40. Право забудови(суперфіцій)

Суперфіцій (від лат.— будівля слідує за землею) — у Римському праві — спадкове і відчужуване право на користування будівлею, що зведена на чужій землі. В сучасному українському праві суперфіцій — право користування чужою земельною ділянкою для забудови, окремий вид прав на чужі речі.Особливість суперфіцію полягає в тому, що таке право може відчужуватися землекористувачем або передаватись у порядку спадкування на підставі договору або заповіту, а також дає право землевласнику на прибуток від промислових об'єктів, збудованих на наданій земельній ділянці на умовах суперфіцію. Проте таке право може бути припинено в разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;закінчення строку права користування;відмови землекористувача від права користування;невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років поспіль;за рішенням суду в інших випадках, установлених законом. Суб'єктами суперфіцію можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи.Об'єктом суперфіцію є право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів споруд чи будівель з можливістю для суперфіціарія набути право власності на них та для землевласника — отримувати частку прибутку землекористувача. При наданні земельної ділянки в користування з метою забудови необхідно, щоб її подальше використання відповідало цільовому призначенню ділянки. Підставами встановлення суперфіцію є договір між власником земельної ділянки та майбутнім забудовником, а також заповіт. Строк суперфіцію може бути визначеним або невизначеним. Мінімальний та максимальний строки суперфіцію в ЦКне визначено. Якщо суперфіцій установлено на невизначений строк, він вважається безстроковим і може бути припиненим за бажанням сторін у будь-який час. На відміну від сервітуту суперфіцій не може бути безоплатним. Власник сервітуту має право на відшкодування збитків від установлення суперфіцію. По суті, при укладенні договору суперфіцію право користування, володіння й розпорядження власником земельної ділянки, щодо якої встановлено суперфіцій, не вилучається. Водночас право тимчасового користування землею власник передає за плату іншій особі, що породжує між ними земельні й цивільні правовідносини.Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на:одержання плати за користування нею для забудови;одержання у випадках, установлених договором, частки доходу землекористувача від збудованих на земельній ділянці промислових об'єктів тощо;володіння та користування ділянкою в обсязі, встановленому договором із землекористувачем;розпорядження ділянкою, у тому числі шляхом відчуження її іншим особам. Власник зобов'язаний:надати певну ділянку під забудову у строки, визначені договором про встановлення суперфіцію або заповітом;не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні ним права користування ділянкою.Суперфіціарій (землекористувач) має право:використовувати ділянку для забудови;користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором ;набувати право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови;передавати суперфіцій іншим особам шляхом договору або заповіту. Суперфіціарій зобов'язаний: вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови;вносити інші платежі, встановлені законом;використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;приступити до використання земельної ділянки для забудови протягом трьох років з моменту встановлення суперфіцію.