25.Що таке генотип і ген?Структурні і регулярні гени. Сучасна модель структури гена.

Геноти́п — сукупність генів даного організму. На відміну від поняття генофонд, генотип характеризує особину, а не вид.

Ген — одиниця спадкового матеріалу, що відповідає за формування певної елементарної ознаки.

Згідно із сучасними уявленнями, ген, що кодує синтез певного білка, в еукаріотів складається з кількох обов’язкових елементів. Насамперед це велика регуляторна зона, що істотно впливає на активність гена в тій чи іншій тканині організму на певній стадії його індивідуального розвитку. Далі розташований безпосередньо прилеглий до кодуючих елементів гена промотор — послідовність ДНК. Слідом за промотором перебуває структурна частина гена, що містить інформацію про первинну структуру відповідного білка. Ця ділянка для більшості генів еукаріотів істотно коротша за регуляторну зону, однак її довжина може вимірюватися тисячами пар нуклеотидів.

Важливою особливістю еукаріотичних генів є їхня уривчастість. Це означає, що ділянка гена, яка кодує білок, складається з нуклеотидних послідовностей двох типів. Одні — екзони — це ділянки ДНК, які містять інформацію про будову білка і є складниками відповідних РНК та білка. Інші — інтрони — не кодують структуру білка і не є складниками зрілої молекули іРНК, хоча й транскрибуються.

Процес вирізання інтронів — «непотрібних ділянок» молекули РНК — і зрощування екзонів при утворенні іРНК здійснюється спеціальними ферментами й називається сплайсинг (зшивання, зрощування, поєднання). Екзони зазвичай поєднуються разом у тому самому порядку, в якому вони розташовані в ДНК. Однак не всі гени еукаріотів переривчасті. Деяким генам, подібно до бактеріальних, властива повна відповідність нуклеотидної послідовності первинній структурі кодованих ними білків.

Таким чином, ген еукаріотів багато в чому схожий на оперон прокаріотів, хоча й відрізняється від нього більш складною й довшою регуляторною зоною, а також тим, що він кодує зазвичай тільки один білок, а не кілька, як оперон у бактерій.

26.Що таке запліднення?Зигота?Яке запліднення називають зовнішнім?Внутрішнім?Приклади.

Заплі́днення — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет) рослинних і тваринних організмів, що лежить в основі статевого розмноження.

Зиго́та — диплоїдна (містить повний подвійний набір хромосом) клітина, що утворюється в результаті запліднення (злиття яйцеклітини і сперматозоїда).

За зовнішнього запліднення статеві клітини зливаються поза статевимв органами, пере­важно в навколишньому середовищі. Воно характерне для більшості вод­них видів (річкові раки, ланцетники, більшість кісткових риб і земноводних) і деяких наземних тварин (дощових червів). Це пов’язане з тим, що поза організмом на статеві клітини несприятливо впливають різні екологічні фактори , водне середовище певним чи­ном згладжує ці негативні впливи. Крім того, вода сприяє пересуванню рухливих чоловічих гамет. Яйцеклітини виділяють у довкілля особливі речовини, які приваблюють сперматозоїди лише відповідного біологічного виду, що запобігає міжвидовим схрещуванням.

Внутрішнє запліднення відбувається в органах жіночої статевої системи самки. Воно притаманне більшості наземних тварин (ко­махи, плазуни, птахи, ссавці), а також багатьом мешканцям товщі ґрунт та водойм (плоским і круглим червам, хрящовим рибам). Проникнення сперматазоїдів в яйцекліткуУ такий спосіб гамети уникають негативного впливу умов довкілля, зростає ймовірність запліднення. Внутрішнє запліднення часто забезпечують особливі органи парування, за допомогою яких статеві клітини потрапляють в органи жі­ночої статевої системи. В акул, наприклад, цю роль виконують внутрішні потовщені промені черевних плавців самців.