2. Умови розрахунків. Форми розрахунків. Засоби розрахунків Умови розрахунків

Умови розрахунків залежать від механізму оплати товару по відношенню до моменту його фактичної доставки. У зовнішньоторгових операціях розрізняють:

- платіж готівкою;

- авансовий платіж;

- платіж у кредит.

Платіж готівкою не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Усі форми міжнародних розрахунків здійснюються у безготівковій формі, тобто шляхом певних банківських документів, які банки адресують один одному.

Безготівкова форма фактично означає готівковий платіж, на відміну від платежів у кредит, відстроченням платежу або авансового платежу. Іншими словами, готівкові платежі - це безготівкові платежі, які здійснюються банками негайно по отриманню платіжних доручень. “Негайно” означає або через декілька хвилин або через декілька днів, необхідних для пересилання документів, їх перевірки банком і покупцем. Тобто “негайно” – це нормальний час для виконання усієї послідовності банківських операцій.

Готівковий платіж, залежно від обраної сторонами у контракті форми розрахунків, проводиться, якщо дотримані такі умови: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав телеграфне повідомлення про закінчення повантаження товару; імпортер одержав комплект документів, передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин чи днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти прийому товару. Природно, що для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера – остання.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обумовлених у контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару у розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення.

Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого – забезпечує виконання зобов’язань, взятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлень покупець відмовляється від приймання замовленого товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може надаватися у грошовій і товарній формі. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі визначається у процентах від контрактної вартості замовлення.

Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру та новизни товару, його вартості, строку виготовлення тощо. Найчастіше аванс складає 15-20% від вартості замовлення і виплачується після підписання контракту.

Звичайно покупець, виплачуючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, коли експортер не виконає умов замовлення, або в контракті робиться застереження, що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов’язань аванс повертається імпортерові у повному розмірі.

У міжнародній торгівлі аванси даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, які потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс є запорукою того, що товар буде поставлений саме цьому покупцеві.

Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену у контракті, через якийсь час після поставки товару. Таким чином продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, що надається покупцеві одночасно, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80-85%, решту покупець оплачує авансом, що дозволяє продавцеві покрити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов’язання за контрактом.

За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (1-5 років) та довгострокові (5-10 років і більше). У контракті обумовлюється вартість кредиту, виражена у процентах річних, термін використання кредиту, строк погашення кредиту, пільговий період, протягом якого не сплачуються проценти, та інші умови.

При укладанні контракту партнерів цікавить гарантія проти неплатежу, оскільки зобов’язання приватних фірм не відзначаються достатньою надійністю. Найкраща гарантія – урядові угоди, банківська гарантія, гарантія солідної компанії.

Прийнята у міжнародних рамках форма банківської гарантії виступає юридично незалежним додатком до договору про купівлю-продаж і договору підряду на виконання робіт (послуг). Надаючи її, банк зобов’язується виплатити певну суму, якщо його клієнт не виконає своїх договірних зобов’язань. Міжнародна торгова палата опублікувала основні правила для гарантій. Найбільшого значення у міжнародних операціях дістали гарантія пропозиції, гарантія виконання, авансова гарантія.