1. Первинний прийом

Характеризуючи консультування просвітницько-рекомендацій­ного характеру, ми говорили про завдання психолога під час контак­ту з клієнтом у ході запису і першої зустрічі. Фактично ці завдання залишаються актуальними і для консультування власне психологіч­ного характеру. Однак тепер психолог орієнтується не на діагностичне обстеження клієнта (хоча й це може відбуватися в ході консультування), а на більш повне осмислення його труднощів та їх подолання че­рез включення самого клієнта в активну роботу з самопізнання і побудови конструктивних висновків. Конкретно це може вигляда­ти так: здійснивши упродовж годинної роботи з клієнтом необхід­ний обсяг дій (вислуховування клієнта, визначення проблеми, здійснення певного корекційного впливу і т. п.) і пересвідчив­шись, що клієнт бажає продовжити зустрічі з приводу обговорю­ваної ситуації, психолог разом з клієнтом визначається стосовно цілей і завдань подальшої роботи і пропонує клієнтові до наступ­ної зустрічі виконати домашнє завдання, зміст якого відповідає йо­го проблемі.

2. Подальша робота з клієнтом

У ході наступних зустрічей (їх може бути дві-три, а у разі сі­мейного консультування — до п'яти-шести) розглядаються виконані домашні завдання з тим, аби краще зрозуміти, що саме робить клі­єнт для існування своїх труднощів; застосовуються спеціальні впра­ви й завдання, спрямовані на прояснення почуттів і переживань клі­єнта, а отже, на більш глибоке розуміння ним себе і власної поведін­ки; обговорюються і програються можливі альтернативні варіанти поведінки клієнта у стосунках з оточуючими людьми.

Усі ці та інші засоби впливу, які може використовувати на по­вторних зустрічах психолог-консультант у відповідності з пробле­мою клієнта та особливостями його особистості, мають на меті:

• по-перше, якомога повнішу реалізацію загальних завдань пси­хологічного консультування (вислуховування клієнта і надання йому емоційної підтримки; орієнтацію його на прийняття від­повідальності за свою життєву ситуацію; розширення його уяв­лень про себе і оточуючих людей);

• по-друге, через реалізацію цих завдань — підвищення готовно­сті клієнта до змін своєї поведінки;

• по-третє, ґрунтовну підготовку його до цих змін через плану­вання не лише стратегічних шляхів, а й негайних конкретних кроків.

3. Завершення роботи

Заключний етап роботи з клієнтом може організовуватись або як окремий епізод однієї з робочих зустрічей, або як спеціальна окрема зустріч. У будь-якому випадку завершальний етап має місти­ти в собі два моменти:

а) психолог підбиває загальний підсумок усієї роботи з клієнтом, акцентуючи увагу на її основних аспектах, прийнятих рішен­нях, досягненнях клієнта (якщо такі є), мотивує його на подаль­ші кроки;

б) психолог дає зрозуміти, що він завжди відкритий для нових зу­стрічей з клієнтом, якщо у останнього виникне у цьому потреба.

Наведемо приклад короткотермінового консультування власне психологічного характеру.

До психолога звернулася молода жінка, Людмила Я., з прохан­ням допомогти їй налагодити стосунки з колегами. У ході першої зустрічі з'ясувалося, що Людмила працює лікарем, і конфлікт на роботі останнім часом так загострився, що це стало негативно позначатись на стосунках Людмили з паці­єнтами. Людмила розповіла, що вона —людина вимоглива, до роботи ставиться сумлінно і не терпить, коли хтось нех­тує своїми обов'язками, працює не так, як, на її погляд, має працювати лікар, особливо коли він обіймає відповідальну по­саду. Виходячи з цього Людмила зайняла активну негативну позицію стосовно завідуючої відділенням, в якому вона пра­цює, але ніхто із колег її не підтримав, більше того, взаєми­ни з ними теж погіршились. Узагалі Людмилі це було б байду­же, оскільки і завідуюча, і більшість колег -—люди «недалекі, нецікаві, безпринципні», але вона з ряду причин дорожить своїм місцем роботи і не хотіла б його міняти. Отже, по­трібно якось розв'язувати проблему.

На прохання психолога Людмила описала декілька конкрет­них ситуацій, у яких проявились її стосунки із завідуючою. Психолога цікавило: що саме відбулося і де, як розгорталися події, як вони набрали негативного характеру, хто що гово­рив, що відчувала Людмила і що, на її думку, відчувала інша сторона, як закінчилася ситуація, які наслідки вона мала. Обговорення ситуацій дало підстави психологові припусти­ти. що основні причини труднощів Людмили полягають у за­вищених вимогах до оточуючих і у заниженому критичному ставленні до себе, що поєднується з ідеєю своєї значущості, яка, мовляв, не визнається іншими людьми.

Подальша робота з Людмилою полягала в обговоренні з нею цих припущень, їх доведенні через простеження повторюва­ності однакових схем її поведінки у різних ситуаціях, у під­кресленні протиріч в її розповіді, у розгляді обставин, що склал ися, під різними кутами зору і т. д. В результаті вдало­ся дещо змінити бачення Людмилою своєї ситуації, оцінку нею своєї ролі в ній і своєї відповідальності за те, що відбуло­ся. Подальший корекційний вплив на даному етапі роботи здійснювався через визначення і обговорення, ідеалу Людмили, тобто взірця у спілкуванні, якому вона б хотіла наслідува­ти, її можливостей у досягненні цього ідеалу, а також аль­тернативних варіантів поведінки у подібних ситуаціях. Наприкінці зустрічі Людмила висловила бажання продовжи­ти робот у з психологом, аби краще розібратись у собі і, головне, разом із психологом намітити конкретні, кроки ви­ходу з ситуації. До наступної зустрічі клієнтці було запро­поновано виконати таке домашнє завдання: письмово фіксу­вати всі неприємні ситуації, які виникали на роботі за тиж­день; поміркувати над ними, аналізуючи за схемою, що була застосована до розгляду конкретних ситуацій під час кон­сультації.

Друга зустріч із Людмилою розпочалася з аналізу домашньо­го завдання. Основна увага психолога була приділена уточненню емоційних переживань клієнтки під час сути­чок з колегами, аби з'ясувати, що саме штовхає Людмилу на конфлікт, які її потреби задовольняються таким спіл куванням. З'ясувавши, що головною з таких потреб є по­треба у визнанні, психолог далі організував обговорення питання про те, які існують позитивні способи задово­лення цієї потреби і які з них прийнятні для Людмили у даній ситуації. Спільними зусиллями була розроблена стратегія налагодження контактів у колективі і запла­нований (з розігруванням у ролях) перший крок її реаліза­ції — розмова з колегою, що має значний вплив у колекти­ві і, як здається Людмилі, ставиться до неї менш вороже, ніж Інші.

Третя (і остання) зустріч була присвячена аналізу розмови з колегою та її результатів (як виявилося, позитивних), а та­кож плануванню наступних кроків. При цьому значна увага була зосереджена на пріоритетах Людмили, саме які й визна чатимуть її «мотивацію до зміни звичних способів реагуван­ня, без чого ці кроки будуть неможливими. Наприкінці зустрічі були підбиті підсумки всієї роботи, Люд­милі була рекомендована деяка література з проблеми спіл­кування, обіцяні (при потребі) нові зустрічі.

Середньотривале консультування.

Цей вид психологічної допомоги включає 10-15 зустрічей. Як правило, продовження зустрічей з клієнтом і перехід від короткотер­мінового консультування до середньотривалого і далі означають, що розпочинається більш глибока психокорекційна чи психотерапевти­чна робота з людиною (групою). Детальніше про особливості такої роботи йтиметься у наступних розділах.

Запитання й завдання для самоконтролю

1. Які позиції Існують у визначенні поняття «психологічне кон­сультування»?

2. За якими суттєвими ознаками відрізняється психологічне і консультування вад інших видів психологічної допомоги?

3. Назвіть загальні завдання психологічного консультування.

4. Схарактеризуйте принципи психологічного консультування.

5. Які види психологічного консультування Ви можете назвати?

6. Що являє собою разова консультація?

7. Опишіть алгоритм проведення разової консультації власне психологічного характеру.

8. Що таке короткострокове, консультування, які його види?

9. Схарактеризуйте послідовність дій психолога у ході коротко­термінового консультування просвітницько-рекомендаційно­го характеру. Сформулюйте завдання психолога на кожному з етапів роботи.

10. Якими є орієнтовна послідовність дій психолога та завдання кожного етапу роботи при короткостроковому консульту­ванні власне психологічного характеру?