Тема 10 : Розвиток мовлення у дітей молодшого шкільного віку
План
Загальні відомості про розвиток мовлення молодшого школяра
Розвиток фонематичного слуху
Засвоєння граматики і орфографії
Засвоєння читання
Розвиток мови в інших видах навчальної діяльності
Література
Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974, - 356 с.
Прошин С. Ф. Формирование орфографических действий. М., «Просвещение», 1965
Вікова психологія. За ред. Г.С. Костюка. К.: «Радянська школа». 1976., 272с.
Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 5-е изд., стереотип. - М/. Издательский центр «Академия», 2000. - 456 с.
1. Загальні відомості про розвиток мовлення молодшого школяра
У дітей молодшого шкільного віку активно удосконалюються навички усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони оволодівають все складнішими граматичними структурами.
З початку навчання особливого значення набуває формування грамотності школяра передусім читання і письма – форм символічної комунікації, які здійснюються з допомогою уваги, сприймання, пам’яті, асоціацій з наявними знаннями і конкретного контексту. Завдяки їм діти налагоджують зв’язок із зовнішнім світом, впливають на свій внутрішній світ. Читання вимагає засвоєння фонетики, набуття навичок декодування графем (літер), а письмо удосконалення необхідних моторних навичок. Ці форми комунікації взаємопов’язані, адже читання є сприйманням змісту письмового тексту, а письмо – передавання змісту в письмовій формі.
Визначення взаємозв’язку між процесами оволодіння усним і писемним мовленням зумовило розгляд грамотності з точки зору цілісного підходу до мови. Прихильники його висунули концепцію емерджентної ( з лат. – з’являтись, виносити на поверхню) грамотності, відповідно до якої пов’язанні оволодінням усним і писемним мовленням навички розвиваються з періоду немовляти протягом кількох років, поступово удосконалюючись. Тому розповіді, які дитина слухає ще до того, як навчитись говорити, написати, які вона залишає всюди, перегляд улюбленої книжки – все це можна вважати ранніми проявами читання і письма.
Основними чинниками становлення грамотності мовлення школярів є:
збагачене писемним мовленням оточення (наявність дитячих книжок, журналів тощо; сімейні читання в голос; письмо під диктовку батьків; можливість ознайомитись із значенням незрозумілих слів, фраз під час самостійного читання);
збагачене усним мовленням середовище (зразки мовлення дорослих; розмови з дорослими, однолітками в сюжетно-рольових іграх; можливість збагачення словникового запасу; доступ до необхідної інформації про значення слів);
набуття досвіду (ігри; повсякденне життя; дослідження природи);досвід символічної репрезентації (театральні вистави; малювання і живопис; музика і танці);
експериментування з писемним мовленням (написання повідомлення, письма);
проба сил у читанні (читання напам’ять; читання з контекстними підказками; пошук писемної форми почутого слова).
Опанування письма і читання у початкових класах відкриває додаткові можливості для подальшого розвитку лексичного, граматичного і стилістичного аспектів мовлення дитини. Виявляється воно під час розв’язування різноманітних завдань, мисленого планування, запам’ятовування тощо.