2.Натуральне господарство: економічний зміст та загальна характеристика.

Натура́льне господа́рство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу.

Головними рисами натуральної економіки є нерозвиненість суспільного розподілу праці, ізольованість від зовнішнього світу; самозабезпеченість засобами виробництва і робочою силою, можливість задоволення всіх або майже всіх потреб за рахунок власних ресурсів.

Натуральне господарство, в якому продукти праці виробляються не для обміну на ринку, а для задоволення внутрішньогосподарських потреб, головним чином особистих потреб самихвиробників. Історично передувало товарному виробництву, і було переважаючим за первіснообщинного, рабовласницького і феодального способів виробництва.

У домодерних суспільствах натуральна економіка панувала, незважаючи на розвиток обміну і товарно-грошових стосунків.

Натуральним залишається господарство в деяких племен, що стоять на низькому ступені розвитку (в Океанії, Центральній Африці та ін.).

Натуральна економіка збереглася в економічно відсталих районах земної кулі, де до колонізації їх європейцями панували родо-племінні або феодальні стосунки. У країнах, які звільнилися від колоніальної залежності в середині XX століття, населення було зайнято в натуральному або напівнатуральному господарстві^[1]

Типовою формою натурального виробництва в наших умовах є багатогалузеве особисте підсобне господарство селян, яке практично не зв'язане з ринком (або зв'язане епізодично).

Господарство — форма організації суспільного, колективного, сімейного, індивідуального виробництва з характерним їй типом взаємозв'язків між виробниками продуктів.

Історично першою з загальних економічних форм з'явилося натуральне господарство, що представляє таку форму організації виробництва, при якій продукти виробляються окремими виробниками для власного внутрішньогосподарського споживання.

Характерні риси натурального господарства:

1. замкнутість виробничих процесів рамками господарства;

2. нерозвиненість суспільного поділу праці при широкому застосуванні природного поділу праці, заснованого на ознаках статі та віку;

3. відсутність господарських зв'язків з іншими виробничими одиницями;

4. тверде   закріплення   робочих   місць   і   обов'язків   за   визначеними працівниками, відсутність мобільності робочої сили;

5. відсутність можливостей для обміну досвідом і поширення технологічних нововведень;

6. додатковий продукт, як правило, не набуває товарної форми;

7. виробничі відносини виступають поза упредметнену форму як відносини між самими людьми, а не як відносини між продуктами їхньої праці.

Основним   протиріччям   натурального   господарства,   джерелом   його розвитку є протиріччя між виробництвом і споживанням. Єдиним мотивом до удосконалювання виробництва є тільки власна незадоволеність у споживанні. Звідси випливають висновки:

1 Оскільки зовнішніх економічних стимулів розвитку натурального господарства не існує, технічний і економічний прогрес у ньому розвивається вкрай повільно.

2 Натуральне     господарство    характеризується    стійкістю     і консерватизмом.

Натурально-господарські  відносини збереглися до наших днів,  правда в розвинутих країнах лише як другорядні, підлеглі.

Характеристика натурального господарства

Розвиток суспільства свідчить про те, що протягом тривалих історичних періодів виникають та існують разом з виробничими відносинами спільні форми економічного життя, зокрема господарювання (рис. 6.1). Історично першою формою економічного розвитку стало натуральне виробництво, за якого продукти праці використовувались для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників і членів їхніх родин - тобто для використання в межах господарської одиниці. І навіть тоді, коли окремі продукти праці інколи обмінювалися на інші з якимось відокремленим суб'єктом, цей обмін був епізодичним і випадковим, таким, що не впливав на розвиток виробничих відносин. Проте натуральне виробництво було переважно формою господарювання аж до середини ХХ ст. Навіть і зараз у деяких країнах, що розвиваються, в натуральному господарстві зайнято близько 50% населення. Деякою мірою його елементи зберігаються і в Україні (садово-городні господарства).

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша й ефективніша форма організації суспільного виробництва.