2.3. Методи, прийоми та межі реалізації концепції мережно-центричного протиборства в концепціях Збройних сил сша
Теоретиками визначено чотири базових догмати та ряд головних принципів Мережено-центричних військ. Разом вони складають ядро МЦП як новітньої теорії війни в Інформаційному столітті. Чотири принципи МЦП допомагають усвідомити зростаючу міць мережних військ. В той же час вони конструюють робочу гіпотезу про МЦП як джерело військової та бойової переваги [133, с. 84]:
навіть примітивне об’єднання в мережу військових сили покращує поширення інформації;
поширення інформації збільшує якість інформації та загальний рівень поінформованості про оперативну обстановку;
загальна поінформованість про оперативну ситуацію уможливлює взаємну співпрацю та самосинхронізацію, а також збільшує гнучкість та швидкість командних дій;
все це, в свою чергу, кардинально збільшує ефективність виконання місій.
В даному контексті варто зауважити, що дотримання вказаних вище принципів можливе лише за умов використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Однак це, в свою чергу, збільшує вразливість військових підрозділів до засобів активної інформаційної боротьби (кібер-атак, засобів радіоелектронної боротьби, дезінформації тощо), які, в разі своєї ефективності, здатні забезпечити менш вразливому в цьому сенсі противнику досить швидку перемогу.
Керівні принципи мережно-центричних військ зібрані і детально проаналізовані нижче [129]. Ці принципи, які все ще продовжують розвиватися, є керівними у практичному застосуванні МЦП як новітньої теорії війни. В свою чергу вони самі створюють нові правила, за якими здійснюється організація мережно-центричних військ, їх тренувань та операцій.
Хоча й не допускається, що принципи мережно-центричних військ замінять випробувані часом базові принципи воєн – масовості, об'єктної орієнтованості, наступальності, безпеки та економії військ, маневреності, єдності командування, несподіванки, простоти – вони забезпечують додатковий напрямок виконання військових операцій в Інформаційну епоху. Вони ж скеровують напрямок розвитку та оновлення концепції Об’єднаного оперативного командування (JOpsC) та чотирьох підрядних Об’єднаних оперативних концепцій (Joint Operating Concepts – JOC) [133, с. 91]:
Внутрішня безпека.
Основні бойові операції.
Операції з підтримки стабільності.
Стратегічне стримування.
Вступати у бій першим для отримання інформаційної переваги. Генерувати інформаційну перевагу за рахунок кращого прорахування часу, точності та релевантності інформації.
Збільшити інформаційні потреби противника, зменшити його здатність отримувати доступ до інформації, збільшити його непевність.
Забезпечити власний доступ до інформації за допомогою ефективно поєднаних мережею військ, здатних до взаємодії, а також за допомогою захисту власних інформаційних систем, в тому числі і сенсорних систем збору даних.
Зменшення власних інформаційних потреб, особливо в обсягах інформації, шляхом збільшення можливостей використовувати усі наявні можливості збору даних.
Загальна поінформованість. Систематично переводити інформацію та знання на необхідний рівень загального розуміння та поінформованості в ситуації, включаючи увесь спектр учасників об'єднаних та спільних операцій.
Розбудова колаборативної мережі, складеної з мереж нижчих рівнів, в якій циркулюють якісні оперативні розвідувальні дані та інша інформація, як оперативна, так і аналітичного характеру, з метою дати змогу військам сформувати рівень поінформованості, який відповідав би їх (військ) потребам.
Користувачі інформації повинні одночасно стати і постачальниками інформації, відповідальними за розміщення інформації в мережах без зволікання. Також необхідно надати доступ до інформації усім зацікавленим сторонам незалежно від їх просторово-географічного розташування.
Високоякісна загальна поінформованість вимагає безпечних та надійних мереж та власне інформації, яку слід захищати.
Швидкість процесів командування та прийняття рішень. Розпізнати інформаційні переваги та перетворити їх на переваги конкурентні шляхом створення процесів та процедур, створення яких за інших умов було б неможливим (з причин розумного ризику) [133, с. 93].
Зменшення часу на прийняття рішень для перетворення інформаційної переваги в перевагу прийняття рішень та ефекту першої дії за допомогою адаптацій та інновацій щодо поля бою.
Поетапно нівелювати усі опції противника і односторонньо досягти інформаційного домінування.
Самосинхронізація. Збільшити можливості військових одиниць на нижчих рівнях оперувати майже автономно, і передати їм право обирати собі завдання на основі використання загальної поінформованості та інформування про наміри командування.
Збільшення цінності ініціативи підлеглих для досягнення суттєвого збільшення темпу операції та гнучкості її проведення.
Сприяти у виконанні “намірів командування”. Використовувати переваги високотренованих, професійних військ.
Швидко адаптуватися в ситуації, коли на полі бою стаються важливі події і не вдаватися до функції поетапних дій, властивої традиційним військовим операціям.
Розосереджені сили. Пересування військових сил з лінійного поля бою до нелінійних операцій.
Підкреслення переваг функцій контролю над фізичним контролем поля бою та генерування ефективної командної сили у відповідний час та у відповідному місці.
Бути нелінійним в часі і просторі, однак досягти необхідної сукупності сили за такої необхідності.
Збільшити тісний взаємозв'язок розвідки, операцій, тилового забезпечення для досягнення точно спланованого ефекту і отримання часової переваги за умов розосередження військ.
Демасифікація. Перехід від географічно орієнтованих суміжних мас військ до підходу, орієнтованого на створення ефектів [133, с. 97].
Використовувати інформацію для досягнення бажаних ефектів, обмеження потреб у масовості фізичних сил в рамках певного географічного простору.
Збільшення темпу та швидкості пересування крізь простір поля бою для ускладнення процесів вибору та ураження цілей противника.
Сенсори дальньої дії. Розширення радіусу дії мобільних, переносних та мережних сенсорів, віддалених та близьких, що фіксують необхідну інформацію, що стосується оперативних питань для досягнення бажаних ефектів.
Використання аргументів, представлених в розвідувальних даних, даних візуальних, аудіо-, відео- або електронних спостережень та даних військового рекогносцировки (РСР – розвідка, спостереження, рекогносцировка).
Використання сенсорів як елемента маневру для досягнення та утримання інформаційної переваги.
Використовувати сенсори як засіб стримування, на приклад, для візуальної демонстрації як елементу зовнішньої демонстрації чи заздалегідь спланованого наміру.
Дозволити кожній збройній платформі виступати в якості сенсора, від солдата до супутника.
Стримування вихідних умов на високих рівнях змін. Застосування принципів високоякісної загальної поінформованості, динамічної самосинхронізації, розосереджених та демасифікованих військ, сенсорів дальньої дії, “стиснутих” операцій та рівнів війни і високої швидкості командування для уможливлення з'єднаним силам швидко ідентифікуватися, адаптуватися та змінювати оперативний контекст опонента на свою користь. Протиборство суттєвим чином залежить від напрямків його здійснення, тому існує необхідність здійснювати контроль над попередніми умовами. Історія свідчить, що тісне переплетіння часу критичних подій мають суттєвий вплив на психологічний та конкретизуючий аспекти проведення військових та інших акцій [133, с. 99].
“Стиснені” операції та рівні війни. Усування процедурних кордонів між Службами та в рамках процесів, так щоб об’єднані операції проводилися на максимально нижчих оперативних рівнях для досягнення швидких та бажаних ефектів.
Збільшення конвергенції швидкості розгортання, за діяння та швидкості підтримки.
Усунення явища компартменталізації4 усіх процесів (на приклад, організація, розгортання, за діяння та утримання на позиції) та функціональних сфер (на приклад, операцій, розвідки, тилового забезпечення).
Усунення структурних меж поєднання можливостей на максимально низьких оперативних рівнях.
Для успішного втілення новітньої теорії війни та використання можливостей МЦП, які є об’єктом активних досліджень фахівців США та країн-партнерів, слід усвідомити існування чотирьох доменів конфлікту – фізичного, інформаційного, когнітивного та соціального, – а також взаємних перетинів між ними. Як зазначалося раніше, чотири базові ідеї МЦП утворюють гіпотези стосовно МЦП як джерела сили. Рис. 2.2 ілюструє, як ці гіпотези розподіляються по доменах конфлікту Інформаційної епохи [133, с. 104].
Рис. 2.2. Реалізація принципів МЦП в чотирьох доменах конфлікту
Керівна доктрина Концепції об’єднаних операцій (Joint Operations Concepts – JOpsC) та підпорядковані їй Концепції об’єднаних операцій (Joint Operating Concepts – JOCs), Об’єднані функціональні концепції (Joint Functional Concepts – JFCs), Об’єднані інтегровані концепції (Joint Integrating Concepts – JICs), архітектура, вимоги та потенціал основані на баченні трансформації об’єднаних мережно-центричних сил та оборонної стратегії на основі наявного потенціалу розроблені для досягнення шести оперативних цілей, поставлених в рамках практичного втілення даної концепції. Необхідні атрибути і потенціал нових об’єднаних збройних сил, здатних проводити мережно-центричні операції, повинні бути чітко окреслені для кожного із зазначених вище доменів конфлікту.
Фізичний домен. Фізичний домен є традиційним доменом війни, де війська пересуваються в часі та просторі. Він включає наземний, морський, повітряний та космічний простори, у яких збройні сили здійснюють операції і де знаходяться фізичні платформи та комунікаційні мережі, що об’єднують їх. При порівнянні елементи домену вимірювати найлегше, і, таким чином, у фізичному домені бойова сила вимірюється традиційними засобами.
Інформаційний домен. Інформаційний домен є доменом, де створюється інформація, здійснюється її обробка та поширення. Це домен, який сприяє інформаційному обміну між бойовими підрозділами. Це – домен сенсорів та процесів поширення та доступу до інформації, що ними надається, а також і до розвідувальної інформації. Саме тут здійснюється діяльність з командування і контролю (К2) військових сил, а також звідси війська отримують накази командування.
Когнітивний домен. Когнітивний домен знаходиться у свідомості бійця. Це – поле здійснення операцій, базованих на ефектах (Effects-Based Operations – EBO). Переважна більшість битв, кампаній та війн виграються саме в цьому домені. Елементами цього домену є такі нематеріальні поняття, як лідерство, мораль, єдність військових підрозділів, рівень тренованості та досвіду, а також поінформованість в ситуації. Це домен, в якому знаходяться наміри командування, доктрини, тактика, техніки та процедури. Тут також народжуються концепції прийняття оперативних і тактичних рішень.
Соціальний домен. Соціальний домен описує елементи, актуальні для будь-якої людської діяльності. В ньому люди взаємодіють, формують власний рівень поінформованості та взаємного розуміння та приймають спільні рішення. Це також домен культури, сукупності цінностей, ставлень та переконань, яких притримуються і передають суспільству визнані ним лідери, як цивільні, так і військові. Цей домен має точки перетину з інформаційним та когнітивним доменами, але все ж таки він має свої відмінності. Когнітивна діяльність за своєю природою є індивідуальною, вона відбувається у свідомості індивідів. Однак спільне раціональне мислення – процес переходу від спільної поінформованості до спільного розуміння а від нього до колаборативного прийняття рішень, є соціо-когнітивною діяльністю, оскільки когнітивна діяльність індивіда напряму залежить від соціальної природи обміни і навпаки [133, с. 120].
Додамо також, що в рамках ширшого розуміння мережних принципів слід зважати на те, що в межах вказаних доменів межі між суто військовим та цивільним (політичним, економічним, соціокультурним тощо) вимірами конфлікту поступово нівелюється, звідси – зростання ролі мережного принципу як чинника ефективності того чи іншого заходу в рамках реалізації державної політики.
Як показано на схемі “Практична реалізація МЦП відносно доменів ведення протистояння”, розміщеній в Додатку Е (рис. Е.1), точки перетину доменів являють важливі, динамічні сфери, в рамках яких слід здійснювати концептуальні експерименти. Точне прикладання сили, важлива умова для проведення об’єднаних операцій, створюється на перетині інформаційного та фізичного доменів. Спільна поінформованість та тактичні інновації є характерними для перетинів між інформаційним та когнітивним доменами. Оскільки більшість битв та кампаній фактично виграються або програються в когнітивному домені, ці перетини стають надзвичайно важливими. Перетин фізичного та когнітивного доменів локалізує місце виникнення феноменів “стиснення часу“ та “замикання“, коли в результаті застосування тактичних прийомів досягаються оперативні або навіть стратегічні цілі, і де відбуваються динамічні зміни обстановки. МЦП існує в центрі перетину усіх чотирьох доменів.
Досвід, набутий в результаті проведення Збройними силами США широкого спектру військових операцій, включаючи бойові дії, тренування, вправи та демонстрації, істотним чином підкріплює дієвість МЦП як новітньої теорії війн та є джерелом практичних прикладів ефективності дій мережних сил. Загалом, результати перерахованих вище заходів, що здійснювалися ЗС США, свідчать на користь сил, об’єднаних в мережу. Коли ж обидві протидіючі сторони володіють мережними характеристиками, протистояння між ними набуває нових ознак [143].
У деяких тактичних сутичках “переважаючі” платформи були знищені “слабшими” платформами, здатними використовувати “на порядок вищі” вдосконалення в розподілі інформації, забезпеченому мережними властивостями. В інших сутичках наземні сили, що використовували мережний або “цифровий” (цифрові технології) потенціал з обмеженою кількістю “платформ”, були здатні “заміщувати масовість інформацією” та домінували над підрозділами, укомплектованими більшою кількістю платформ, однак без за діяння цифрових або мережних технологій. Більш вражаючою була здатність комбінації мережних та цифрових наземних та повітряних сил перемогти противника з безпрецедентною летальністю шляхом створення та утримання інформаційної переваги.
Більше тисячі років історії, широкий спектр інновацій, що зумовили значні бойові переваги, були сконцентровані у фізичному домені, який до певної міри протистоїть інформаційному домену [133, с. 110]. Ці інновації втілювалися переважно у перевагах на тактичному рівні війни, однак вони також справляли вплив на те, що зараз традиційно вважається оперативним та стратегічним рівнями війни. В результаті згаданих інновацій теорія ведення війн отримала наступні переваги: збільшився радіус ураження (складні луки, мушкети, артилерія дальнього бою, стратегічні бомбардувальники, керовані та балістичні ракети); зросла летальність (порох, мушкет, рушниця, автомат, гранатомет, хімічна боєголовка, ядерна зброя); збільшилася швидкість маневру (колісниця, кінна кавалерія, парові силові установки кораблів, залізниці, двигуни внутрішнього згорання, танки, реактивні двигуни, ядерні силові установки); та збільшився захист і рівень виживання військ (індивідуальна броня, фортифікаційні споруди, окопна система, бойові кораблі, субмарини, танки, бронетранспортери, бойові бронемашини, літаки та кораблі пониженого рівня відзначення на радарах технології “Стелс”).
Хоча всі ці приклади інновацій вважаються платформо-центричними, минуле століття також породило велику кількість інновацій, зосереджених на створенні переваг саме у інформаційному домені. Здатність досягати та використовувати інформаційну перевагу завжди була важливою у веденні війни, так само як безпека чи ініціатива в діях. Приклади інновацій, що створюють інформаційну перевагу у веденні війни включають в себе кінних кур'єрів, сигнальні прапори, шифрування та зламування кодів, телеграф, безпровідне радіо, повітряну розвідку та фотографування, радар, електронну війну, супутники (комунікаційні та розвідувальні) та досягнення у навігації (магнітний компас, Глобальна система позиціонування – ГСП). Хоча важливість інновацій в інформаційному домені в минулому була надзвичайною, на сьогодні вона не лише не втратила своєї ролі, а й стала ще важливішою.
На даному етапі втілення принципів МЦП через проведення Мережно-центричних операцій створює нові переваги у веденні війни [144]. На самому базовому рівні війни завжди існувала критична необхідність відрізняти союзника від ворога на полі бою вдень і вночі та на різних видах рельєфу та за різних погодних умов. Впровадження та широке використання приладів нічного бачення забезпечило сучасні війська дуже важливою перевагою. Аналогічним чином, поєднання цифрових та мережних технологій може суттєвим чином доповнити тактичну картину сучасної війни і зменшити таким чином негативний вплив ефекту “туману війни” для чіткого визначення позицій ворожих чи союзних сил. Іншими словами, сучасні технології, впроваджені на основі концепції МЦП, можуть дати загальну оперативну картину бойових дій.
Трансформації усієї системи ведення бойових дій сучасними збройними силами держави, до яких входить і запровадження принципів МЦП на усіх рівнях з метою переходу від платформо- до мережно-центричного мислення в армії, є тривалим процесом без видимого завершення. Такі трансформації та втілення МЦП є проявом паралельного еволюційного розвитку семи ключових функціональних сфер військових доктрин: організації, тренування, матеріального забезпечення (технології), лідерства та освіти, персоналу, а також матеріальної бази. Таким чином прогрес втілення на практиці не можна оцінювати, зосередивши увагу лише на одному вимірі, на приклад, на технологіях або доктринах.
Найменша зміна хоча б у одному з вказаних вище елементів означатиме кардинальну необхідність змін усього сегменту. Кінцевим результатом переходу до практичної реалізації принципів МЦП можна вважати зміну цінностей, переконань та поглядів військових Збройних сил на еволюцію та застосування військової сили.
Загалом ефективне впровадження принципів МЦП у практику ведення бойових дій означатиме для Збройних сил країни наступне [145]:
покращення обміну інформацією;
збільшення якості інформації;
збільшення рівня поінформованості в ситуації;
збільшення рівня ефективної взаємодії;
уможливлення самосинхронізації;
збільшення витривалості військ;
збільшення швидкості командування;
покращення ефективності виконання місій.
Запровадження принципів Мережно-центричного протистояння на практиці справляє значний вплив як на власне сферу, в якій застосовуватимуться ці принципи, так і на саму концепцію, що може і повинно призвести до закономірних еволюційних змін основних постулатів концепції МЦП.