Вплив перенесення і контрперенесення у консульту­ванні

Перенесення почуттів, потягів, настанов із «там і тоді» у «тут і тепер» і навпаки. Перенесення і контрперенесення співісну­ють. Таку транспозицію здійснює клієнт у ставленні консультанта (перенесення) і консультант у ставленні клієнта (контрперенесення).

Перенесення

Перенесення є складовою частиною консультативного контакту. Даний психологічний феномен присутній у будь-яких міжособисгісних стосунках, однак у консультативному контакті він набагато інтенси- вніший унаслідок природи самого контакту.

Консультант свідомо має авторитет, мало говорить про себе і залишається анонімним, оскільки до нього звертаються за допомо­гою. Цим полегшується виникнення перенесення.

Перенесення — це неадекватне і персеверативне переживання почуттів, потягів, фантазій, настанов і залучення захисних механіз­мів, що виникли в минулому у стосунках із значимими людьми, при актуальній міжособистісній взаємодії. Підкреслимо, реакція перенесення являє собою повторення минулого і неприйнятна в сьогоденні.

У консультуванні і психотерапії перенесенню властиві такі ри­си (Gelso, Fretz, 1992):

1. Перенесення завжди помилкове у тому розумінні, що клієнт уявляє консультанта у фальшивому світлі, тобто приписує йому риси, властиві іншим людям в інших і часу. Звичайно, помилко­ві не всі уявлення клієнта; консультантові важливо відрізняти реалістичні реакції від реакцій перенесення.

2. Перенесення буває позитивним і негативним. Позитивне пе­ренесення ґрунтується на залежності клієнта від ідеалізованого образу батька, що любить і опікує, зухвале почуття захищеності і потреба у творчому самовираженні. Позитивна настанова клієн­та у ставленні консультанта, що виникла в силу перенесення, виражає стосунки минулого. Наприклад, клієнт, якому в дитин­стві бракувало любові, схильний бачити в консультанті людину більш сильну і люблячу, ніж той є насправді. Негативне перене­сення ґрунтується на випробуваних у дитинстві почуттях відки­дання і ворожості. Якщо в консультуванні ці настанови не змі­нюються, терапія стає неможливою.

3. Виникненню перенесення сприяють нейтральність і невизна­ченість консультанта.

Поняття «нейтральність» у психотерапії не має визначення. Нейтральність не ідентична байдужості або дефіцитові дбайли­вості. Мається на увазі, що консультант безсторонній і не нав'я­зує клієнтові своїх цінностей. Невизначеність означає прихову­вання від клієнта своїх почуттів, настанов, подій життя. Нейт­ральність і невизначеність консультанта створюють специфічну атмосферу стосунків, що дозволяє виникнути і цілком прояви­тися перенесенню. Він виявляється і при відсутності цих умов, однак вони полегшують виникнення перенесення і підсилюють його.

4. Перенесення — несвідомий процес.

Хоча почуття клієнта стосовно консультанта можуть бути і ціл­ком свідомими, але сам факт, що вони привнесені з інших, більш ранніх стосунків, не усвідомлюється.

5. Перенесення частіше виникає у сферах, де є не вирішені дитячі конфлікти зі значимими особистостями.

Люди схильні перекручено сприймати сьогодення, коли вони загрузли в епізодах минулого. У психотерапії і консультуванні цін­ність перенесення велика. Воно дозволяє проникнути в минуле клі­єнта і побачити, яким чином ранній досвід, пов'язаний зі значимими особистостями (батьків, близьких), модифікує реакції сьогодення. Це дуже важливо у випадках, коли розлад поведінки, особисті про­блеми постійно «підкріплюється» підступними реакціями перене­сення. Консультант, як об'єкт перенесення, інтерпретує проекції і надає клієнтові змогу поглянути на свою поведінку в ракурсі при­чинності, щоб позбутися від травм і фантазій минулого. Така робота додає консультуванню характеру «корекції емоційного досвіду».

Рішення, про те чи варто робити перенесення об'єктом обгово­рення, рівносильно виборові між операцією і консервативним ліку­ванням. Перший варіант призводить до значимих внутрішніх змін, а другий зберігає status quo. Звичайно, вибір завжди визначається кон­кретною ситуацією.

У деяких випадках не рекоменду ється занадто заглиблюватися в реакції перенесення клієнта і його інтерпретацію:

• при перекрученому сприйнятті реальності;

• при недостиості часу для роботи з перенесенням (коротко­термінове консультування);

• при відсутності нормального робочого альянсу з клієнтом;

• коли клієнт через ослаблення механізмів психологічного захисту не може бути толерантний до тривоги і фрустрації;

• коли метою консультування є не вирішення глибинних конфліктів, а, наприклад, пристосування до поточних жит­тєвих ситуацій.

Однак не слід забувати про проблеми, що виникають через не­здоланне перенесення у випадку припинення консультативного кон­такту. коли залишилася без обговорення інтенсивна любов клієнта до ідеалізованого консультанта (позитивне перенесення) або нена­висть до нього (негативне перенесення). Тому консультантові не ли- чить ігнорувати почуття клієнта. Вони повинні бути обговорені, зви­чайно, із вибором належної глибини обговорення.

Трансформація перенесення в процесі консультування схожа на емоційний розвиток дитини. Дитина поступово переходить від дум­ки про батьків як усемогутніх і всезнаючих до більш реалістичного підходу, оцінюючи їх як простих людей, але, проте тих хто займає особливе, важливе становище в її емоційному світі. Подібним чином і клієнт у ході консультування починає реалістичніше оцінювати консультанта; досвід контакту стає складовою частиною психіки са­мого клієнта

Перенесення у сутності створює умови для інтеріорізації кон­сультанта і сприяє формуванню специфічної, але надійної інстанції, до якої можна звернутися при ускладненнях у житті.

Позитивному перенесенню завжди властива певна, найчастіше тимчасова ідеалізація консультанта з еротичним відтінком тіри умовах різностатності клієнта. Еротична настанова у ставленні консультан­та почасти виражається побічно — паузами мовчанням, скаргами; маніпулятивними рухами, якщо консультант не прийшов або спіз­нюється, забуванням сплатити за консультацію, інтересом до особи­стого життя консультанта; конкуренцією з іншими клієнтами через консультанта; постійним цитуванням його висловлювань і т. п.

Подарунки є також формою вираження почуттів до консультан­та. Дарування може означати багато чого й ускладнює консульту­вання: іноді це просто хабар, часом демонстрація бажання мати з консультантом особливі, довірливі стосунки, і завдяки вибору пода­рунка клієнт хоче довести знання смаку і потреб консультанта. За таких мотивів клієнта консультант повинен відмовитися від пода­рунка, якщо не бажає бути втягненим в ігри маніпулятивного харак­теру. Однак у деяких випадках подарунки відбивають щиру вдяч­ність, повагу до консультанта, і відмова від них може образити кліє­нта. Узагалі в процесі консультування краще уникати подарунків і почекати завершення терапії, тоді подарунок стає приводом до останнього обговорення з клієнтом досягнутих успіхів і відповід­ності (або невідповідності) подарунка реальній ціні консультування в екзистенціальному розумінні.

Коли клієнти у той чи іншоий спосіб виражають почуття, кон­сультант повинен ставитися до цього з розумінням. Якщо консуль­тант сприймає почуття клієнта, навіть не відповідаючи на них, і не дозволяє клієнтові випробувати відвернутість, консультування стає глибше й інтенсивніше. З іншого боку, клієнти повинні розуміти, що консультант не може бути їх сексуальним партнером. Таке табу допомагає усвідомити життєві обмеження на задоволення бажань.

Контрперенесення

Контрперенесення є так само універсальне явище в психологіч­ному консультуванні і психотерапії, як і перенесення. Незалежно від зрілості особистості консультанта він — людина і неодмінно має недозволені внутрішні конфлікти. Хворобливі теми і породжують контрперенесення, якщо клієнт мимоволі їх торкається.

Класичне визначення характеризує контрперенесення як відпо­відну реакцію на перенесення клієнта. Проміжне визначення харак­теризує контрперенесення як проектування консультантом своїх проблем на наданий клієнтом матеріал, який зв'язаний з перенесен­ням, так і не зв'язаний з ним.

Найчастіше зустрічаються наступні причини контрперенесення:

1. Прагнення консультанта сподобатися клієнтам, бути прийнятим ними і добре оціненим.

2. Острах консультанта, що клієнти можуть про нього погано поду­мати, не прийти на зустріч і т. п.

3. Еротичні і сексуальні почуття консультанта стосовно клієнтів, сексуальні фантазії, пов'язані з клієнтами.

4. Надмірна реакція на клієнтів, що провокують у консультанта по­чуття, обумовлені його внутрішніми конфліктами.

5. Прагнення займати пророчу позицію і давати клієнтам нав'язливі поради, про те як їм варто жити.

Психологічне або антипсихологічне контрперенесення? Допо­магає або заважає воно консультуванню? Відповіді на ці питання за­лежать від того, чи виявляється контрперенесення у формі зовніш­ньої поведінки або являє собою лише переживання консультанта. У першому випадку йдеться про дії на основі внутрішніх конфліктів, і, звичайно, таке контрперенесення необхідно обговорити з коле­гою або в спеціальних групах професіоналів, тому що неконтро- льоване і погано усвідомлюване контрперенесення заважає об'єк­тивності консультанта. Як внутрішні переживання контрперене­сення може виявитися дещо цінним (Оєібо, Бгеіг, 1992), оскільки допомагає консультантові краще зрозуміти, який вплив завдання клієнта має на нього і на інших людей. У будь-якому випадку вплив контрперенесення на хід консультування залежить від бажан- ня і готовності консультанта поглянути на джерела своїх щирих по­чуттів до клієнтів.

Завдання і запитання-,для самопідготовки

1. Що означають поняття «перенесення»і«контрперенесення»?

2. Які причини контрперенесення?