5 Разів рідші, ніж тупою.

Експертиза трупів новонароджених у випадках діто-

вбивства досить складна й копітка. Насамперед, має бу-

ти проведена велика робота на місці виявлення трупа.

Як правило, воно знаходиться на незначній відстані від

місця, де проходили пологи, хоча не виключено, що ця

відстань може бути досить значною. Біля трупа дитини

іноді можна виявити і сліди пологів у вигляді закривав-

лених ганчірок, дитячого місця. Особливо інформативни-

ми можуть виявитися матеріали, в які загорнуто дитину.

На газетах, у які загорнуто труп або дитяче місце, часто

залишаються позначки, зроблені на пошті (номер квар-

тири, назва установи, гуртожитку і т. ін.).

Дослідження трупа при дітовбивстві має чіткий алго-

ритм, якого треба дотримуватися. Перш за все, це ана-

115

томо-антропометрична характеристика новонародженого,

дослідження залишку пуповини (із зазначенням способу

відокремлення), характеру забруднень на шкірі, стану

трупних змін, вад розвитку, ушкоджень, наявності або

відсутності зашморгу на шиї, сторонніх предметів у отво-

рах носа та ротовій порожнині.

Кров із шкірних покровів та сировидна змазка дослід-

жуються лабораторне. За наявності перев'язаної пупови-

ни визначають матеріал лігатури, особливості вузла, ха-

рактер вільного кінця, задишка пуповини — обірваний,

обрізаний, підсохлий, характер виділень із судин пупови-

ни (кров, гній), наявність або відсутність "демаркаційно-

го кільця", яке з'являється через 5—24 год. після народ-

ження. Труп обов'язково зважують. Про стан статевих

органів, характер нїгтів ми вже згадували раніше. По-

дальше зовнішнє дослідження трупа дитини не відрізня-

ється від дослідження трупа дорослого.

Якщо є підозра на пневмоторакс, необхідно провести

пробу Г. Ф. Пучкова: проколоти передню стінку грудної

клітки у V—VI міжребер'ї по передній підпаховій лінії

великою голкою від шприця з канюлею, яку попередньо

заповнюють мильною піною. Поява пухирців на вільному

кінці голки свідчить про наявність повітря у плевральній

порожнині.

Розсікають серединним розрізом всю товщину ниж-

ньої губи (до кістки), шкіру підборіддя (до діафрагми ро-

та), шкіру й підшкірну жирову клітковину шиї, м'які

тканини вздовж грудної кістки і всі шари передньої че-

ревної стінки. Існує два методи дослідження черевної по-

рожнини. За одним, серединний розріз через усі шари

продовжують від мечевидного відростка до лобкового

симфізу, залишаючи пупкове кільце на 0,5—1,0 см спра-

ва від лінії розрізу. Пупкова вена і пупкові артерії при

цьому не пошкоджуються.

За другим методом, серединний розріз черевної стін-

ки роблять від мечевидного відростка донизу і, не дохо-

дячи до пупкового кільця на 2 см, розріз розводять впра-

во і вліво у напрямку пахових складок.

Найчастіше розтин голови трупа немовляти прово-

дять за методом Фішера стандартними розрізами з опи-

116

суванням пологової пухлини. Потім скальпелем через ве-

лике тім'ячко розтинають поздовжній синус, в отвір

вставляють браншу ножиць і розтинають поздовжній си-

нус на всю довжину по однойменному шву. Тім'яні кіст-

ки обережно здавлюють, при цьому вони розходяться,

що дає змогу оглянути поздовжній синус і його вміст.

Потім гострою браншею ножиць або скальпелем проко-

люють пластинку великого тім'ячка, відступивши від

серединної лінії вліво і вправо на 1,0—1,5 см (при цьому

досліджують кефалогематому, тріщини, вдавлення кісток

та їх переломи). Тупу браншу ножиць вставляють в от-

вір і, утримуючи ножиці під гострим кутом до поверхні

черепа, поздовжньо, намагаючись не пошкодити сагі-

тальний синус, розсікають лобну кістку до горба. Далі

розріз продовжують назовні і назад до основного тім'яч-

ка. Потім з начальної точки проколу поздовжньо розсіка-

ють тім'яну кістку, в потиличній кістці розріз продовжу-

ють латеральне, потім повертають вперед, розсікаючи

луску скроневої кістки до основного тім'ячка. Кістковий

фрагмент утримують на пластині основного тім'ячка і

відвертають вбік. Через отримані "вікна" оглядають

м'яку мозкову оболонку, борозни та звивини великих

півкуль, серповидний відросток, верхні мозкові вени.

Для дослідження ядра закостеніння в нижньому епі-

фізі стегнової кістки роблять дугоподібний розріз і роз-

тин коліцного суглоба. Оголений нижній епіфіз стегнової

кістки розсікається на декілька поперечних пластин зав-

товшки 0,5—1,0 см кожна (мал. 3). Визначають наяв-

ність і діаметр ядра закостеніння Бекляра, а також лінію

ендохондрального закостеніння.

Таким чином, лише надзвичайно ретельне, копітке й

всебічне дослідження місця, де знайдено тіло дитини,

місця, де відбувались пологи, судово-медичний огляд ма-

тері, яку запідозрили у дітовбивстві, вивчення всіх об-

ставин справи дозволяють судово-медичному експерту

зробити вмотивований, науково обгрунтований висновок

з цієї найскладнішої експертизи.

117

Розділ VII

Судово-медична експертиза

при раптовій смерті

Загальні положення

Судово-медичне дослідження трупа здійснюється не

тільки у випадках насильної смерті чи свідченнях про

таку. а и пряМіозрі на неї.

На^поміТицЗ Uj показаний мимовільно розширюються,

І дуже розтин направляються

^руіі^'гісф, Причина смерті яких лікарем не встановлена.

У ^Іких,випадках завданнями судово-медичного екс-

пе^Тіі ПрЙ дослідженні трупа полягає у встановленні ка-

Tteriipti, виду 1 причини смерті.

В судовій медицині прийнята така класифікація

смерті:

&рті:

Кат<

Категорія смерті: насильна, ненасильна

Вид насильної смерті:

а) від механічних ушкоджень;

б) від механічної асфіксії;

в) від межових температур;

г) від дії електричного струму;

дї від дії атмосферного тиску;

е) від дії променевої енергії;

є) від отруєнь.

Вид непосильної смерті:

а) від захворювань органів кровообігу;

б) від захворювань органів дихання;

в) від захворювань центральної нервової системи;

г) від захворювань органів травлення;

д) від злоякісних новоутворень;

е) від інфекційних захворювань;

118

є) при вагітності й пологах;

ж) від захворювань інших систем організму.

Рід насильної смерті:

а) убивство;

б) самогубство;

в) нещасний випадок.

Рід ненасильної смерті:

а) раптова (нагла) смерть;

б) фізіологічна смерть (старіння, недорозвинутість

організму);

в) смерть від діагностованих за життя хвороб.

Таким чином, раптова смерть є одним з різновидів не-

насильної смерті. Під нею розуміють смерть, яка настає

швидко (протягом 6 годин) і несподівано для оточуючих,

особи, яка здавалася'здоровою. Така смерть спостеріга-

ється при прихованих гострих або хронічних захворю-

ваннях і тому викликає підозру на насильну.

При дослідженні трупа у випадках раптової смерті пе-

ред судово-медичним експертом постають два головних

завдання: 1) виключити насильну смерть; 2) установити

причину смерті, танатогенез і вплив конкретних зовніш-

ніх чинників, які обумовили несприятливий наслідок

захворювання.

Судово-медична експертиза трупа у разі раптової

смерті становить значні труднощі, оскільки попередні ві-

домості про характер захворювання, його перебіг, стан

здоров'я померлого незадовго до смерті, а також про

процес умирання, як правило, відсутні. Тому особливого

значення набувають дані огляду трупа на місці його ви-

явлення, де можуть бути знайдені лікарські засоби чи

упаковки від них, рецепти тощо. Ознайомлення з медич-

ною документацією — картою амбулаторного хворого,

історією хвороби (якщо померлий раніше лікувався)

дозволяє вивчити найближчий, а інколи й віддалений

анамнез, з'ясувати картину перебігу захворювання.

Треба також враховувати зовнішні чинники, які могли

сприяти настанню раптової смерті, — фізичне чи психіч-

не перевантаження, різкі зміни метеорологічних і погод-

них умов, температури повітря, швидкості вітру, інтен-

сивності сонячної активності, різкї\коливання атмосфер-

119

ного тиску тощо, алкогольна та нікотинова інтоксикація,

зниження реактивності організму, неправильне й надмір-

не харчування, малорухливий спосіб життя, урбанізація

та зміна ритмів і стану навколишнього середовища.

Причини раптової смерті

Захворювання органів кровообігу

Судово-медична практика свідчить, що раптову

смерть може спричинити будь-яке захворювання. Однак,

найчастіше її причиною є захворювання органів кро-

вообігу (70% випадків). Серцево-судинні захворювання

є основною причиною смертності в Україні. За дани-

ми статистики, у 1.995 році смертність від серцево-судин-

них захворювань в Україні становила 874 випадки на