1. У чому ж полягають основні правила ведення бесіди в психоло­гічному консультуванні?

2. Які особливості організації планової психоконсульгпативної бесіди?

3. Інтерв'ю' у психологічному консультуванні

Відмінність інтерв'ю від інших методів роботи психолога поля­гає у тому, що інтерв'ю індивідуалізоване, воно допускає побудову предмету взаємодії психолога з. іншою людиною. Таким предметом буде психічна реальність іншої людини, наприклад: темою можуть стати переживання клієнта чи його думки.

Але суттєво важливим для проведення інтерв'ю є те, щоб у про­цесі обговорення різноманітних тем зробити динамічнішим ставлен­ням людини до різних властивостей її психічної реальності.

Теми інтерв'ю висуваються у чіткому життєвому контексті. Од­на й та ж тема, наприклад, переживання своєї батьківської некомпе­тентності, може бути задана у контексті неповної сім'ї чи другого шлюбу.

- Становлення контексту появи теми є необхідною умовою здійс­нення інтерв'ю.

Психолог, який працює з гемою і її контекстом, у ході інтерв'ю повинен постійно контролювати особисті проекції на зміст теми, - підтекст, який він може внести у дану ситуацію.

Запитання - основний спосіб діяння психолога у ході інтерв'ю. Зазвичай описується п'ятиступенева модель інтерв'ю. Перший сту­пінь - це структурування, досягнення взаєморозуміння, або, як час­то її маркують — «Привіт!».

Яка. мета досягається психологом на цій стадії?

Психолог структуруе ситуації, визначаючи, що буде метою його взаємодії з клієнтом, надає клієнту інформацію про свої мож­ливості. При цьому він вирішує проблеми встановлення контакту з іншою людиною. Конкретні варіанти вирішення цих проблем зале­жать від індивідуальних та культурних особливостей співрозмов­ника клієнта. Інтерв'ю може розпочатися зі вступу, заданого пси­хологом:

• Слухаю Вас... ₅-

• Розкажіть про себе? чи Що Вас привело до мене?

Є змога розповісти про себе, тобто задаегься предмет взаємодії — КЛІЄНТ І ПОДІЇ ЙОГО ЖИТТЯ.

Клієнт на цій стадії інтерв'ю вирішує завдання досягнення пси­хологічного комфорту, тобто завдання емоційного та когнітивного прийняття ситуації й особистого психолога. Ця стадія інтерв'ю за­вершується, коли досягнута відповідність психолога та клієнта, яка може бути виражена ними приблизно у наступному формулюванні: «Я його відчуваю, розумію» (Психолог), «Мене слухають, я довіряю цій людині» (Клієнт).

Друга ступінь інтерв'ю починається зі збору інформації про контекст теми, відбувається вирізнення проблеми. Маркування цієї стадії інтерв'ю —« У чому проблема?».

Психолог вирішує наступні питання. «Чому клієнт прийшов? Як бачить свою проблему? В чому полягають його можливості у ви­рішенні цієї проблеми?» .-На цій стадії психолог має намагатися, на скільки це можливо, більше дізнатися про людину, ставлячи при цьому конкретні запитання про хід подій. їх учасників та конкретні дії, широка розповідь клієнта про себе. Упродовж цього часу психо­лог уявляє собі будову внутрішнього світу клієнта.

Шляхом аналізу контексту бесіди психологу необхідно з'ясувати, що знає клієнт про свої:

• можливості дій;

• почуття;

• думки;

• як він сприймає своє «Я».

Своїми професійними діями психолог показує клієнту місце і роль власної участі у подіях життя клієнта.

При цьому психолог спеціально звертається до клієнта з оп­тимальними судженнями: «Змінюючись самі. Ви будете змінювати інших», «Потрібен час і терпіння, щоб змінився той, хто поруч» та ін.

Форма звернення до консультанта психолога повинна узгоджу­ватися такими вимогами:

1. Не нав'язувати свою точку зору.

2. Орієнтуватись на ключове слово, тему клієнта.

3. Говорити коротко.

Після цього починається третій ступінь інтерв'ю, — «Чого Ви хочете досягти?», який можна характеризувати так: бажаний резуль­тат. Психолог разом із клієнтом визначає бажаний результат, обго­ворюючи те, яким він хоче бути, що зміниться V його житті, коли бажане настане. Ця стадія - основний зміст консультування. Для клієнта вона має особливий вигляд: клієнт переживає зміни, що від­буваються з ним, як результат власних зусиль він сам усе зрозумів.

Важливий момент дії полягає у тому, що зазвичай інтерв'ю здійснюється на фоні негативної інформації про себе самого. Пси­хологу дуже важливо обговорити з клієнтом позитивні варіанти по­ведінки. Якщо це необхідно, то можна навіть настояти на цьому моменті. Тестування у цій ситуації дозволяє клієнту виявити невідомі йому ресурси особистості; зосередити увагу на можливостях, про які він перед тим не думав.

Четвертий ступінь інтерв'ю — напрацювання альтернативних рішень. Маркування цієї стадії — «Що можна зробити?». Психолог і клієнт працюють із різними варіантами рішення проблеми. Психо­лог повинен враховувати, що вірне для нього рішення може бути не вирішеним для клієнта, але у той же час деяким людям потрібні чіт­кі рекомендації.

П'ятий ступінь — узагальнення попередніх стадій, перехід від навчання до дії. Маркування цього етапу — «Ви будете це робити?». На цій стадії задача психолога полягає у тому, щоб сприяти зміні думок, дій, почуттів клієнтів у повсякденному житті. З практики консультування відомо, що багато людей нічого не роблять для змі­ни власної поведінки. Психологу потрібно ставитися до цього спо­кійно, так як ефект консультування визначається тими переживання­ми, які були у клієнта під час інтерв'ю.

Зміна стану клієнта у ході інтерв'ю — головна ознака його ефективності. Для психолога вміння вирізнити ці зміни та зробити їх доступними для клієнта є основним професійним правилом робо­ти. Йому немає сенсу боятися (хоча цим не потрібно зловживати) негативної оцінки клієнтом ефекту консультування.

Найкраще завершувати інтерв'ю домашнім завданням або ж порекомендувати звернутися до певної книги чи до спеціаліста із су­міжної галузі.

Консультування складається лише з вербальних реакцій психолога та клієнта. Важливе значення мають: час і місце бесіди, оформлення кабінету.

Основні навички уваги психолога виявляються у його візуаль­ному контакті з клієнтом (розумінні, коли і чому індивід перестає дивитись у очі), у фіксації інтонації та темпу мови.

Запитання І завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте п'ятиступеневу модель інтерв'ю.

2. У яких випадках використовується індивідуальна mar групова форми психологічної допомоги?

Рекомендована література

1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. Изд. 2-е. —М: Независимая фирма «Класс», 1999.—208с.

2. Бондаренко Н. Г. Психологічна допомога особистості. К: Фе­нікс,, 2000.

3. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика.—М., 1990.

4. .. Кочунас Р. Основы психологического консультирования. Пер. с ли- . товскдго. М.: Академический проект,!999. — 240 с.

5. " УрсаноР., Зонненберг С., Лазарь С. Психодинамическая психо­терапия. Короткое руководство.— М., 1992.

6. Цимбалюк I. М. Психологічне консультування та корекція. — Рівне: ЦНТЕ!, 1999. ^r

7. Barret-Lennard G. M. The Relationship Inventory now: issues and advances in theory, method and uses //In: L. Greenberg, W. Plnsoff (Eds.). The Psychotherapeutic Process. N. Y.: Guilford, 1986.

8. Berenson B.G., CarkhuffR. R. (Eds^fSoutces of Gain in Counseling and Psychotherapy. N. Y.-: Holt, Rinehart and Winston, 1987.

9. Bugental J. F. T. The Art of Psychotherapist. N. Y.: Norton, 1987.

   10. CarkhuffR. R., Berenson В. G. Beyond Counseling and Therapy, 2nd Ed. N. Y.: Holt, Rinehart and Winston, 1977.

   11. Corey G. Theory and Practice of Counseling and Psychotherapy, 3nd Ed. Monterey, Calif: Brooks/Cole, 1988.

   12. Cox M. Structuring the Therapeutic Process: Compromise with Chaos. London: Jesicca Kingsley Publishers, 1988.

   13. Egan G. The Skilled Helper: A Model for Systematic Helping and Interpersonal Relating, 3rd Ed. Monterey, Calif.: Brooks/Cole, 1986.

   14. Gazda G.M., Asbuiy F, R, BalzerF. J,, ChUders W. C, Walters R P. Human Relations Development: A Manual for Educators. Boston- Ally n and Bacon, 1984.

   15. Gelso C. J., Carter J. A. The relationship in counseling arid psycho­therapy: components, consequences and theoretical antecendents // The Counseling Psychologist, 1985. Vol. 13. P. 155-243.

   16. Gelso C. J., Fretz В. C. Counseling Psychology. N. Y.: Holt, Rinehart and Winston, 1992.

   17. George R.L., CristianiT. S. Counseling: Theory and Practice. 3rd Ed., Englewood Cliffs. К J.: Prentice-Hall, 199G.

   18. Gladstein G. A. Understanding empathy: integrating counseling, developmental and social psychology perspectives .// Journal-of Counseling Psychology, 1983. — Vol 30. — P. 467-482.

   19. Greenberg L, PinsoffW. (Eds). The Psychotherapeutic Process. N_K.Y.: Guilford, 1986.

   20. Kennedy E. On Becoming Counselor: A Basic Guide for Non-Profes­sional Counselors. N. Y.: The Seabury Press, 1977.

   21. Knapp M. L. The field of nonverbal communication: an overview // In: С Stewart, B. Kendall (Eds.) On Speech Communication: Antho­logy of Contemporary Writings and Messages. N. Y.: Holt, Rinehart and Winston, 1972.

   22. Levant R., ShlienJ. (Eds.) Client-Centered Therapy and the Person- Centered Appioach. N. Y.: Praeger, 1984.

10. Lletaer G. Unconditional positive reagard: a controversial basic atti­tude in client-centered therapy // In: R. Levant, J. Shleln (Eds.) Client-Centered Therapy and Person-Centered Approach. N. Y.: Praeger, 1984.

11. May R. The Art of Counseling. N. Y.: Abingdon Press, 1967.

12. Prochaska J. O. Systems of Psychotherapy: A Transtheoretlcal Ana­lysts//Homewood, ML: Dorsey Press, 1979.

13. Rogers C. Client-Centered Therapy. Boston: Houghton Mifftn, 1951.

14. Rogers C. Empathy: an unappreciated way of being // The Cou­nseling Psychologist —1975. — Vol5. —P. 2-Ю.

15. Rogers C. Freedom to team. Columbus, Ohio: Merrill, 1969.

16. Rogers C. On Becoming a Person. Boston: Houghton Mlffln, 1961.

17. Rogers C. The necessary and sufficient conditions of therapeutic personality change //Journal of Consultation Psychology. —1957. — - Vol.21.—P. 95-103.

18. Stewart C., Kendall B. (Eds.). On Speech Communication: An Anthology of Contemporary Writings and Messages. N. Y.: Holt, Rinehart and Winston, 1972.

19. Семья в психологической консультаций. Опыт и проблемы пси­хологического консультирования / Ред. А. А. Бодалев, Б. В. Сто- лин. —М., 1989.

ЗЗі Цимбалюк I. М. Психологічне консультування та корекція. — Рівне: ЦНТЕІ, 1999.

34. Цимбалюк І, М. Психологія спілкування. К.: Професіонал. — 2004.

Модуль 5

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА КОРЕКЦІЇ

КЛІЄНТІВ ІЗ РОЗЛАДАМИ • ПОВЕДІНКИ

1. Особливості психоконсультування клієнтів із вадами саморегуляції

2. Особливості психоконсультування клієнтів у кризових станах

3. Особливості психоконсультування юнєнгів з неадекватною поведінкою

4. Особливості психоконсультування клієнтів у кризових станах

ГТри укладанні змісту цього модуля використано за нашим пе­рекладом і редакцією матеріали книги Кочунас Р. Основы психоло­гического консультирования/ Пер. с литовского. — М.: Академичес­кий проект.— 1999. — 240 с.