8.Козацтво – нова соціальна верства українського суспільства, яка в основному виникла в XIV-XV.

Причини виникнення козацтва:

І. Посилення соціально–економічного гніту, закріпачення селянства, яке становило переважну більшість населення українських земель.

ІІ. Наявність на Півдні величезних незаселених територій - Дикого Поля, де кочували татарські орди. Після утворення Кримського ханства та прийняття ним протекторатуОсманської імперії (1478 р.) ці землі перетворилися на буферну зону між хижацькою кримською державою та Річчю Посполитою. Саме сюди тікала від покріпачення та соціального гніту велика кількість бунтівних кріпаків, учасників селянських повстань і просто шукачів пригод. Життя у Дикому Полі було небезпечним, але вільним.

Перша спроба організації козацтва пов’язана з князем Дмитром Вишневецьким, який у 1553р. заснував на острові Мала Хортиця Запорізьку Січ - фортецю, обнесену дерев’яними укріпленнями. За 200 років існування українського козацтва Січ як центр козацької військової організації 8 разів змінювала місце свого розташування. 

Із ліквідацією Запорозької Січі, що проіснувала 219 років, завершилася козацька доба в історії України.

У 1572 році польський король взяв на службу 600 козаків, записавши їх до реєстру (спеціального списку).

Мета:

забезпечити надійну охорону південних кордонів Речі Посполитої від татарських набігів та нападів турків;

 впливати на запорожців та утримувати їх від повстань і військових походів на інші держави.

Реєстрове козацтво- це військовослужбовці короля, які складали присягу на вірність польській короні. 

Реєстрові козаки обирали свою старшину на чолі з гетьманом, резиденцією якого було місто Терехтемирів, де містився козацький шпиталь та зберігалися клейноди. Кошовий отаман Запорізької Січі був формально підпорядкований гетьману. У 1625 р. з реєстрових козаків було сформовано 6 полків, що були розташовані у прикордонних містах - Чигирині, Черкасах, Корсуні, Каневі, Переяславі та Білій Церкві.

Історики загалом погоджуються в тому, що найвизначнішим козацьким гетьманом до Богдана Хмельницького був Петро Кононович Сагайдачний.

Прихильник суворої дисципліни, який «щедро проливав кров непокірних йому», Сагайдачний поклав край бунтівній вдачі козаків, змусивши їх визнати його зверхність. У 1619 р., щоб уникнути конфлікту з поляками, він погодився скоротити реєстр до 3 тис., заборонив несанкціоновані морські походи й визнав право короля затверджувати козацьких старшин. Однак найвидатнішою заслугою Сагайдачного було те, що він дивився на козаків не лише під кутом зору їхніх особливих станових інтересів, а й як на потенційних рушіїв українського суспільства в цілому. Саме він об'єднав військову силу козацтва з політичне слабкою церковною та культурною верхівкою України. 

Історичне значення козацтва:

• народ України отримав у козацькому стані могутню опору в своєму прагненні до визволення з під гніту Речі Посполитої;

• козацтво становило ядро всіх повстанських армій, включаючи і армію Б.Хмельницького;

• козацтво захищало, надавало притулок всім скривдженим;

• козацькі господарства демонстрували переваги вільної праці над кріпацькою, чим розхитували феодальні порядки;

• козаки фактично сприяли зародженню нової капіталістичної системи, демонструючи можливість соціально-економічного життя без пана;

• козацтво взагалі, Запоріжжя зокрема, стало зародком нової державності, нових органів управління, що дало можливість М.Костомарову, а за ним і К.Марксу назвати Запорізьку Січ “християнською козацькоюреспублікою”;

• Запорізька Січ, на думку історика О.Апанович, була Збройними Силами України;

• запорізьке козацтво стало оплотом боротьби українського народу проти Кримського ханства та Османської імперії.

*Символи-відзнаки державної і військової влади називалися клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, стяг, печать, пернач, корогви, литаври, значки, бубни, тростинки й труби.

Корогва – прапор Війська Запорозького, найбільша святиня козацтва.

Булава – символ гетьманської влади або кошового отамана на Запорізькій Січі.

Бунчук – відзнака гетьмана і кошового під час військових походів – це древко завдовжки 2 – 2,5 метри із золотою кулею, на якій було підвішено кінське волосся й червоні мотузки як символ гетьманської влади.

Печатка — символ влади судді.