33. Класифікація способів захисту права власності

Усі способи захисту права власності поділені на 3 групи:

1)Речово-правові (є такі, що пов’язані з безпосереднім порушенням правомочностей суб’єкта речового права і до них відноситься віндикаційний, негаторний і про визнання права власності речово–правових способів). Речово-правові засоби захисту спрямовані на захист суб'єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних відносинах з порушником.

2)Зобовязально-правові (вимоги власника (іншого титульного володільця), що не базуються безпосередньо на речовому праві, а підставою їх пред’явлення є інші цивільно-правові інститути. Приклади: повернення майна після закінчення договору найму, оренди; позов про відшкодування шкоди, завданої майну власника, іншого титульного володільця; позови з безпідставного набуття або збереження майна) Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов'язальних відносин і розраховані на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов'язальних правовідносинах. Зобов'язально-правові засоби відзначаються відносним характером взаємовідносин сторін, а також тим, що об'єктом захисту можуть бути будь-які речі та майнові права. Наприклад, якщо права вимоги не можуть бути об'єктом речово-правових засобів захисту, то цю проблему можна вирішити за допомогою зобов'язально-правових засобів. Однак, незважаючи на усталеність такої класифікації, єдності щодо входження до неї конкретних засобів захисту не існує.

3)Інші (вони не ввійшли до двох перших груп, містяться в різних інститутах цивільного права; в них немає спільної кваліфікуючої ознаки. Це є позови про визнання правочинів недійсними; про застосування правових наслідків правочинів; позови про захист майнових прав та інтересів осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошеними померлими; позов про переведення прав та обов’язків покупця; про припинення права на частку спільній частковій власності; позов про відшкодування вартості земельної ділянки - перелік не є вичерпним).

32. Віндикація

ВІНДИКАЦІЙНИЙ ПОЗОВ

Є найбільш притаманним щодо самого права власності. З латинської – оголошую про застосування сили. Віндикаційний – це позов про витребування майна в натурі з чужого незаконного володіння. Умови пред’явлення віндикації:

• Власник (титульний володілець) позбавлений можливості фактичного панування над річчю. Таке позбавлення може мати місце ц випадках: викрадення у будь-який спосіб; у випадку втрати; або інше вибуття з володіння власника з володіння власника чи володільця поза їх волею, або вибуття з володіння власника з його волі, але титульного володільця поза його волі. Наприклад, безвідплатне набуття майна відбулося особою (незаконним володільцем) від особи, яка не мала права його відчужувати.

• Предметом віндикації може бути лише індивідуально визначене майно, яке збереглося в натурі. Речі, визначені родовими ознаками, можуть стати предметами віндикації, мають бути індивідуалізовані. (наприклад, мішок цукру – якщо на ньому є спеціальна відмітка). Якщо майно не збереглося в натурі (використане, тощо) – тоді позов про відшкодування шкоди

• Майно перебуває в незаконному володінні

• Суб’єкти індикаційного позову не можуть перебувати в договірних відносинах

Суб’єкти:

• Позивачем за віндикаційним позовом може бути власник або титульний володілець (до таких титульних володільців, які мають майно на певній правовій підставі (титулу) – наймачі, орендарі, зберігачі, заставодержатель. Це також юридичні особи, які мають майно на праві особливого відання). Титульний володілець має право на захист навіть проти власника (якщо наприклад, майно передане орендарю, і хтось вкрав це майно – то до викрадача звертаються і власник і володілець – майно мають повернути не власнику, а титульному володільцю (якщо строк дії оренди ще не закінчився)). Спірним питанням є – чи може особа набувач за набувальною давністю, чи може він звернутися за віндикаційним позовом (5 років володіє нерухомим майном, але він не встиг звернутися до суду з визнанням права власності на це майно, то він може звернутися з віндикаційним позовом.)

• Відповідач. Ним може бути незаконний володілець, тобто особа, в якої фактично перебуває майно, але без достатнього правого титулу. З приводу цього титулу, то може бути різна ситуація (наприклад, без титулу – вкрав; титул був – і він відпав; титул закінчився)

Незаконний володілець може бути добросовісним або недобросовісним набувачем.

Будь-який набувач вважається добросовісним, поки це не буде спростовано в судовому порядку, тобто застосовується презумпція добросовісності, яку можна спростувати. Добросовісним ж такий набувач, який не знав і не повинен був знати, про те, що він набуває майно в особи ,яка не мала права його відчужувати. В цьому листі під поняттям «знав» пропонують розуміти не лише безпосередню обізнаність особи у тому, що вона набуває майно у суб’єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлює факт порушення своїми діями прав іншої особи. Поняття «повинен був знати» характеризує недобросовісність того набувача, який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставинами його набуття міг та забовязаний про це знати. (Наприклад, чоловік йде продавати телевізор на базар без згоди жінки і покупець купляє – і він мав знати про те, що той чоловік не має права його продати без згоди).

Недобросовісний є такий набувач, який знав або повинен був знати про незаконність свого володіння, незаконність набуття. У тому листв – особи, які заволоділи майном, або одержали внаслідок злочину (крадіжка, тощо) – в будь-якому разі вважаються недобросовісними.

В літературі звертали увагу на те, чи було в діях незаконного володільця має бути умисел, тощо.

МЕЖІ віндикації – ст. 388.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребуване в будь-якому випадку. Від добросовісного набувача – 1) якщо безвідплатно набуте – можна витребувати; 2) якщо відплатно набуте (особа йог окупила) – то лише в таких випадках: майно вибуло з володіння власника або титульного володільця поза їхнею волею. Не можна витребувати в недобросовісного набувача, якщо воно було продано в порядку виконання судового рішення.

Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Розрахунки при віндикації стосуються :

• Доходів,Витрат,Поліпшення майна

Доходи .до них відносяться ті , які особа отримала і повинна була одержати .

Недобросовісний набувач віддає доходи за весь час володіння, а добросовісний – з моменту, коли дізнався, або повинен був дізнатися.

Витрати – такі необхідні витрати володільця, які викликані необхідністю підтримувати майно в справному стані, проводити капітальні та поточні ремонти, а також витрати виробничого характеру.

Вони мають право на відшкодування витрат за той період часу, за який вони відшкодовують доходи. Добросовісний і недобросовісний, то х приводу поліпшення, якщо їх відділити можна, якщо не можна – то він має право на відшкодування.Якщо можна відділити – то недобросовісний забере їх, а якщо не можна відділити – то він не має права на то.Незалежно від форми власності позовна давність в віндикації – 3 роки