4. Економічні погляди каноністів

Центральною ідеєю каноністів є вчення про справедливу ціну. Ранні каноністи ототожнювали з нею ціну, що дорівнює трудовим затратам.

Представник пізнього канонізму Тома Аквінський (ХІІІ ст.) додав до цього уявлення вказівку, що підвищення цін виправдане, коли ціна не є звичайним обманом і покупець теж матиме користь.

Якщо ранні каноністи категорично засуджували торговий прибуток та привласнення процента, то Тома був дещо поміркованішим. Правда, він зазначав, що стягувати проценти за позику означало б продавати те, чого насправді не існує. Проте разом з тим допускав, що процент можна розглядати як винагороду за ризик утратити позичені гроші та як відшкодування втрачених доходів, котрі позичкодавець міг би мати, використавши позичені комусь гроші у власних інтересах. Він також виправдовував торговий прибуток, якщо він не є єдиною метою купця (задля якої останній нічим не гребує), а є платою за працю, коли продавець поліпшив якусь річ, або відшкодуванням витрат на транспортування товарів.

Гроші, на думку Томи, виникли внаслідок домовленості між людьми. Отже, він дотримувався номіналістських поглядів на гроші. Тома - прихильник натурального господарства. Приватну власність він розглядав як необхідний інститут людського життя.

Тема 5: Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (хvі - перша половина хvіі ст.)

План

1. Загальна характеристика процесу розкладу феодального господарства й переходу до становлення індустріального суспільства.

2. Соціально-економічні передумови й наслідки Нідерландської революції (1566-1609 рр.).

3. Англійська революція 1640-1660 рр.: економічні причини і наслідки.

4. Соціально-економічні передумови й наслідки війни північноамериканських колоній за незалежність.

5. Особливості генези індустріального суспільства у Франції

6. Економічні ідеї меркантилістів.

7. Економічні ідеї В. Петті й П. Буагільбера.

8. Школа фізіократів.

9. Економічні реформи Тюрго і його внесок у розвиток економічної теорії

1. Загальна характеристика процесу розкладу феодального господарства й переходу до становлення індустріального суспільства

Для перехідного періоду характерні значні досягнення в галузі науки й техніки.

Удосконалилися водяні млини.. Це дало змогу будувати млини не тільки на річках, а й там, де були сприятливі умови для розвитку виробництва, регулювати силу та рівномірність дії водяних двигунів. Їх застосовували в усіх галузях виробництва.

Істотні зрушення відбулися в текстильній промисловості, зокрема у виробництві сукна. Самопрядка замінила веретено, горизонтальні та стрічкові ткацькі верстати - примітивні вертикальні. Поширилися сукновальні водяні млини. З'явилися в'язальні машини. Почалось виробництво шовкових та бавовняних тканин, панчіх.

Технічний прогрес охопив гірниче й металургійне виробництво. Було механізовано процеси дроблення та промивання руди. Розвивалося доменне виробництво для добування заліза. З'явилися примітивні токарні, свердлильні, шліфувальні, гвинторізні верстати, механічні молоти тощо.

В Європі почали виготовляти папір, що замінив пергамент. Розвивалося книгодрукування за допомогою літерного набору, використовувалися годинникові механізми з маятником. Було сконструйовано телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, гідрометр. З'явились нові типи кораблів(баржі, каравели), зросла їх вантажність (від 500 до 2 тис. т), поліпшилися мореплавні характеристики. Ширше публікувалися наукові праці, був виданий географічний атлас.

Відбулися агрокультурні зрушення: перехід до травосіяння та багатопілля, широке застосування добрив, багаторазова оранка, порайонна спеціалізація сільського господарства, підвищення продуктивності праці.

В економічному розвитку Західної Європи велику роль відіграли географічні відкриття кінця XV-початку XVI ст., особливо відкриття морського шляху з Європи в Індію через Атлантичний океан та відкриття Америки. Виникли економічні зв'язки між найвіддаленішими областями, землями й народами різної матеріальної культури. Торгові шляхи перемістилися із країн Середземного моря на океани: Атлантичний, Індійський, Тихий. До сфери зовнішньої торгівлі були залучені нові товари, які до того не були відомі в Європі: тютюн, кава, какао, чай та ін. Почалося формування світового ринку. Центрами світової торгівлі стали спочатку Лісабон, Севілья, із середини XVI ст. - Антверпен, у XVII - Амстердам, у XVIII ст. - Лондон.

Небачений приплив до Європи благородних металів зумовив так звану революцію цін. Вона почалася насамперед в Іспанії, яка отримувала значну частку колоніального золота та срібла. Ціни на товари зросли в кілька разів. Збагатилися купці, які займалися посередницькою торгівлею, збільшилися прибутки промисловців.

Безпосереднім результатом великих географічних відкриттів було створення колоніальної системи. Нещадне пограбування колоніальних народів принесло європейським колонізаторам величезні багатства й сприяло піднесенню економіки європейських країн.

Почалася перебудова європейських економічних відносин. Розклад феодального господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства; спеціалізація ремесла, що наближалася до рівня мануфактурного поділу праці; посилення майнової та соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення. У сільському господарстві ці процеси відбувалися повільно. Феодальна земельна власність поступово стала об'єктом купівлі-продажу. Розорення дрібного й середнього дворянства набуло широких масштабів.

Генеза індустріальної цивілізації пов'язана з розвитком мануфактурного виробництва. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI-XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Мануфактура - підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур - розсіяна (децентралізована) та централізована.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI - першій половині XVII ст., грунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю виробництва й утвердилася в другій половині XVII ст. Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Зародження мануфактур відбувалося у двох напрямах: 1) торговий капітал підпорядковував виробництво; 2) виробник ставав і підприємцем, і купцем. Одночасно в промисловості зберігалися ремесло й дрібне товарне виробництво.

Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися в трьох основних напрямах: створення буржуазних форм земельної власності, перетворення феодальної ренти на капіталістичну, зростання товарності. Ці процеси відбивали боротьбу між ринковим підприємництвом і дрібнотоварним виробництвом.

Відбулися значні зрушення в сфері обігу й розподілу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, розвивався міжнародний поділ праці, формувалися національні, європейські та світові ринки товарів і грошей. Панівну роль відігравали Голландія й Англія. Європейські феодальні країни перетворилися на країни-продавці продукції своїх аграризованих економік.

З'явилися монопольні торгові компанії, удосконалилися товарні біржі. Зародилася страхова справа. Доходи розподілялися через зарплату, прибуток, ренту.