3.2 Кругообіг оборотних засобів

Оборотні засоби підприємств постійно знаходяться в русі, здійснюючи кругообіг, в процесі якого вони проходять три основні стадії, змінюючи свою матеріальну форму.

На першій стадії підприємство купує необхідні для його неперерв­ної роботи сировину, матеріали, паливо і т.д. На цій стадії, яку позначимо Г - ВЗ, гроші (Г) перетворюються у виробничі запаси (ВЗ) і переходять із сфери обігу в сферу виробництва.

На другій стадії предмети праці (ВЗ) запускаються безпосеред­ньо у виробництво (В) і розподіляються на всіх його фазах у вигляді незакінченого виробництва, напівфабрикатів, інструментів та малоцін­ної оснастки та інвентарю, витрат на освоєння продукції і, на кінець, закінчених виробів у виробництві (ГВ).

ВЗ - В – ГВ

На третій стадії готові вироби реалізуються підприємством. У результаті оборотні засоби із сфери виробництва переходять у сферу обігу, виступаючи поступово у виді готових виробів на складі, про­дукції відвантаженої споживачу (товари відвантажені), коштів, зайня­тих в розрахунках із споживачами і, нарешті; гроші.

ГВ – Г’

Раціональне використання оборотних засобів на цій стадії у вели­кій мірі залежить від чіткої роботи збутових і фінансових органів підприємств, а також банків.

Закінчення кругообігу оборотних засобів означає не тільки закін­чення процесу виготовлення виробу, але і його реалізацію, тобто своє­часне поступлення грошей за реалізовану продукцію. Ці кошти знову використовуються підприємством для придбання предметів праці і запуску їх у виробництво.

Таким чином, кругообіг оборотних засобів можна показати на схемі:

Г - ВЗ . . .- В - . . .ГВ – Г’

Час, протягом якого оборотні засоби здійснюють повний кругообіг, тобто проходять період виробництва і період реалізації, називається періодом обігу оборотних засобів.

Період обігу оборотних засобів - це середній показник, який харак­теризує середню швидкість руху засобів на підприємстві. Він не спів­падає із середнім терміном виробництва і реалізації певних видів про­дукції.

Неспівпадання обігу коштів та обігу матеріальних цінностей в про­цесі виробництва і реалізації продукції є результатом ряду обставин, а саме:

І) оплата за поставлені матеріали, вироби, може бути раніше (або пізніше) ніж вони поступили у виробництво;

2) частина витрат, викликаних освоєнням нових виробів в минулі роки, може компенсуватися в даному році, при цьому має місце обіг коштів, не пов’язаний з обігом матеріальних цінностей даного року;

З) відбувається затримка в оплаті рахунків відвантаженої продук­ції понад встановлений термін, виникають інші види дебіторської за­боргованості .

Головним завданням організації оборотних засобів є забезпечення неперервності процесу виробництва і реалізації продук­ції з найменшим розміром оборотних засобів. Це означає, що. оборотні засоби підприємства розподілені на всіх стадіях кругообігу, знаходя­чись у відповідній матеріальній формі і мінімальному, але достатньо­му обсязі.

3.3 Структура оборотних засобів

Структурою оборотних засобів називають кількісне співвідношення окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, яке виража­ється у відсотках до їх підсумку.

Вона залежить від багатьох факторів, пов’язаних із характером виробництва, умовами постачання і збуту та організацією фінансової роботи і розрахунків. Тому структура, оборотних засобів галузей про­мисловості дуже різна і відбиває специфічні особливості виробництва і умови її реалізації.

Загальною характерною особливістю структури оборотних засобів галузей промисловості є їх раціональний розподіл за фазами кругообігу. Вони використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зай­нята у сфері виробництва. Перебування оборотних засобів у сфері обігу - лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів не бере безпосередньої участі у створенні вартості виготовленої продукції. За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних засобів у сфері виробництва становить 89% (у тому числі на виробничі запаси, незакінчене виробництво, готову продукцію припадає відповідно 48%, 20% і 17%), а у сфері обігу – 11%.

Особливістю структури машинобудування є те, що частка оборотних засобів, зайнятих у виробничих запасах, нижча, а у незакінченому виробництві вища, ніж в середньому у промисловості. Це пояснюється тривалішим виробничим циклом виготовлення виробів у машинобудуванні в порівнянні із середнім циклом виробництва продукції в промисловості.

Вищий ступінь технічного оснащення в машинобудуванні в порівняні з іншими галузями промисловості дає відносно високу частку в структурі оборотних засобів малоцінного та швидкозношуваного інструменту і інвентарю та технологічної оснастки.