Первіснообщинний лад на території України. Трипільська археологічна культура.

Вивчивши археологічні пам'ятники, пов'язані зі знаряддями праці, на основі матеріалу, з якого вони зроблені, виділяють декілька значних періодів розвитку первісного ладу (їх за традицією називають віками):кам'яний (його складають палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий, залізний. Деякі дослідники після кам'яного вміщають перехідний вік – мідно-кам'яний (енеоліт).

Основними ознаками первісного ладу є:

1. Повільне вдосконалення продуктивних сил при доволі низьких темпах їхнього розвитку;

2. Колективне привласнення здобутих ресурсів;

3. Низькі темпи розвитку суспільства;

4. Рівний розподіл обов’язків та плодів, здобутих в результаті спільного виробництва;

5. Відсутність класового або майнового поділу;

6. Соціальна рівність.

відбудПалеоліт  тривав від з'яви першої людини на наших теренах близько 1,5 мільйона років тому до 8-10 тис. років до н. е. В його ранній період первісна людина вміла виготовляти примітивні засоби праці з каменю та дерева (загострені гілки, шкребачки, рубила). Основними заняттями людини були збиральництво і полювання. Соціальною формою існування за раннього палеоліту виступало людське стадо, оскільки лише колективне буття давало можливість вижити у складних кліматичних і природних умовах. Жили люди того часу в печерах або хижах із дерева та кісток мамонта.

Археологи знайшли сліди перебування людини періоду раннього палеоліту недалеко від с. Королеве у Закарпатській області, у районі м. Амвросіївка у Донбасі, у с. Лука-Врублевецька на Житомирщині.

За середнього палеоліту (150 тис. - 40-35 тис. років тому), з'являється неандерталець - людина нового фізичного типу, найважливішим досягненням якої є використання вoгню, що значно зменшило її залежність від природи. Пам'ятки середнього палеоліту вчені виявили у с. Молодово Чернівецької області, у Криму, у басейні річок Дністра і Десни.

На зміну неандертальцеві в епоху пізнього палеоліту приходить кроманьйонець - "людина розумна", яка є вже не просто споживачем дарунків природи, але й виробником знарядь праці. З'являються різці, вістря стріл, кістяні гарпуни. Будуються землянки. Важливі зміни відбуваються і у соціальній організації - на зміну первісному стаду приходить родова община з колективною власністю на засоби виробництва. Родинні зв'язки визначаються за материнською лінією, отож є підстави твердити про виникнення у цей період матріархату.

Вдосконалення житла і виникнення шитого з шкір одягу значно розширили ареал розселення первісної людини. Свідченням цього є стоянки пізнього палеоліту практично на всій території України - Мізинська - на Десні, Рилівська, Межиріч і т. д. У період пізнього палеоліту постають релігія (ритуальні дійства) і палеолітичне мистецтво (магічні малюнки, різьблення по кістці). Язичницька релігія виникає у вигляді чотирьох основних форм:

• анімізму - віри в душу, якою володіє кожен живий і неживий предмет;

• тотемізму - віри у походження людини від єдиного пращура - тварини або птаха;

• магії - чаклування перед полюванням;

• фетишизму - віри у надприродні властивості речей.

Близько 10-11 тис. років тому палеоліт змінюється мезолітом.

Зникають льодовики, природа Європи набуває близького до сучасного вигляду, вимерли мамонти, носороги. Людина винаходить лук і стріли. Основними різновидами господарювання стають полювання, рибальство, починається приручення тварин - спершу собаки, а потім свині.

З мезолітичних стоянок слід відзначити Журавську на Чернігівщині, Фатьма-Коба і Мурзак -Коба у Криму, Гребеники в Одеській області. В цю епоху, згідно пам'ятників матеріальної культури, вже можна виділити окремі етнокультурні області.

В кінці мезоліту відбувається поступовий перехід від збиральництва і полювання до землеробства і скотарства, які остаточно розвинулися в епоху неоліту (VI-III тис. до н. е. ). Саме цей період вважають розквітом первісного ладу, тому що вже постало продуктивне господарство. Винайдені шліфування і свердління каменю, з'являються штучні матеріали - обпалена глина, а потім - тканина.

У період неоліту привласнювальні форми господарства поступаються місцем відтворювальним, що є важливим кроком у розвитку людства. Розповсюджуються такі види діяльності, як кераміка, свердління, відтискання, шліфування тощо.

Сусідська община змінює родову організацію людей. Натомість матріархату постає патріархат.  Енеоліт - перехідна епоха від кам'яного до мідного віку (III-II тис. до н. е. ) - пов'язана раніш за все з корінними змінами у житті людини - опануванням металів. У цей період на території України формуються дві основні групи племен - землероби на Правобережжі і скотарі на півдні та південному заході. Це свідчило про перший суспільний поділ праці. Використовуючи тяглову силу худоби, люди почали збирати більший врожай, що зумовило виникнення надлишків сільськогосподарської продукції, майнової нерівності і обміну продуктами. Поступово виділяється родоплемінна верхівка, яка, привласнюючи результати праці гурту, поступово зосереджувала у своїх руках владу над ним.

Найбільш вивченою археологічною культурою цієї епохи є трипільська. Саме в с. Трипілля Київської області київський археолог В.Хвойка віднайшов перше таке поселення. До сьогоднішнього дня відкритими лишаються питання походження трипільців, хронологічних рамок їхньої культури, і, частково, території, яку вони заселяли.

Сучасні археологи визначають приблизні рамки існування трипільської культури початком IV - кінцем III тис. до н. е. Територія, заселена трипільцями пролягала від Словаччини та Румунії до Слобідської України, від Чернігова до Чорного моря. Що стосується походження, то більшість археологів вважають, що основу Трипільської культури, на її ранньому етапі, складали балканські землеробсько-скотарські племена. Трипільці, які поселились на Правобережжі Україні, були фактично найдавнішими хліборобськими племенами. Обробляючи землю дерев'яним плугом з кам'яним або кістяним лемехом, вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Зерно мололи за допомогою простих кам'яних жорен. Окрім цього, трипільці розводили дрібну рогату худобу, та коней, свиней. Селились трипільці у басейнах річок. На сьогодні археологами вивчено декілька великих поселень (від 10 до 20 тис. мешканців) - Майданецьке, Доброводи, Талянки (на Черкащині). Населення жило у стаціонарних чотирикутних глиняних одно-двоповерхових будинках з кількома кімнатами.

Іноді Трипільську культуру називають Культурою мальованої кераміки - через високий рівень розвитку цього ремесла.Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах, а потім фарбувався білою, червоною і чорною фарбою характерними візерунками. Окрім цього були знайдені керамічні фігурки людей і тварин, іграшкових макетів житл. Розвивалося ткацтво.

Археологічні знахідки свідчать про зв'язки трипільських племен із Малою Азією, Кавказом. Бронзовий вік отримав свою назву від того, що для нього було характерним розповсюдження виробі з бронзи – першого створеного людиною сплаву металів. Бронзовий вік зайняв 2 – початок 1 тисячоліття до н.е.

В цей час на території сучасної України спостерігався стрімкий розвиток скотарства і землеробства, а також розділ цих двох галузей праці – вичленення скотарських племен з числа землеробних утворень. Так у Бронзовий період виникають зачатки суспільного поділу праці.

Також в цей період набуло розвитку ремісниче господарство, зокрема бронзо плавильне та гончарне мистецтво. Виникали осередки обробки бронзи, центри металургії. Поява знарядь праці із сплаву міді і олова - бронзи була головним досягненням цієї епохи, яке зумовило і зміни суспільних відносин. Застосування більш міцного металу - бронзи дало можливість значно вдосконалити транспортні засоби, знаряддя виробництва.

Подальшого розвитку набули різні ремесла - гончарне, каменярське, бронзоплавильне.

Розвиток землеробства, скотарства і ремісництва призвів до набування населенням, особливо племінною верхівкою надлишку продукції, що в свою чергу викликало зародження класового поділу, що базувався на майновій нерівності, необхідність у захисту інтересів окремих груп населення – виготовлення зброї, побудову укріплених поселень.

Суспільство поступово переходить від первісного ладу до епохи соціального розшарування. Це не могло не зумовити зіткнення як між племенами, так і всередині племен.

Цей період ознаменував ще й культурний прогрес:

• ускладнюється система релігійних вірувань;

• йде зрушення в сфері духовної культури та позитивних знань;

• виникає монументальне камяне будівництво статуй;

• спостерігаються зачатки піктографічного письма.

Бронзовий вік є часом активної рухливості первісних племен, переселення одних призводило до пересування інших. Також часто траплялися військові походи. Розвиток військової справи призвів до виникнення способу ведення бою з колісниці, що став дуже популярним.

Протягом бронзової доби на території України існувало кілька археологічних культур - Ямна, Зрубна, Культура багатопружкової кераміки, Катакомбна, пізньотрипільська та інші.

Бронзова епоха на території України була фактично завершальною стадією первісного ладу, адже цей час визнано періодом виникнення великих етнокультурних утворень. На території України в середині ІІ тис. до н.е племена тшинецької і комарівської культур прийшли на зміну культурам шнурової кераміки, отож, вони є найймовірнішими предками слов’ян.

Ранній залізний вік

На початку залізної доби, у 1 столітті до н.е. люди освоюють виробництво заліза, що стає поштовхом до подальшого розвитку. У цей період відбувається другий суспільний поділ – ремісництво відокремлюється від землеробства (третій пов'язаний із відокремленням торгівлі), розвитку набуває залізообробне ремесло. Майновий поділ суспільства посилюється, що призводить до виникнення станово-класових стосунків.

У ранньому залізному віці удосконалюються знаряддя праці, у степових зонах виникає кочове скотарство, виокремлюється така галузь господарства, як птахівництво. Людство також робить крок до виникнення торгівлі.

На цей час припадає існування декількох культур, серед яких важливе значення мали пшеворська, зарубинецька і черняхівська. Також виникає Антський союз, який дав старт слов’янському етносу.

Первісна доба залишила на території сучасної України багато пам’яток. Численні знахідки археологи дають можливість прослідкувати поступовий розвиток людини від первісного стану до сьогодні. Деякі культурні здобутки первісних культур, наприклад, Трипільської, вражають і до сьогодні.

1. Охарактеризуйте державне, культурне та господарське життя кочових племен (кіммерійці, скіфи, сармати) та античних міст-полісів Північного Причорномор`я.

-Кімерійці - перші кочові, іраномовні племена вершників, що з'явилися в Україні Господарство і побут кіммерійців відомі головним чином за похованнями, яких нараховується близько сотні. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не залишили довготривалих поселень. Над своїми похованнями часто ставили кам'яні стели Основними видами господарської діяльності кіммерійців було скотарство і землеробство. Панівне становище серед кіммерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. Саме воїнів деякі дослідники вважали кіммерійцями часів походів до Малої і Передньої Азії. -Скіфи, що жили в степу, займалися напівкочовим скотарством (коні, вівці, велика рогата худоба, а також верблюди і кози). Ті скіфи, що жили в Лісостепу (їх вважають підкореними рабами), були хліборобами, вирощували пшеницю і просо, а також ячмінь, бобові, деяку городину і садовину; знаряддями праці були серед інших дерев'яний плуг і залізна мотика. Добре було розвинене ремесло, між іншим металургія (залізо, бронза), обробка золота і срібла. Важливу роль відігравала торгівля, зокрема з грецькими містами північного і західного Причорномор'я, особливо торгівля худобою, збіжжям, лікарськими рослинами, хутром і рабами.

- наявних нині розрізнених даних про сарматів випливає, що за своїм зовнішнім виглядом і способом господарювання вони нагадували скіфів, а також інших іраномовних кочовиків. Носили вони довгі просторі штани, шкіряні камізельки, взуття з м'якої шкіри та шапки. Основними продуктами харчування було м'ясо, молоко та сир. Жили вони у шатрах, що напиналися на двоколісні чи чотириколісні вози. Особливо вражає у сарматів та велика роль, яку відігравали в їхньому суспільстві жінки. Переказуючи легенду, за якою сармати походять від союзу амазонок зі скіфами, сарматські жінки жили як колись амазонки: вони полювали верхи, брали участь у війнах нарівні з чоловіками, а також одягалися, як чоловіки.

3. Охарактеризуйте роль князів Олега та Ігоря у становленні Давньоруської державності. Княгиня Ольга та її реформи. Зовнішня політика княгині.

Олег (882—912)- Внутрішня:

• Створив опорні пункти центральної влади в племінних князівствах

• Установив порядок стягнення данини з підвладних Києву земель

• Залучив війська підкорених племен до спільних походів.

Зовнішня:

• Підпорядкував Києву племена древлян, сіверян, радимичів, в'ятичів, східних хорватів, дулібів, тиверців

• Підкорив північні неслов'янські племена — чудь і мерю

• уклав вигідний торговий договір з Візантією, за умовами якого руським купцям дозволялося жити в передмісті Константинополя протягом шести місяців і виходити до міста без зброї групами не більше 50 осіб, що задовольнило їхні торгові інтереси .

Ігор (912—945)

Здійснив 2 невдалих походів на Візантію, змушений був укласти невигідну торгівельну угоду.

Внутрішня:

• Організував військовий похід проти деревлян, які хотіли відділитися від влади Києва після смерті Олега

Зовнішня:

• Поширив владу Києва на східний Крим і Тамань • Заволодів містами Закавказзя — Дербентом і Берда

Ольга (945—964)

• Придушила повстання деревлян

Внутрішня:

• Запровадила фіксовані норми податків з феодально залежного

• Заснувала нові села й міста, організувала розбудову Києва і захист столиці від печенігів

• Розділила територію держави на погости (області) для збору данини

Зовнішня:

• Активізувала відносини із західноєвропейськими державами, обмінялася посольствами з Німеччиною

Вела переговори з Візантією, щоб установити торгівельні відносити та християнізацію Русі.