Форми розрахунків
До форм розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі, належать:
- 100%-ний авансовий платіж;
- акредитив;
- інкасо;
- відкритий рахунок.
Ці форми відрізняються за ступенем вмісту заходів проти ризиків неплатежу, швидкістю отримання валютного виторгу, вартістю розрахунків, наявністю додаткових важелів, що спонукають обидві сторони до сумлінного виконання контракту.
Тому вибір правильної форми платежу відіграє значну роль у визначенні ефективності угоди купівлі-продажу. У вищезазначеному переліку різні форми у порядку зростання ризиків для експортера та, відповідно, зменшення ризику для імпортера при їх використанні.
Авансовий платіж є найбільш ризикованим для імпортера та найменш ризикованим – для експортера; відкритий, навпаки, є найбільш ризикованим для експортера і найменш ризикованим – для імпортера.
Це пояснюється тим, що ці форми надають однобічні вигоди або покупцю, або продавцю.
Крім того, вони порівняно із акредитивом та інкасо передбачають роль банку лише як провідника грошових коштів.
У зв’язку з формою розрахунків у контракті також встановлюються:
терміни здійснення розрахунків;
перелік товаросупроводжувальних документів, що підлягають відправленню на адресу покупця при виконання розрахунків (звичайно, у цей комплект входять розрахунки та специфікації продавця, відвантажувальні документи, сертифікати якості, пакувальні листи, страхові поліси, розписка та інші документи, безпосередньо пов’язані з одержанням платежу);
банки, через які здійснюються розрахунки;
обов’язки сторін щодо оплати витрат, пов’язаних із здійсненням розрахунків.
Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера та найменш вигідною для імпортера. Проводиться цей платіж банківським переказом або чеком.
Акредитив - це заповнений на формалізованому бланку договір, у якому банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), бере на себе зобов'язання здійснити за розпорядженням та за рахунок покупця платіж зазначеної у ньому суми третій особі (бенефіціару) (при розрахунках готівкою) або акцептувати тратту (при розрахунках у кредит) проти подання продавцем передбаченого у ЗТК комплекту документів, які підтверджують поставку товару згідно з умовами ЗТК. Такий акредитив називається документарним.
Таким чином, акредитивна форма розрахунків практично виключає платників із процесу прийняття рішення - платити чи не платити за поставлені товари, оскільки ця форма розрахунків передбачає укладення окремого від ЗТК платіжного договору, яким є акредитив.
Цей договір укладається між покупцем (клієнтом), банком-емітентом, який приймає зобов'язання забезпечити платіж, та продавцем-бенефіціаром (отримувачем грошей). На відміну від розрахунків банківськими переказами та інкасо, згода на здійснення платежів за поставлені товари не залежить від самих платників.
Акредитивна форма розрахунку також вигідна експортеру. Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві – також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банкові документів, що засвідчують цю поставку. Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде виконано на користь експортера тільки після подання ним товарних документів, що свідчать про відвантаження товару.
Послідовність розрахунку у формі акредитиву включає наступні етапи:
Рис. 8.3. Схема акредитивної форми платежу
Експортер відправляє імпортеру товару факс про готовність товару до відвантаження і просить виставити на його користь акредитив.
Імпортер дає вказівки своєму банку відкрити акредитив на користь бенефіціара у себе чи за кордоном.
Банк імпортера повідомляє експортера про відкриття акредитива і відправляє акредитивний лист, в якому докладно викладені умови акредитива.
Банк експортера повідомляє бенефіціару про відкриття на його користь акредитива і про умови цього акредитива.
Експортер відвантажує на адресу покупця товари у відповідності до умов договору.
Продавець передає виконуючому акредитив банку товаросупроводжуючі документи.
Виконуючий банк перевіряє відповідність наданих товаросупроводжуючих документів умовам акредитива і відправляє їх банку-емітенту.
Банк імпортера теж перевіряє документи і тоді перераховує відповідну суму валюти на кореспондентський рахунок виконуючого банку.
Виконуючий банк зараховує відповідну суму валюти на рахунок бенефіціара.
Банк імпортера відправляє товаросупроводжуючі документи разом з акредитивним листом імпортеру.
Імпортер, одержавши документи, перевіряє їх відповідність умовам акредитива і приймає для акцепту.
Інкасо – це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера.
Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він
Інкасо може бути документарним і чистим.
Документарне інкасо – це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки комерційних документів.
Банк, що отримує інкасове доручення від свого клієнта-експортера, називається банком-ремітентом. Банк-ремітент посилає інкасовані документи в інкасуючий банк країни імпортера, який звичайно одночасно є репрезентуючим банком (тобто, він повідомляє платника про наявні в банку неоплачені чи неакцептовані документи і видає документи платникові).
Репрезентуючий банк надає документи платнику-імпортеру, без яких він не зможе отримати товар у своє розпорядження, згідно з інструкціями, зазначеними в інкасовому дорученні. Він повинен або оплатити їх (виписавши заяву на переказ чи платіжне доручення), або відмовитися акцептувати векселі чи чеки.
Акцептовані фінансові документи залишаються в інкасуючому банку до терміну платежу чи посилаються банкові-ремітенту (згодом, до моменту платежу за ними, банк-ремітент відсилає їх назад за кордон для оплати).
Якщо документи оплачено, то інкасуючий банк кредитує рахунок банку-ремітента, а той, у свою чергу, після отримання кредитового авізо чи електронного повідомлення про зарахування коштів на рахунок, кредитує рахунок експортера.
Чисте інкасо – це інкасо фінансових документів (векселі, чеки тощо), які не супроводжуються комерційними документами. У разі чистого інкасо банк-ремітент приймає від довірителя-експортера фінансові документи, а репрезентуючий банк у країні платника пред’являє платникові інкасовані фінансові документи до оплати.
На рис. 8.4. показана технологія проходження розрахунків по інкасо.
Рис. 8.4. Технологія проходження інкасової форми розрахунків
Перший крок - підписання контракту. Другий крок - відвантаження товару відповідно до умов контракту.
Третій крок - отримання експортером транспортних документів.
Четвертий крок - підготовка експортером комплекту документів для банку-ремітента.
П'ятий крок - перевірка банком-ремітентом документів і передача їх інкасуючому банку.
Шостий крок - пред'явлення інкасуючим банком інкасового доручення і документів імпортеру.
Сьомий крок - отримання інкасуючим банком платежу від платника і видача йому документів.
Восьмий крок - переказ інкасуючим банком виручки банку-ремітенту.
Дев'ятий, заключний крок - зарахування банком-ремітентом отриманої виручки на рахунок експортера. Інкасова форма вигідніша імпортеру. А саме:
- оплата здійснюється після отримання документів. До цього гроші імпортера певний проміжок часу перебувають в обігу;
- оплата за відвантажений товар зменшує частку ризику;
- експортеру після відвантаження товару не гарантується оплата. Імпортер в будь-який момент може відмовитися від поставки;
- експортер по суті надає кредит на час руху товару до імпортера;
- за період руху товару до імпортера, а це може бути від кількох днів до місяця і більше, можуть статися зміни у валютному законодавстві не на користь експортера.
Інкасо є формою розрахунків, яка більш вигідна покупцю. Він оплачує товар і майже одночасно одержує його у своє розпорядження. Отже, йому заздалегідь не потрібна валюта і вона не вилучається з обігу. Більше того, покупець може домовитись з продавцем про відтермінування платежу на декілька тижнів.
Для продавця інкасо у принципі є порівняно надійною формою розрахунків. Річ у тім, що перехід права власності на товар до покупця здійснюється у момент одержання документів на нього, тому що без документів товар йому не видадуть ні порт, ні залізнична станція тощо. А документи при інкасо можуть бути одержані при неодмінному здійсненні платежу.
Проте експортери повинні враховувати і такий варіант, що у деяких країнах, перш за все неєвропейських, не завжди є гарантія того, що банк покупця передасть йому документи тільки проти платежу.
Інкасо має й очевидні для продавця недоліки. Перш за все є ризик невикупу товарних документів після того, як товар уже відправлений імпортеру. Це може статися при зміні кон'юнктури ринку, якщо товар купувався для перепродажу й імпортеру стає вигідніше оплатити витрати, або ж під час транспортування вантажу з'ясовується, що покупець виявився неплатоспроможним.
Тому експортеру рекомендується використовувати інкасо, тільки якщо він впевнений у надійному фінансовому становищі покупця; не зайвим є для продавця попередній підбір іншого можливого покупця.
Крім того, для продавця є незручним тривалий термін (від декількох тижнів до декількох місяців) одержання платежу після поставки товару. Міжнародна практика показує, що при розрахунках на умовах негайного платежу максимальний строк оплати по інкасо звичайно становить 80-90 днів, мінімальний - 15 днів, а в середньому - 30 днів, незважаючи на те, що нормативним є строк 10 днів.
Відкритий рахунок – це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, оскільки вона не передбачає гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки. Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Протягом обумовленого у контракті терміну імпортер повинен оплатити вартість товару шляхом банківського переказу, чека чи векселя строком платежу за пред’явленням. Після оплати сторони роблять у своїх документах зворотні записи.
За відкритим рахунком розраховуються в основному за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних деталей до раніше поставленого обладнання чи машин.
Платежі на відкритий рахунок значною мірою поширені у країнах ЄС: до 60% усіх платежів між контрагентами ЄС здійснюються у цій формі. При розрахунках за відкритим рахунком експортер поставляє товар та товаророзпорядчі документи на адресу імпортера без гарантій платежів з його боку. Імпортер здійснює оплату шляхом банківського переказу, векселя строком платежу по пред'явленню або чеком в обумовлені у ЗТК строки.
При розрахунках за відкритим рахунком контрагенти здійснюють взаємний облік сум поточної заборгованості. Після відвантаження товару та відправлення товаророзпорядчих документів на адресу імпортера експортер записує у бухгалтерських документах суму відвантаження в дебет відкритого на покупця рахунка. Імпортер записує цю ж суму відвантаження в кредит рахунка експортера. Після оплати контрагенти роблять зворотні записи. Ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажів.
Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами:
при регулярних поставках сторони можуть домовитись, що розрахунки між ними будуть здійснюватись не по кожній окремій партії товару, а у певні строки - звичайно наприкінці місяця або кварталу;
якщо поставки взаємні, можливий залік вимог на безвалютній основі.
Для покупця розрахунки за відкритим рахунком є:
■ найбільш вигідною формою платежу, оскільки він здійснює платіж лише по отриманні/інспекції товару, тобто відсутній ризик оплати непоставленого або некондиційного товару, який існує, наприклад, при авансовому платежі;
■ найпростішою та найдешевшою формою розрахунків, яка відрізняється відносною простотою виконання. Цим пояснюється її надзвичайна популярність при розрахунках між контрагентами країн ЄС. Навіть експортери визнали зручність торгівлі на умовах відкритого рахунка, особливо при тривалих ділових відносинах та поставках товару дрібними партіями.
Для продавця платіж на відкритий рахунок є:
найпростішою та найдешевшою формою розрахунків, оскільки вона передбачає надання продавцем товаророзпорядчих документів безпосередньо покупцю, обминаючи банк;
найризикованішою формою розрахунків, тому що оплата товару здійснюється після того, як всі права на нього перейшли до покупця разом із товаророзпорядчими документами і немає фінансових документів, які б примусили його оплатити товар. Постачальник у даному разі має покладатись лише на платоспроможність та розрахункову дисципліну імпортера. Таким чином, ризик несплати імпортером товару при однобічному використанні відкритого рахунка аналогічний ризику непоставки або недопоставки товару експортером при авансових платежах. Тому використовується відкритий рахунок при дуже значній впевненості у партнері, звичайно між фірмами, які знаходяться у тривалих ділових відносинах та систематично поставляють товар, як правило, дрібними партіями. Певне зниження ризику неплатежу для експортера можливе, якщо контрагенти по черзі виступають у ролі продавця та покупця і невиконання зобов'язань одним з них може потягнути за собою аналогічні дії іншого. Тому ця форма розрахунків частіше використовується при двосторонніх поставках, ніж при односторонніх.
Для досягнення більшої надійності платежу на відкритий рахунок експортери наполягають на виставленні на свою користь платіжних гарантій першокласних банків. Виставлення банківських гарантій при використанні таких форм розрахунків, як відкритий рахунок, авансовий платіж, інкасо - звичайна світова практика, і пропозиції про їх надання під час переговорів, як правило, сприймаються протилежною стороною без протидії.
Специфічною сферою використання розрахунків по відкритому рахунку є комісійна та консигнаційна торгівля, яка здійснюється посередницькими фірмами. Тут товар відправляється на склад посередника країни реалізації, а оплата здійснюється після його продажу. Але, перш ніж використовувати такі форми торгівлі, слід впевнитися у надійності фірми посередника. При цьому висновки відносно цього можна зробити тільки на підставі тривалих довірчих контактів з фірмою, але ні в якому разі не за ознаками її зовнішньої солідності.