Правила продажу товарів у кредит.

Основними пунктами продажу товарів у кредит є підприємства роздрібної торгівлі, перелік яких затверджується управліннями торгівлі обласних держадміністрацій (для магазинів державної торгівлі), правліннями райспоживспілок і районих споживчих товариств (для магазинів споживчої кооперації) та відповідно до статутів приватних підприємств, юридичних осіб, суспільних (громадських) об’єднань, спільних підприємств тощо.

Товари в кредит може придбати будь-який громадянин, який має постійне місце проживання і працевлаштований.

Юридичною підставою для продажу товарів у кредит є укладання договору-зобов’язання, згідно з яким магазин зобов’язується продати, а покупець – сплатити зазначений в договорі товар у терміни і в розмірах, передбачених договором.

Оплата за товари, як і сплачування внесків, здійснюється за цінами, які чинні на дату продажу. Зміни цін на товари, аналогічні проданим, у майбутньому не призводять до перерахунку вартості.

У договорі передбачена мінімальна сума першого внеску – 25 % їхньої вартості, а товарів за ціною понад 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – не менше як 50%. С ума, що залишилася, сплачується покупцем у термін від 6 до 12 міс. (товарів вартістю понад 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – до двох років).

Разом з тим, сума кредиту, що надається, не повинна перевищувати тримісячної заробітної плати (стипендії, пенсії, заробітку) у разі розстрочення платежу на 6 міс.; 6-місячної – при розстроченні на 12 міс., і 12-місячної – у разі розстрочення на два роки.

У випадку, коли ціна товару перевищує зазначені вище суми, різниця між вартістю товару та сумою наданого кредиту повинна бути сплачена покупцем одночасно зі сплатою першого внеску.

На покриття витрат, пов’язаних з організацією продажу товарів у кредит, господарюючий суб’єкт справляє відсотки від суми наданого кредиту. Ставки відсотків визначаються згідно з Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» і у випадку зміни ставок за банківські кредити не перераховуються.

Під час укладання договору покупець подає паспорт і довідку з місця роботи. Довідки видаються адміністрацією підприємства лише тим особам, які пропрацювали не менше 6 міс. Згідно з чинним законодавством підприємства видають своїм працівникам лише одну довідку; наступна довідка може бути видана тільки після повного розрахунку за товари, продані за раніше одержаною довідкою. Якщо виникає потреба, представник магазину може перевірити відомості про прописку покупця.

Договір-зобов’язання складається у трьох примірниках, один з яких залишається в магазині, другий – видається на руки покупцеві, третій – надсилається підприємству, що видало довідку, для здійснення розрахунків. Розрахунки проводяться один раз на місяць шляхом вирахування із заробітної плати суми наступного платежу в терміни і в розмірах, передбачених договором-зобов’язанням. Студенти, пенсіонери, учні вносять платежі безпосередньо магазину готівкою. При несвоєчасному внесенні покупцями платежів з них стягується пеня. У випадку звільнення працівника з роботи адміністрація підприємства повинна утримувати з нього заборгованість. Що залишилася.

Якщо розрахунки за придбані товари не проведені з вини підприємства (установи, організації) або проведені несвоєчасно, вони сплачують господарюючим суб’єктам пеню в установленому розмірі.

У випадках, коли оплата за товари, придбані в кредит. Не проведена з поважних причин (хвороба або смерть членів сім’ї, перебування на військовій перепідготовці), керівник господарюючого суб’єкта може відтермінувати платежі, але не більше, ніж на два місяці, про що надсилається письмове повідомлення по місцю праці (навчання) покупця.

У разі прострочення сплати покупцем трьох платежів поспіль, уся сума заборгованості та відповідна пеня стягується в примусовому порядку, незалежно від настання строку наступних платежів. Ці суми стягуються шляхом отримання напису нотаріальної контори або за рішенням суду.

Аукціонна торгівля – вид ринкової торгівлі, за якої продавець для отримання максимального прибутку використовує пряму конкуренцію багатьох покупців під час публічного торгу в заздалегідь встановлений час і призначеному місці.

Аукціони – комерційні організації, які мають відповідні приміщення, обладнання і кваліфікований персонал для організації і проведення торгів. Покупцями на аукціонах можуть бути як окремі громадяни, так і великі оптові та роздрібні фірми України та зарубіжних країн.

Аукціони влаштовують підприємтсва (фірми), які специціалізуються на цьому виді діяльності, а також фірми, в статутах яких передбачено право на їх проведення (біржі, діючі виставки, торговельні підприємства і організації), але не є їх основним видом діяльності.

Залежно від порядку організації аукціони бувають: добровольні, які відбуваються з ініціативи власників товарів (майна), і примусові, які проводять державні організації під час продажу конфіскованих і несплачених товарів, а також закладеного і не викупленого майна.

За технологією торгів аукціони бувають двох видів: з підвищенням стартової ціни (торги починаються з оприлюднення мінімальної (стартової) ціни, встановленої продавцем товару, після чого покупці роблять до неї надбавки в розмірі не менше 5% від попередньої ціни – так званий англійський аукціон), і зі зниженням стартової ціни, яка явно завищена до того часу, поки один із покупців не погодиться купити товар за цією ціною – так званий китайський аукціон. Аукціони першого виду можуть відбуватися гласним і негласним способом.

За негласного (німого) торгу згоду на підвищення ціни на встановлений розмір надбавки покупці подають аукціоністу заздалегідь умовленими знаками. Таким чином, аукціоніст оголошує нову ціну, але не називає покупця, що дозволяє зберегти в таємниці його ім’я.

На відміну від продажу в магазині, під час продажу на аукціоні продавець не несе відповідальність за якість проданого товару.

Для організації та проведення аукціону створюється аукціонний комітет, до складу якого входять голова (директор) аукціону, комерсант, юрист, нотаріус, аукціоніст чи ліцитатор, технічний секретар, помічники. Аукціонний комітет за згодою продавця публікує інформацію про товари, запропоновані до продажу, не пізніше двох тижнів до дня проведення аукціону.

Учасники аукціону подають письмові заявки про участь в аукціоні, вносять заставу в розмірі 10 % від стартової ціни товару і отримують відповідний документ. Аукціон розпочинається за наявності не менше, ніж трьох покупців.

Для участі товару в аукціоні продавець оформляє так звану пропозицію щодо висування товару на аукціон, в якій зазначено назву товару, характеристики споживчих властивостей і якість, кількість примірників, відомості про продавця.

Стартову ціну встановлюють за погодженням з продавцем експерти. В окремих випадках продавець і представники аукціонного комітету можуть домовитись про «резервну» ціну, нижче якої товар не буде продаватись, або про інші обмеження, які хоче обумовити продавець. Усі умови аукціонного продажу товарів занотовують в аукціонній згоді, яку підписують зацікавлені сторони..

Товари (майно), які надійшли на торги, сортуються залежно від якості за лотами. Лот – це стандартна партія, або одиниця товару. Від кожної партії відбирається зразок. Після закінчення сортування аукціонний комітет друкує каталог з переліком лотів і розслає його потенційним покупцям.

Усі товари (майно), які заявлені для участі в аукціоні, повинні до початку аукціону виставлятися для огляду їх потенційними покупцями та ознайомлення з якістю, оскільки після продажу товару на аукціоні претензії до якості не приймаються.

Аукціонні торги відбуваються, як правило, у спеціальній залі, починаються в заздалегідь призначений день і час. Аукціоніст, якого наймає продавець товару, оголошує правила проведення аукціону, номер та назву лота, інформує про умови продажу та оприлюднює стартову ціну. Готовність придбати товар за заявленою ціною покупці висловлюють підняттям своєї картки. Якщо хтось з покупців згоден заплатити вищу ціну, він піднімає картку зі своїм номером. Мінімальне підвищення ціни – 5%.

Аукціоніст називає номер картки покупця, який першим підняв її, й повторює ціну. Якщо протягом трьох хвилин і після триразового оголошення ніхто не запропонує вищої ціни, аукціоніст ударом молотка сповіщає про продаж товару цьому покупцеві.

Якщо після оголошення стартової ціни товару жоден з покупців не виявив бажання сплатити початкову ціну, аукціоніст може знизити її, але не більше ніж на 25 %. Якщо і після цього ніхто не згодився придбати товар або аукціоніст запідозрив змову покупців, товар знімається з торгів.

Документальне оформлення аукціонних торгів здійснюється шляхом складання протоколу в двох примірниках, де зазначена початкова ціна, пропозиції покупців та кінцевий результат торгів.

Після закінчення торгів за цим лотом покупець оформляє свою згоду на придбання товару підписання протоколу. Протокол є документом, який дає покупцеві право укласти договір купівлі-продажу товару (майна) з його власником. Учасник, який назвав найвищу ціну, а потім відмовився від підписання протоколу, позбавляється права участі в аукціоні й сплачує штраф у розмірі внесеної ним застави. Після цього товар знову виставляється на торги.

Після укладання договору купівлі-продажу покупець у 10-ти денний термін зобов’язаний заплатити за куплений товар. У цей же термін іншим учасникам аукціону повертається сума внесеної ними застави.

Останнім часом за кордоном почали застосовувати автоматизовані способи проведення аукціонних торгів. Свою згоду на підвищення чи зниження оголошеної ціни покупець виявляє, набираючи відповідні суми на циферблаті за допомогою електричних кнопок. Лот купує покупець, який перший натиснув кнопку і зупинив стрілку циферблата.

Автоматизовані системи проведення аукціонів мають низку переваг, основною з яких залишається суттєве прискорення процесу торгів.

У практиці аукціонних торгів трапляється проведення «заочних аукціонів», коли всі пропозиції щодо ціни виставленого на продаж товару з боку продавців і покупців робляться одразу і подаються в запечатаних конвертах. Товар купує той покупець, який запропонував найвищу ставку, і продає той продавець, який запропонував найнижчу ставку.

Продаж товарів за зниженими цінами є важливою формою залучення в товарообіг товарів застарілих фасонів (моделей) і товарів, що частково втратили свою початкову якість, та несезонних. Найважливішими елементами організації продажу товарів за зниженими цінами є своєчасність уцінки, її розмір, вибір магазинів для їх продажу і реклама..

Основним чинником, що визначає своєчасність уцінки товарів, є зниження попиту або закінчення сезону. Необхідно, виявляючи деякий комерційний ризик, вчасно уцінювати товари, знижуючи ціну в такому масштабі, що реально приверне увіагу покупців. Зниження ціни на незначну суму, як правило, неефективне, потребує подальших уцінок і гальмує продаж товару.

Перспективними є продаж товарів за зниженими цінами на аукціонах, де покупці, дотримуючись традиції аукціонного торгу, пропонують свою ціну. Купує річ той, хто запропонує найбільшу ціну.

Розпродаж варто проводити у магазинах, що знаходиться в центрі міста. Для інформації населення про продаж знижених у ціні товарів використовують різноманітні рекламні засоби: радіо, пресу, телебачення.

Уцінювати товари можна одночасно у всіх магазинах або тільки в одному з них. Розмір уцінки визначається спеціальною комісією. На кожному уціненому виробі повинен бути ярлик, на якому вказується ціна до і після уцінки, а також причина уцінки. У приватній торгівлі рішення щодо уцінення товарів та його розмір приймає власник.

Уцінені товари старанно підготовлюють до продажу, за необхідності – ремонтують. Згідно з правилами торгівлі продані товари назад у магазин не повертаються.

Сезонний розпродаж за знаженими цінами товарів весняно-літнього асортименту відбувається в серпні – жовтні, осінньо-зимового асортименту – у лютому – квітні. Конкретні терміни розпродажу визначаються з урахуванням природно-кліматичних умов регіонів і доводяться до покупців.

Розпродажу підлягають тільки нові товари, які відповідають вимогам стандартів і моди, але з певних причин не були продані у межах сезону. Під час розпродажу ціни можуть бути знижені до 40 % і більше.

Для забезпечення повного асортименту в магазинах з продажу сезонних товарів за зниженими цінами, одночасно з переоцінкою сезонних товарів у роздрібній торговельній мережі, таку ж переоцінку проводять на оптових підприємствах і направляють товари в магазини.

Для активізації сезонного розпродажу товарів необхідно широко інформувати населення про вигоду від купівлі товарів у період розпродажу, про асортимент і місця продажу сезонних товарів. Продавці повинні вільно орієнтуватися в старих і нових цінах, відсотках зниження ціни, термінах сезонного розпродажу і чітко подавати різницю між продажем знижених у ціні товарів і товарів сезонного розпродажу.

Торгівля імпортним ношеним одягом («секон-хенд») не потребує великих капіталовкладень і забезпечує гарантований прибуток. Нині на українському ринку функціонує багато крупних фірм, які займаються закупівлею і оптовою реалізацією великих партій імпортного «секон-хенду» та понад 100 дрібних оптовиків, які здійснюють доставку товарів до роздрібної торговельної мережі.

Основними постачальниками «секунд-хенду» є західно-європейські країни – Голландія, Німеччина, Данія, Англія, Фінляндія, Норвегія та ін.. частину товарів імпортують з Америки та Канади.

Технологія продажу «секунд-хенду» передбачає два основних способи продажу – з сортуванням і без сортування.

Несортовані партії у роздрібній торговельній мережі продають на вагу незалежно від якості товарів.

Сортування партії передбачає вибір товарів за асортиментом (светри, брюки, куртки тощо) чи іншими ознаками та потребами місцевого ринку. Практика свідчить, що після сортування близько 50% товару продається досить швидко за максимально можливу ціну. Приблизно 30% одягу є несезонним і реалізується через два-три місяці за нижчими цінами, а близько 20% речей є некондиційними і продаються як відходи або здаються на переробку. Сортування в два-три рази підвищує ціни під час реалізації.

Залежно від ціни і якості постачається і реалізується чотири категорії «секон-хенду» (рис. 4.5.1.)