.Особливості форми й естетичності сільськогосподарських машин.

6.Маса машини.

7.Вибір шин для коліс сільськогосподарських машин.

1. Новизна виробу

У розроблювальній новій конструкції вироби повинні мати обов'язково рішення на рівні нових винаходів із тим, щоб цей новий виріб був конкурентноспроможним на світовому ринку і забезпечував максимальну ефективність виробництва.

Не рідко бувають випадки, коли розроблювачі одержують або використовують авторське посвідчення або патент на якісь допоміжні устрої в машині. Це непогано, але в такий спосіб не можна вирішити задачу забезпечення конкурентноздатності виробу, тобто захистити його на світовому ринку, що має основне значення в досягненні новизни конструкції. Тому конструктор, вивчивши засоби рішення поставленої задачі, зобов'язаний невпинно шукати, думати, мобілізувати весь свій творчий потенціал на те, щоб знайти принципово нові рішення по виконанню робочого процесу, а отже, і нові конструкції робочих органів. Це в даний час є магістральним напрямком проектування, важким, але необхідним.

Варто пам'ятати, що розробка і впровадження у виробництво кожного нового конструктивного рішення пов'язані у відомій мірі з технічним і економічним ризиком. Більш того, повне усунення такого ризику неможливо. Тому все нове, в тому числі і розумний ризик, властиві тільки високо-ерудованим спеціалістам і компетентним керівникам, тому що вони можуть зробити правильну оцінку ступеня ризику і знайти необхідні рішення для освоєння нової техніки.

2. Забезпечення надійності виробу

Поряд із забезпеченням надійності технологічного процесу роботи виробу не менше важливим питанням є рішення проблеми надійності конструкції. На рівні проектування, коли вирішуються питання схемного відображення виробу, повинні знайти відбиток відповідні етапи забезпечення надійності, і важливо також установити надійність кожного елемента виробу.

Аналізуючи кожний механізм, завжди можна припускати, що якійсь елемент буде слабким. Якщо його не можна конструктивно зробити надійним, необхідно вузол спроектувати так, щоб у випадку відмови (заклинювання, поломка) нескладно було витягнути цей елемент або з корпуса рамної конструкції або з інших пристроїв. Крім того, такі механізми можна захистити від поломок при заклинюванні, включивши в силовий ланцюг захисні елементи або муфти.

Машина рівноміцною бути не може: звичайно корпус або рамна конструкція повинні проробити весь термін, наприклад десять років, деякі вузли й елементи - п'ять років, два роки а буває деталі, особливо у вузлах тертя або працюючі в абразивному середовищі, що можуть проробити дуже короткий термін. У відповідності з цим повинна бути опрацьована і профілактика – заміна деталей, наприклад, через 100 годин, 2 роки і т.д.

У зв'язку з викладеним, конструкція виробу повинна відповідати вимогам надійності і ремонтопридатності. Надійність - це властивості машини виконувати задані функції і зберігати в заданих межах свої експлуатаційні показники протягом гарантованого проміжку часу. Ремонтопридатність - це пристосованість машини до попередження, виявлення й усунення відмов і несправностей шляхом технічного обслуговування і ремонту.

Звичайно в технічному завданні на проектування сільськогосподарської техніки вимоги до надійності задаються комплексними показниками у виді коефіцієнтів технічного використання і готовності. Останній має таку структуру:

звідки

де - час роботи машини в зміну або за сезон; - час на усунення поломки.

Очевидно, що час простою машини на ремонті в період виконання сільськогосподарських операцій є основним чинником оцінки надійності конструкції. Чим менше втрачено часу на ремонт у період роботи, тим вище надійність конструкції.

Надійність сільськогосподарських машин оцінюється при випробуваннях досвідчених зразків. При цьому всі можливі відмови поділяють на три групи по складності їх усунення:

1) відмови, усунення котрих можливо з використанням тільки ЗІПа (запчастини, інструмент, пристосування), що прикладається до машини;

2) відмови, для усунення яких ЗІПа недостатньо і потрібно часткове розбирання вузлів із заміною деталей і складальних одиниць;

3) відмови, сполучені с несправністю або ушкодженням базових конструкцій, усунення яких потребує майже повного розбирання виробу.

Можна уявити, що для усунення відмов кожної групи потрібно різний час. Тому необхідно прагнути створювати такі конструкції, що могли б працювати безвідмовно не один сезон, а також конструктивно виключати можливість появи поломок другої і тим більше третьої групи.