- •4. Суб’єкти права власності
- •6, Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі.
- •7. Підстави набуття права власності : поняття та види
- •8.Державна реєстрація прав на нерухоме майно
- •9. Створення речі як підстава набуття права власності
- •1 0. Переробка речі як підстава набуття права власності
- •11.Правовий режим об’єктів незавершеного будівництва
- •12. Набуття права власності за договором чи іншим правочином.
- •13. Набуття права власності на безхазяйну річ
- •14. Набуття права власності на бездоглядну тварину
- •15. Набуття права власності на знахідку
- •16. Скарб
- •17. Набувальна давність
- •18. Інші підстави набуття права власності
- •20 Відмова власника від права власності.
- •21.Припинення пв особи на майно, яке не може їй належати
- •24.Реквізиція та конфіскація як підстави припинення права власності
- •25. Самочинне будівництво
- •27. Право спільної часткової власності
- •27. Спільна сумісна власність
- •28.Підстави припинення права спільної сумісної та спільної часткової власності.
- •30. Поняття захисту права власності
- •33. Класифікація способів захисту права власності
- •32. Віндикація
- •33. Негаторний позов
- •33. Позов про визнання пв
- •34. Зобов’язально-правові способи захисту пв
- •35. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •37. Право володіння чужим майном
- •38.Право користування чужим майном(сервітут)
- •39.Право користування чужою земельною діялнкою для с-г потреб-емфітевзис
- •40. Право забудови(суперфіцій)
- •41. Право господарського відання та оперативного управління
37. Право володіння чужим майном
Відповідно до ЦК України право володіння чужим майном – це речове право особи, яка фактично тримає у себе майно, що належить на праві власності іншій особі.
- Суть права володіння полягає у тому, що особа, яка фактично утримує у себе чужу річ не її власником, однак ставиться до неї як до своєї, і вважає, що їй належить можливість здійснювати усі правомочності власника.
- Право володіння чужим майном характеризується двома критеріями: а)Об’єктивним -полягає у тому, що річ фактично перебуває у володінні, тобто, утримується володільцем; б)Суб’єктивним- полягає у тому, що особа, яка фактично утримує чужу річ ставиться до неї як до своєї, вважаючи себе законним володільцем.
В залежності від правомірності виникнення володіння, воно поділяється на: 1. Законне володіння, яке виникло з підстав передбачених актами законодавства. Законним володільцем вважається власник майна, наймач за договором майнового найму, зберігач за договором зберігання, спадкоємець тощо.; 2. Незаконне -володіння, яке виникло з підстав, що суперечать закону. Незаконним володільцем вважається володілець, який набув майно з порушенням порядку, встановленого законом, або придбав річ в особи, яка не мала права його передавати. Прикладами незаконного володільця можуть бути особи, які викрали річ чи здобули її іншим неправомірним способом, або, які придбали річ не у власника або особи, яка булла уповноважена власником на передачу речі, давнісний володілець тощо..
Залежно від суб’єктивного ставлення володільця до набуття права володіння, незаконне володіння в свою чергу поділяється на:1. Добросовісне таке незаконне володіння, при якому володілець не знав і не міг знати, що набуває чуже майно незаконно.;2. Недобросовісне володіння, при якому володілець знав або міг знати, що набув чуже майно незаконно.(ЦК України покладає на недобросовісного володільця обов’язок негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є законним володільцем.)
ЦКУ встановлює презумпцію «законності володіння». Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
В науці цивільного права існує дві концепції щодо правової природи володіння чужим майном:1. Володіння чужим майном розглядається як фактичний стан (фактичне володіння), яке не є правом, оскільки існує незалежно від правових підстав.2.Володіння чужим майном розглядається як одне із речових прав, оскільки в його основу покладено презумпцію «закнності будь-якого володіння».В ЦКУ втілено другу концепцію. Будь-яке володіння є правом незалежно від підстав виникнення, оскільки вважається правомірним якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Також у ЦКУ міститься перелік підстав виникнення права володіння, який не є вичерпним. До них належать:1) цивільно-правовий правочин, зокрема, договір (майнового найму, зберігання перевезення тощо);2) акт управління (постанова державного виконавця про передання арештованого майна на зберігання іншій особі);3) юридичний вчинок (знахідка, виявлення скарбу тощо).Підстави припинення права володіння містяться у ст. 399 ЦК України. Право володіння припиняється у разі:1) відмови володільця від володіння Майном;2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;3) знищення.