План
Вступ 3
1. Виникнення та розвиток сучасної системи вищої освіти в Україні 5
2. Сучасний стан вищої освіти в Україні 6
3. Управління освітою 10
Висновок 13
Список викоритсаної лутератури 14
Вступ
Розглядаючи тенденції розвитку вищої освіти в сучасних умовах, можна відзначити, що глобалізація в освіті веде до зростання академічної мобільності, уніфікації навчальних планів і методів навчання, широкому розповсюдженню дистанційної освіти. У сформованих умовах головним завданням освіти в XXI столітті є застосування нових інформаційних технологій у поширенні знань, у тому числі використання дистанційних методів.
Процеси вищої освіти визначаються ситуацією, що склалася до середини 90-х років в Україні: загальний соціально-економічний кризою, системний характер якого викликає і криза вищої школи. Останній супроводжується поверхневимхарактером реформ університетської освіти, втратою викладацьких кадрів, зниженням якості освіти, розривом інформаційних зв'язків, руйнуванням матеріально-технічної бази вищої школи і різкою девальвацією самого статусу викладацької діяльності.
На сьогодні назріла реальна необхідність реформування системи вищої освіти в України. Це зумовлено багатьма об'єктивними обставинами.
Викладання навчальних дисциплін у вищій школі має, безумовно, ставити за мету підготовку фахівця, знання і вміння якого повністю відповідають умовам сучасного інформаційного суспільства. Але відразу виникає питання: чи можна цього досягти, використовуючи старі ще "дідівські" підходи та методи?
Адже у ХХ столітті відбулися суттєві зміни в характері накопичення знань у всіх областях. Так, якщо ще сто років тому подвоєння обсягу знань, особливо у фундаментальних дисциплінах проходило за 50-100 років і молода людина за час навчання міг вивчити майже все, що було зроблено з тієї чи іншої спеціальності. Зараз подвоєння знань у багатьох дисциплінах проходить у десятки разів швидше.
Тому виникає необхідність змін в системі освіти: треба навчити студента самостійно вирішувати типові і нетипові завдання, вести пошук інформації, постійно опановувати новими знаннями. А для цього необхідні зовсім інші підходи, ніж ті, що використовувалися раніше у вищій школі.
З вищенаведеного вище випливає і така дуже важлива на сьогодні проблема, як визнання вітчизняних дипломів за кордоном, можливість працевлаштування та подальшого навчання випускників ВНЗ в інших країнах. Таким чином, дослідження основних напрямів в тенденціях розвитку вищої освіти в України і орієнтація його на зарубіжний досвід є досить актуальною темою в сфері розвитку освітнього процесу в нашій країні.
1. Виникнення та розвиток сучасної системи вищої освіти в Україні
У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин,лібералізацію, свободу пересування, обмеження ролі держави в суспільстві і інші складові - невіддільні атрибути громадянського суспільства.
Протягом перших десятиліть досягнення державної незалежності України здійснює історично неминучий і незворотній перехід до таких основ суспільного розвитку.
На зміну індустріальному суспільству приходить суспільство інформаційне, що зумовлює певні соціальні, виробничі, економічні і політичні зрушення.
Прискорення науково-технічного прогресу зумовлює підвищені вимоги до якісного потенціалу робочої сили, що займається генеруванням, розробкою і впровадженням нових технологічних ідей. За умов трансформації українського суспільства особливої значущості набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки.
У цих умовах для України особливу актуальність набуває врахування факторів соціально-економічного розвитку, серед яких значна роль відведена людському чиннику. Особливе значення при цьому набуває система освіти. Високий рівень освіченості нації сприяє більшій сприйнятливості і дієвості економічних і соціальних реформ, формування правової та екологічної культури при здійсненні соціальної та технологічної діяльності, створює умови для прогресивної індивідуальної активності особистості в суспільстві.
Прагнучи набути статусу розвиненої держави, Україні підтримує розвиток усієї своєї ступеневої системи освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства: за прогнозами ЮНЕСКО рівень національного добробуту, що відповідає світовим стандартам, досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40-60% складатимуть особи з вищою освітою.
Вектор сучасної політики і стратегії держави у розвитку національної системи освіти спрямований на її подальшу адаптацію до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформації та інтеграції в європейське і світове співтовариство.
Освіта є могутнім чинником розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил суспільства.Ця гуманітарна сфера спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, професійно-практичної підготовки особистості, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства.
У зв'язку з цим концептуальні засади та державні пріоритети розвитку освіти України розглядаються в першу чергу з позицій його ролі і місця в забезпеченні життєдіяльності суспільства, безпосереднього взаємозв'язку зі сферою праці. З цією метою ведеться системна активна робота по:
створення умов для визначення освітніх проблем розвитку країни та її регіонів в контексті політичного бачення і прийняття рішень на державному рівні;
дозволом з залученням сфери освіти проблем, що виникають на ринку праці;
доданню системі освіти більшої гнучкості й ширших можливостей для отримання громадянами професійної підготовки.