1.2 Правову базу, завдання й принципи діяльності миротворчої практики оон

Статут ООН єдиний міжнародним документом, становища якого обов'язкові всім держав. За підсумками Статуту ООН виникла розгалужена система багатосторонніх договорів і угод, ув'язнених у рамках ООН.

Найважливішими завданнями Організації Об'єднаних Націй є припинення поширення зброї, і навіть скорочення і ліквідація, зрештою, всіх запасів зброї масового знищення. [17, 5]

Організація Об'єднаних Націй служить постійним форумом щодо переговорів із роззброєння, виробляючи рекомендації і виступаючи ініціатором досліджень у цій області.

Вона підтримує багатосторонні переговори, які проводяться у межах Конференції з роззброєння й інших органів. У цих переговорів було укладено такі міжнародні угоди, як

- Договір нерозповсюдження ядерних озброєнь (1968 рік),

- Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (1996 рік)

- угоди про створенні зон, вільних від створення ядерної зброї. [12 ,44 ]

>Базирующееся у Відні Міжнародна агенція за "атомною енергії, діючи з урахуванням системи угод про гарантії, відпо-відає забезпечення здобуття права ядерні матеріали й устаткування, призначені від використання з метою, не застосовувалися у військових цілях.

Техніка, що у Гаазі Організація з забороні хімічної зброї займається збиранням даних про хімічних об'єктах всіх країн світу і регулярно проводить інспекції з метою забезпечення контроль над дотриманням Конвенції з хімічної зброї.

У межах своєї миротворчої діяльності Організація Об'єднаних Націй, використовуючи дипломатичні механізми, допомагає протиборчим сторонам дійти згоди.

Рада безпеки у своїх зусиль з підтримці міжнародного світу та безпеки може рекомендувати шляху профілактики конфлікту, й відбудови чи забезпечення світу, наприклад, у вигляді переговорів, або звернення до Міжнародний Суд.

 Важливу роль миротворчої діяльності відіграє й генеральний секретар. Він може доводити до Ради Безпеки будь-які питання, які, на його думку, створюють загрозу міжнародному світу та безпеки.

генеральний секретар може використовувати «добрі послуги», виконувати посередницькі функції або відвідувати заняття «тихою дипломатією», діючи за лаштунками самостійно, чи через спеціальних посланників. генеральний секретар він може використовувати механізм «превентивної дипломатії» з метою врегулювання суперечок до загострення ситуації.

Операції із підтримки миру можуть тривати від кількох основних місяців за кілька років.

Наприклад, операція Організації Об'єднаних Націй, розгорнута вздовж лінії припинення вогню між Індією і Пакистаном у штаті Джамму і Кашмір, існує з 1949 року, але в Кіпрі миротворці Організації Об'єднаних Націй поруч із 1964 року.

З іншого боку, щодо 1994 року операції в смузіАозу між Лівією і Чадом Організації Об'єднаних Націй знадобилося трохи більше місяця.

З часу розгортання в 1948 року найпершої миротворчої місії Організації Об'єднаних Націй 118 країн добровільно надали у розпорядження Організації більш 750 000 військовослужбовців і цивільного поліцейського персоналу.

Разом з тисячами цивільних фахівців вони брали участь у 49 операціях із підтримки миру.

Нині в 16 таких операціях задіяні близько 14 500 військових і цивільних [33 , 43]

Принцип «>Суверенного рівності держав» у тому, що країни- учасниці ООН повинні утримуватися у міжнародних відносинах від загрози силою чи його застосування проти інших держав.

Принцип «мирного врегулювання міжнародних суперечок», передбачає використання сили, тільки у виняткових випадках.

Країни-члени ООН, відповідно до наступним принципом, має надаватися ООН всебічну допомогу переважають у всіх діях, зроблених нею відповідності до Статуту, і утриматися від допомогу будь-якій державі, з якою ООН вживає заходів превентивного чи примусового характеру. Наступні дві засади у тому, що:

- по-перше, ООН забезпечує процес дотримання державами, які є її членами, діяли у відповідність до цими принципами, оскільки це необхідно підтримки міжнародного світу та безпеки.

- по-друге, Статут ні з жодному разі це не дає ООН права втручатися у справи, сутнісно входять у внутрішню компетенцію кожної держави. [7]

При здійсненні своєї діяльності, вона переслідує такі цілі:

- Підтримувати міжнародний світ образу і безпеку.

- Розвивати приязні відносини між націями з урахуванням поваги принципу рівноправності і самовизначення народів.

- Здійснювати співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного гуманітарної характеру й у заохочення та розвитку шанування правами людини й основних свобод.

- Бути центром для погоджень дій націй у досягненні цих наших спільних цілей.

Слід зазначити процедуру голосування на ООН. Вона спочатку викликала розбіжності. Це запитання вирішене на Ялтинської конференції. Кожен із членів ООН має вони одностайно, а рішення РБ вважаються прийнятими, коли, використовуючи них подано голоси дев'яти членів Ради (п.2 ст.27). Також було винесено угоду про «принципі вето». [14 , 55]

«Принцип вето» - є одностайність великих держав при в Раді Безпеки ООН питань, що стосуються прийняття примусових заходів. Відповідно до Статутом ООН за відсутності такого одноголосності, рішення може бути прийнято. Цей принцип є основою роботи РБООН.6 З вищевикладеного слід, що ухвалено рішення може бути прийнято, якщо на нього не було проголосували дев'ять держав із 15, за умови що це постійні члени Ради Безпеки, саме: Китай, Франція, Російської Федерації, США, Великобританія проголосують «за». Рішення ООН є обов'язковими для держав-членів ООН. У роки існування ООН між постійними членами ООН виникали великі розбіжності, які у згодом могли призвести до припинення про діяльність цієї організації. Тому, що, СРСР часто використовував право вето. 1950-го р. було прийнято резолюцію «Єдність на користь миру».

Отже, ООН здійснює комплексні операції, пов'язані з впровадження та підтриманням світу і наданням гуманітарної допомоги.

Їй також запобігатиназревающие конфлікти. Упостконфликтних ситуаціях вона, проте частіше робить скоординовані зусилля, створені задля усунення корінних причин насильства, й створення основ для тривалого миру.