Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та ко...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
3.13 Mб
Скачать

Міністерство освіти і науки україни

Цимбалюк І. М.

Психологічне консультування та корекція Навчальний посібник Модульно-рейпшнговий курс

друге видання, виправлене і доповнене

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів

УДК 159.9 ББК 74.58 Ц 82

Рецензенти: Бек I. Д., доктор психологічних наук, професор; ЛожкшГ. В., доктор психологічних наук, професор

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/18.2-1958 від 28 жовтня 2002 р.)

ЦимбалюкХ М.

Ц82 Психологічне консультування та корекщя. — Навч. посібн. Модульно-рей- тинговий курс. — 2-ге вад., випр. і доп.—К.:ВД «Професіонал», 2007.—544 с.

ISBN 966-8556-83-6

вищих навчальних закладах.

Наведено матеріали для проведення лекційних і практичних занять із курсу «Основи психологічного консультування» за модульно-решинговою техноло­гією викладання.

УДК 159.9

ББК 74.58

ISBN 966-8556-83-6

ЗМІСТ

Передмова

Модуль 1. Загальні засади організації психологічного консультування

  1. Консультування як вид психологічної допомоги3

  2. Мета, завдання, принципи, види і проблематика психологічного консультування

3. Взаємозв'язок психоконсультування, психотерапії і психокорекції

Модуль 2. Професійні вимоги до особистості консультанта

  1. Особистість консультанта як основна складова процесу консультування

  2. Професійна підготовка, кваліфікація, функції, комунікативні техніки та засоби впливу консультанта

  3. Етика поведінки та професійний етикет консультанта

Модуль 3. Організація і методика психологічного консультування

  1. Вимоги до організації і проведення психоконсультативної бесіди

  1. Особливості контакту із клієнтом під час бесіди

  2. Інтерв'ю як метод психологічного консультування

Модуль 4. Методи психологічного консультування

  1. Психоконсультативна бесіда9

  2. Особливості контакту консультанта із клієнтом під час бесіди

3. Інтерв'ю у психологічному консультуванні

Модуль 5. Особливості психологічного консультування та корекції клієнтів із розладами поведінки

1. Особливості психоконсультування клієнтів із вадами саморегуляції

2. Особливості психоконсультування клієнтів у кризових станах

3. Особливості психоконсультування клієнтів з неадекватною поведінкою

Модуль 6. Зміст і організація консультування з приводу подружніх проблем

  1. Основні проблеми консультування подружніх пар

  2. Особливості консультування при роботі з подружньою парою

Висновки

Тьюторські заняття

Додатки

Використана література

Найкращому малюку—Іванкові Цимбалюкд, моєму синочку, присвячую

Автор

Передмова

Ідея укладання цього навчального посібника, що на засадах ін­теграції базових цінностей світового досвіду психологічної науки описує основні стратегії, техніки й прийоми психологічної кон­сультативної роботи з різними типами клієнтів виникла із переко­нання автора-укдадача у необхідності такого видання в Україні як при підготовці психологів-консультантів у системі вищої освіти так і у вирішенні їх майбутніх професійних практичних потреб. Слід зазначити, що в україномовному арсеналі книговидань поки що подібних аналогів не існує, що значно ускладнює розвиток пси­хоконсультування як вагомої складової успішної життєдіяльності нашого суспільства.

У навчальному посібнику відповідно до існуючих у нашій дер­жаві науково-методичних вимог до такого виду видань, програм вищої школи, на засадах кредитно-модульного підходу до організа­ції навчального процесу, стисло викладено основний зміст дисцип­ліни «Основи психологічного консультування», що вивчається в університетах. При цьому автор-укладач спирався в основному на власний багаторічний досвід як психолога-практика, так і виклада­ча психології у вищій школі, а також на попередні базові видання вітчизняних і зарубіжних авторів.

Особливо цінними стали книги, навчальні посібники і моногра­фії Альошиної Ю. Є., Кочунаса Р., Бодальова А. А., СтолинаВ.В.,

1989; Петровської Л. А., Немова А. І. та ін, докладний перелік яких наведено у списках використаної літератури, поданих у кінці кож­ного розділу. Відповідно до існуючих вимог усі цитовані тексти та ідеї використаних при укладанні цього видання джерел, супрово­джуються по тексту посиланнями на прізвища, ініціали їх авторів, рік видання.

Пропонований увазі читачів посібник є спробою творчої компеляції вітчизняних та іншомовних видань, узагальнення власного досвіду теорії й практики психоконсультування і відпо­вісти на ключові питання, що турбують насамперед молодих психологів-практиків при проведенні психоконсультаційного прийому клієнтів.

Книга складається з декількох частин, перша з яких присвяче­на проблемам організації й проведення консультативного прийому. У ній аналізується процес бесіди, докладно розбираються спеціаль­ні техніки і прийоми її проведення. Друга частина книги є спробою аналізу найбільш типових випадків звернень людей за допомогою до психолога-консультанта і загальних стратегій прийому з різни­ми типами клієнтів.

У процесі підготовки посібника враховувалися нові навчаль­ні програми для підготовки психологів за кредитно-модульною системою навчання у вищій школі, а також такий основний прин­цип: сприяти свідомому творчому засвоєнню теоретичних засад сучасної психології й формуванню стійкого інтересу до психоло­гічних знань, вміння їх застосовувати у повсякденній практичній діяльності.

Звичайно, професійним психоконсультуванням має право за­йматися лише фахівець із вищою психологічною освітою. Диплом психолога, необхідний для цього виду діяльності не просто тому, що неспеціалісти багато чого не знають і не розуміють. А для того, що за роки навчання на психологічному факультеті у студентів формується власний особливий світогляд. У ньому під кутом зору психологічного консультування важливо те, що основою цієї спра­ви, обов'язково мають бути уявлення про складність, суперечли­вість природи психіки й поведінки людини і про відсутність яки­хось повсякденних норм і догм, у межах яких клієнт може бути од­нозначно оцінений. Подібні погляди в психолога-професіонала означають не лише певне ставлення до людей узагалі, а, отже, і до клієнтів, але й уміння використовувати ці погляди, спираючись на дані психологічних досліджень, на роботи класиків практичної й наукової психології.

Зміст цієї книги може дати читачеві лише схему, загальний орієнтир для консультативної роботи. Професійно використовува­ти все те, про що тут ідеться, на наше глибоке переконання, мо­жуть лише люди які володіють повноцінними знаннями в галузі психології особистості.

Надіємося, що для студентів і молодих психологів-консуль-тантів вона напевне стане настільною, та й досвідченим психоло­гам-практикам не раз допоможе в організації й проведенні кон­сультування.

Аналізовані в посібнику типи прийомів психоконсультування та корекції орієнтовані на роботу з дорослими людьми, із їхніми проблемами й скаргами. Робота з дітьми виходить за межі пропо­нованого посібника.

Слід коротко зупинитися на особливостях використання де­яких слів у даному посібнику. Так, слова «клієнт» і «консультант» є в українській мові іменниками чоловічого роду і більш правильно було б усякий раз, уживаючи їх, писати «клієнт/-ка/», «консуль­тант», він/вона і відповідно вживати і дієслова, що до них нале­жать, наприклад, «клієнт/-ка/ зробив/-а/, сказав/-а/». Однак, оскіль­ки це значною мірою ускладнило б сприйняття й розуміння тексту, то ці терміни будуть використовуватися винятково в чоловічому роді, при цьому розуміється людина взагалі. У тексті також, поряд із словом «консультант», для позначення професіонала, який здійснює

психологічний вплив, використовується слово «психолог», у даній роботі вони вживаються як синоніми, точно так само, як і слова «прийом», «бесіда», «процес консультування» також уживаються як синоніми.

У посібнику пропонується варіант вивчення цього курсу у процесі підготовки практичних психологів у вищій школі за мо­ду льно-рейтинговою технологією викладання.

Ефективність пропонованої технології навчання перевірена й підтверджена автором та колективом очолюваної ним кафедри екс­периментально .

Модульне навчання — процес засвоєння навчальних модулів в умовах повного дидактичного циклу, який включає мету і завдан­ня, мотивацію на якісне засвоєння, зміст (навчальний модуль), ме­тоди й форми прямої, опосередкованої та самостійної навчально- пізнавальної діяльності, корекцію, самооцінку й оцінку результатів засвоєння знань, умінь та навичок, що входять до його структури. За таких умов зменшується частка прямого, зовні завданого інфор­мування і розширюється застосування інтерактивних форм та мето­дів повноцінної самостійної роботи студентів під керівництвом викладача.

Організаційний компонент пропонованої у посібнику техноло­гії засвоєння змісту навчальних .модулів являє собою сукупність різноманітних форм і методів організації навчального процесу: ле­кційних, семінарських, практичних і лабораторних занять. Лекційні заняття проводяться з курсовим потоком студентів, семінарські та практичні — в академічних групах, лабораторні - в (малих) групах У спеціально створених або природних умовах.

Контрольно-оцінний компонент модульної технології навчан­ня реалізується безпосередньо на групових заняттях або при оціню­ванні самостійної роботи студентів у формі співбесіди, спеціальних колоквіумів, заліків чи іспитів, перевірки контрольних завдань із наступним обговоренням результатів на групових заняттях.

На групових заняттях використовуються різноманітні методи організації навчальної діяльності студентів: рольові ігри, дискусії, захисти проектів тощо. Для студента важливо не лише осмислити й засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного за­стосування.

У посібнику наведені різноманітні форми самостійної на­вчальної роботи, що сприятимуть самоосвіті студентів, формуван­ню психологічних умінь і навичок, необхідних для практичної роботи. Форми самостійного вивчення курсу можуть бути різнома­нітними: анотування й конспектування літератури, підготовка есе, реферату чи доповіді, виконання практичних завдань.

Анотування літератури — це перелік основних питань, що розглядаються автором тієї чи іншої праці. Конспектування літера­тури означає короткий виклад статті, книги, промови і т. д. Важли­вим тут є змогу звернення до конспекту з метою поглибленого або нового осмислення законспектованого чи анотованого матеріалу. Для цього конспект (анотація) має бути коротким, чітким і точним.

У процесі роботи над підготовкою студент має змогу викласти власні думки, погляди, пропозиції, навести аргументи і приклади, висловити міркування й судження щодо проблем педагогічної пси­хології.

Підготовка реферату або доповіді може бути двох видів:

а) критична рецензія на ту чи іншу роботу;

б) аналітичний огляд досліджень за певною темою.

Зазначені види роботи складають аналіз літератури за обра­ною проблемою, на основі якої формулюються завдання доповіді чи реферату. Структура реферату (доповіді) визначається його ви­дом. Так, наприклад, критична рецензія може складатися з таких частин:

а) з обґрунтування акту альності роботи, що рецензується;

б) короткого викладу теоретичної позиції її автора;

в) критичного аналізу позиції й доведення гіпотези автора;

г) особливості викладу;

д) висновків, які можна зробити на основі здійсненого аналізу.

Аналітичний огляд за певною проблемою може бути побудо­ваний або у вигляді викладу історії вивчення проблеми (що нового внесено тими чи іншими дослідниками), або у вигляді аналізу су­часного стану проблеми (при цьому роботи групуються за ознакою спільності). Ці дві форми огляду є одночасно й етапами роботи з літературними джерелами.

Найважливішими положеннями модульно-рейтингової техно­логії, що забезпечують відносно цілісне розуміння її призначення та принципових моментів функціонування, є такі:

  • зміни в організаційних засадах педагогічного процесу у вищій школі, що забезпечують його демократизацію, створюють умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворен­ня його з об'єкта в суб'єкт цього процесу), надаючи навчаль­но-виховному процесу необхідної гнучкості, індивідуалізації;

  • обсяг модуля — це відносно самостійна частина навчального процесу, яка містить, передусім, одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів принципів.

  • засвоєння модуля розпочинається оглядово-настановчою лекцією. Наступний етап – індивідуальна самостійна робота, консультації. Потім проводиться кілька тьюторських занять за опрацьованими джерелами.

  • організаційно кожне тьюторське заняття включає в себе три-чотири види навчальної роботи, серед яких два є постійними (невелика письмова робота та дискусія за змістом опрацьованих джерел), інші – змінними (аналіз ситуацій, розв’язання психологічних задач, проведення психологічного дослідження, тренінгів тощо.)

  • студент може достроково вивчити й скласти «звіт» із матеріалу, що входить до того чи іншого модулю. Звіт студента за змістом конкретного модуля вважається прийнятим, якщо під час спів­бесіди з викладачем він продемонструє розуміння головних ідей модуля і послідовно, аргументовано викладе їх (письмово та усно);

  • для студентів, які засвоїли матеріал і прозвітувались за зміс­том усіх чотирьох модулів до закінчення семестру, екзамен із даного предмета відміняється;

  • у разі, коли студент не зміг із тих чи інших причин вчасно скласти звіт за змістом чергового модуля, він має змогу зробити це за домовленістю з викладачем під час консуль­тації;

  • при організації індивідуальної навчальної діяльності лишаєть­ся актуальним питання про стимулювання систематичної са­мостійної роботи студентів із першоджерелами;

  • виконання навчальних завдань оцінюється певною кількіс­тю залікових одиниць, облік яких ведуть як викладач, так і сам студент (табл. 1). Оскільки наперед відомо, яку кіль­кість їх треба набрати для того, щоб отримати оцінку «5», «4» або «З», кожен студент має змогу упродовж усього пері­оду вивчення предмета контролювати та свідомо регулюва­ти успішність свого просування у засвоєнні курсу шляхом цілеспрямованого планування та розподілу своїх зусиль для досягнення навчальних результатів, що відповідають його запитам. Остаточна оцінка успішності вивчення предмета визначається підсумовуванням залікових одиниць, які були отримані студентом за виконання усієї сукупності навчаль­них занять;

  • з метою стимулювання навчальної активності студентів за під­сумками кожного навчального року з урахуванням загальної суми набраних залікових одиниць визначається десятка най­кращих студентів із предмета (табл. 1).

Таблиця 1 Модульно-решттгове оцінювання знань студентів (тьюторське заняття)

№ з/п

Вид роботи

Максимальна оцінка, з. о.1

1

Усна відповідь на одне запитання

4

2

Письмова відповідь на одне запитання

3

3

Активність, обгрунтованість відповідей під час дискусії

15

4

Реферат

45

5

Розв'язання психологічної задачі

10

6

Проведення психологічного дослідження

9

7

Вправа, тренінг

20

8

Психологічне обгрунтування одного прийому активізації психічних процесів

3

9

Тестові завдання

3