3.3. Інформаційно-пропагандистські операції сша під час бойових дій

Сучасні інформаційні системи, засоби масової комунікації як глобального, так і регіонального рівнів творять концептуально новий вид реальності. Це реальність 4-го виміру – віртуального, який чим далі, тим більше набирає усіх ознак, притаманних повсякденній реальності. Він дозволяє людям контактувати один з одним, навчатися, працювати, здійснювати покупки, відпочивати, подорожувати, та ще безліч інших речей, і все це – навіть не виходячи з дому. Усі ці та багато інших можливостей, першочерговим призначенням яких було задоволення потреб конкретного громадянина-споживача, поступово зміщуються у державну сферу. Так виникають електронні уряди, електронна комерція, автоматизовані системи управління тощо. Однак разом з цим виникають і абсолютно нові типи загроз як державам, так і окремим їх громадянам. Ці загрози безпосередньо пов’язані з вразливістю як національних, так і глобальної, інформаційних інфраструктур та інформації як такої [32]. Виходячи з цього, кожна держава розпочала процес адаптації власних концепцій національної безпеки, включаючи в них інформаційну складову. Яскравим прикладом таких процесів є поява та розвиток концепції МЦП у США, охарактеризована в попередньому розділі. Дані концепції почали відображати не лише простий перелік загроз інформаційній безпеці, а й необхідність розробки теоретичних та практичних заходів з протидії їм.

Вивчення проблеми інформаційного виміру ведення бойових дій дозволило не лише виділити в окрему галузь військової науки так зване інформаційне протистояння та тісно пов’язані з ним процеси психологічного впливу. Виходячи із загалом комунікаційної природи людської діяльності та тісного її зв'язку з інформацією, було встановлено прямий зв'язок між інформацією, якою люди послуговуються у міжособистісній (як безпосередній, так і опосередкованій) комунікації, та їх психологічним станом.

Концепція Мережно-центричного протиборства поєднує в собі елементи інформаційно-психологічного протистояння, вироблені до її появи.

Для дослідження практичного впливу інформаційно-психологічної кампанії, реалізованої в рамках Афганської кампанії 2001–2002 рр., нами була застосована методика якісного контент-аналізу.

В рамках застосування даного наукового методу, ми наступним чином окреслили категорії аналізу.

Доктрина Об’єднаного Комітету начальників штабів США з об’єднаних Психологічних операцій наступним чином визначає головні завдання з’єднаних Психологічних операцій (ПсО) під час бойових дій [166, с. V-2]:

1. пояснити політичний курс, цілі та мотиви США;

2. вплинути на громадську думку або забезпечити політичний тиск на підтримку або спротив військовій операції;

3. вплинути на розробку ворогом стратегії і тактики;

4. посилити економічні та інші несилові форми санкцій проти ворога;

5. похитнути довіру до ворожого керівництва;

6. знизити моральний стан та боєздатність ворожих бійців;

7. збільшити психологічний вплив військової могутності США та/або багатонаціональних сил;

8. сприяти проведенню заходів по військовій дезінформації [military deception] та забезпечити оперативну безпеку.

Наведені в переліку завдання були обрані в якості категоріального апарату дослідження.

Одиницями аналізу в даному дослідженні виступають інформаційні повідомлення обраних українських національних засобів масової інформації – телеканалів “1+1”, “Інтер”, “ICTV”. Хронологічні рамки дослідження охоплюють активну фазу бойових дій Афганської кампанії: 07.10.2001 – 28.02.2002.

Одиницями рахунку, виходячи зі специфіки якісного конвент-аналізу, була обрана наявність або відсутність описаних вище категорій в інформаційних повідомленнях обраних українських засобів масової інформації.

Для аналізу практичного застосування Доктрини використані повідомлення українських ЗМІ (служб новин телеканалів “1+1”, “Інтер”, “ICTV”), присвячених подіям у Афганістані. У деяких випадках, коли це було можливо, вказані першоджерела таких повідомлень (наприклад, катарська “Аль-Джазіра”, американські CNN чи NBC). Аналіз повідомлень дозволив визначити базові методи та засоби виконання головних завдань Психологічних операцій відповідно до Доктрини ОКНШ Сполучених Штатів Америки, поданих вище.

Далі подано результати дослідження вказаних національних ЗМІ України на предмет присутності в їх інформаційних повідомленнях за вказаний період тематики, визначеної Доктриною ОКНШ Сполучених Штатів Америки завданнями Психологічних операцій.

1. Пояснення політичного курсу, цілей та мотивів США.

Ключову роль на даному етапі відігравали безпосередні звернення і прес-конференції перших осіб американської адміністрації (зокрема, Президента Дж. Буша, Радника президента США з питань національної безпеки К. Райс), головною думкою яких був акцент на виправданості такої акції – війна з тероризмом – і на її відмінності від афганської кампанії СРСР та від в'єтнамської кампанії США.

2. Вплив на громадську думку або забезпечення політичного тиску на підтримку або спротив військовій операції.

На даному етапі масовій свідомості наводилися усі можливі докази причетності до терактів 11 вересні у США “терориста №1” Осами бін Ладена, а також докази його перебування у Афганістані. Від самого початку військової кампанії командування військ США визначило пріоритетний список виключно військових цілей нанесення авіаударів (афганські авіабази, основні бази терористів, та інфраструктура руху “Талібан”). Необхідність війни “до кінця” підігрівалася постійними попередженнями американських спецслужб про можливі теракти як на території США, так і проти їх громадян за кордоном. При цьому, однак, для попередження паніки, 08 жовтня 2001 року, Дж. Буш у своєму зверненні до нації наголошував, що “США готові до терактів на своїй території”.

Пентагон постійно підкреслював, що армія намагається звести до мінімуму жертви серед цивільного населення, головні об`єкти ударів – угрупування військ талібів.

14 жовтня уряд США повідомив про плани виділення допомоги Афганістану у сумі $500 млн. (третє місце серед усіх країн-отримувачів американської допомоги). Необхідність війни також підтверджувалася анонімним розповсюдженням сибірки на території США.

3. Вплив на розробку ворогом стратегії і тактики.

На даному етапі у промовах американських лідерів з’явились натяки на довготривалість військової кампанії “аж до повного знищення терористів” (08 жовтня – Д. Рамсфельд, канал NBC), а також на неминучість її другого (наземного) етапу.

4. Посилення економічних та інших несилових форм санкцій проти ворога.

Наголошувалося на загальній підтримці дій Сполучених Штатів (в той чи інший спосіб їх підтримували 40 країн.)

5. Послаблення довіри до ворожого керівництва.

Цей етап характеризувався демонстрацією відео-матеріалів, що свідчили про агресивність керівництва “Аль-Каєди” і руху “Талібан”. Яскравим прикладом може служити ретрансляція для американської аудиторії відеозапису розмови бін Ладена та його поплічників, продемонстрованого катарським ТБ каналом “Аль-Джазіра”, в якому вони пояснюють події 11 вересня як “акцію відплати Америці” і Бушу як “главі невірних”, або заява мули однієї з мечетей Кандагару Абдель Адіда про намір Осами бін Ладена вчинити самогубство. Також повідомлялось, що лідер “Аль-Каєди” наказав своїм бійцям вбити його в разі нападу; що він носить з собою отруту, вибуховий пристрій, щоб, за необхідності, підірвати і себе, і своїх нападників (повідомлення, однак, було не підтверджене на момент його подачі в ефір).

6. Зниження морального стану та боєздатності ворожих бійців.

Кожне повідомлення про нові дії американських військ супроводжувалося детальним коментарем стосовно використовуваної зброї.

7. Збільшення психологічного впливу військової могутності США та/або багатонаціональних сил.

На цьому етапі домінували повідомлення з військових джерел. Серед них варто виділити поширення інформації про можливий початок наземної операції: наземні операції (непідтверджені дані на момент оприлюднення) початок активних дій сухопутних частин Збройних сил Сполучених Штатів (зокрема, застосування керованих авіабомб системи Paveway, що передбачає наземне “підсвічування” цілі лазерною системою наведення – операція, що виконується, як правило, бійцями підрозділів військ спеціального призначення ЗС США), стан повної бойової готовності та початок активних бойових дій силами “Північного альянсу” (Афганістан). Активно демонструвалися серії репортажів деяких телеканалів США “з місця подій”, наприклад, з борту американського авіаносця “Enterprise” (відео та інтерв’ю з персоналом, військовими пілотами).

Могутність американської зброї демонструвало наступне типове повідомлення: 06 листопада американська авіація застосувала найпотужнішу неядерну бомбу BLU-82 (повідомляють про 2 випадки їх застосування у Афганістані); площа воронки від вибуху дорівнює близько 600 кв. м.; такого ефекту вдається досягти попереднім розпиленням над землею вибухової речовини.

Постійно підкреслювалась виняткова професійність американських вояків. Прикладом служила прес-конференція співробітниць однієї з американських гуманітарних організацій, які майже чверть року були в полоні у талібів (за звинуваченням у пропаганді християнства; полон талібів був “одним з найжахливіших епізодів, пережитих нами [співробітницями американської гуманітарної організації] ”), і звільнених напередодні бійцями американського спецназу (“Все було як в голлівудському фільмі! ”).

8. Сприяння проведенню заходів по військовій дезінформації (military deception) та забезпечення оперативної безпеки.

Цей етап характеризувався численними повідомленнями Військового командування США, що носили, як правило, непідтверджений характер, і стосувалися початку наземних операцій (непідтверджені дані на момент оприлюднення), початку активних дій сухопутних частин Збройних сил Сполучених Штатів, приведення у стан повної бойової готовності та початок активних бойових дій сил “Північного альянсу” (Афганістан).

02 листопада була поширена заява Д. Рамсфельда про те, що чисельність військ спеціального призначення США в Афганістані може зрости у 3–4 рази.

24 грудня було розповсюджене повідомлення про можливу смерть бін Ладена від бомбардувань США.

Таким чином, Військове командування контингентом ЗС США в Афганістані було сконцентроване на комплексному забезпеченні інформаційно-психологічного супроводження військової операції. У повній відповідності з Доктриною, Командування застосовувало усі можливі, як звичайні (прес-конференції, звернення до нації політичного та військового керівництва країни, підготовка інформації для преси тощо), так і спеціалізовані засоби (застосування спеціальних військових підрозділів, що спеціалізуються на проведенні Психологічних операцій – наприклад, COMMANDO SOLO – радіо пропаганда, що здійснюється за допомогою спеціальних радіо-ретрансляційних станцій на борту відповідно обладнаних літаків ВПС США). Комплексний підхід Пентагону до проблем інформаційно-психологічного забезпечення бойових дій підтверджує серйозність ставлення військової та політичної еліти США до проблем інформаційного супроводження своїх дій і до їх психологічних наслідків для суспільства, як американського, так і світового.

Звернемось тепер до аналізу інформаційного супроводу Іракської кампанії 2003 року. Даний аналіз здійснювався на основі того ж категоріального апарату, одиниць аналізу та рахунку що і попереднє дослідження. Об’єктом дослідження виступали ті ж національні ЗМІ України.

Хронологічні рамки цього дослідження охоплювали період активної фази бойових дій Іракської кампанії 2003р.: 20.03. – 01.05.2003.

Для аналізу практичного застосування Доктрини використані повідомлення українських ЗМІ (служб новин телеканалів “1+1”, “Інтер”, “ICTV”), присвячених подіям у Афганістані. Щоразу, коли це було можливо, вказані першоджерела таких повідомлень (наприклад, катарська “Аль-Джазіра”, американські CNN чи NBC). Аналіз повідомлень дозволив визначити базові методи та засоби виконання головних завдань психологічних операцій відповідно до Доктрини ОКНШ Сполучених Штатів Америки, поданих вище. Головні завдання спільних Психологічних Операцій (ПсО) під час війни:

1. Пояснення політичного курсу, цілей та мотивів США.

Одразу після нанесення перших бомбових ударів по позиціях іракських військ на кордоні демілітаризованої зони, Пентагон заявив, що ця акція є відповіддю на провокації літаків іракських ВПС. Повідомлення про те, що початок повномасштабної військової операції під назвою “Свобода Іраку” заплановано на 22:00 за місцевим часом, після того, як спливе термін ультиматуму, висунутого керівництвом США Саддаму Хусейну, і який останній рішуче відкинув.

Одразу після початку авіаударів по території Іраку Президент США тогочасний Дж. Буш-молодший виступив зі зверненням до нації; провідні теми виступу – захист свободи, затяжна війна, неминучі втрати.

Як відповідь на звинувачення у масованих авіаударах, Пентагон повідомив, що головною метою підрозділів спеціального призначення ЗС США є за перші 24 години військової кампанії захопити усі радіо- і телевізійні станції, а також взяти під свій контроль усю телекомунікаційну інфраструктуру країни.

У перший день військової кампанії був оприлюднений план післявоєнної розбудови Іраку “День після”, який складався з наступних етапів:

Етап I – на перший день по закінченні війни влада в Іраку переходить до одного з американських генералів, війська США на 12 місяців перебирають на себе поліцейські функції.

Етап II – створення тимчасового американського уряду.

Етап III – за участі ООН в країні створюються структури цивільного управління.

Етап IV – створення власне іракського уряду.

В цей же час була оприлюднена заява тогочасного Державного секретаря США К. Пауелла про світову підтримку військових дій: “Дії США підтримують, окрім Великобританії, ще 33 країни.”

Паралельно з цим було оголошено цілий ряд заяв різних посадовців керівництва США, головною метою яких було переконати громадськість у загальній підтримці дій Коаліції та координації таких дій з іншими членами світового співтовариства. Періодично з’являлися повідомлення про розширення анти-іракської коаліції.

Як продовження цієї інформаційної лінії, американські ЗМІ повідомили, що США планують звернутися до держав ЄС з проханням закрити посольства Іраку в країнах-членах організації.

Після цього в ЗМІ з’явилися повідомлення про звернення до нації британського прем’єра Т. Блера, у якому він заявив, що Великобританія вступає у війну з Іраком. Субмарини та військові кораблі Королівських ВМС, дислоковані у Перській затоці, розпочали наносити ракетні удари по території Іраку.

Наступного дня після початку авіаударів – 21 березня 2003 року – світові інформаційні агентства повідомили, що американська адміністрація надала у розпорядження іракського уряду у вигнанні $2 млрд.

В цей же день міністр оборони США Д. Рамсфельд заявив, що повномасштабний наступ на Ірак вже розпочався. Операція дістала назву “Шок і тремтіння” (“Shock and Awe”). Джерела в уряді США повідомили, що якщо Ірак згодиться на переговори і пом’якшення своєї позиції, США знизять інтенсивність своїх бомбардувань.

22 березня відбувся перший з початку військової операції публічний виступ головнокомандувача американських військ в Іраку, генерала Т. Френкса зі зверненням до преси. З цього ж дня розпочалися щоденні брифінги військових для представників ЗМІ, на яких детально роз’яснювався хід військової кампанії. У зв’язку з неспроможністю союзних військ локалізувати та захопити С. Хусейна, з’явилися повідомлення, які акцентували увагу громадськості на успіхах кампанії, в той час як доля самого С. Хусейна була не настільки важливою. Однак цей факт не стримував лідерів коаліції від використання прийому демонізації іракського керівництва. Так, Д. Рамсфельд заявив, що війська Іраку отримали дозвіл на використання проти військ Коаліції хімічну та біологічну зброю. Для більшої легітимізації своїх дій офіційний Вашингтон заявляв, що, паралельно з бойовими діями, на території Іраку ведеться пошук зброї масового знищення.

Президент США Дж. Буш у своїх зверненнях та публічних виступах під час кампанії наголошував на таких провідних темах:

• успішність ходу бойових дій і кампанії в цілому;

• необхідність боротись до перемоги;

• рішучість у звільненні усієї території та народу Іраку від правління режиму Хусейна;

• важливість гуманітарної складової дій ЗС США.

В Брюсселі відбулося термінове засідання міністрів закордонних справ НАТО та ЄС, присвячене післявоєнній відбудові Іраку. Вперше у подібній зустрічі прийняв участь К. Пауелл (він висловив думку, що головну роль у відбудові Іраку має відігравати НАТО).

Також під час візиту американського президента до Ірландії була оприлюднена спільна заява лідерів США та Великобританії, провідною ідеєю якої було те, що Іраком керуватиме коаліційний уряд за участі самих іракців, ООН відіграватиме важливу, але не вирішальну роль.

Вже наприкінці кампанії з’явилися повідомлення про втечу керівництва Іраку (а також можливе вивезення з території країни зброї масового знищення – ЗМЗ) до сусідньої Сирії.

14 березня Дж. Буш заявив, що йому “достеменно відомо – Сирія володіє ЗМЗ”. Британія виступила з офіційними спростуваннями чуток про те, що наступною країною-мішенню для авіаударів та військ Коаліції є Сирія. Однак, офіційний Лондон заявив, що Сирія “має дати відповіді на ряд важливих питань”. Після цього ЗМІ поширили заяву К. Пауелла про те, що “основна частина операції “Шок і трепет” завершилася”. Продовженням кампанії, згідно американських засобів масової інформації, стало спільне патрулювання Багдаду т. зв. “Вільними іракськими силами” (сформовані з колишніх іракських поліцейських та військових) і американськими солдатами; патрульним надано право відкривати вогонь по озброєних іракцях.

Президент США Джордж Буш офіційно голосив про закінчення війни в Іраці. Однак США, паралельно з бойовими діями, продовжують вести пошук зброї масового знищення на території Іраку.

За повідомленнями спецслужб, розповсюджених світовими ЗМІ, у бойових картах іракських генералів навколо Багдада виявили червоне коло, перетнувши яке, війська Коаліції будуть атаковані з використанням хімічної та/або біологічної зброї (джерелом цієї інформації називали радіоперехоплення іракських телефонних переговорів).

2. Вплив на громадську думку або забезпечення політичного тиску на підтримку або спротив військовій операції.

Негативне ставлення світової громадськості до Іракського режиму С. Хусейна на цьому етапі стабільно підтримувалося за допомогою цільової подачі повідомлень про, наприклад, запуск ЗС Іраку тактичних ракет (ймовірно, з хімічними боєголовками) по цивільних цілях на території Кувейту, хоча при цьому замовчувався той факт, що радіус дії наявних у Хусейна ракет не перевищував 90 кілометрів, і тому вони не могли становити жодної загрози будь-яким об’єктам на території сусідніх з Іраком країн. Паралельно з цим звучали заяви американського керівництва про загальну нетривалість масованих бомбових ударів по цілях на території Іраку (за словами Міністра оборони США Д. Рамсфелда, даний етап вторгнення не був основним; його мета – пом’якшити опір іракської армії та забезпечити вільний марш основним військам Коаліції). Окрім того, основними цілями авіаударів Коаліції заявлялися зовсім не цивільні об’єкти, а палаци Саддама Хусейна, офіси правлячої партії “Баас” та екстремістських ісламських організацій (джерелом даних про цілі повітряних ударів були американські спецслужби).

Спецслужби США постійно повідомляли, що серед командування і керівництва Іраку “повна розгубленість і метушня”. Фронтове відео – іракці поодинці чи групами здаються в полон військам Коаліції (лише деякі з полонених були у військовій формі).

Однією з цілей авіації Коаліції є “об’єкти “Аль-Каєди” на Півдні Іраку”.

Існують побоювання, що на території Іракського Курдистану може спалахнути новий конфлікт, хоча Туреччина офіційно спростувала факт, що її війська увійшли на територію Північного Іраку (однак 21 березня це повідомлення супроводжувалося відповідним відеорядом).

Американські та мексиканські спецслужби повідомили, що на територію США проникли іракські диверсанти, які можуть мати при собі біологічні та/або хімічні матеріали для здійснення терористичних актів.

3. Вплив на розробку ворогом стратегії і тактики.

В рамках досягнення даного завдання звучали численні неоднозначні заяви про недовготривалість та малу інтенсивність (у поєднанні з високою точністю) перших авіаударів, постійні повідомлення про дії підрозділів військ спеціального призначення Збройних сил країн Коаліції на території Іраку. При цьому дислокація та завдання одних і тих самих підрозділів з кожним повідомленням змінювалася. Так, наприклад, про участь у кампанії підрозділу військ спеціального призначення “GROM” спершу не повідомлялося взагалі, згодом почали з’являтися повідомлення про його участь у взятті під контроль Коаліції окремих нафтопереробних комплексів Іраку, а також про виконання ним функцій охорони окремих об’єктів промислової інфраструктури країни. Окремо слід відзначити повідомлення про взяття під контроль силами Коаліції міст та географічних об’єктів на території країни. Загальна чисельність таких повідомлень та їх неоднозначний та суперечний характер дозволяють зробити висновок про за діяння потужних механізмів військової дезінформації.

4. Посилення економічних та інших несилових форм санкцій проти ворога.

США звернулися до держав ЄС з проханням закрити посольства Іраку в країнах-членах організації (повідомлення від 20 березня 2003 р.). Американська адміністрація надала у розпорядження іракського уряду у вигнанні $2 млрд. Наступного дня ЗМІ повідомили про арешт усіх закордонних радників Іраку (США, за наказом Дж. Буша-молодшого, заарештували усіх відомих радників і закликали інші країни зробити те ж саме).

5. Послаблення довіри до ворожого керівництва.

Поширення повідомлення про те, що на Півночі Іраку стався терористичний акт, спрямований проти журналістів Західних медіа – терорист-смертник, вірогідно, один з бойовиків організації “Амсар аль-Іслам”, який мав на собі вибухівку, їхав з журналістами у одному авто і по дорозі підірвав себе.

6. Зниження морального стану та боєздатності ворожих бійців.

Цей етап характеризувався поширенням повідомлень про нову тактику, яку стали використовувати американські військові – “Тиск на ворога”. Вона полягала в тому, що ворожі позиції піддавалися важкому, масованому обстрілу, який декілька разів переривався; в цих перервах на ворожі позиції скидали листівки з пропозицією здатися в полон; якщо ворог здавався, обстріл припинявся; іракським солдатам в полоні пропонувалося збереження їх звань, відзнак і уніформи⁵.

7. Збільшення психологічного впливу військової могутності США та/або багатонаціональних сил.

Для досягнення цієї цілі постійно поширювалися повідомлення про долучення до військової Коаліції нових держав. Хоча підтримку діями військової кампанії США реально здійснювали лише 8 країн (у кампанії 90–91-го років таких країн було 34). Інформаційні повідомлення американських медіа свідчать, що з авіаносців у Перській затоці злітають важкі бомбардувальники А10 THUNDERBOLT, та HARRIER, для знищення цілей на території Іраку; цей удар має на меті “викликати шок і тремтіння у іракських лідерів”. Аналогічні цілі мало повідомлення про те, що група стратегічних бомбардувальників В52, що 7 годин перед цим вилетіла з військової авіабази Hereford (Великобританія), отримала завдання нанести бомбові удари по позиціях іракських військ в Центральних регіонах країни.

8. Сприяння проведенню заходів по військовій дезінформації [military deception] та забезпечення оперативної безпеки.

Окрім тактичних операцій по військовій дезінформації (з використанням місцевої агентури, пересувних тактичних комплексів Психологічних операцій Корпусу Морської піхоти США – спеціалізовані платформи на базі легких бронемашин HUMVEE, обладнані спеціальною аудіо-апаратурою), які проводилися безпосередньо на театрі бойових дій, з цією ж метою використовувалися і брифінги в Пентагоні, що транслювалися прямому ефірі.

На цих брифінгах представники оборонного відомства повідомляли, що спротив іракців не дуже активний.

Протягом цього етапу поширювалися неоднозначні повідомлення про взяття міст та інших населених пунктів на території Іраку. Так, 22 березня Західні ЗМІ повідомили про те, що місто Басра скоро може бути захоплене військами Коаліції; іракці відтягують від міста пускові ракетні установки для удару по лівому флангу американських військ. Згодом це повідомлення було неодноразово спростоване. Повідомлялося про те, що війська Коаліції ведуть наступ на столицю Іраку, оминаючи інші великі міста (так, підрозділи американських військ відійшли від м. Басри), захоплюючи лише ті, що здаються без бою.

Підсумовуючи проаналізовані вище результати дослідження інформаційних повідомлень українських засобів масової інформації, можна дійти наступних висновків.

Військове командування контингентом ЗС США в Іраці було сконцентроване на комплексному забезпеченні інформаційно-психологічного супроводу військової операції. У повній відповідності з Доктриною, Командування застосовувало усі можливі, як звичайні (прес-конференції, звернення до нації політичного та військового керівництва країни, підготовка інформації для преси тощо), так і спеціалізовані засоби (застосування спеціальних військових підрозділів, що спеціалізуються на проведенні психологічних операцій – наприклад, COMMANDO SOLO – радіо пропаганда, що здійснюється за допомогою спеціальних радіо-ретрансляційних станцій на борту відповідно обладнаних літаків ВПС США).

Однак слід зазначити, що, на відміну, наприклад, від Афганської кампанії 2001–2002 рр., коли і стратегічний, і тактичний рівень інформаційно-психологічного забезпечення бойових дій був забезпечений належним чином, Іракська кампанія показала явне відставання США в плані стратегічного забезпечення своєї акції. Значну роль тут зіграло те, що загальна психологічна налаштованість світової громадськості напередодні Іракської війни вже не нагадувала ті настрої, що панували в суспільстві одразу після подій 11 вересня – майже беззастережна підтримка дій Сполучених Штатів.

Очевидно, під час планування стратегічної частини реалізації інформаційно-психологічних заходів в рамках війни з Іраком військово-політичне керівництво США вирішило спробувати ще раз скористатися карт-бланшем, отриманим в результаті терактів 11 вересня і провести в рамках оголошеної глобальної війни з міжнародним тероризмом чергову невелику “переможну війну”, в той час як саме в даній ситуації втрати Сполученими Штатами кредиту довіри, отриманого від світового співтовариства, існувала об’єктивна необхідність акцентування власне стратегічного напрямку. Цікаво, що в результаті аналізу результатів інформаційно-психологічного забезпечення Іракської кампанії один з основоположних документів Об’єднаного комітету начальників штабів ЗС США – Доктрина з проведення з’єднаних психологічних операцій – була переглянута і зазнала суттєвих змін та доповнень.

Як засвідчив аналіз інформаційних повідомлень українських медіа, інформаційний простір України став безпосереднім об’єктом впливу в рамках інформаційного забезпечення Афганської (2001–2002 рр.) та Іракської (2003 р.) кампаній Збройних сил США. Характер інформаційних повідомлень українських медіа, що стосувалися висвітлення перебігу обох кампаній, відображає усі означені у відповідних документах ЗС США завдання відповідного інформаційного забезпечення.

Відсутність у досліджуваних повідомленнях українських медіа відображення офіційної позиції України з приводу тих чи інших подій згаданих військових кампаній, а також настільки повна присутність іноземного інформаційного контексту в повідомленнях національних ЗМІ засвідчують необхідність вироблення теоретичних і практичних інструментів в рамках власної системи інформаційного забезпечення політики національної безпеки в сфері протидії терористичній загрозі, на основі аналізу досвіду Сполучених Штатів у постановці та практичній реалізації завдань такого роду.

Для доведення мережного характеру інформаційного забезпечення Афганської (2001–2002 рр.) та Іракської кампаній (2003 р.) в рамках концепції Мережно-центричного протиборства, вважаємо за доцільне проаналізувати використання пропагандистських листівок.

Як вже зазначалося у попередніх розділах, концепція Мережно-центричного протиборства інтегрує базові засади розроблених до цього стратегій інформаційного та психологічного забезпечення державної політики. Проаналізувавши особливості відображення інформаційної компоненти МЦП в українському медіа-просторі під час Афганської та Іракської військових операцій, перейдемо до аналізу психологічної складової такого протиборства.

Для розуміння комплексності та цілісності практичного застосування принципів Мережно-центричного протиборства слід проаналізувати такий аспект інформаційного забезпечення політики США в боротьбі з міжнародним тероризмом, як пропагандистські листівки, що використовувалися в рамках згаданих військових кампаній ЗС США. На відміну від попереднього аналізу інформаційних повідомлень, в даному випадку неможливо однозначно оцінити їх ефективність та дієвість. Натомість даний аналіз зосереджено на тому, як саме вони доповнюють суто інформаційне забезпечення політики боротьби з міжнародним тероризмом в контексті МЦП.

Для такого аналізу ми будемо використовувати офіційну класифікацію друкованої пропагандистської продукції, прийняту в Збройних силах Сполучених Штатів Америки.

Листівкою прийнято вважати текстове або візуальне повідомлення, розміщене на листі паперу чи іншому матеріальному носії. Усі листівки можна класифікувати наступним чином [136]: переконуючі; інформативні; спонукальні.

У переконуючих листівках використовується аргументація: факти у них представлені таким чином, щоб переконати аудиторію у істинності висновків, зроблених пропагандистом.

Інформативні листівки оперують фактажем. Пропонуючи аудиторії досі невідомі їй факти, вони стимулюють інтерес до себе, задовольняючи цікавість.

Спонукальні листівки містять чіткі вказівки до виконання тих чи інших дій. Їх застосування можливе за умови сприйнятливості цільової аудиторії до такої інформації (дані розвідки). Головною метою застосування таких листівок є здійснення контролю над діяльністю ворожих сил.

Відповідно до їх використання, листівки поділяють на такі види:

• стандартні;

• для використання у особливих ситуаціях;

• для забезпечення безпеки операцій;

• інформативні.

Стандартні листівки містять повідомлення загально-пропагандистського характеру і передбачають їх неодноразове використання всіх типах Психологічних операцій. Вони особливо ефективні у динамічних тактичних ситуаціях, коли підрозділи Психологічних операцій не здатні підготувати листівки відповідно до постійної зміни ситуації. Зміст стандартних листівок, що використовуються для забезпечення нетрадиційних бойових дій, консолідованих операцій та зовнішнього забезпечення внутрішньої обороноздатності, варіюється в широкому діапазоні.

Переваги використання стандартних листівок:

• уможливлюють швидке розповсюдження широкого спектру пропагандистських повідомлень. Листівки готуються заздалегідь, складуються або завантажуються у пристрої/бойові одиниці для зберігання або негайного поширення. Це забезпечує гнучкість застосування Психологічних операцій на усіх рівнях командування;

• дозволяє стандартизувати окремі пропагандистські теми та повідомлення, забезпечуючи змістовність пропагандистських повідомлень;

• уможливлює каталогізацію. Стандартні листівки легко каталогізувати. Каталоги стандартних листівок спрощують завдання використання окремих листівок у тактичних операціях;

• дозволяє з максимальною ефективністю використовувати на театрі бойових дій габаритні, швидкісні преси, а також максимально задіяти комерційну інфраструктуру;

• дозволяє “Об’єднаному агентству з виробництва” (Joint Production Agency) краще контролювати друк пропагандистських матеріалів;

• уможливлює попереднє тестування перед поширенням;

• забезпечує тривалість психологічного впливу навіть тоді, коли засоби підготовки інших листівок знищено або тимчасово виведені з ладу.

Недоліки стандартних листівок:

• стандартні листівки зазвичай менш ефективні, ніж спеціально розроблені для специфічних дій чи ситуацій;

• вони є об`єктом дискредитації;

• обставини та умови середовища роблять їх використання обмеженим. Склади листівок є об’єктом для ворожих акцій;

• становлять загрозу життю ворожих солдатів та цивільних, якщо вони будуть читати листівки в громадських місцях;

• вони однозначно трактуються як засіб проведення Психологічних операцій, тому рівень довіри до листівок суттєво зменшується.

Листівки для використання у спеціальних ситуаціях застосовуються у разі невідповідності повідомлень стандартних листівок можливостям використати конкретну можливість, ситуацію чи завдання пропаганди. Їх розробляють тоді, коли розвідувальні дані вказують на існування тимчасово сприятливої для досягнення завдань пропаганди ситуації. Такі листівки призначені виключно для разового використання, оскільки обставини, які зумовлюють їх зміст, майже не повторюються.

Тактичні Психологічні операції досягають максимального результату, коли повідомлення у листівках стосуються конкретного моменту їх отримання реципієнтом, і пропонують логічне трактування ситуації в момент найбільшого психологічного тиску. Наприклад, заклик здаватися в полон є логічним лише у такій ситуації, коли усі інші альтернативи неприйнятні.

Стратегічні Психологічні операції є найбільш ефективними за умови використання таких листівок для спеціальних ситуацій, повідомлення у яких піднімають специфічні проблеми, і пропонують їх інтерпретацію відповідно до поточних фактів. Вплив таких листівок більше кумулятивний, ніж негайний; його часові рамки розтягнені на тижні, місяці, навіть роки. Ці листівки використовуються, як правило, для комунікації зі специфічними цільовими аудиторіями, наприклад, іноземні робітники на території ворожої або окупованої країни, етнічні або релігійні групи, працівники окремих промислових підприємств або промисловості, а також союзні або опозиційні групи.

Використання листівок для використання у спеціальних ситуаціях має визначатися наступними оперативними міркуванням:

• використання листівок як засобу експлуатації тимчасових психологічних можливостей;

• використання листівок як засобу безпосередньої комунікації з цільовими аудиторіями і максимальна відповідність змісту листівки настроям кожної конкретної аудиторії.

Військово-повітряні сили Сполучених Штатів Америки володіють широким спектром типів літаків зі значними можливостями так чи інакше брати участь у проведенні Психологічних операцій незалежно від їх (операцій) рівня [167, с. V-5].

Декілька типів бойових машин ВПС США спеціально обладнані для безпосередньої участі у проведенні Психологічних операцій. Командуванню Спеціальних Операцій ВПС США підпорядкований цілий ряд літаків, обладнаних для виконання завдань з розповсюдження листівок та здійснення радіотрансляцій в рамках Психологічних операцій.

Окрім згаданих вище літаків спеціального підрозділу COMMANDO SOLO (спеціалізується на поширенні теле- радіо-пропаганди), існує спеціальний підрозділ ВПС США COMBAT TALON, окремі бойові частини якого розквартировані на території континентальних Сполучених Штатів, Європи та у Тихоокеанському регіоні. Цей підрозділ, укомплектований літаками МС-130, спеціалізується виключно на поширенні листівок.

Більше того, будь-які інші літаки ВПС США можуть використовуватися для проведення Психологічних операцій. Так, наприклад, стандартний варіант військово-транспортного літака С-130 HERCULES і його пошуково-рятувальна модифікація НС-130 можуть (за рахунок монтування відповідного обладнання) виконувати завдання з поширення листівок, а звичайні літаки-винищувачі здатні проводити аналогічні операції шляхом скидання спеціальних бомб М-129, які замість вибухового заряду містять листівки. Крім того, літаки даного типу можуть здійснювати показові, “психологічні” атаки з метою підкреслити те чи інше повідомлення, передане у листівках чи шляхом трансляції теле/радіосигналів.

Аналіз інформаційних повідомлень, що стосувалися кампанії Збройних сил Сполучених Штатів у Афганістані у 2001–2002 роках, свідчить про значну увагу, яку командування Союзників приділяло інформаційно-психологічній складовій даної операції.

Наступні повідомлення ЗМІ найяскравіше ілюструють окремі моменти Психологічної операції ЗС США в Афганістані, пов'язані із розповсюдженням листівок та трансляцією радіосигналів:

19 листопада 2001 р. американські медіа повідомляли про те, що американськими військовими був задіяний один із спеціальних підрозділів з ведення Психологічної війни COMMANDO SOLO: з літаків на усіх арабських діалектах транслюються наступні пропагандистські тексти: “Ми не бажаємо вам зла і не воюємо з мирним населенням”. Під час активної фази бойових дій над територією Афганістану постійно чергували кілька таких літаків.

20 листопада офіційні джерела в Пентагоні повідомили про проведення спеціальну операцію тривалістю в кілька годин, у якій були задіяні понад 100 військовослужбовців. Їй передувала Психологічна операція одного з підрозділів ПсО ЗС США COMMANDO SOLO – звернення до населення через гучномовці: “...На Вашій території будуть діяти американські військовослужбовці. Надайте їм максимально можливу підтримку. Не наближайтеся до мостів, доріг. Найбезпечніше місце – Ваша домівка...”.

27 листопада в рамках здійснення Психологічних операцій почала діяти єдина афганська радіостанція “Вільний Афганістан”.

Над територією Афганістану було розповсюджено 7 основних типів листівок [150]. Спробуємо проаналізувати, яким чином серед них представлені різні типи листівок, передбачені Польовим статутом Збройних сил Сполучених Штатів Америки з проведення Психологічних операцій (Psychological Operations Field Manual No.33-1; Army Field Manual 33-1).

Приклади листівок, проаналізованих в рамках даного дослідження розміщено в Додатку З. Нижче подаємо результати їх аналізу відповідно до офіційної класифікації, охарактеризованої вище.

Першу листівку (рис. З.1) можна з впевненістю віднести до стандартних переконуючих, оскільки текст, який вона містить, не має посилань на будь-яку конкретну ситуацію, пов’язану з оперативною обстановкою в рамках самої Афганської кампанії. Іншими словами, текст листівки містить загальну пропагандистську інформацію, не пов’язану з конкретними оперативними планами командування коаліції. Ця листівка спрямована, радше, на інформування населення Афганістану про загальні цілі військової акції Коаліції. Доцільно відзначити, що ця листівка виконує й іншу інформаційну функцію, яка прямо перекликається з означеними вище цілями інформаційного забезпечення Афганської кампанії – пояснення політичного курсу, цілей та мотивів США.

Наступна листівка (рис. З.2), окрім того, що є спонукальною, має ряд цікавих особливостей та відмінностей від попередньої. По-перше, це – приклад листівки для використання у особливих ситуаціях. В даному випадку “особливість” ситуації полягає у задіянні Командуванням сил Коаліції на Афганському театрі бойових дій спеціальних підрозділів проведення Психологічних операцій COMMANDO SOLO. Відповідно, повідомлення, яке міститься в листівці, відповідає конкретній ситуації та вимогам до оперативної обстановки на театру бойових дій. Головне завдання листівки – інформування населення про частоти, на яких здійснюватиметься радіотрансляція програм (така трансляція здійснювалась, як вже зазначалось раніше, за допомогою спеціального підрозділу ВПС США COMMANDO SOLO). Цікавою є ця листівка і в контексті демонстрації комплексного характеру як власне Психологічних операцій, так і засобів та методів проведення ширшої кампанії в рамках Мережно-центричного протиборства. Листівка забезпечує збільшення ефективності застосування іншого засобу проведення Психологічних операцій – радіотрансляцій.

Наступна листівка (рис. З.3) являє собою яскравий приклад стандартної інформативної листівки, і містить інформацію про “правильне” використання будь-яких інших листівок, що поширюються в рамках проведення Психологічних операцій.

Наступний зразок (рис. З.4) являє собою приклад спонукальної листівки для забезпечення оперативної безпеки. Очевидним є той факт, що на певному етапі проведення військової кампанії ЗС США в Афганістані Командування силами Коаліції дійшло висновку про нагальну необхідність нейтралізації безпосередніх керівників сил опору. Це уможливило б досягнення швидкої та відносно безкровної перемоги (забезпечення безпеки операцій). Відповідно, для досягнення даної мети готується листівка, що містить певний (в даному разі – фінансовий) стимул до видачі двох ключових осіб руху “Талібан” та “Аль-Каєди”. Однак в контексті загальної економічної ситуації в Афганістані, а також враховуючи про-ісламістські настрої місцевого населення, психологічна ефективність такої листівки видається нам дещо сумнівною, оскільки її ключове повідомлення побудоване на традиційному – матеріальному, для Західної цивілізації світогляді.

Наступна листівка (рис. З.5) є прикладом стандартного переконуючого типу, що містить текст, аналогічний за своїм змістом до повідомлення листівки 1. Єдина відмінність – спрямованість даної листівки на майбутній контекст.

Наступна листівка (рис. З.6) – спонукального типу, призначена для забезпечення безпеки операцій. Її текст спрямований на деморалізацію особового та командного складу військ талібів; головна ідея – беззаперечна перевага збройних сил Коаліції, їх здатність виявляти і знищувати ворога де б він не знаходився (цікавою в даному випадку є візуальний ряд – війська “Талібану” знаходяться на марші, що є основним елементом партизанської тактики – максимум мобільності: “бий і втікай”, – до якої вдавалися таліби; таким чином нівелюється головна перевага Афганських сил). Окрім того візуальний ряд цілком співвідноситься зі ще однією ціллю інформаційного забезпечення військової кампанії – демонстрацією військової могутності Збройних сил США, здатних з легкістю знищувати ворогів. Текст листівки апелює до почуття індивідуальності кожного окремого бійця армії “Талібану”: кинь зброю і залишишся живим. Однак знову ж слід звернути увагу на те, що центральне повідомлення листівки та її психологічний підтекст є традиційними для Західного світу і малозрозумілими в релігійному контексті світу мусульманського, в якому захист своєї віри і Батьківщини ціною власного життя є священним і почесним обов’язком.

Наступна листівка (рис. З.7) являє собою стандартний переконуючий тип, що містить текст, аналогічний за своїм змістом до повідомлень листівок 1 та 5. Відмінність – переведення інтерпретації дій Коаліції у площину звільнення території Афганістану від іноземних (маються на увазі численні добровольці з країн Близького Сходу, в першу чергу з Саудівської Аравії, які становили основу військових підрозділів “Аль-Каєди”) терористів як єдиного засобу покращення життя в країні. Контекст цієї листівки також не зовсім відповідає реальній ситуації в Афганістані, де з початку 90-х років діяльність іноземних благочинних та волонтерських організацій ісламістського характеру (і в першу чергу організації, напряму зв’язані з О. бін Ладеном, будівельними та благодійними компаніями його родини) вважається більш ефективною, ніж допомога Західних міжнародних благодійних організацій [175, c. 131].

Загалом слід відзначити, що листівки, які розповсюджувалися в рамках Афганської кампанії (2001–2002 рр.) являли собою складову частину мережно-центричних операцій з інформаційно-пропагандистського впливу, які доповнювали охарактеризовану вище інформаційну кампанію в контексті її цілей. В рамках, означених вимогами до такого роду друкованих матеріалів Збройних сил, проаналізовані нами листівки відповідають головним з точки зору ведення військової кампанії завданням, які ставилися перед ними. Разом з тим слід відзначити, що деякі з них не враховують ключові моменти менталітету та світогляду цільової аудиторії, на яку спрямований їх вплив. Це багато в чому негативно впливає на їх кінцеву ефективність.

Далі звернемося до аналогічного аналізу інформаційно-пропагандистських листівок, які розповсюджувалися в рамках Іракської (2003 р.) військової кампанії.

Аналіз ходу військової кампанії Збройних сил Сполучених Штатів у Іраці у 2003 році свідчить про значну увагу, яку командування Союзників приділяло інформаційно-психологічній складовій даної операції. Власне масове розповсюдження пропагандистських листівок, безпосередньо пов’язане з військовою акцію США, розпочалося 26 березня з листівок, що містили заклики мирне населення триматися подалі від оборонних позицій та вогневих точок іракської армії, а також звернення до солдатів іракських Збройних сил з пропозицією капітулювати.

Над територією Іраку було розповсюджено 13 основних типів листівок (перелік листівок, проаналізованих в рамках даного дослідження розміщено у Додатку И) [171]. Спробуємо проаналізувати, яким чином серед них представлені різні типи листівок, передбачені Польовим статутом Збройних сил Сполучених Штатів Америки з проведення Психологічних операцій [136].

Перша листівку (рис. И.1) безперечно належить до стандартних переконуючих, оскільки текст, який вона містить, не має посилань на будь-яку конкретну ситуацію, пов’язану з оперативною обстановкою в рамках власне іракської кампанії. Іншими словами, текст листівки містить загальну пропагандистську інформацію, не пов’язану з конкретними оперативними планами командування коаліції. Текст дублюється відповідним візуальним рядом, виконаним за допомогою комп’ютерної обробки кольорового зображення. Ця листівка спрямована забезпечення безпеки операцій військових сил Коаліції, оскільки містить звернення до вояків Іракських ЗС на вдаватися до силового опору під загрозою знищення, навіть не виводити техніку на вогневі рубежі. Однак одразу слід звернути увагу на наступний важливий прорахунок: в даній листівці не враховано традиційний напрям прочитання, прийнятий в арабському світі – з права наліво, хоча написання тексту оригіналу правильне. Враховуючи цю особливість, візуальний ряд листівки повністю суперечить її текстовому змісту. Такий прорахунок є одночасно показовим прикладом того, як ігнорування національних, культурних, цивілізаційних особливостей противника може катастрофічно знизити ефективність психологічного впливу. Натомість, приклад адекватного розміщення візуального ряду можна побачити на Афганській листівці 3 (рис. З.3), проаналізованій вище. Дана листівка, виконана адекватно ситуації, забезпечує досягнення таких завдань в рамках інформаційного забезпечення, як зниження морального стану та боєздатності ворожих бійців, а також збільшення психологічного впливу військової могутності США та/або багатонаціональних сил.

Наступна листівка (рис. И.2) аналогічна спонукальному типу, який використовувався в Афганській кампанії і проаналізований нами вище. Ця листівка спрямована на підсилення ефективності спеціальних підрозділів проведення Психологічних операцій COMMANDO SOLO. Головне завдання листівки – донесення до населення інформації про частоти, на яких здійснюватиметься радіотрансляція програм (така трансляція здійснювалась, як вже зазначалось раніше, за допомогою спеціального підрозділу ВПС США COMMANDO SOLO) та години мовлення/трансляції.

Наступна листівка (рис. И.3) є переконуючою, призначеною для забезпечення безпеки військових операцій (також одна з цілей інформаційної кампанії – забезпечення оперативної безпеки), пов’язаних з широкомасштабним застосуванням військово-повітряних сил. В ній містяться вказівки конкретним військовим підрозділам Іракських Збройних сил – частинам протиповітряної оборони – утримуватися від будь-яких активних дій, спрямованих проти літаків військово-повітряних сил Коаліції. У разі недотримання рекомендацій, викладених у тексті листівки, командування коаліційними силами обіцяє негайне знищення. Візуальний ряд даної листівки демонструє лише наслідки “неправильного” поводження з радарним і бойовим елементами систем протиповітряної оборони. Основне повідомлення міститься саме в тексті листівки, що передбачає більш детальне ознайомлення з нею цільової аудиторії для досягнення максимального ефекту впливу.

Наступна листівка (рис. И.4) є спонукальною, призначеною для забезпечення безпеки військових операцій – завдання, аналогічного до попередньої листівки. В ній містяться чіткі вказівки конкретним військовим підрозділам Іракських Збройних сил – частинам ракетних військ, а саме систем типу “земля-земля” – покинути свою військову техніку, і убезпечити таким чином наземні військові частини Коаліції від ракетних ударів противника. Текст листівки чітко вказує на невідворотність знищення таких ракетних збройних систем ЗС Іраку. Листівка містить візуальний ряд, який підкріплює і дублює текстове повідомлення.

Наступна листівка (рис. И.5) є спонукальною, також призначеною для забезпечення безпеки військових операцій і використання в особливих ситуаціях. Вона містить чіткі вказівки військовим підрозділам Іракських Збройних сил в жодному разі не застосовувати зброї масового знищення (ЗМЗ) під загрозою негайного знищення і персональної відповідальності командирів військових підрозділів, які приймуть таке рішення. Текст листівки чітко вказує на невідворотність негайного і жорсткого покарання з боку сил Коаліції за застосування ЗМЗ. Візуальний ряд листівки містить наслідки використання ЗМЗ.

Наступна листівка (рис. И.6) є стандартною спонукальною. Вона призначена для зменшення потенційних втрат серед цивільного населення в результаті військових акцій Коаліції і закликає мирних мешканців залишатися вдома і не наближатися до місць дислокації військової техніки Іракських ЗС. Візуальний ряд підкріплює текстове повідомлення листівки зображеннями “правильної” і закресленої “неправильної” поведінки мирного населення. Зворотній бік демонструє Коаліційні сили “в дії” – основний бойовий танк ЗС США М1А1 ABRAMS на марші і наземну висадку бійців Корпусу морської піхоти США з військово-транспортного гелікоптера CHINOOK. Зображення супроводжуються відповідним текстовим повідомленням. Ключове повідомлення цієї листівки можна з впевненістю класифікувати як таке, що забезпечує виконання одного з завдань інформаційної кампанії – впливу на громадську думку місцевого населення в контексті дій коаліційних підрозділів.

Сьому листівку (рис. И.7) можна з впевненістю віднести до стандартних переконуючих, оскільки текст, який вона містить, не має посилань на конкретну ситуацію, пов'язану з оперативною обстановкою в рамках розгортання власне Іракської кампанії. Іншими словами, текст листівки містить загальну пропагандистську інформацію, не пов’язану з конкретними оперативними планами командування коаліції. Ця листівка спрямована, радше, на інформування населення Афганістану про загальні цілі військової акції Коаліції для формування відповідного сприйняття дій коаліційних військ і нейтралізації потенційної контрпропаганди у вигляді звинувачень в “окупації”. Ключове повідомлення листівки спрямоване на виконання одного з завдань інформаційної кампанії – пояснення політичного курсу, цілей та мотиви США.

Наступна листівка (рис. И.8) є стандартною переконуючою. Вона, як і попередня, не містить посилання на якусь конкретну тактичну ситуацію, а радше містить інформацію, спрямовану на загальне переконання іракських військ утриматися від нападів на літаки ВПС Коаліції. В іншому випадку на іракських військовослужбовців чекає “удар могутньої сили”. Візуальний ряд листівки підсилює текстове повідомлення зображенням стратегічного бомбардувальника ВПС США В-52 з демонстраційно представленими усіма головними видами озброєнь даного типу бойових літаків. Власне текст розміщено на звороті листівки на фоні стандартної керованої авіабомби. Ключове повідомлення цієї листівки також співвідноситься з одним із завдань інформаційної кампанії – збільшення психологічного впливу військової могутності США та/або багатонаціональних сил.

Наступна листівка (рис. И.9) є стандартною переконуючою. Хоч, на перший погляд, вона і містить посилання на певну конкретну оперативну ситуацію (масова непокора серед іракських вояків), така ситуація в переважній більшості випадків змодельована стратегічними центрами планування Психологічних операцій військ Коаліції в рамках заходів, які Доктрина ОКНШ з проведення Психологічних операцій класифікує як “заходи військової дезінформації”. Цей пункт класифікації знайшов відображення і у завданнях інформаційної кампанії, спрямованих на поширення військової дезінформації. Ця листівка зорієнтована на рядових бійців Збройних сил Іраку і містить заклик до невиконання наказів безпосередніх командирів, припинення боротьби і повернення до домівок. Тут спостерігається досить поширений психологічний прийом – “ефект натовпу”, або “роби, як усі”. Візуальний ряд демонструє спини людей у військовій формі, покинуту іракську військову техніку і поки “діючого” іракського солдата, який перебуває в роздумах.

Наступна листівка (рис. И.10) є переконуючою для використання у особливих ситуаціях. На відміну від попередніх листівок, її головною цільовою аудиторією є в першу чергу не військові, а цивільний персонал нафтових терміналів, відповідальний за здійснення контролю за видобутком і транспортуванням нафти. В зверненні працівників закликають не підкорятися наказам зливати нафтопродукти до водних шляхів Іраку, оскільки це негативно позначиться на екології, а для конкретних людей матиме два наслідки: неможливість відбудови економіки, а значить – зубожіння простих людей, і нестача морепродуктів, які є основним джерелом продовольства для мешканців прибережної зони країни. Загалом таке ключове повідомлення листівки вкладається в одну з цілей інформаційної кампанії – похитнути довіру місцевих жителів до ворожого керівництва.

Наступна листівка (рис. И.11) є переконуючою для використання у особливих ситуаціях. Аналогічно до попередньої листівки, її головною цільовою аудиторією не є військові, а персонал іракських морських суден. В зверненні команди суден закликають уникати надавати підтримку тим іракським військовим або цивільним суднам, які перевозять біженців іракського режиму. Головним аргументом є моральна сторона: опальний режим Саддама, винний у численних злочинах, рятується втечею, і тому громадянський обов’язок кожного іракця, який вболіває за свою Батьківщину, не допустити цього. Навпаки, виявивши ознаки такого судна-втікача, слід одразу ж повідомити про це сили Коаліції.

Дванадцята листівка (рис. И.12) є стандартною переконуючою. Вона побудована на протиставленні рівня життя заможної іракської “верхівки” і звичайних іракців, і містить звернення до іракських військових нижчої та середньої ланки. Текст листівки апелює до “родинних” відчуттів іракських вояків, до виявлення лояльності не ефемерному “режиму”, а власним родинам. Заклик листівки стандартний: складайте зброю і повертайтесь до домівок. Візуальний ряд листівки досить цікавий – передня сторона складається з двох антагонічних за сутністю блоків, що супроводжуються відповідним текстом. Так, лівий блок зображує задоволеного іракського Саддама Хусейна на тлі розкішних покоїв, в той час як правий блок зображує бідно вдягнену іракську дівчину з плачучою дитиною на руках. Аналогічно побудована і тильна сторона листівки: зліва зображені добре вишколені іракські генерали, справа – усміхнені обличчя цивільних іракців. Ця листівка також спрямована на виконання одного з завдань інформаційної кампанії – зменшення довіри до ворожого керівництва.

Тринадцята листівка (рис. И.13) є стандартною переконуючою. Вона побудована на протиставленні альтернатив загинути в бою за приречений режим С. Хусейна і стати свідком загибелі своїх товаришів, або повертатися додому і опікуватися своєю сім’єю. Візуальний ряд листівки підкріплює текстове повідомлення: передня сторона зображує загиблого воїна, по обидва боки від нього – його товариші, приречені на таку ж долю, якщо і далі боротимуться за режим С. Хусейна, тильна сторона зображує учня однієї з іракських шкіл і щасливу іракську сім’ю.

Загалом слід відзначити, що листівки, які використовувалися в Іракській кампанії більше орієнтовані на подання текстової інформації, спрямовані в переважній більшості на забезпечення безпеки операцій коаліційних військ. На відміну від проаналізованих листівок Афганської кампанії, вони в своїй переважній більшості не орієнтовані на досягнення цілей інформаційної кампанії стратегічного рівня – пояснення загального політичного курсу США та союзників по Антиіракській коаліції.

В цілому можна констатувати, що інформаційно-пропагандистські листівки орієнтовані на психологічне забезпечення тактичного і оперативного рівня військової кампанії Збройних сил є важливою складовою мережно-центричних операцій в рамках інформаційного забезпечення обох кампаній.