8.3. Визначення оптимального обсягу товарообороту

Торговельне підприємство має прибуток від своєї діяльності, коли обсяг його товарообороту відшкодовує (покриває) витрати обігу, дозволяє вчасно розрахуватися з постачальниками, кредиторами, банками.

Саме тому необхідно систематично аналізувати усі складові схеми (рис. 8.1):

Рис. 8.1. Взаємозв’язок витрат, товарообороту і прибутку.

Такий аналіз знов повертає нас до методики маржинального аналізу, яка базується на розподілі витрат на змінні і постійні і дозволяє визначити оптимальний обсяг діяльності (обсяг роздрібного товарообороту), величина якого дозволяла би забезпечити прибутковість і конкурентоздатність.

У світовій практиці для визначення економічних меж діяльності підприємства використовують поняття: “точка беззбитковості”, “критична точка”, “мертва точка” і “точка мінімальної рентабельності”.

Товарооборот “точка беззбитковості” (Тб) – це такий обсяг роздрібного товарообороту, при якому сума валового прибутку (Пв) дорівнює сумі поточних витрат, тобто відшкодовуються усі витрати, але ні прибутку, ні збитку підприємство немає. У вигляді аналітичної моделі залежність основних показників можна представити так:

Тб=СВ+А+ВЗ=СВ+А+ВЗзм +ВЗпост,

де СВ – собівартість товарів (їх купівельна вартість); А – адміністративні витрати; ВЗ – витрати на збут (витрати обігу); ВЗзм – витрати на збут змінні; ВЗпост – витрати на збут постійні.

Обсяг товарообороту “точка беззбитковості” визначається за формулою:

Тб=((А+Взб)/(РПв–РВЗзм))*100,

де РПв – рівень валового прибутку, %; РВЗзм – рівень витрат на збут змінних, %.

Розмір податку на додану вартість не залежить від підприємства, тому у розрахунках обсягу товарообороту у “точці беззбитковості” він не введений, але загальний обсяг товарообороту, що включає податок на додану вартість (ПДВ), можна визначити діленням обсягу Тб на (100–ПДВ%)/100.

Інші операційні доходи і витрати займають незначну долю у фінансових результатах від операційної діяльності, крім того, вони не пов’язані з реалізацією товарів, тому у прогнозному розрахунку їх можна не брати до уваги.

З формули визначення “точки беззбитковості” випливає, що збільшення суми постійних і адміністративних витрат призводить до підвищення критичного обсягу товарообороту і навпаки. Економія змінних витрат та підвищення валового прибутку знижує критичний обсяг товарообороту.

Товарооборот “точка мінімальної рентабельності” (Тмр) – це такий обсяг товарообороту, при якому сума валового прибутку покриває поточні витрати і забезпечує отримання прибутку, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства. Його розрахункова формула наступна:

Тмр=((А+ВЗ+Пмін)/(РПв–РВЗзм))*100,

де Пмін – сума прибутку мінімального, тис.грн.

Графічно товарооборот “точка беззбитковості” і товарооборот “точка мінімальної рентабельності” представлені на рис. 8.2.

Рис. 8.2. Товарооборот “точка беззбитковості”, “точка мінімальної рентабельності”.

Аналітичні висновки за результатами проведеного аналізу слід завершити конкретними пропозиціями щодо мобілізації виявлених резервів збільшення прибутку, які б дали можливість керівництву обрати оптимальні управлінські рішення.

Різниця між обсягом товарообороту “точка мінімальної рентабельності” та товарооборотом “точка беззбитковості” – це зона фінансової витривалості або “зона безпеки”.

Методика розрахунку оптимальних обсягів товарообороту на основі оптимальних значень вихідних показників представлена у табл. 8.4.

Таблиця 8.4

Прогнозний розрахунок оптимального обсягу товарообороту, прибутку і зони фінансової витривалості споживчого товариства

Показники	Сума, тис.грн.	Рівень до товарообороту, %
Витрати змінні		14,4
Адміністративні витрати, план	105,3
Витрати постійні	113,1
Валовий прибуток		25,3
Маржинальний дохід		25,3–14,4=10,9
Товарооборот “точка беззбитковості”	(105,3+113,1)/10,9х100=2003,7тис.грн.
Прибуток (оптимальний) (151,2+5)	156,2
Товарооборот “точка мінімальної рентабельності”	(105,3+113,1+156,2)/10,9х100=3436,7
Зона фінансової витривалості	3436,7–2003,7=1433	41,7

Розрахунок свідчить, що за оптимальними розмірами показників, при усуненні інших операційних витрат (тобто моментів безгосподарності) підприємство може отримати більшу, але реально можливу суму прибутку при оптимальному обсязі товарообороту, меншому за фактично досягнутий і достатньому рівні безпеки для господарської діяльності.

Таким чином, методика маржинального аналізу вміщує у собі і аналіз ризику господарської діяльності підприємства (або бізнесу): якщо рівень рентабельності підприємства нижчий за середньогалузевий, то слід провести аналіз прибутку традиційними способами для виявлення резервів його підвищення (див. табл. 8.2).

Відсутність резервів підвищення ефективності підприємства висуває дилему у визначенні його подальшої стратегії:

1. підвищити ціни в межах платоспроможного попиту,

2. переорієнтувати підприємство на іншу галузь діяльності,

Аналітичне дослідження прибутку торгівельного підприємства включає в собі не тільки факторний аналіз утворення прибутку, але й його розподілу. В процесі аналізу оцінюється співвідношення (пропорції), в яких розподіляється прибуток.

Фінансова стратегія розподілу прибутку повинна сприяти:

• зміцненню доходної частини державного бюджету;

• забезпеченню господарської самостійності підприємства і його соціально-економічного розвитку (резервні фонди, фонди нагромадження і споживання) через капіталізацію чистого прибутку;

• підвищенню ефективності господарської діяльності підприємства.

За даними фінансової звітності (ф.№2 і ф.№3) аналізуються зміни в сумі і структурі розподілу прибутку на різні цілі, виявляються причини змін, оцінюється ефективність фінансової стратегії підприємства, надаються пропозиції щодо її оптимізації.

Розподіл прибутку підприємства є важливим економічним важелем, який забезпечує гармонізацію економічних інтересів держави, підприємства як юридичного господарюючого суб’єкта ринку та його трудового колективу.

Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форми власності та організаційно-правового статусу підприємства. Так, акціонерні товариства формують фонди: резервний та виплати дивідендів; споживча кооперація здійснює відрахування на пайові внески; СП (спільні підприємства) поділяють чистий прибуток на частку вітчизняного та іноземного учасника (за умовами договору).

Рис. 8.2. Схема розподілу прибутку підприємства.

Метою аналізу розподілу прибутку є виявлення і визначення оптимального співвідношення ФН і ФС на підприємстві, щоб забезпечити подальшу економічну стратегію розвитку.