Шпильки

Шпилькою називають деталь, що являє собою стрижень, який має на одному кінці різьбу (посадочну) для загвинчування в одну зі з'єднуваних деталей, а на іншому — різьбу (стяжну) для нагвинчування гайки (рис. 6).

Шпильки виготовляють з метричною різьбою як з великим, так і з дрібним кроком, з однаковими нормальними діаметрами d різьби і гладкої частини (виконання 1 — див. рис. 6). Допускається виготовляти шпильки з d₁, що приблизно дорівнює середньому діаметру різьби (виконання 2 — рис. 6).

Рис. 6

Шпильки виготовляються для деталей з нарізними отворами з діаметром різьби від 2 до 48 мм нормальної і підвищеної точності.

Залежно від призначення шпильки довжина її посадочного нарізного кінця дорівнює (не менше):

l₁ = d— для нарізних отворів у сталевих, бронзових і латунних деталях за ГОСТ 22032-76 для шпильок нормальної точності й за ГОСТ 22033-76 — для шпильок підвищеної точності;

l₁ = 1,25d — для нарізних отворів у деталях із ковкого та сірого чавуну за ГОСТ 22034-76 для шпильок нормальної точності й за ГОСТ 22035-76 для шпильок підвищеної точності;

l₁ = 2d — для деталей із легких сплавів за ГОСТ 22038-76 для шпильок нормальної точності й за ГОСТ 22039-76 для шпильок підвищеної точності.

Застосовуються також шпильки для деталей з гладкими отворами нормальної точності за ГОСТ 22042-76 з двома однаковими за довжиною нарізними кінцями l₁=l₀ і підвищеної точності за ГОСТ 22043-76.

Довжиною шпильки l називають довжину частини шпильки без посадочного нарізного кінця l₁. Довжину l₀ стяжного кінця шпильки беруть 2d + 6 (при l <= 120 мм) або вибирають з таблиці відповідно до стандарту.

Умовне позначення шпильок аналогічне позначенню болтів і гвинтів.

Нижче наведено приклади умовного позначення шпильок:

1. Шпилька нормальної точності, діаметр різьби М20, з великим кроком Р=2,5мм, з полем допуску 6g, довжиною l =100 мм, класу міцності 10.9, з покриттям 01 товщиною 7мкм:

Шпилька М20-6gх100.109.017 ГОСТ 22034-68;

2. Шпилька нормальної точності, діаметр різьби М24, з великим кроком, з полем допуску 8g, довжиною l=110 мм, класу міцності 5.6, без покриття:

Шпилька М24х110.56 ГОСТ 22034-76.

Гайки

Гайкою називається виріб, що має отвір із різьбою для нагвинчування на болт або шпильку.

Залежно від призначення та умов експлуатації гайки бувають шестигранні, шестигранні прорізні й корончасті, гайки-баранці, круглі шліцьові, ковпачкові, квадратні та ін.

Найширше застосування отримали шестигранні гайки (рис. 7), що випускаються в одному, двох і трьох виконаннях (рис. 8), підвищеної, нормальної і грубої точності (класів точності А, В і С відповідно), нормальної висоти, низькі (застосовуються при незначних осьових зусиллях), високі і особливо високі (застосовуються за умови, що їх потрібно часто відгвинчувати і загвин-чувати), з нормальним або зменшеним розміром "під ключ", з великим або дрібним кроком, з полями допуску різьби 6Н і 7Н.

Рис. 7. Рис. 8.

В умовному позначенні гайок вказують:

1) найменування деталі; 2) виконання (виконання 1 не вказують); 3) діаметр різьби; 4) крок різьби (вказують лише для дрібної різьби); 5) поле допуску різьби (допуск 7Н не вказують); 6) клас міцності; 7) марку сталі або сплаву (вказують лише для класів міцності 10 і вище); 8) позначення виду покриття; 9) товщину покриття; 10) номер стандарту.

Приклади умовного позначення шестигранних гайок нормальної точності.

1. Гайка виконання 2, з діаметром різьби d= 16мм, з дрібним кроком різьби Р =1,5 мм, з полем допуску 6Н, класу міцності 5, покриття 01, товщина 6 мкм:

Гайка 2М16х1,5-6Н.5.016 ГОСТ 5915-70;

2. Гайка виконання 1, з різьбою М20 і великим кроком, полем допуску 7Н, класу міцності 5, без покриття:

Гайка М20.5 ГОСТ 5915-70.

Шайби

Шайба — деталь яка підкладається під гайку або головку болта (гвинта) в нарізних з'єднаннях.

Шайби призначені для захисту поверхні скріплюваної деталі від зминання, для відвернення небезпеки самовідкручування гайок, болтів, гвинтів і рівномірного розподілу тиску на з'єднувальні деталі.

За призначенням і формою шайби поділяють на круглі, пружинисті, квадратні, сферичні, швидкознімні, косі та ін.

Круглі шайби поділяють на нормальні, збільшені та зменшені. Вони виконуються без фаски (виконання 1) і з фаскою (виконання 2) (рис. 9).

Пружиниста шайба являє собою сталеве кільце з прорізом і розведеними в різні боки кінцями (рис. 10). Використовується для запобігання самовідгвинчуванню гайок і гвинтів під час ударів і вібрацій. При загвинчуванні гайки така шайба деформується, але запобігає відгвинчуванню гайки гострим краєм, який врізається в нижню поверхню гайки, причому за рахунок сил пружності це зусилля є величиною сталою.

Сферичні шайби ліквідовують перекос шпильки або болта при зміні положення частини з'єднуваних деталей (рис. 11).

Косі шайби застосовують для вирівнювання ухилів полиць швелерів і двотаврових балок. Шайби виготовляються за розміром діаметра стрижня кріпильної деталі. Так, при діаметрі різьби болта чи шпильки d =16 мм номінальний діаметр отвору шайби дорівнює 17мм.

Рис. 9 Рис10 Рис. 11

Нижче наведено приклади умовного позначення круглої шайби, виконання 2, для болта з діаметром стрижня 12 мм, з матеріалу групи 01, покриття 09 (цинкове), товщина покриття 6 мкм:

Шайба 2.12.01.096 ГОСТ 11371-78.

Те ж, але виконання 1, без покриття:

Шайба 12.01 ГОСТ 11371-78.

Приклад умовного позначення пружинистої шайби для болта з діаметром стрижня 12 мм, марки матеріалу 3X13, вид покриття 09, товщина покриття 6 мкм:

Шайба 12.ЗХ13.096 ГОСТ 6402-70.