Розділ 1 особливості цивільно-правової відповідальності

1. Поняття, форми і види цивільно-правової відповідальності

Цивільне законодавство надає великого значення повному і своєчасному виконанню суб'єктами цивільних правовідносин своїх обов'язків, недопущенню завдання шкоди здоров'ю, майну громадян. Якщо умови, передбачені договором чи законом, порушуються, то настає цивільно-правова відповідальність. [63 .,с.163]

Питання визначення цивільно-правової відповідальності неодноразово були предметом цивільно-правового дослідження, як російських, так і українських цивілістів. Чітке визначення цивільно-правової відповідальності, її відмежування від інших видів юридичної відповідальності, має не тільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки застосування санкцій до осіб, які вчинили правопорушення, сприятиме ефективному цивільному обороту. [55., с. 71].

Залежно від змісту цивільного правопорушення застосовуються різні засоби цивільно-правового захисту. Основною метою цивільно-правового захисту є відновлення прав суб'єктів, чиї права порушені. Водночас цивільне право допускає такі засоби захисту, призначенням яких є додатковий вплив на правопорушника з метою його покарання і стимулювання до позитивного ставлення при виконанні своїх цивільних прав і обов'язків у майбутньому. Різниця в основних цілях різних засобів захисту призвела до їх поділу на міри захисту і міри відповідальності.

Міри захисту спрямовані на виконання цивільно-правового обов'язку щодо суб'єкта, права якого порушені. Вони можуть бути реалізовані як судовими органами, так і самим уповноваженим суб'єктом, але завжди забезпечені можливістю державного примусу щодо їх реалізації. Міри захисту, як правило, не пов'язані з засудженням поведінки правопорушника (наприклад, двостороння реституція при визнанні угоди недійсною, ст. 216 ЦК України).

Міри відповідальності, крім відновлення прав потерпілого, завжди спричиняють несприятливі наслідки у майновій сфері особи, яка такі права порушила. Обов'язковими ознаками цивільно-правової відповідальності є негативні несприятливі наслідки у майновій сфері правопорушника; осуд правопорушення і правопорушника; можливість державного примусу.

Негативні несприятливі наслідки у майновій сфері правопорушника означають зменшення частини його майна. Осуд — це негативна реакція держави і суспільства на правопорушення і правопорушника. Державний примус виражається у тому, що міри відповідальності встановлюються у правових нормах, реалізація яких забезпечується примусовою силою держави. Юридична відповідальність завжди призводить до негативних наслідків для винної особи, обмеження її майнових, особистих чи інших інтересів. [89., с. 83-84]

Тобто правопорушник повинен нести додаткові обтяження. Такими обтяженнями або несприятливими для правопорушника наслідками можуть бути:

• заміна невиконаного обов'язку новим (наприклад, обов'язок відшкодувати збитки, завдані простроченням боржника, ст. 612 ЦК України; зміна умов зобов'язання при односторонній відмові від зобов'язання, ст. 615 ЦК України);

• заміна основного обов'язку новим, додатковим, часто має місце при порушенні абсолютних суб'єктивних прав (наприклад, відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель, пов'язаних із зниженням їх цінності, ст. 394 ЦК України; відшкодування збитків та моральної шкоди при визнанні правочину недійсним, ст. 216 ЦК України);

• приєднання до порушеного обов'язку нового (наприклад, окрім виконання зобов'язання, обов'язок відшкодувати збитки, сплатити неустойку, ст. 552 ЦК України);

• зміна або припинення правовідношення (ст.16, 22 ЦК України). [30., с.507]

Отже, цивільно-правова відповідальність — це правовідношен­ня, що виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового і немайнового характеру у боржника, які забезпечуються державним примусом і тягнуть за собою засудження правопорушення і його суб'єкта. Відшкодування збитків, сплата неустойки і втрата завдатку є додатковими до основного обов'язку, бо основний обов'язок боржника полягає у передачі майна, виконанні робіт, наданні послуг тощо і він виконується на еквівалентній та оплатній засадах. Сплачуючи неустойку, втрачаючи завдаток або відшкодовуючи кредиторові заподіяні збитки, боржник не отримує від нього жодної компенсації, отже, на боржника покладаються невигідні майнові наслідки порушення зобов'язання. [89., с. 86]

Як санкції, міри відповідальності можуть бути поділені на конфіскаційні, стимулюючі (штрафні), компенсаційні. Суть і цільова спрямованість кожного з різновидів відображаються в їх назві, а також обумовлюють зміст функціональної спрямованості цивільно-правової відповідальності.

Конфіскаційні санкції — це санкції, що пов'язані з безоплатним вилученням у доход держави майна (наприклад, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом (ст. 354 ЦК України).

Штрафні санкції — це ті, які застосовуються до правопорушника незалежно від майнової шкоди, якої зазнала потерпіла сторона внаслідок правопорушення (наприклад, відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання). Від конфіскаційних штрафні санкції відрізняються тим, що перші стягуються з правопорушника в доход держави, другі — на користь потерпілої сторони. Суттєвою ознакою штрафних санкцій є те, що вони застосовуються незалежно від наявності збитків. Така незалежність також виражається у тому, що штрафні санкції застосовуються навіть у розмірі більшому, ніж самі збитки, якщо вони є, і взагалі незалежно від того, чи подано позов про збитки. Наприклад, за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф, а якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки (ст. 922 ЦК України). [89., с 86]

Компенсаційні санкції — це ті, що призначені відшкодувати потерпілій стороні шкоду, заподіяну правопорушником. Як правило, такі санкції застосовуються у випадках невиконання або неналежного виконання зобов'язання із договору або заподіяння шкоди деліктом (наприклад, відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, ст. 1177 ЦК України). [33., c. 314-315]

О.С. Іоффе визначив цивільно-правову відповідальність як санкцію за порушення цивільних законів, яка забезпечується переконанням чи державним примусом, або його можливістю, її основою є громадський осуд поведінки правопорушника та стимулювання його до конкретної діяльності в інтересах суспільства за відсутності підстав для осуду поведінки відповідальної особи, вона виражається у формі поновлення порушених відносин і встановлення негативних наслідків для правопорушника з метою забезпечення умов нормального розвитку відносин, які регулюються цивільним правом. [38., с. 206-207]

В.В. Вітрянський погоджується з визначенням цивільно-правової відповідальності як санкції за правопорушення, яка викликає в правопорушника негативні наслідки у виді позбавлення суб'єктивних цивільних прав чи покладення нових або додаткових цивільно-правових обов'язків. [29., с.492 ]

Таким чином, цивільно-правова відповідальність - це санкція за правопорушення, яка викликає для правопорушника негативні наслідки. Такі негативні наслідки можуть бути двох видів:

• позбавлення правопорушника суб'єктивних цивільних прав; [55., с.71]

• покладення на нього нових або додаткових цивільно-правових обов'язків.

Не менш часто, ніж з категорією «санкція» юридична відповідальність пов'язується з категорією «обов'язок». Наприклад, підкреслюється, що відповідальність слід вважати обов'язком, що примусово виконується, який вже існував раніше, або знову виник внаслідок правопорушення. Такий зв'язок здається цілком обґрунтованим, однак потребує уточнення. Очевидно, під відповідальністю слід розуміти не будь-який обов'язок, що існує у звичайному відношенні, а обов'язок, що виник вже після порушення, тобто той, який існує в так знайому охоронному правовідношенні.

Істотними особливостями такого обов’язку є те, що на відміну від звичайного обов'язку, сформульованого в законі або в договорі, обов'язок-відповідальність покладається на порушника, він сформульований в санкції правової норми або в договорі – в тих його пунктах, де передбачені наслідки невиконання або неналежного виконання договірного зобов’язання. Таким чином, відповідальність – це новий, додатковий обов’язок, що є вторинним по відношенню до первинного обов’язку, не виконаного внаслідок правопорушення; цей новий обов’язок полягає нерідко в необхідності зазнання обтяжень і обмежень, що покладаються понад обов’язки, що вже існують. Саме в покладанні такого додаткового обов’язку, що є карою, виражається державний осуд особи, яка скоїла порушення. [85., с. 354-355]

За ознакою примусу С.М. Братусь пропонував розмежовувати обов’язок, що виконується добровільно, і юридичний обов’язок, що виконується за допомогою державного примусу. На його думку, юридична відповідальність – це виконання обов’язку на основі державного або прирівняного до нього громадського примусу, добровільне ж виконання обов’язку юридичною відповідальністю бути не може. [86., c 48]

З такою думкою важко погодитись, бо в такому разі не визнаватиметься відповідальністю добровільна сплата боржником сум неустойки чи збитків, які він перерахував на користь кредитора платіжним дорученням, і навпаки, відповідальністю вважатиметься примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку (наприклад, відібрання речі у боржника).

Правовою підставою застосування до правопорушника цивільної відповідальності є норма права. Фактичною підставою для застосування міри цивільної відповідальності є скоєння цивільного правопорушення. [87., с. 102]

Цивільно-правова відповідальність має певні особливості, що вирізняють її серед інших видів юридичної відповідальності.

Особливостями цивільно-правової відповідальності є: [87., с.164]

1.) Майновий характер. Застосування цивільно-правової відповідальності завжди пов'язане із втратами майнового характеру У майновій сфері боржника (відшкодуванням заподіяної шкоди, сплатою неустойки (штраф, пеня). Навіть коли правопорушення зачіпає особисті немайнові права або завдає моральної шкоди, застосування цивільно-правової відповідальності реалізується через стягнення на користь потерпілого грошової суми для відшкодування збитків або моральної шкоди (ст. 23 ЦК України). [89., с. 86]

2.) Стягується на користь потерпілої сторони. [87., с.100] Цивільно-правова відповідальність завжди є відповідальністю одного учасника цивільно-правових відносин перед іншим — це відповідальність правопорушника перед потерпілим. Це обумовлено тим, що цивільне право регулює відносини між рівноправними та автономними суб'єктами, а отже, порушення обов'язків одним суб'єктом завжди тягне за собою порушення прав іншого учасника правовідносин. При застосуванні міри кримінальної відповідальності правовідносини виникають перш за все між державою і правопорушником, що пов'язано з більшою суспільною небезпекою кримінальних правопорушень і спрямованістю міри кримінальної відповідальності на особу правопорушника з метою викликати позитивні зміни в особистості правопорушника.

3.) Можливість добровільного здійснення її самим правопорушником. [60., с. 286] Особливість цивільно-правової відповідальності полягає в тому, що і після вчинення правопорушення його наслідки можуть бути усунені добровільно самим правопорушником, без втручання судових чи інших державних органів, в силу лише можливості примусу та на підставі усвідомлення правопорушником характеру вчинених ним дій та їх негативного значення для суспільства. [55., с. 197]

4.) Можливість виявлення власної ініціативи у встановленні відповідальності (передбачення в договорі неустойки та її розмірів, умов розірвання договору та ін.) [57., с. 242]

Тобто, особливістю цивільної відповідальності є можливість перевищення розміру відповідальності у порівнянні з розміром заподіяної шкоди або збитків (наприклад, застосування штрафної неустойки, завдаток).

5.) Є й інша особливість цивільної відповідальності. Кримінальне чи адміністративне правопорушення обов’язково передбачають вину особи, яка його скоїла. Якщо особа непричетна до того, що сталося в правопорушенні немає її вини, відповідальність неможлива, виключена. На відміну від цього цивільна відповідальність в окремих випадках можлива й у разі відсутності вини. [54., с. 233 - 234.]

Найпоширенішим випадком відповідальності особи без вини є відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Джерелом підвищеної небезпеки є предмети матеріального світу (транспортні засоби, механізми, шкідливі викиди підприємства, вибухові речовини, отрути та ін.), які через свої специфічні особливості не піддаються повному контролю людини, що використовує ці предмети в своїх інтересах, і тому становлять підвищену небезпеку для оточення, оскільки мають високий ступінь ймовірності заподіяння їм шкоди.

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, як правило, покладається на власника або володільця цього джерела, а не на особу, яка безпосередньо ним керувала. Ця відповідальність настає незалежно від вини особи, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, і вини його власника або володільця. Якщо джерело підвищеної небезпеки належить підприємству — юридичній особі, то вона й відповідає за заподіяну шкоду. Власники або володільці джерела підвищеної небезпеки звільняються від відповідальності за заподіяну шкоду, якщо доведуть, що шкода настала внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. [60., с. 288-289]

Законом передбачено й деякі інші випадки притягнення до відповідальності без вини. [ 54., с. 236]

6.) Компенсаційна мета (поновлення порушених майнових або особистих немайнових прав). [63., с.164.]

Головна мета цивільної відповідальності на відміну від кримінальної і адміністративної не покарання чи перевиховання, а відшкодування завданих збитків. [54., с.233]

Значення цивільно-правової відповідальності відображається в її функціях. [55., с.74]

Традиційно в юридичній літературі виділяють три функції цивільно-правової відповідальності: [85., с.354] Але, я вважаю, що потрібно виділити чотири функції:

1.) Попереджувально-виховна (превентивну) функція сутність якої полягає у відношенні стану, який існував до порушення суб’єктивного права. [88.,с.116-137] Тобто, відповідальності спрямована на попередження правопорушень. Міри цивільно-правової відповідальності стимулюють боржника (приватна превенція) та інших (загальна превенція) учасників цивільних відносин до належного виконання своїх зобов'язань.

2.) Репресивна (каральна) функція означає покарання правопорушника, яке виражається у додаткових несприятливих зобов'язаннях, що забезпечуються примусовою силою держави. [89., с. 88]

Деякі цивілісти при цьому вважають каральну функцію такою, що невластива цивільно-правовій відповідальності. [85., с.354]

Такий підхід уявляється не виправданим, оскільки цивільно-правова відповідальність, як і практично будь-яка інша, виконує всі три зазначені функції. На приклад, у випадку, коли на боржника, винного в невиконанні зобов'язань, покладається обов'язок відшкодувати кредитору збитки, що виникли у нього, цей обов'язок відшкодування має потрійний вплив.

3.) Компенсаційна функція – сутність якої полягає у відновлені стану, який існував до порушення суб’єктивного права. [88., с.127] Вона проявляється у ліквідації несприятливих наслідків у потерпілого (кредитора) за рахунок порушника (боржника).

У радянський період російські правознавці [69., с.50] пропонували розуміти цивільно-правову відповідальність як відповідальність, що має на меті лише забезпечення поновлення порушених майнових прав особи шляхом відшкодування спричиненої їй шкоди за рахунок правопорушника. Така точка зору надає пріоритет компенсаційній функції цивільно-правової відповідальності. При цьому каральний вплив на учасників суспільних відносин визначається не як самоціль, а тільки як непрямий результат виконання цивільно-правовою відповідальністю компенсаційної функції. [55., с. 71]

Надання пріоритету компенсаційній функції цивільно-правової відповідальності, на мою думку, поширить на практиці випадки неналежного виконання чи взагалі невиконання боржником своїх зобов'язань. Тому не слід недооцінювати ролі попереджувальної чи каральної функції відповідальності. Лише загроза для суб'єктів цивільних правовідносин застосувати в майбутньому щодо них санкції за порушення зобов'язань сприятиме зменшенню кількості правопорушень у сфері цивільно-правових відносин. Слід зазначити, що дійсно в цивілістиці відсутня така правова категорія, як «покарання», проте зазначена обставина не применшує каральної функції відповідальності.

4.) Я.М. Шевченко визначив ще й сигналізаційну функцію, вона має велике значення для інших партнерів боржника, оскільки може служити сигналом про можливість недоліків у поведінці боржника, які можуть виявитися у нових правових стосунках при заподіянні правопорушення. [89., с. 88]. Я підтримую думку Я.М. Шевченко.