Тема 17: «Правове регулювання ринку цінних паперів»

«?»

1. Поняття та організація фондового ринку. Його учасники і регулятори;

2. Саморегульовані учасники фондового ринку. Їх повноваження;

3. Цінні папери та їх класифікація;

4. Державне регулювання фондового ринку;

5. Облік права власності на цінні папери. Національна депозитарна система;

6. Правове регулювання розміщення цінних паперів (емісія);

7. Види професійної діяльності на фондовому ринку;

8. Діяльність з торгівлі цінними паперами;

9. Організатори торгівлі цінними паперами;

Термін «цінні папери» - утворився на фінансовому ринку з двох причин:

- всі боргові зобов’язання мали відповідну ціну, виражену в грошовому еквіваленті, тієї чи іншої країни;

- такі грошові документи перебували в обігу лише в паперовій формі;

Цінні папери, як засоби фінансових операцій відомі з середньовіччя. Перші прототипи цінних паперів, що можна порівняти з сучасними акціями і облігаціями вільно продавали і купували на вулицях і кафе Лондона. Вважається, що першим класичним цінним папером, який поклав початок фондовому ринку був вексель. Векселі були широко розповсюдженні у Великобританії, Німеччині та інших країнах які активно торгували з Індією і Китаєм. Вексель був зручним розрахунком між постачальниками і покупцями.

Спочатку операції з цінними паперами здійснювались на товарних біржах. Перші торги цінними паперами відбулись у 1592 році в Антверпені.

Початок епохи великих географічних відкриттів послужив поштовхом для формування організованої торгівлі цінними паперами. Споряджались морські експедиції в країни нового світу, що вимагало значних капіталовкладень. Це спричиняло об’єднання купців, судновласників, банкірів і промисловців в свого роду товариства з метою створення загального капіталу. Внесення паю оформлялось спеціальним документом, який отримав назву акція, а саме товариство почало називатись акціонерним. Першим акціонерним товариством прийнято вважати Англійську та Голландську ост-індійські компанії, і французька. Перші виникли з 1600 по 1620 роки. Активізація ринку цінностей і активне зростання біржової торгівлі приходиться на першу третину 18 століття. З виникненням монополій об’єднань підприємств, збільшенням емісії цінних паперів, зростає біржовий і позабіржовий оборот фінансових активів. Велику роль при цьому відіграють комерційні банки, що займаються первинним розміщенням акцій корпорацій. Фондовий ринок стає все більш регульованим.

60 ті роки 20 століття – другий етап розвитку. В цей період починається бурхливе зростання цінних операцій з цінними паперами.

І) Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку, та правовідносин між ними, щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів.

Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний:

• Первинний – це сукупність правовідносин пов’язаних з розміщенням цінних паперів;

• Вторинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин пов’язаних з обігом цінних паперів.

Регулювання фондового ринку здійснює держава та саморегулювні організації.

Учасники:

• емітенти;

• інвестори;

• саморегульовані організації;

• професійні учасники фондового ринку;

Емітент – юридична особа, АРК, міські ради а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання, щодо них перед їх власниками.

Інвестори в цінні папери – ф.о., ю.о., резиденти не резиденти, які набули права власності на цінні папери, з метою отримання доходу від вкладених коштів та набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку – неприбуткове об’єднання учасників фондового ринку, що провадить професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, провадять депозитарну діяльність.

Професійні учасники фондового ринку – ю.о., які на підставі ліцензії виданої національною комісією з цінних паперів і фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність.

ІІ) Саморегулювні організації формуються за принципом – одна саморегулівна організація з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів. Саморегулівна організація повинна об’єднувати більше 50% професійних учасників фондового ринку за певним видом професійної діяльності.

Мета діяльності – забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку. Розроблення і затвердження правил і стандартів професійної поведінки і провадження відповідного виду професійної діяльності.

Саморегулівна організація набуває повноважень з дня опублікування в офіційному друкованому виданні національної комісії рішення цієї комісії про делегування саморегулювній організації відповідних повноважень.

Умови:

• наявність правил і стандартів професійної діяльності на фондовому ринку, що є обов’язковими для виконання всіма членами саморегулівної організації.

• Статус непідприємницької організації;

• Наявність у власності для забезпечення статутної діяльності не менше 600 000 грн.

Повноваження:

• збирання, узагальнення аналітичне оброблення даних, щодо провадження відповідного виду професійної діяльності;

• Проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог ЗУ про цінні папери, правил і стандартів;

• Подання клопотання національної комісії на припинення певного виду діяльності;

• Сертифікація фахівців фондового ринку;

• Видача ліцензій;

Ці повноваження можуть бути передані за заявою такої організації, строк розгляду такої заяви 1 місяць. Якщо прийнято рішення про делегування то зазначається назва компанії, повноваження, строк дії і порядок державного контролю за здійсненням делегованих повноважень. Таке рішення про делегування підлягає державній реєстрації в міністерстві юстиції як НПА і оприлюднюється в порядку передбаченому в ЗУ.

ІІІ) Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові, або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила і власника і передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Класифікація.

За порядком розміщення:

• Емісійні - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників в межах одного випуску стосовно особи емітента,до них належать акції, облігації, сертифікати і казначейські зобов’язання;

• Не емісійні - вони можуть існувати в без документарній формі;

За формою:

• Документарній формі;

• Без документарній;

За формою випуски:

• На пред’явника;

• Іменні;

• Ордерні;

За групами:

• Пайові – посвідчують участь у певному статутному капіталі (акції, інвестиційні сертифікати);

• Боргові цінні папери – посвідчують відносини позики(облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати і векселі);

• Іпотечні цінні папери – забезпечені нерухомим майном (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні);

• Приватизаційні цінні папери – посвідчують право власника на безоплатне отримання частки державного майна в процесі приватизації;

• Похідні цінні папери механізм випуску і обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж цінних папері і товарних ресурсів;

• Товаророзпорядчі цінні папери – право розпоряджатись майном вказаному в цінному папері;

Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права акціонера, щодо АТ, включаючи право на отримання прибутку (дивідендів), право на отримання частки майна в разі ліквідації АТ, а також немайнові права.

Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації і емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власнику облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк, та виплатити доход за облігацією. Облігації бувають: облігації підприємств, місцеві позики і державні облігації.

Казначейські зобов’язання – державний цінний папір, що розміщується на добровільних засадах серед фізичних осіб і посвідчує факт заборгованості держбюджету України перед власником такого зобов’язання, дає власнику право на отримання доходу і погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань. Можуть бути різні за строком, на пред’явники і ні.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується інвестиційним фондам, або компанією і посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді,взаємному фонді інвестиційної компанії, та пайовому інвестиційному фонді.

Ощадні сертифікати – цінний папір, який підтверджує суму вкладу внесеного в банк, і права вкладника, власника сертифіката на одержання зі спливом встановленого строку суму вкладу та проценти встановлених сертифікатом у банку, який його видав.

Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця, або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя – векселедержателю. Векселі можуть бути – прості або переказні, та існують виключно в документарній формі

30.03.2012

ІV) Державне регулювання ринку цінних паперів – здійснення державою комплексних заходів, щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів, та запобігання зловживанню і порушення в цій сфері. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

• Для реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів;

• Створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів, з урахуванням інтересів суспільства;

• Одержання учасниками ринку цінних паперів інформацією, щодо випуски та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

• Забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

• Гарантування прав власності на цінні папери;

• Захист прав учасників фондового ринку;

• Інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

• Дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

• Запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

• Контроль за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів;

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється в таких формах:

• Прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

• Регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов’язків учасників ринку цінних паперів;

• Видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, та забезпечення контрою за такою діяльністю;

• Заборона та зупинення до одного року професійної діяльності на ринку цінних паперів в разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності;

• Реєстрація випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;

• Контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів. Інформації про випуск цінних паперів. Умов продажу або розміщення передбачених такою інформацією;

• Створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

• Контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів контролюючим органом;

• Встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

• Контроль за ціноутворенням на ринку цінних паперів;

• Контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

• Інші.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює – національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів, в межах свої повноважень, що визначені законодавчо.

V) Для здійснення діяльності з обліку прав власності на іменні цінні папери реєстратор, повинен одержати дозвіл на право ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Дозвіл надається національною комісією у 30 денний строк з моменту подання всіх належним чином оформлених документів. Реєстр ведеться реєстратором в паперовій формі, та у вигляді записів в електронних базах даних, порядку що встановлюється національною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Реєстр обов’язково повинен містити дані:

- щодо емітента,його засновників, виду і кількості номінальної вартості належних їм іменних цінних паперів;

- данні про реєстратора, що веде реєстр цього емітента;

- про власників та номінальних утримувачів іменних цінних паперів емітента, а також виду, кількості і номінальної вартості іменних цінних паперів, зареєстрованих на власне ім’я;

- інформація про заставодержателів іменних цінних паперів внесених до реєстру;

- дані про видані, погашені, загублені іменні цінні папери;

- дані про внесені зміни у реєстр, конкретні дати внесення таких змін і дані про документи, що були для цього підставою; - дані про все операції з іменними цінними паперами та зобов’язання за ними;

- нарахування та виплата доходів за іменними цінними паперами;

На вимогу власника іменних цінних паперів, що діє за його дорученням реєстратор зобов’язаний видати йому у п’ятиденний строк виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Така виписка з реєстру видається на певну дату і повинна містити дані щодо власника іменних цінних паперів, виду, кількості, номінальної вартості належних йому іменних цінних паперів. Контроль за діяльністю реєстратора, щодо ведення реєстру здійснює Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів нижчого і верхнього.

Нижчий рівень – зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень – національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів, та здійснюють кліринг або розрахунки за угодами, щодо цінних паперів.

Сферою діяльності національної депозитарної системи є:

1. Стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

2. Уніфікація документообігу, щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів випущених в Україні згідно з міжнародними стандартами;

3. Відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів, як у документарній так і без документарній формах;

4. Реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

5. Акумулювання доходів, дивідендів, процентних виплат, та виплат з погашенням, щодо цінних паперів і їх розподіл за рахунками;

6. Регламентація та обслуговування механізмів позики і застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування національною депозитарною системою;

7. Надання послуг, щодо виконання обов’язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

8. Розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп’ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах, здійснення грошових виплат, пов’язаних з банківськими і іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

VІ) Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів – це їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації, або оголошення будь яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь невизначеної кількості осіб.

Приватне (закрите) розміщення цінних паперів – розміщення цінних паперів, шляхом їх безпосередньої пропозиції, заздалегідь визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100.

Стосовно кожного розміщення цінних паперів, емітентом приймається рішення, яке оформляється протоколом.

Національна комісія після отримання заяви і всіх відповідних документів для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, здійснює одночасно реєстрацію їх випуску та проспекту емісії або відмовляє в реєстрації. Після реєстрації в Національній комісії емітент:

1. Публікує проспект емісії цінних паперів у повному обсязі, в офіційному друкованому виданні, Національної комісії не менш як за 10 днів до початку відкритого розміщення цінних паперів;

2. Емітент повинен розмістити проспект емісії у загальнодоступній інформаційній базі Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. До реєстрації проспекту емісії цінних паперів, емітент не має права здійснювати відкрите/публічне розміщення цінних паперів;

VІІ) Професійна діяльність на фондовому ринку – це діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів відповідно до вимог законодавства. На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності:

• Діяльність з торгівлі цінними паперами;

• Діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

• Депозитарна діяльність;

• Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами – провадиться торговцями цінними паперами, а саме господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

• Брокерську діяльність;

• Дилерську діяльність;

• Андерайтинг;

• Діяльність з управління цінними паперами;

VІІІ) Брокерська діяльність – це укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів, зокрема договорів комісії, доручення, щодо цінних паперів, від свого імені, від імені іншої особи, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність – це укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів, щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу.

Андерайтинг – розміщення цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням і від імені та за рахунок емітента.

Діяльність з управління цінними паперами – діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду, протягом визначеного строку на підставі договору, про управління переданими йому цінними паперами, та грошовими коштами призначеними для інвестування в цінні папери, а також отримання в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

ІХ) Організаторами торгівлі цінними паперами є фондові біржі.

Розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не менше ніж 15 млн. грн.

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно правовій формі товариства, крім повного, командитного і ТДВ, або дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами. Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками.

Фондова біржа утворюється не менше ніж 20-ма засновниками торгівцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднаннями, що налічує не менше ніж 20 торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5% статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа набуває статус ю.о. з моменту реєстрації, і має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії від Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Членами фондової біржі можуть бути лише торгівці цінними паперами, та взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила і положення фондової біржі.

Кожен член фондової біржі має рівні права, щодо організації діяльності фондової біржі, як організатора торгівлі.

Статут фондової біржі затверджується вищим органом фондової біржі.

04.04.2012