3.Структура та обсяг дипломної роботи

Дипломна робота магістра як оригінальне теоретично-прикладне дослідження повинна мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність. Загальний обсяг дипломної роботи має бути приблизно 90-100 сторінок друкованого тексту, не враховуючи списку використаних джерел, додатків, таблиць та рисунків, які повністю займають площу сторінки. Але сторінки цих елементів підлягають нумерації.

Робота повинна бути виконана з урахуванням державних та галузевих стандартів (ДСТУ 3008—95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення) та вимог ВАК України до оформлення дисертацій.

Мова дипломної роботи - державна, стиль - науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок.

Рекомендується така орієнтовна структура дипломної роботи:

• вступна частина;

• основна частина;

• завершальна частина (висновки);

• список використаних джерел;

• додатки.

Вступна частина містить такі структурні елементи;

• титульний аркуш (додаток А);

• завдання на виконання дипломної роботи (додаток Б);

• реферат(додаток В);

• зміст (додаток Г);

• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

• вступ.

Реферат має містити:

• повний бібліографічний опис роботи, що його виконують відповідно до вимог чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (прізвище, ім’я та по батькові автора, тема дипломної роботи, назва наукової праці, назва магістерської програми, назва трудового закладу, місто, рік);

• відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, джерел (усі відомості наводять за винятком даних додатків);

• текст реферату;

• перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відбивати подану в роботі інформацію в такій послідовності:

• предмет дослідження;

• об’єкт дослідження;

• мета роботи;

• методи дослідження;

• програмне забезпечення;

• результати та їх новизна;

• основні технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники;

• ступінь впровадження;

• рекомендації щодо використання результатів роботи;

• взаємозв’язок з іншими працями;

• галузь застосування;

• економічна ефективність;

• значущість роботи та висновки;

• прогнозні припущення про розвиток об’єкта дослідження або розробки.

Якщо відсутні відомості щодо якого-небудь з перелічених пунктів реферату, то такі пункти не включаються до тексту.

Обсяг реферату не має перевищувати 500 слів; бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4.

Перелік ключових слів, що вони є визначальними для розкриття суті роботи, має містити від 6 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Безпосередньо після реферату розташовують зміст, починаючи з нової сторінки.

До змісту включають:

• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

• вступ;

• послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) основного змісту роботи;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки.

У перелік умовних позначень доцільно включати тільки позначення, символи, одиниці, скорочення та терміни, які вводяться автором, а не є загальновідомими. Наприклад, скорочення СУБД (система управління базами даних) до переліку можна не включати, бо воно є загальновідомим. Якщо введені автором позначення, символи, одиниці, скорочення та терміни відсутні, то такий пункт до дипломної роботи не включається.

У вступі (3–5 с.) дається наукове обґрунтування актуальності і значення обраної теми; формулюються мета, завдання і об’єкт дослідження; наводиться перелік застосованих методів дослідження та програмного забезпечення; повідомляється, чи пройшла робота якусь апробацію на базі практики чи в іншій організації.

Основна частина роботи структурно складається з трьох розділів.

У першому (теоретичному) розділі (25—30% обсягу основної частини роботи) подається критичний огляд літературних джерел, викладаються основні теоретичні й методичні положення теми, проблемні питання, дискусійні та невирішені аспекти теми, визначається особисте ставлення автора до них. Недоцільно розглядати теоретичні аспекти, які не мають прямого відношення до теми дипломної роботи.

Важливе місце в даному розділі посідає огляд сучасного програмного забезпечення, СУБД, інформаційних систем і технологій та методик аналізу визначених проблем, які будуть використовуватись у наступних частинах роботи. Автор має продемонструвати свою обізнаність з мовами програмування, інструментальними засобами розробки, СУБД, прикладним програмним забезпеченням, методами аналізу і на основі їх критичного огляду обґрунтувати вибір найпридатнішого для обраного напряму дослідження.

Теоретичні положення першого розділу мають бути покладені в основу другого і третього розділів основного змісту роботи.

У другому (аналітичному, проектному) розділі (20—30% обсягу основної частини роботи) можна виокремити дві відносно самостійні частини:

• аналіз об’єкта дослідження;

• обґрунтування напрямку подальшого розв’язання проблем, що охоплює тема.

Аналіз об’єкта дослідження відповідно до обраної теми може включати такі характеристики об’єкта:

• юридичний статус;

• напрямки діяльності;

• місце на ринку (частка ринку);

• основні конкуренти та споживачі;

• технологічна характеристика об’єкта дослідження, прогресивність технології, характеристика основних фондів та виробничої потужності, забезпеченість необхідними ресурсами тощо;

• фінансовий стан;

• чисельність персоналу;

• організаційну структуру управління;

• оцінку стану інформатизації об’єкта: характеристика технічної бази, оцінка науково-технічного рівня інформаційної системи, програмного забезпечення, СУБД та ін.;

• інші відомості, що залежать від обраної теми та об’єкта дослідження.

Описувати історію виникнення і розвитку організації недоцільно.

Перелік питань, які підлягають висвітленню, узгоджується з науковим керівником дипломної роботи.

Обґрунтування напрямків досліджень базується на висновках теоретичного розділу з урахуванням виявлених особливостей об’єкта дослідження.

Приводиться постановка задачі: мета, зміст, зв'язок з іншими задачами, аналіз вхідних і вихідних даних, а також вибір та розробка методів рішення.

При цьому доцільно користуватись методами та моделями, що вивчалися в межах дисциплін програми, зокрема:

• методами теорії алгоритмів;

• методами об’єктно-орієнтованого проектування;

• методами проектування баз даних;

• методами проектування програмного забезпечення;

• методами економічного аналізу;

• методологією управління проектами;

• методологією маркетингових досліджень;

• економіко-математичного моделювання;

• методикою оцінки ефективності інформаційних систем та ін.

Бажано показати схему технологічного процесу обробки інформації на досліджуваному об'єкті, а також місце в ній задачі, що розробляється.

Розділ має бути максимально насиченим фактичним матеріалом (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображає відповідні результати.

У третьому (конструктивному) розділі (40—50% обсягу основної частини роботи) наводиться детальна власна розробка з обраного напрямку дослідження. Подається сутність розробок та оцінка їх ефективності.

Якщо робота більше пов'язана з розробкою програмного забезпечення, необхідно показати укрупнену блок-схему програми (системи) з відображенням всіх розроблених модулів (задач). Повинна бути представлена наочна картина інформаційних зв’язків окремих модулів (задач) між собою і з базою даних. Необхідно привести детальний алгоритм найбільш важливих модулів (задач), а також основні класи з визначенням їх властивостей та методів. Ступінь деталізації алгоритму залежить від складності поставленого завдання.

Якщо робота спрямована на проектування інформаційної системи, необхідно розробити модель системи і схематично відобразити об’єкти та зв’язки між ними. Обґрунтувати структуру таблиць бази даних з урахуванням вимог нормалізації, технології доступу до них. Розробити форми, запити та звіти для вирішення задачі. При використанні клієнт-серверних додатків дати їх стислий опис.

Якщо робота більш спрямована на вибір існуючих інформаційних технологій, технічних засобів обробки інформації і т. ін., то в даному разі слід використовувати власне розроблене або існуюче спеціалізоване програмне забезпечення для обґрунтування ефективності такого вибору.

Доцільно обґрунтувати вибір мов програмування, інструментальних середовищ розробки, СУБД та інших інформаційних технологій на основі яких виконано розробку.

Якщо при вирішенні поставленої задачі використовується база даних, необхідно навести структуру її таблиць та зв’язки між ними.

При описанні розробленого програмного забезпечення слід приводити окремі найбільш важливі фрагменти програм та тексти SQL-запитів. Весь текст програм дається у додатках.

Потрібно описати інтерфейс користувача: форми введення вхідних даних та виведення результатів, звіти та ін.

Доцільно визначити шляхи подальшого вдосконалення виконаних розробок.

Наприкінці кожного розділу автором робляться висновки, яких він дійшов у своїх дослідженнях.

У висновках (завершальній частині дипломної роботи) наводиться стислий виклад оцінок та узагальнень, зроблених під час теоретичного та практичного огляду питань, що охоплює тема, пропозиції; щодо подальшого використання результатів дипломної роботи та її апробацію (розгляд фірмами і підприємствами, використання в консультативних проектах, доповіді на конференціях і нарадах та ін.). Ознайомлення з текстом висновків повинно сформувати уявлення про ступінь реалізації автором дипломної роботи поставленої мети і завдань. Обсяг висновків — 4–6 с.

У кінці текстової частини слід навести список використаних джерел інформації та додатки.

Список використаних джерел є важливою частиною роботи. Він свідчить про відповідальність, старанність і пильність, дбайливість і акуратність включає складений за чинними правилами перелік використаних літературних джерел.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». Зразки оформлення бібліографічних описів у списку літератури наведені у додатку Д.

У додатки поміщають матеріал, який:

• є необхідним для повноти висвітлення теми, але включення його до основної частини роботи може ускладнити логічне сприйняття тексту роботи;

• не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або спосіб подання.

Додатки можуть містити:

• додаткові ілюстрації або таблиці;

• блок-схеми та тексти програм;

• протоколи впровадження;

• інструкції користувача;

• зразки форм, таблиць та звітів тощо.