3. Структура процесу психоконсультування

Як правильно побудувати процес консультування?

Психологічна допомога в усіх своїх різновидах (від консульту­вання до позамедичної психотерапії), якщо не обмежується однора­зовою ситуативною консультацією незалежно від форми здійснення, індивідуальної чи групової, як правило, проходить етапів, про що вже йшлося.

Синтезований з описами, що є в літературі наш власний досвід практичної роботи дозволяє з достатньою мірою обґрунтування ви­різнити такі, у функціональному та змістовному контексті усталені, етапи.

1. Початковий етап. Етап входження до ситуацій психологічної допомоги. , ..

Орієнтування у проблемі, встановлення контакту й виробничих стосунків прийняття рішення про тривалість запропонованого курсу консультативного або психологічного процесу, із часом може зайняти одну зустріч або розгортатися упродовж кількох консультативних бесід. Інколи формальна згода увійти до си­туації психологічної допомоги не означає її фактичного сприй­мання клієнтом. 1 лише, скажімо, після завершення процесу сприйняття особистості психолога-консультанта клієнт зможе сприйняти саму ситуацію психологічної допомоги.

Відповідно основні завдання психолога на першому етапі (осно ­воположному для встановлення робочих стосунків), полягають у на­ступному:

• підтримка мотивації клієнта до спільної роботи;

• роз'яснення справжніх (реалістичних) можливостей психологіч­ної допомоги й корекція нереалістичних очікувань (наприклад, «повернути чоловіка»);

• висловлення готовності зрозуміти, прийняти клієнта й надати йому можливу психологічну допомогу;

• пробна постановка мети психологічної допомоги та визначення орієнтовних періодів та результатів;

• самоаналіз, за необхіднісю, власних ускладнень.

З боку клієнта, відповідно, перший етап роботи може супроджуватися сумнівами, ваганнями, опором, що проявляється у небажанні сприйняти визначення ситуації психологом, а агресивному, ворожому, чи навпаки надто залежному ставленні, виникненні сексуального інтересу, тобто всієї тієї гами й переживань, що характерні для проявлення захисту, який перешкоджає встановленню виробничих стосунків довіри та поваги.

2. Етап дії та прожиття ситуації психологічної допомоги.

Містить у собі роботу з особистим матеріалом клієнта переживаннями, стосунками, почуттями, сновидіннями. Це – простір для виникнення та виявлення специфічних психологічних феноменів, властивих консультативній та психологічній роботі, що формуються тією чи іншою психологічною або консультативною парадигмою та технікою.

Можливо завдання психолога на цьому етапі випливають із логіки його дій та феноменології переживань клієнта, серед них:

• забезпечення емоційного реагування;

• опрацювання й символічне задоволення тих або інших невизначених потреб;

• створення умов для інсайту й катарсису;

• підкріплення бажаного напрямку дій (перенавчання);

• забезпечення умов для глибинної особистісної рефлексії та прожиття ситуації вільного й відповідального вибору та ін..

З боку клієнта ця стадія характеризується надзвичайно напруженими й насиченими переживаннями, безліччю особистісного матеріалу, що виникає у всьому свому розмаїтті під час та в проміжках між консультативними бесідами та психологічними сеансами. Критеріями успішного проходження даного етапу можуть слугувати почуття полегшення та вдячності, які виникають спонтанно. Далі починається нступний етап.

З. Етап входження до нового досвіду. Це — стадія особистісних трансфер. ня до нового способу ) хиб та проблем. На цьому етапі психологічної допомоги клієнт переводить своє нове самовдосконалення та осмислення світу допростору дій, формує та формулює нові мотиви й цілі, нові життєві цінності й стратегії, відчуває подив, сумніви захоплен­ня, впевненість у подоланні минулих перешкод, знаходження виходу і разом із тим – нові сумніви, бажання підтримки бажання підтримки, потребу зрозуміти, «що ж це зі мною було». Це — етап прощання із собою колишнім і повернення до нього себе».

Звідси випливають наступні можливі завдання у діяльності психолога:

• емоційна та екзистенцій на підтримка;

• підкріплення тенденцій до особистісних переорієнтацій та традицій;

• допомога у подоланні особистісної та ситуативної тривоги, викликаної змінами життєвого світу;

• самоаналіз ціннісно-смислових або поведінкових перешкод, о блокують реалізацію необхідних дій;

• санкціонування можливості іншого способу (дій, стосунків, смислопокладання) буття.

З боку клієнта типовими проявами можуть бути почуття невпевненості у своїх силах, воливання від суму до радощій, страх майбутньої разлуки з психологом («Як же я тепер буду без Вас») й тем подібні почуття, пов’язані з входженням до іншого сематичного простору, до інших способів буття.

4. Останній етап – входження до повсякденності збагаченим новим досвідом.

Це – заключна стадія головного масиву психологічної консультативної та психологічної роботи. Як і завершення бдь-якої справи, де, як відомо, «кінець – ділу вінець», – даний етап недзвичайно важливий у багатьох ставленнях?.

Його значимість відображають специфічні завдання, що постають перед психологом:

• підбадьорювання клієнта й підкреслювання часових меж як проблематики, що травмувала так і консультативного (психологічного процесу).

• аналіз елементів залежності у поведінці клієнта й допомога в досягненні максимально можливої самостійності й самодостатності;

• пере визначення й переосмислення ситуації психологічної допомоги як наданої можливості людині краще зрозуміти власні мотиви, цінності, цілі та вибори.

• Знаходження «золотої середини» між тенденціями надмірного опікування заступництва та емоційного відсторонення від клієнта.

Для клієнта завершальний етап спільної роботи дещо важкий. Труднощі ці пов’язані із припиненням емоційно насичених стосунків , у яких людей почувалася захищеною, із певним страхом входження до «справжнього» життя, де неможливо буває перешграти ще раз ситуацію і, де, інколи, у людини немає взагалі ніякого перестрахування. Адже цінність стосунків із психологом у тому й полягає, між іншими, що вони – самостійна цінність, що вони є «розкіш людського спілкування», чого не завжди можна досягти в житті що в чистому, цілющому, нічим не заміченому вигляді можливе лише в ситуації психологічної допомоги. Зрозуміти побоювання клієнта, вселити в нього впевненість, наголосити на тому що у випадку необхідності він може розраховувати на кілька підтримуючих зустрічей така, у принципі, схема завершального етапу. Вчасно звільнити життєвий простір клієнта від себе – одне з професійно важливих, якщо не найважливіших, завдань психолога на останньому етапі.

Природно, що кожен із названих етапів має свою тривалість, як і підтримуюча стадія. У залежності від специфіки проблеми, підходу можливостей клієнта та психолога, тривалість спільної роботи, як уже відзначалося, може коливатися від однієї зустрічі до кількох місяців тароків. При цьому робота може обмежуватись або перерватися на будь-якому з етапів. За винятком класичного психоаналізу, де весь курс займає від 5 до 20 років, звичайна тривалість роботи сучасних психологів від 1 години до 2 років (за матеріалами вітчизняної та американської аукової періодики). Практика вітчизняних спеціалістів засвідчує, що психологічна допомога за наших умов обмежується, як правило, кількома зустрічами, в середньому від 1 до 40 гдлин. Причому можливе повторне проходження тієї чи іншої процедури психологічної допомоги, що конкретно визначається вже під впливом цілої низки параметрів (проблематика вид роботи, особисті властивості та ін..).

Однак на самому початку процесу виникає найважливіше питання, у певному розумінні навіть професійно суттєва проблема (причому взаємозначуща і для клієнта, і для спеціаліста) – орієнтована в особистісному потенціалі клієнта та прогноз перспектив спільної роботи.

Узагальнення досвіду колег та власного, спеціальні дослідження, спрямовані на виявлення міри прогнозування та оцінки перспектив роботи з даним клієнтом дозволяють вирізнити деякі параметри, суттєві для орієнтування в клієнті, можливі строки роботи та її успішності. Ці параметри враховуються, природно, на початковому етапі роботи і навіть під час першої зустрічі, тому вони не містять у собі такої специфічної ознаки, як взаємини клієнта з психологом. Зрозуміло, однак, що саме змогу повноцінних виробничих взаємин є, значною мірою, функція від оцінки двох середніх визначальних конституєнтів: особи клієнта та особи психолога.

Питання та завдання для самоконтролю _;

1. Який спеціаліст (спеціальність, кваліфікація) має право на на­дання професійної психологічної допомоги?

2. У чому полягають відмінності та спільност і аких суміжних .. , галузей діяльності, як психологічне консультування та психо­терапія?

3. Що таке позамедична психотерапія?

4. Сформулюйте основні права консультуючого психолога та клієнта.

5. Назвіть бажані та небажані моменти при першій зустрічі психолога-консультанта з клієнтом.

6. Перелічіть основні комунікативні техніки, що найчастіше за­стосовуються в консультативній бесіді.

7. Які основні етапи процесу психологічної допомоги та яка їх специфіка?

8. Укажіть ряд підстав та ознак для несприятливого прогнозу стосовно подальшої роботи з клієнтом.

Рекомендована література

1. Алешина Ю. Е Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. Изд. 2-е. —М.: Независимая фирма «Класск 1999.—208с.

2. Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. — Брест, 1993. -

3. Бондаренко А. Ф. Личность: аномалии м их коррекция //Вогір. психологии. —1989.—№4.

4. Диагностическая и коррекционная работа школьного психо­лога /Под ред. Й. В. Дубровиной. — Москва, 1987.

5. Захаров А. ЙДетскис неврози (Психологическая помощь роди­телей детям).— Санкт-Петербург, 1995.

6. Захаров А. Й. Неврозы у детей и подростков.^:—Ленинград, 1988.

7. Кащенко В. П. Педагогическая коррекция. Москва, 1992. ^;

8. Лендрет Л. Игровая психотерапия: искусство отношений. Москва, 1993.

9. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подрост­ков. Москва, 1983.

10. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. Й. В. Дуброви­ной. Москва, 1991.

11. Раттер М. Помощь трудным детям. Москва, 1987.

12. Цзен Н. В., Пахомов Ю. В. Психотренинг: игры и упражнения. — Москва, 1988.

13. Бондаренко Н. Г. Психологічна допомога особистості. — К.: Фе­нікс, 2000.

14. Руд естам. К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. —М., 1990.

15. Семья в психологической консультации. Опыт и проблемы психологического консультирования / Ред. А. А. Бодалев, В. В. Столиц. —М., 1989.

16. УрсаноР., Зонненберг С., Лазарь С. Психодинамическая психо­терапия. Короткое руководство. —М., 1992.

17. Цимбалюк I. М. Психологічне консультування та корекція. К: Професіонал. — 2004.

18. Поляков Ю. Ф., Спиваковская А. С. Психологическая коррек­ция; ее роль и место в профилактике заболеваний // Совре­менные формы и методы организации психологической и пси­хопрофилактической работы. —Л., 1985.

19. Кочу нас Р. Основы психологического консультирования. Пер. с литовского. — М.: Академический проект. 1999.—240 с.

20. Цимбалюк 1, М. Психологічне консультування та корекція. Рів­не: ЦНТЕІ, 1999.

21. ФранклВ. Человек у поисках смысла (Библиотека заграничной психологии).—М.,1990.

22. Фромм. Э. Побег от воли.—М, 1990.

23. Фромм Э. Иметь или быть. —М., 1989.