2.2. Сутність мережно-центричного протиборства як етапу розвитку концепцій інформаційно-психологічного впливу

Один із перших чітко окреслених описів “мережно-центричного протиборства” був опублікований у 1998 році у спеціалізованому виданні U.S. Naval Institute Proceedings. “МЦП та інші аналогічні революційні трансформації у військовій сфері беруть свій початок і вплив від фундаментальних змін в американському суспільстві. Ці зміни стали домінуючими завдяки взаємному переплетінню економіки, інформаційних технологій, бізнесових процесів та діяльності організацій, а також поєднанню вказаних елементів на основі трьох вихідних пунктів:

• зміни центру функціонування від платформ до мереж;

• зміни в баченні акторів від незалежних об'єктів до частини постійно адаптованої екосистеми;

• важливість прийняття стратегічних рішень з метою адаптації чи навіть виживання самої екосистеми.” [198].

Ці ідеї не лише змінили природу сучасного американського бізнесу – вони змінили і продовжують змінювати спосіб ведення військових операцій. Однак, як свідчить практика досліджуваних нами військових кампаній США, досить часто цих принципів, дотримуються на тактичному рівні, традиційному для класичного інформаційного протистояння, в той час як стратегічний рівень “випадає” з загальної мережі.

Розвиток інтелектуального базису МЦП при Міністерстві оборони США знайшов продовження в серії наукових досліджень під загальною назвою “Серія трансформацій Інформаційної епохи” (Information Age Transformation Series), опублікованих в рамках Програми досліджень проблем командування й контролю (Department of Defense Command and Control Research Program – CCRP), що реалізується за підтримки помічника міністра оборони з питань розвитку мереж та інформаційної інтеграції (Assistant Secretary of Defense for Networks and Information Integration – ASD [NII]). Перша книга з цієї серії під назвою “Мережно-центричне протиборство: розвиток та забезпечення інформаційної переваги” (Network Centric Warfare: Developing and Leveraging Information Superiority) представила перший детальний огляд принципів, що поєднують об'єднані в мережу війська та зростання бойової могутності [132]. В праці також аналізується те, як інформація, в тандемі з вимогами процесів командування й контролю (К2), може змінити військову організацію. Дві інших праці доповнили й завершили трьохтомний цикл – “Антологія Інформаційної епохи: розуміння протиборства та трансформаційних процесів в Інформаційну епоху” (Information Age Anthology: Understanding Information Age Warfare) та “Трансформації Інформаційної епохи” (Information Age Transformation) [133]. Наступною важливою працею, опублікованою в рамках Програми, стала книга “Операції на основі ефектів: застосовування мережно-центричного протиборства під час миру, криз та війн”, в якій досліджено зв’язок між мережно-центричними організаціями, процесом та результатами військових місій [195].

Мережно-центричне протистояння базується на досвіді організацій, що успішно адаптувалися до мінливої природі їх конкурентного середовища в Інформаційну епоху. Один із головних уроків цього полягає в тому, що без змін методів діяльності організації, остання не зможе повністю скористатися перевагами інформації. МЦП визнає центральне місце інформації та її потенціалу як джерела влади. Цей потенціал реалізується як прямий результат нового типу взаємозв'язків між індивідами, організаціями та процесами, що відбуваються. Ці нові взаємозв'язки створюють нові типи поведінки та способи дії. Новим джерелом зростання бойової сили є кумулятивний вплив нових взаємозв'язків між військовими організаціями.

МЦП забезпечує концептуальні рамки для дослідження та аналізу військових місій, операцій та організацій. Воно спрямоване на забезпечення нової перспективи для забезпечення того, щоб нові підходи та рішення не були заручниками старих ідей.

МЦП тісно пов’язане з людською та організаційною поведінкою. Воно базується на нових принципах мислення – мережно-центричного мислення – і застосування його у військових операціях. МЦП концентрується на військовій силі, отриманій в результаті ефективної інтеграції або об'єднання в мережу військової машини. Воно характеризується здатністю географічно розосереджених військ (що складаються з окремих одиниць) для створення високого рівня загальної поінформованості про бойовий простір, яка може бути використана за допомогою самосинхронізації та інших мережно-центричних операцій для досягнення цілей командування [148, с. 45]. МЦП заохочує швидкість командування – перетворення переважаючого інформаційного положення у відповідну дію. МЦП є відкритим щодо місії, розміру збройних сил та географії. Більше того, МЦП володіє потенціалом сприяння інтегруванню тактичного, оперативного та стратегічного рівнів війни. Іншими словами, сутністю МЦП є не виключно технології, а військова відповідь на виклики інформаційної епохи.

Військова та мережно-центрична система (рис. Д.1, Додаток Д) показує основні елементи, необхідні для генерування військової сили для моделі мережно-центричної системи [133, с. 86]. Як і в комерційному секторі, в основі всього лежить інфоструктура. Це, в свою чергу, уможливлює створення загальної поінформованості та знання про бойовий простір. Ця поінформованість та знання посилюється новими адаптивними підходами до командування й контролю, а також самосинхронізацією військ. “Нижньою межею” тут є зростання загального темпу операцій, зростання рівня реагування, зменшення ризиків та витрат, а також зростання бойової ефективності. Існують кілька ключових концепцій, що заслуговують окремої уваги. Першою ключовою концепцією є використання географічно розосереджених військ. В минулому, з причин обмежень можливостей до: 1) зв’язку; 2) руху і 3) проекції ефектів, сил (та їх допоміжних елементів), їх необхідно було наблизити до противника або до цілей, які він охороняє. В результаті, географічно розосереджені сили виявлялися відносно слабкими, і нездатними швидко реагувати або організувати концентрований напад. Обмеження, пов'язані з географічним розміщенням, впливали також і на здатність військ швидко пересуватися паралельно зі збереженням єдності та налагодженням тилової підтримки. Технології Інформаційної епохи уможливили звільнення бойової сили від фізичного розміщення бойових одиниць і можуть, в майбутньому, дозволити силам бути більш ефективними “на марші”. Нівелювання географічно-розташувальних обмежень, пов’язаних з бойовими операціями, має кілька невід'ємних переваг. Це дозволяє переходити від підходу на основі масованих сил до підходу, що базується на масовості ефектів. Оскільки збільшився радіус дії наших сенсорів та видів озброєнь, а здатність швидко передавати інформацію зросла, військові одиниці вже не зв’язані географічними межами. Таким чином, з метою створення концентрованого ефекту вже не обов'язково концентрувати військові сили. Це дає змогу зменшити масштабність поля бою, що, в свою чергу, зменшує ризики, оскільки дозволяє уникнути ситуації, коли противник може знищити важливі стратегічні цілі. Така ситуація також розширює концепцію маневру, зменшуючи необхідність транспортування або пересування фізичних об’єктів, що є дуже дорогим і обтяжливим за часом завданням. Все це зумовлене тим, що зараз сам сенсор або бійця можна розмістити так, щоб він мав змогу “перекривати” значну кількість цілей не рушаючи з місця [131, с. 73]. Слід відзначити, що той же мережний принцип географічної та фізичної розосередженості сил використовується і противниками Сполучених Штатів – елементами, що входять до “Аль-Каєди”. В цьому також бачимо одну з головних еволюційних відмінностей цієї організації від її попередниць. Таким чином впровадження Сполученими Штатами мережних принципів в організацію своєї протидії терористичній загрозі дозволяє певною мірою вирівняти становище, зберігши за США можливість ефективного використання свого інформаційно-технологічного потенціалу.

Другою ключовою концепцією є той факт, що збройні сили стали високо поінформованими. Підкріплені знаннями, що випливають зі спільної поінформованості про ситуацію на просторі бою, та спільним розумінням намірів командирів, збройні сили отримують можливості самосинхронізації та діяти малими підрозділами, а також показувати більшу ефективність, діючи автономно. Зорієнтовані на знання (інформацію) війська залежать від стійкого потоку оперативної й точної інформації, а також від потенціалу, інструментів та фаховості її обробки, необхідних для включення інформації про поле бою у відповідний контекст і перетворити її на знання про поле бою.

Додамо також, що ця перевага стосується в першу чергу підрозділів спеціального призначення, які, в силу своїх специфічних бойових задач, діють малими групами на невеликих територіях для виконання конкретних тактичних завдань. Така прив’язка до конкретного роду військ вважається нами ще більш актуальною в тому сенсі, що саме підрозділи спеціального призначення є найбільш пристосованими бойовими одиницями для силової протидії терористичним та/або партизанським угрупуванням. При цьому вкрай важливим стає дотримання мережного принципу в контексті чіткої системної організації дій спецпідрозділів з іншими родами військ, і далі співвіднесення цих дій з військово-стратегічними та політичними цілями кампанії в цілому.

Третя ключова концепція полягає в існуванні ефективного поєднання бойових одиниць на полі бою [131, с. 78]. Це означає, що:

• розосереджені та віддалені одна від одної бойові одиниці можуть бути синергетичними;

• відповідальність та задачі можуть динамічно переміщуватися для адаптації до ситуації.

Ефективний зв’язок передбачає встановлення громіздкої/масштабної, високопродуктивної інформаційної інфраструктури, або інфоструктури, що забезпечує усі елементи здійснення бойової операції доступом до високоякісних інформаційних послуг.

Ефективність механізмів та процесів об'єднання впливає на коефіцієнт влади/потужності. Природа зв’язків, що забезпечують оптимальну дієздатність в широкому спектрі зовнішніх умов поля бою, є одним із ключових питань втілення концепції МЦП в реальності. Засторогою може прозвучати думка, що надто близьке поєднання елементів не завжди краще для усіх бойових одиниць та умов завдань. Не існує суттєвих переваг у наявності тісних зв’язків в об'єднані; навпаки, метою є створення такої конфігурації, яка створює найбільш ефективні збройні сили. Визначитися з терміном, який би найкраще описував вірогідну природу війни в Інформаційну епоху, важко, оскільки кожен із уже запропонованих термінів – інформаційна війна, психологічна війна – має свої обмеження. Мережно-центричне протиборство є найбільш прийнятним терміном, оскільки він, прямо чи опосередковано, об’єднує усі ключові характеристики (інформаційні, психологічні, технологічні тощо) Інформаційної революції, що будуть відображені у майбутніх війнах в Інформаційному столітті [151, с. 18].

Мережно-центричне протистояння визнає потенціал, що містить у собі відділення “сенсорів” від “акторів”, і кожного з них від їх платформ, коли йдеться про географічно розосереджені війська. Воно визнає центральне положення інформації, окреслюючи групу військових одиниць з точки зору знання (інформації). МЦП, поєднуючи мережею військові одиниці, також загострює увагу на важливості взаємодії між елементами поля бою, що є необхідною умовою для генерування синергетичних ефектів.

В цілому, МЦП має характеристики, необхідні для відповідності дедалі важливішим новим характеристикам сучасної війни – її динамічній природі. МЦП надає бойовим командирам необхідну їм мобільність в діях для застосування широкого спектру підходів управління військами, починаючи від існуючих підходів і закінчуючи новітніми концепціями, такими як самосинхронізація. Ця оперативна мобільність є необхідною умовою для відповіді на виклики Інформаційного століття. Окремі дослідники помилково концентрують увагу на комунікаційних мережах, а не на військовому протистоянні чи операціях, на які треба звертати увагу в першу чергу [144]. Мережі являють собою в першу чергу засоби; вони передають дані з однієї точки в іншу і вони є об’єктом інтересу технічних фахівців. МЦП не зосереджується на мережно-центричному комп’ютингу або комунікаціях, а радше на інформаційних потоках, природі та характеристиках об’єктів поля бою, і на особливостях їх взаємодії. Сутність концепції МЦП полягає у отриманні бойової сили від розосереджених але в той же час активно взаємодіючих між собою суб’єктів, які мають повний доступ до необхідної їм інформації. МЦП відображає та містить в собі характеристики, необхідні для досягнення усіх можливих переваг в Інформаційну епоху – оперативності та здатності використовувати можливості, отримані від глибшого усвідомлення та розуміння власне бойової ситуації, яке є домінуючим порівняно з розумінням та усвідомленням того ж ворогом.

Виходячи із самої назви, концепція Мережно-центричного протистояння зосереджується на використанні потенціалу поєднання, а точніше – мережного поєднання, елементів поля бою. Йдеться про те, щоб надати їм можливостей діяти разом для отримання синергетичного ефекту, що, однак, не означає, що вони повинні завжди діяти в комплексі. МЦП базується на ідеї ефективного розподілу інформації та військових одиниць [152]. Об’єднання об’єктів в мережу робить це можливим. Мережа складається з вузлів (об’єктів) та зв’язків між ними. Вузли виконують дії (відчувають, вирішують, діють), і відповідна інформація, як у формі вхідних даних для прийняття рішень, так і у формі рішень як таких, передається по каналах зв’язку від одного об'єкта (або вузла) на полі бою до іншого. Об’єднання об’єктів на полі бою відчутно збільшить бойову ефективність, дозволивши їм повніше користуватися потенціалом інших об’єктів поля бою.

Комерційна практика показала, як інформація може замінювати сировину, а також як пересувати інформацію замість людей. Ці зміни спричиняють до відчутної економії часу та ресурсів, і в результаті відображаються як “зростання прибутків” у формі бойової сили для встановленого рівня вкладень ресурсів. Джерело зростання бойової сили, пов'язане з мережно-центричними операціями можна краще зрозуміти шляхом аналізу бойової сили “платформ” або “вузлів”, що діють в автономному режимі. Для успішного ураження цілі, за певний проміжок потрібно виконати наступні умови [153].

По-перше, ціль потрібно виявити. По-друге, її потрібно ідентифікувати. По-третє, необхідно прийняти рішення про атаку/ураження цілі. По-четверте, це рішення необхідно передати виконавцю, або іншим чином виразити у використанні зброї. По-п’яте, зброю слід націлити і здійснити постріл. З елементами цього процесу пов’язаний ресурс часу та радіус дії конкретної бойової одиниці. Ресурс часу суттєво змінюється як функція того, чи є ціль мобільною, і чи застосовує вона контрзасоби (засоби протидії атаці). Використання часового ресурсу залежить від радіусу сенсорів та зброї, радіусу гарантованої дії зброї, часу, необхідного для передачі та аналізу інформації та прийняття на її основі адекватного рішення. Радіус ефективної дії залежить від відповідних параметрів сенсора (сенсорів) та зброї, а також від того, як цей радіус впливає на використання часового ресурсу.

Р ис. 2.1. Платформо-центрична атака

Рис. 2.1 змальовує аналогічну платформо-центричну процедуру ураження цілі, при якій можливості по локалізації та нападу належать одній платформі, і де єдиною обмеженою можливістю є здатність бойової платформи атакувати ціль на основі інформації, наданої іншими платформами [163]. Ця схема описує функціональні компоненти ураження цілі для одного бійця, незалежно, знаходиться він у танку, в бойовому літаку чи на/під поверхнею води.

Дозволимо собі зауважити, що в даній інтерпретації необхідною умовою для ефективного втілення мережно-центричних принципів на полі бою існує одна ключова, необхідна умова – технічне забезпечення військового підрозділу та Збройних сил в цілому повинно відповідати вимогам, які ставляться до них в рамках інформаційно-орієнтованого протистояння