2. Мета, завдання, принципи, види і проблематика психологічного консультування

Мета психологічного консультування

Як визначити мету психоконсультативної роботи психолога? Що варто вважати за особливе у її визначенні?

Безперечно, основна мета психологічного консультування — це надання психологічної допомоги, тобто розмова з психологом повинна допомогти людині у вирішенні її проблем і налагодженні міжособис- тісних стосунків з оточуючими.

Однак відповісти однозначно на питання, у чому саме і як ця психологічна допомога повинна надаватися, не так просто. У прин­ципі, людині, що побувала на прийомі у фахівця, повинно стати краще, ніж було «до того», і якщо вона дійсно відчує себе краще, — то це може бути критерієм того, що допомога була надана.

Але насправді все зовсім не так просто. Трапляється, що після консультації клієнтові здається, що його не зрозуміли і не оцінили, але проходить час, і га ж сама людина починає розуміти, що багато чого з того, що обговорювалося з консультантом, було зрозуміле останнім абсолютно вірно й у результаті допомогло йому переоціни­ти щось у самому собі. Так само і консультант, якщо зустрічі з клієн­том продовжуються, може раптом помітити: тс, що в його інтерпрета­ції спочатку не було почуте і прийняте пацієнтом, потім узяте ним на озброєння в різних ситуаціях при побудові стосунків з оточуючими.

З вищенаведеного випливає висновок про те, що не зважаючи на те, що задоволення запитів клієнта і вважається найважливішим по­казником ефективності психологічного консультування, багато, що визначається характером проблем клієнта.

Так, людина, яка переживає горе або втрату, може і повинна розраховувати на те. що після наданої консультації їй буде набагато легше, і консультант повинен намагатися полегшити її горе. В іншій же ситуації полегшення емоційного стану може не бути прямою ме­тою консультанта: адже часом, навіть відчуваючи, що бесіда з пси­хологом була, безсумнівно, корисною, клієнт може почати пережи­вати свої проблеми набагато хворобливіше і гостріше, оскільки від­чуття власної провини і відповідальності, що прийшло разом із ро­зумінням того, що відбувається, аж ніяк не є легким або приємним.

Завдання психологічного консультування

Чи можливо для практичного психолога самостійне визначення завдань психологічного консультування, а чи не мають тут місце якісь об'єктивні олгоритами? Відповідь на це питання повертає нас до пригадування визначення мети психологічного консульту­вання.

Як вже вище згадувалося, що основною метою психолога, який проводить консультацію, є допомога клієнтові в усвідомленні його проблеми та в пошуку шляхів і способів її якнайскорішого розв'я­зання.

Ця мета передбачає виконання таких завдань:

По-перше, психолог має уважно вислухати клієнта. Важливість цього аспекту діяльності консультанта підкреслюється в усіх відомих працях із психологічного консультування. Максимально терпляче, з використанням спеціальних прийомів вислуховування клієнта не ли­ше близько знайомить психолога з ним та його проблемою, а й допо­магає клієнтові краще усвідомити свою ситуацію, йому полегшення і, в результаті, великою мірою визначає ефективність консультативної роботи.

По-друге, в процесі консультування психолог працює над роз­ширенням уявлень клієнта про себе, свою конкретну життєву ситуа­цію, про навколишню дійсність. Саме таким шляхом здійснюється корекційний вплив психолога на клієнта, внаслідок чого останній починає по-новому бачити й оцінювати свою ситуацію, формулює альтернативні варіанти поведінки в ній.

По-третє, психолог проводить консультацію, і при цьому має на увазі, що його клієнт — здорова людина, яка відповідає за себе і свої стосунки з оточуючими людьми. Але досягти того, щоб сам клієнт узяв на себе відповідальність за те, що з ним відбувається, — нелегке за­вдання, оскільки клієнти психологічної консультації, як правило, зви­нувачують у своїх життєвих труднощах когось іншого.

Ефективність психоконсультативної роботи практичного пси- холога-консультанта багато в чому залежить від того, як він вирішує найважливіші завдання, як вислуховує клієнта й розширює його уяв­лення про себе і власну ситуацію.

Дійсною проблемою багатьох людей, які звертаються за допомо­гою до психолога, є те, що вони практично не мають із ким поговори­ти відверто, розповісти усе, не криючись, що тривожить і турбує у складних життєвих ситуаціях.

Уже те, що консультант може їх уважно вислухати й зрозумі­ти, — надзвичайно важливо, і це саме по собі сприяє певним пози­тивним змінам. Крім того, спокійна і вдумлива розмова з фахівцем дає змогу довідатися й зрозуміти про себе і про оточуючих людей багато нового, що також є цінним, оскільки може слугувати «і'жею» для міркувань про себе і людей, сприяє розширенню уявлень про людину і її оточення. Для клієнта, який звертається за допомогою до психолога, такий результат може виявитися важливим не лише з погляду підвищення його психологічної стабільності, але також по­служити підставою для звернення до консультанта за подальшою допомогою до інших фахівців, якщо це є необхідним.

Конкретні завдання визначаються для будь-якого процесу пси­хологічного консультування, що складає його специфіку.

Які ж у загальному вигляді завдання психологічної допомоги?

У відповідях на подібні запитання слід звертатися до тлумачно­го словника та виписувати всі значення слова, яке шукається. Справ­ді, тлумачні словники Грінченка, Даля або Ожегова, не кажучи вже про словник давньогрецької мови, в якому серед значень слова «те- рапейа» визначення «лікування» знаходиться лише на шостому міс­ці після таких понять як «служіння», «турбота», «опікування», — чудовий засіб для уточнення етимології та значення слова. Але, як відомо, поняттєве значення відрізняється від словесного. Тому в нашій орієнтовній відповіді на поставлене запитання ми будемо виходити не зі словникових, а з практичних значень, що складають обсяг та зміст поняття «психологічна допомога».

Почнемо з того, що ці завдання, з багатьох причин, в принципі не зводяться до якогось одного поняттєвого ряду.

Насамперед, із причини різного трактування психологічної до­помоги в тій чи іншій психотехнічній концепції (парадигмі). Далі — із причин різних, залежно від концепцій, трактувань самих понять «людина» та «особистість» у їх філософських, загальнонаукових та власне психологічних аспектах. Нарешті — тому, що різноманіття проблематики, із якою доводиться мати справу психологові-кон- сультанту, просто не дозволяє узагальнити, скажімо, завдання пси­хологічної допомоги підліткові (у його конкретній життєвій ситуа­ції), подружній парі у передрозлучному стані або керівникові під­приємства під час вирішення соціально-психологічного конфлікту.

Тому ми вважаємо за доцільне у попередньому, орієнтовному визначенні завдань психологічного допомагання вирізнити кілька предметних перспектив, домінант, які створюють ефект панорам­ного бачення такого складного психосоціального простору, яким є консультативна практика.

Першою з таких предметних перспектив, на наш погляд, безсу­мнівно є особистість. У конкретній соціальній, подієвій, міжособо- вій або онтогенетичній ситуації людина, що звернулася по допомо­гу, заздалегідь не лише припускає, а й певною мірою приписує пси­хологові -консультанту або іншому спеціалістові в даній професійній позиції, врахування всього спектру особистісної проблематики, одне чи декілька завдань якої доведеться йому допомогти вирішувати. Це можуть бути завдання: самовизначення (ідентичності), вибору (при­йняття рішення), самоусвідомлення (особистісної рефлексії); подо­лання критичної (кризової) ситу ації та ін.; завдання, що стосуються розвитку суб'єктності, розвитку функціональних та скзистенційних (інструментальних та «самісних») початків особистісного «Я». Чи не найсуттєвішим моментом тут є те, що цілі та завдання може ви­значати сам клієнт.

Наступною безсумнівною домінантою є безпосередньо сам про­цес надання психологічної допомоги, де самостійними завданнями, що забезпечують допомоговий потенціал процесу, виступшоть: уста­новлення стосунків довіри та прийняття; забезпечення належної ди­наміки робочих стосунків, що веде до усвідомлення та можливого розв'язання психологічних проблем клієнта; опрацювання або, на­впаки, — зняття психологічних захистів; визначення й використання ступеня впливу на клієнта (від мінімального, що обмежується прос­тою емпатією, до максимального, як у конфронтації або в техніці Ш1П). Самостійними завданнями тут є визначення форм і технік ве­дення початкового інтерв'ю, термінів спільної роботи та методів за­вершення психологічної допомоги.

Третя група завдань стосується психологічної допомоги суспіль­ству: колективу підприємства, школи, общини та ін. Основні й мож­ливі завдання тут: адекватне орієнтування в ситуації, ідентифікація та локалізація (при необхідності) конфлікту: зняття соціально-пси­хологічного напруження, допомога в ціннісно-смисловій переорієн­тації групи: підвищення (при необхідності) згуртованості та допомо­га у визначенні лідера.

Найважливіші завдання, що постають перед професіоналом, —- це завдання, стосовні вже не безпосередньо процесу психологічної допомоги, а, власне кажучи, такі, що стосуються його (професіона­ла) власного особистого розвитку та благополуччя, професійної майстерності. Немає, мабуть, необхідності наголошувати, що недо­статнє опрацювання особистісних проблем (фрустрованих або не­реалістичних потреб, фантазій, страхів, конфліктів, захистів, цінніс­них смислів, самооцінок, мотивів та ін.) і недостатня професійна (технічна й теоретична) підготовка легко можуть замість психологі­чної допомоги травмувати як клієнта, так і консультанта, додавши до нерозв'язаних проблем психогенні розлади.

Поступове й цілеспрямоване обговорення з клієнтом проблеми вини та відповідальності і має підвести його до висновку, що він сам відповідає за ситуацію, яка склалася; і спонукати до змін у своїх ставленнях і поведінці, результатом яких може бути і зміна самої ситуації. Унаслідок консультування клієнт має не лише краще зрозуміти свою проблему і уявити шляхи її розв'язання, а й повірити у себе і бути готовим до реалізації знайдених способів подолання своїх труднощів. Але про це йтиметься докладніше у подальшому викладі.

Запитання 1 завдання для самоконтролю

1. Сформулюйте власні міркування щодо визначення поняття «психологічна допомога».

2. Яка мета і завдання психологічного консультування як виду психологічної допомоги?

3. Які соціальні, філософські та наукові події призвели до виник­нення психологічної допомоги як інституту й професії?

4. Які, в загальному вигляді, завдання надання психологічної до­помоги у психоконсультуванні?

5. Схарактеризуйте особливості завдань психологічного кон­сультування.