Клієнти з шизоїд ними розладами

Шизоїдна особистість

Уперше термін «шизофренія» як назву хвороби людини використав відомий психіатр Euden Bleulеrb (1911р), який окреслив контури шизоїдної особистості за основними симптомами шизофренії. Найважливіші з них він описав відомою формулою «чотирьох А» (цит. По; Kennedу, 1977):

1. Афективність. У хворого шизофренією порушується емоційна сфера, його емоційне життя стає дуже бідним. Почасти емоційні реакції, неадекватні (наприклад, сміх у розповіді про смерть близької людини), тобто емоційне переживання не відповідає змісту думок.

2. Асоціативність. Шизофренікам властива втрата логічної послідовності думок. На основі асоціацій, які вільно виникають, у них перестрибування від одноєї думки до іншої. Спосіб мислення здається дивним і хаотичним, відповіді на запитання абсолютно неадекватні. Іноді асоціативні порушення можуть бути дуже тонкими і важко помітними.

3. Аутизм. Мислення шизоїда надто суб'єктивне й егоцентричне. Він здається заглибленим у мрії й фантазії, які поступово під­мінюють реальність. Почасти словам надається особливий зміст, і консультанту важко зрозуміти, про що говорить клі­єнт. Такий івдивідуальний словник свідчить про аутичність мислення. ^г

3. Амбівалентність. Хоч більшість людей відчувають у них чи інших ситуаціях, шизоїдна особистість амбівалентна майже у всьому; Вона переповнена суперечливими почуттями, погляда­ми у ставленні до інших людей і до своїх життєвих умов. Шизоїдні клієнти відчувають багато складностей у стосунках з

іншими людьми. Вони недовірливі, тому у них дуже мало, або взага­лі немає друзів. Інколи шизоїдні особистості зав'язують дружні сто­сунки з подібними собі, одначе такі стосунки не тривалі і, як прави­ло, короткі.

Шизоїдні клієнти бояться близькості, інтимності, тому що реак­ції інших людей викликають у них алебівалентиі почуття. Від близь­кості вони захищаються, уникаючи будь-яких емоційних проявів у міжособистісних стосунках. Оскільки почуття важливі в житті лю­дей, шизоїдна особистість балансує на грані переживання беззмістов­ності життя. Уникання близьких стосунків шизоїдні клієнти поясню­ють тим, що такі стосунки їх виснажують, а також обтяжуючі для оточуючих. «Збереження» себе в спілкуванні приводить до обереж­ності і яе дозволяє вести спонтанно. Виникнення настанови на уни­кання близьких міжособистісних зв'язків пояснюються (Storr, 1980) специфічною поведінкою батьків у дитинстві. Догляд за малюком відбирає у батьків багато фізичної й психічної енергії, і шизоїдні батьки, яким чужий світ дитини, її потреби, відчувають себе висна­женими. У результаті дитина не отримує необхідної їй любові й ро­зуміння, У неї формується впевненість, що любов можлива лише в уяві. Пізніше, у зрілому віці, емоційні стосунки сприймає не як взає- мозбагачені,; а: як виснажливі, і найбільш безпечним виявляється ухилення від них.

Намагаючись поповнити дефіцит контактів із зовнішнім світом, шизоїдна особистість створює багатий уявний світ. Недоступність реальних стосунків і справжньої любові шизоїди компенсують в уяві, наділяючи себе величністю. Плоди уяви шизоїдна особистість старається повернути до реальності. В міжособистісних стосунках це виражається позою вищості.

Шизоїдні івдивіди можуть відчувати залежність від інших, вра­ховуючи, що не здатні потурбуватись про себе чи влаштувати своє жщтя. Почуття безсилля — одна з причин регресії таких клієнтів до примітивних форм пристосування до оточення. З іншого боку, іяизо- їдшй особистості боляче дочувати себе залежною, тому що це вра­жає її гордість.

Особливості шизоїдної особистості ускладнюють встановлення й підтримування з нею контакту. Консультант часто відчуває, як підмітила Зіогг (1980), що у шизоїдів відрізняється «довжина хвиль». У с~осунках із такими клієнтами д\же важлива зацікавле­ність і бажання допомогти, а не діагностичний підхід. За тяжкими порушеннями іаскується унікальна людина, і навіть невелика час­тина простої людяності консультанта може дати непогані результати і полегшити страждання шизоїдного клієнта.

Завдання консультанта

Шизоїдна особистість є однією з найскладніших \ робо і кон­сультанта чи психолога, а найгірший її прояв — шизофренія — із найглибших і найдосконаліших порушень психіки.

Шизоїдні особистості потрапляють на психологічне консульту­вання чи психотерапію з різних причин. Частіше причиною звернен­ня недовір'я, що оточуючі здатні їх зрозуміти й допомогти, тому вони шукають допомоги у спеціалістів, від котрих очікують розу­міння своїх проблем. Як правило, шизоїди жаліються на не змогу встановити й підгримувати стосунки, особливо з особами протилеж­ної статі, на нездатність сконцентруватись й закінчити розпочату ро­боту, на поганий настрій.

Консультанту слід розуміти ступінь ізоляції шйзоїдного клієнта. Перший контакт повинен бути інтелектуальним. Шйзоїдного клієнта легко налякати безпосереднім проникненням у його емоційне життя. Консультант також повинен мати на увазі протиріччя між бажанням клієнта бути з людьми й страхом перед оточуючими. Поспішність в установленні з клієнтом близького контакту може спровокувати йо­го втечу з консультації. Одначе, якщо консультант буде дуже нейт­ральним і надмірно віддалиться від клієнта той може відчувати себе відштовхненим. Не слід забувати, що оптимальна дистанція у взає­мостосунках— кращий подарунок шизоїдному клієнту.

Консультант повинен пам'ятати, що в консультуванні шизоїд- ний клієнт веде себе, як і в інших життєвих ситуаціях, наприклад, у сім'ї. Ці клієнти часто стараються, щоб люди, які їх оточують, від­чували себе винними.

Коли клієнти говорять, що консультант ще більш заплутав їхні проблеми, це не проста констатація факту, а швидше психологічна маніпуляція. У консультанта провокується почуття провини в надії, що він розізлиться, і тоді клієнт отримає підтвердження неефектив­ності його роботи.

Клієнти з асоціальною поведінкою

Асоцівльність

Асоціальність — один із найскладніших і важкопрогнозованих особистіших розладів, що проявляються порушенням поведінки. Соціопати погано соціалізовані, вони живуть в ім'я задоволення своїх інстинктивних потреб, не звертаючи уваги на норми моралі, вимоги суспільства, тому схильні постійно порушувати правила й закони співіснування, не зважаючи на можливі покарання.

Асоціальна особистість нетерпляча, зорієнтована на моментальне задоволення, керується^безпосередніми потребами і не в змозі терпіти затримку в задоволенні потреб. Вона може вкрасти тому, що в даний момент не має при собі грошей чи просто не хоче займати себе отри­манням бажаного законним чином. Від асоціальних дій не утримує і загроза кари. Імпульсивності в задоволенні потреб супроводжують приступи агресивності в ситуації фрустрації. Через відсутність симпатії агресивним реакціям буває властива жорстокість, навіть садизм.

Асоціальну особистість не слід плутати з особою, яка поводить­ся асоціально внаслідок внутрішніх невротичних конфліктів. Невро­тик переживає вину через свою поведінку, що абсолютно не власти­ва асоціальній особистості. Асоціальна особистість має схильність уникати відповідальності за небажану поведінку за рахунок раціона­лізації і перекладати вину на інших (проекція). Тривале спілкування з такою людиною завжди викликає невдоволення.

Ознаки асоціальної поведінки можуть проявитись задовго до юнацтва, проте саме в юності асоціальність особливо помітна і проявляється в агресивності, безладній сексуальній поведінці і ме­ханічному погляді на секс, у схильності до вживання алкоголю й наркотиків.

Асоціальна особистість дивиться на інших людей, як на джере­ло небезпеки чи насолоди, не звертаючи уваги на їх безпеку, задово­лення, зручності. Вона переживає власні потреби як невідкладні й невмолимі, відкладання реалізації, котрих чи заміна чимось іншим немислима. Задоволення потреб веде до розпусти, стану пересичення, але не до переживання щастя з властивим йому почуттям підвищен­ня самоповаги.

Асоціальна особистість не здатна встановлювати тісні міжосо- бистісні взаємини. Дружба вимагає від людей якостей, які їй не вла­стиві . Асоціальні індивіди можуть лише брати від інших, але нічим не хочуть жертвувати, і це породжує сімейні негаразди. Вони орієн­туються виключно на себе і не сприймають інших людей як таких, що мають права й почуття. Інші люди для них лише засіб для досяг­нення власних цілей.

Завдання консультанта

1. Консультант повинен знати, що асоціальна особистість – це не просто інша людина. Вона кардинально відрізняється від інших – ставленням до себе та людей, метою життя.

2. Асоціальна особистість не рідко паразитує на оточуючих, ви­користовуючи свою зовнішню привабливість. Унаслідок наведених причин консультанту важко виявляти симпатію до клієнтів, а їх нездатність встановити близькі й осмислені стосунки заважають отриманню користі від консультування й психотерапії. Одначе, беручи до уваги безмежну дріб'язко­вість почуттів асоціальної особистості, консультант не пови­нен поспішно звинувачувати себе, коли не вдасться нагадати клієнтам емоційний контакт. Асоціальні особистості рідко потрапляють до консультанта за власним бажанням. Частіше їх направляє школа чи інші заклади, організації, тому кон­сультанту слід з'ясувати причини приходу клієнта на консультування

3. Установлювати контакт з асоціальним клієнтом дуже важко, тому що вони переносять свій повсякденний стиль життя й спілкування на консультуванні. Із самого початку консультування такі клієнти мають схильності обдурювати консультантів, особливо недосвідчених, своїм зовнішнім виглядом і обманною доброзичливістю, умінням підлеститись. Консультант, бажаючи допомогти, може перестаратись й стати об’єктом маніпуляції клієнта. У цьому розумінні асоціальна особливість становить для консультанта певну небезпеку.

4. Працюючи з асоціальними клієнтами, консультанту важко в будь-який момент ідентифікувати свої почуття і покладатися на них, тому що це єдиний спосіб уникнути маніпуляцій з боку клієнта і виконувати роботу, не звертаючи увагу на великі труднощі.