МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Чернігівський державний технологічний університет

Кафедра обліку та аудиту Первинний звіт за результатами навчально-дослідної роботи

на тему «огляд і аспекти класифікації економіко-математичної моделі управління запасами» ( мікрорівень)

з дисципліни «економіко-математичні моделі в управління та економіці»

Виконав:

Студент групи ОА-111 А. М. Міщенко

Дата здачі: 01.03.2013р.

Консультант:

К. е. наук, доцент Н.Л. Ющенко

Дата перевірки: …………………………..

Чернігів ЧДТУ 2013

Рижиков Ю. І. Теорія черг і управління запасами: Навчальний посібник для вузів. – СП.: «Наука», 2001. – 320 с. [с. 125]

НУМЕРАЦІЯ???

В даний час в промислово розвинених країнах з ринковою економікою виявляється досить істотний розрив між теорією і практикою прийняття рішень управління запасами, і виник він, перш за все з двох причин. По-перше, в недавньому минулому керівництво фірм занадто багато уваги приділяло швидкому зростанню обсягу продажів на шкоду ефективності управління товарно-матеріальними запасами і виробництвом. По-друге, багато вчених, які займалися питаннями управління, занадто багато уваги приділяли розробці математично «чистих» моделей прийняття рішень, у яких була мала практична цінність.

У 60-і роки вище керівництво фірм отримало можливість використовувати досягнення науково-технічного прогресу. Управління діяльністю фірм стали здійснювати обчислювальні машини. У зв'язку з цим зросли вимоги до отримання інформації щодо витрат на поточну виробничу діяльність, у тому числі на створення і зберігання товарно-матеріальних запасів. Управління запасами і планування виробництва стали грати більш помітну роль у господарській діяльності фірм.

У 70–80-і роки сталися ще більш важливі зміни у сфері виробництва, темпи економічного зростання сповільнилися, і це привело до істотних змін на ринку. Покупець почав вимагати максимально різноманітної продукції (або максимальної свободи вибору). Кількість видів виробів, необхідного для насичення ринку, стає все більшим, відповідно життєві цикли товарів – коротшими. Все це призвело до розширення номенклатури товарів і в багатьох випадках до підвищення витрат виробництва. Тому серед інших питань, які постали перед керівництвом фірм, не останнє місце займає підвищення ефективності розподілу внутрішніх ресурсів, тобто вдосконалення управління товарно-матеріальними запасами.

Понад 20 років тому західні економісти намагалися встановити, до якої міри можна зберігати незмінним співвідношення рівнів запасів і збуту, використовуючи рівняння «фіксованого акселератора»

М.В. Добрянська. Аналіз запасів виробничих підприємств і вироблення пропозиції щодо їх ефективного використання у ринкових: дис. … Пров. спец. бухгалтер-ревізор. - Науковий вісник НЛТУ України. – 2012.

На сьогодні управління запасами виробничих підприємств, а насамперед правильне і якісне аналізування цих запасів, відіг­рає важливу роль на кожному підприємстві. Адже головною проблемою є: як залишитись конкурентоспроможним і як запобігти банкрутству.

Насамперед ця проблема є актуальною для підприємств, які займають­ся виробництвом. Запаси становлять значну частину активів підприємства та формують собівартість продукції, яка є важливою для підприємств, які хо­чуть залишатись конкурентоспроможними у ринкових відносинах, що обумо­вило актуальність теми дослідження. Актуальність теми дослідження обу­мовлена також і потребою удосконалення методики аналізування запасів та правильної їх організації для підвищення ефективності управління виробниц­твом запасів у ринкових умовах.

Проблематику організації та аналізування запасів досліджували такі вчені, як: Є.В. Мних, П.Я. Попо­вич, М.Я. Коробов, Є.М. Сич, Г.В. Кравчук, В.П. Ільчук. Проте серед усіх здобутків учених не достатньо досліджуваним залишається питання ефектив­ності використання запасів підприємством, тобто економії витрат на вироб­ництво. А також недостатньо повно висвітлено проблематику управління за­пасами.

У літературі трапляються різні підходи щодо покращення ефективнос­ті використання запасів, проте найкращий спосіб - це виробництво і реаліза­ція продукції партіями для того, щоб мінімізувати витрати. Щодо управління запасами, то у міжнародній практиці відомо метод, який широко застосову­ють на виробничих підприємствах - це метод поставки запасів "In time", коли підприємство не має зовсім складських запасів, а їх підвозять постачальники у визначений час. Основою цього методу була японська система "Канбан", яка є механізмом організації безперервного гнучкого виробничого потоку і функціонування без страхових запасів. Проте на вітчизняних підприємствах така ситуація стаєгься досить рідко, тому потрібно вирішувати питання щодо оптимального розміру запасів.

Розробити систему управління, яка необхідна для економії витрат на виробництво продукції. Проаналізувати інтенсивність ви­користання запасів.

Призначення запасів полягає в їх вико­ристанні у виробничо-господарській діяльності підприємства. До запасів від­носять незавершене виробництво, сировину й матеріали, готову продукцію та інші запаси. Оскільки процеси виробництва і реалізації продукції майже ніко­ли не бувають ідеально узгоджені в часі, обсяг запасів може змінюватись у великих межах. Окрім цього, на обсяг сировини, матеріалів і готової продук­ції впливає багато інших чинників. Значний вплив на запаси готової продук­ції мають як зовнішні, так і внутрішні фактори (рис. 1).

Рисунок 1. – Схематичне відображення процесу впливу на запаси готової продукції (авторська розробка).

Для більш ефективного використання запасів продукцію необхідно випускати і реалізовувати партіями для того, щоб мінімізувати витрати. Це приведе тільки до короткотривалих коливань залишку готової продукції на складі. Запаси сировини, матеріалів і комплектуючих залежать від стабільної праці постачальників та від збуту продукції, мінливості цін на сировину і го­тову продукцію, сезонності виробництва. За будь-яких змін цін у постачанні чи збуті доцільніше буде зберігати більші запаси сировини, матеріалів та комплектуючих. Запаси необхідно збільшувати тільки у випадку зростання обсягів реалізації і підвищення норм виробництва.

Під час аналізування запасів потрібно спрямувати дії на економне і раціональне їх використання, а саме:

1. Планування матеріально-технічного постачання.

2. Встановлення зв'язків з постачальниками матеріальних ресурсів.

3. Встановлення системи вчасного інформування відділу постачання про зміну ціни і якості матеріалів та умови постачання.

4. Визначення відповідності запасів потребам підприємства.

5. Розрахунок необхідної величини запасів матеріалів і напівфабрикатів для безперервного процесу виробництва.

6. Організація забезпеченості виробництва матеріальними ресурсами.

7. Розрахунок величини мінімального і страхового запасу.

8. Виконання графіка подання матеріальних цінностей у виробництво.

9. Налагодження системи, яка дасть змогу ефективну заміну матеріалів у разі їх відсутності або невчасному надходженні матеріалів.

10. Виявлення матеріалів, що не використовуються і своєчасна їх реаліза­ція.

11. Пошук шляхів для зменшення відходів у виробництві.

12. Організація умов для мінімізації втрат за умови зберігання складських запасів.

13. З'ясування випадків затоварювання.

14. Використання нових прогресивних технологій у виробництві.

Достовірна і своєчасна інформація, яка надходить з бази даних під­приємства, є необхідною для оперативного управління матеріальними ресур­сами. Аналізуючи використання матеріальних ресурсів, потрібно перевірити правильність складання плану матеріально-технічного постачання, а пізніше його виконання за обсягом, номенклатурою, термінами.

Для того, щоб визначити потребу в поставках матеріалів, потрібно об­рахувати потребу на програму планового періоду, запас матеріалів на кінець планового періоду необхідних для безперебійної роботи в майбутньому та отримання очікуваного залишку на початок. За наявності великої номенкла­тури матеріалів план поставок аналізують за основними, дефіцитними і лімі­туючими видами матеріальних ресурсів.

Вчені економісти поділяють запаси на резервні (страхові), що вико­ристовують у разі перерв у плані постачання, які особливо необхідні за се­зонного характеру поставок, та запаси, необхідні на програму, які перевіря­ються за всією номенклатурою відповідно до потреби на виробничу програ­му. Також розрізняють мінімальну і максимальну норму запасу. Співвід­ношення норм цих запасів виглядає таким чином:

Zmax=Tz+Rz

де: Zтах - максимальний запас; Тг - поточний запас; Кг - резервний запас.

Зберігання запасів більше від їх потреби викликає уповільнення обіго­вості обігових коштів, відволікаючи засоби з обігу, що призводить до погір­шення фінансового стану підприємства. Як відомо, ефективність виробниц­тва характеризує такий показник, як матеріаломісткість продукції або зворот­ний показник матеріаловіддача. Матеріаломісткість характеризує викорис­тання одного з ресурсів виробництва. Загальна матеріаломісткість визна­чається відношенням матеріальних витрат до обсягу продукції. Тому потріб­но знати, які чинники впливають на зміну матеріальних витрат. До таких чинників відносять:

• зміна норм витрат;

• зміна фактичних витрат проти норм витрат;

• зміна цін на матеріали;

• заміна одних матеріалів на інші;

• зміна умов договору на закупівлю напівфабрикатів;

• відхилення, які виявлені після інвентаризації.

Для економії витрат на виробництво потрібно: знижувати матеріало­місткість одиниці продукції за рахунок більш економних видів продукції; застосовувати безвідходні технології; повністю використовувати сировинні ресурси з упровадженням науково обгрунтованих норм витрат на одиницю продукції; зменшувати втрати матеріальних ресурсів у виробничому процесі; ліквідувати втрати у випадку зберігання; посилювати контроль за зберіган­ням матеріальних ресурсів, зменшувати кількість відходів.

Насамперед метою аналізування є визначити забезпеченість виробни­чого підприємства різними видами матеріальних ресурсів з погляду конку­рентоспроможності його діяльності та зниження матеріаломісткості продук­ції. Для покращення фінансового стану підприємства необхідно проаналізу­вати забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та ефективність їх використання (рис. 2).

Рисунок 2. – Схематичне відображення впливу аналізування забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ефективності їх використання на фінансовий стан підприємства.

Під час аналізування запасів обов'язково потрібно здійснити розраху­нок потреби у матеріалах. Вчені запропонували формулу, за якою можна виз­начити загальну потребу підприємства у певному виді матеріалу:

Пз = П_п + П_е + П_р + П_зв - 3₀,

де: П₃ - загальна потреба; П_п - потреба на виробництво продукції; П_е - потре­ба на експериментально-дослідні роботи; П_р - потреба на ремонт; П_зе - пот­реба на утворення нормативних залишків на кінець аналізованого періоду; З о - запас на початок аналізованого періоду

Під час перевірки розрахунку потреби у матеріалах потрібно переві­рити - чи враховані зміни у номенклатурі, призначеної до випуску продукції, чи враховані зміни питомих норм витрат на одиницю продукції, чи враховані дії та заходи, зорієнтовані на підвищення технічного рівня виробництва та вдосконалення самої організації виробництва. Оскільки НТР набуває стрім­кого руху, під його впливом зростає суспільна корисність кожного виду про­дукції, її споживчі властивості, такі як: продуктивність, потужність, на­дійність. У такому випадку витрати матеріалів на одиницю продукції зроста­тимуть. Тому необхідно порівнювати затрати на виробництво продукції, пра­ці на її виробництво та зростання суспільної корисності речі.

Вчені економісти запропонували показники (коефіцієнт обіговості, ко­ефіцієнт закріплення, тривалість одного обігу), які необхідні для аналізуван­ня інтенсивності використання виробничих запасів підприємства. Коефі­цієнт обіговості виробничих запасів вказує скільки разів у середньому попов­нювалися запаси підприємства протягом звітного періоду:

Коз = СРП: З,

де: СРП - собівартість реалізованої продукції; 3 - запаси за звітний період.

Коефіцієнт закріплення виробничих запасів є оберненим до коефі­цієнта обіговості, він показує вартість матеріалу на одну гривню чистого прибутку. Зменшення цього показника є позитивним, що свідчить про підви­щення ефективності використання запасів. Показник тривалості одного обігу показує саме той час, протягом якого виробничі запаси трансформуються в кошти. Його визначають за формулою

Чоз=Т: Коз,

де Т - кількість, за яку обчислюється обіговість.

Якщо показник тривалості одного обігу зменшується і це не загрожує нормальному процесу виробництва, не спричинює дефіциту матеріальних ре­сурсів, тоді його вважають позитивним. Скорочення тривалості обігу свід­чить про збільшення швидкості обіговості та зменшення середніх залишків виробничих запасів.

Після визначення попередніх показників визначають коефіцієнт гото­вої продукції за формулою

Кгп=ЧВ: ГП,

де: ЧВ - чистий дохід від реалізації продукції; ГП - готова продукція .

На багатьох підприємствах цей показник не розраховують, що надалі негативно може позначитись на роботі підприємства. Велике значення для підприємства має проведення оперативного аналізування запасів, тому до­цільно було б встановити його проведення на всіх виробничих підприємствах для щоденного виявлення відхилень від встановлених завдань, виявлення кон­кретних причин дії окремих факторів та встановлення винних у недоліках.

Аналізуючи структуру і склад запасів, обов'язково потрібно врахову­вати те, що вони повинні бути оптимальними. Щоб досягнути цієї оптималь- ності, треба зробити розрахунки потреби у запасах, налагодити стабільні до­говірні зв'язки з партнерами, належно забезпечити організацію виробничого процесу. Причиною незадовільного фінансового стану підприємства є неста­ча чи надлишок запасів. Для таких підприємств рятівною стає японська сис­тема управління запасами "Канбан", суть якої полягає в тому, що все вироб­ництво забезпечуються матеріальними ресурсами в такій кількості та в такий термін, які необхідні для виконання певного замовлення. Тому, на відміну від традиційного підходу до виробництва, виробник не має загального графіка виробництва, а оптимізує свою роботу в межах замовлення, за виробничим циклом підрозділу підприємства. Особливо помітні переваги застосування системи "Канбан" в автомобільній промисловості Японії. Проте на наших вітчизняних підприємствах такій системі буде важко "прижитися" через збе­рігання нашими виробниками великих партій запасів на складах і страху ви­робників від підвищення ціни на них, адже існує така застаріла теорія - "кра­ще запастись на всякий випадок".

Ткаліченко С.В. Математичне моделювання управління запасами в ієрархічних системах (на прикладі торговельних мереж): дис. … к. е. наук: / Ткаліченко Сергій Володимирович. – К., 2009. – 180 с.

Поняття запасу пронизує всі сфери матеріального виробництва та торгівлі, тому що матеріальний потік на шляху переміщення від первинного джерела сировини до кінцевого споживача може накопичуватися у вигляді запасу на будь-якій ділянці. Причому, управління запасами на кожній з ділянок має свою специфіку.

До економічних збитків призводить як надмірне перевищення рівня запасів, так і недостатній їх рівень. Так, у разі, коли певна компанія має надлишкові товарні запаси, то капітал, вкладений у ці товари, заморожується. Більш того – капітал, який не можна використовувати, є для компанії втраченою вартістю у формі неоплачених відсотків або невикористаних можливостей інвестування. Крім того, запаси, особливо товари, які швидко псуються, вимагають створення спеціальних умов для їх зберігання. Для цього необхідно виділити певні площі, найняти додатковий персонал, застрахувати ці запаси. Все це призводить до додаткових витрат. З другого боку, зменшення рівня запасів є джерелом виникнення дефіциту, тобто, збільшує невикористані можливості фірми, що може призвести до збитків внаслідок втрати клієнтів, зупинки виробничого процесу тощо. Крім того, за малого рівня запасів доводиться часто поставляти нові партії товарів та ресурсів, що призводить до додаткових витрат на транспорт та обслуговування поставок.

Модель визначає оптимальний обсяг замовлення , який мінімізує сумарні очікувані витрати, пов'язані із закупівлею (або виробництвом), зберіганням і незадоволеним попитом. При відомому оптимальному значенні оптимальне управління запасами полягає в розміщенні замовлення об'ємом , якщо ; інакше замовлення не розміщується.

В моделі управління запасами з імовірнісним попитом за відсутності витрат на оформлення замовлення очікувані витрати розраховуються за формулою:

.

Доведено, що є функцією випуклою по , а тому має єдиний екстремум в точці .Дослідивши функцію на екстремум отримуємо:

,

.

Тобто визначається з рівняння:

(1.1)

В моделі управління запасами з імовірнісним попитом за наявності витрат на розміщення замовлення, використовуючи позначення, введені вище, отримуємо вираз для сумарної очікуваної вартості:

У свою чергу, знаходиться з рівняння (1.1).

Більш складними є багатоетапні моделі, в яких замовлення розміщується неодноразово .

Розглянемо багатоетапну модель, яка не враховує вартість розміщення замовлення, та передбачає можливість заборгованості і миттєву поставку. Передбачається також, що попит в кожен період описується стаціонарною (незалежної від часу) щільністю ймовірності . У багатоетапній моделі доцільно враховувати приведену вартість грошей, з відповідним коефіцієнтом дисконтування .

Лагоцький Т.Я. Математичні методи в управлінні запасами складських та групових підприємств: дис. …к.е. наук : 14.03.06/Лагоцький Тарас Ярославович. – Львів. 2006. – 477с.

«Організаційно-методологічні засади управління запасами складських та гуртових підприємств» досліджено економіко-організаційний механізм функціонування гуртової торгівлі; наведено класифікацію та чинники виникнення запасів торгового підприємства; проведено аналіз стратегій управління товарними запасами; розглянуто механізми державного регулювання сфери торгівлі.

Важливою умовою розвитку споживчого ринку України є ефективне функціонування сфери оптової торгівлі, яке вимагає врахування проблемних ситуацій на ринку і підвищення якості надання торгових послуг для досягнення конкурентних переваг та адаптації до ринкових умов. Основним інструментом оптимізації роботи торгового підприємства є товарні запаси, які забезпечують неперервність процесу реалізації товарів і обслуговування покупців, а також зумовлюють отримання прибутку.

Задача управління запасами виникає при необхідності створити запас матеріальних ресурсів чи предметів споживання для задоволення попиту або отримання максимального прибутку на заданому інтервалі часу. Система запасів гуртового підприємства характеризується такими складовими елементами, як система постачання продукції; стратегія управління запасами; попит на продукцію; можливість поповнення запасів продукції; витрати на придбання та зберігання продукції; обмеження на обсяги запасів, об’єми складів, грошові ресурси тощо.

У роботі розглянуто множину стратегій управління запасами, які зумовлені різноманітністю практичних задач управління запасами та дозволяють змоделювати певні особливості споживчого попиту і зберігання запасів.

У стратегічному аспекті оптимальне управління запасами проявляється в ефекті збільшення кінцевого прибутку та рентабельності підприємства, ефекті перетворення інвестиційних проектів в реальні активи, а також для досягнення довгострокових конкурентних переваг. Дослідження наявного інструментарію управління товарними запасами показало, що здійснювати його слід у такій послідовності: визначення цілей формування та створення інформаційної бази управління товарними запасами; аналіз стану та ефективності управління запасами; вибір стратегії управління запасами; оперативне регулювання та контроль стану запасів.

Важливою складовою процесу управління запасами є формування запасів, що може здійснюватись за допомогою експертних методів та методів статистичного контролю запасів, зокрема, оборотно-вартісного і варіаційного аналізу.

Удосконалення системи і механізмів державного управління та регулювання сфери торгівлі дозволить підвищити ефективність функціонування торгових підприємств, уникнути появи кризових ситуацій на ринку споживчих товарів. Дія ринкових механізмів повинна доповнюватися державними інструментами регулювання з метою модернізації економіки, її структурної трансформації.

У результаті дослідження процесу управління запасами гуртових та складських підприємств було визначено основні задачі, які необхідно розв’язати для його оптимізації:

• аналіз стратегій управління товарними запасами та вибір найбільш ефективних серед них для різних груп товарів;

• оптимізація траєкторії системи запасів при заданих стратегіях управління;

• прогнозування стану системи запасів гуртових та складських підприємств в коротко- та довгостро­ковому періодах;

• оптимізація функціонування спеціалізованих гуртових підприємств на територіальному рівні;

• комплексне управління системою запасів торгового підприємства з врахуванням різних аспектів його діяльності для підтримки прийняття рішень.

«Економіко-математичне моделювання управління запасами на торговому підприємстві» розглянуто проблеми та завдання економіко-математичного моделювання у процесі планування та управління товарними запасами гуртових та складських підприємств.

Моделювання роботи гуртових підприємств проводиться за різними аспектами їхньої діяльності, а саме: управління запасами, визначення попиту, вибір постачальників, оптимізація логістичних процесів тощо.

Важливою умовою ефективного застосування економіко-математичних методів та моделей для управління запасами є достовірна оцінка вхідних даних, зокрема, характеристик споживчого попиту на різні групи товарів. У роботі проаналізовано особливості моделювання управління запасами при детермінованому і стохастичному характері попиту. Провівши аналіз наукової літератури, можна дійти висновку, що сьогодні для управління запасами широко використовують модель Уілсона або її різновиди. Проте модель Уілсона та її модифікації не достатньо адекватні реальному процесу функціонування системи запасів.

У статичних задачах управління запасами досліджується функціонування системи запасів протягом одного періоду. Розв’язання статистичних задач управління запасами дозволяє знайти величину і час замовлення, які мінімізують загальні витрати гуртового підприємства. При побудові адекватних моделей управління запасами потрібно враховувати фактор часу і динаміку системи запасів. Динамічні задачі управління запасами мінімізують сумарні витрати на замовлення і зберігання запасів при умові недопустимості виникнення дефіциту. Для знаходження оптимальних стратегій динамічного управління запасами використовують метод динамічного програмування.

Особливу увагу звернено на проблеми застосування економетричного моделювання економічних систем, методи якого дозволяють оцінити невизначеність в ситуаціях прийняття рішень; обґрунтувати управлінські рішення в процесі здійснення господарської діяльності; врахувати вплив факторів на зміну ринкового середовища. Переважно економетричні методи та моделі використовують для дослідження функціонування макроекономічних систем, проте з певними припущеннями їх можна використовувати і для аналізу мікроекономічних систем. Недоліком цих методів є необхідність наявності достатньо великої кількості статистичної інформації, зате до його переваг можна віднести порівняно нескладний математичний апарат проведення розрахунків для знаходження невідомих параметрів економетричних моделей.

Теорія управління запасами тісно зв’язана з логістикою і є її невід’ємною складовою. Застосування логістичної концепції дозволяє оптимізувати складну систему запасів за критеріями мінімізації витрат матеріальних, фінансових, трудових ресурсів; збільшити пропускну спроможність підприємства; забезпечити гнучкість управління та орієнтацію на задоволення попиту.

Для забезпечення ефективності управління торговим підприємством необхідно проводити автоматизацію процесів, що відбуваються на підприємстві; створювати відповідне інформаційне забезпечення; використовувати прогресивні комп’ютерні технології, що дають змогу точно та оперативно проводити розрахунків.

“Оптимізація управління запасами торгових підприємств” здійснено економіко-математичну постановку та реалізацію задач оптимізації управління запасами складських і гуртових підприємств, проведено аналіз результатів модельних експериментів.

У роботі здійснено побудову економіко-математичної моделі управління запасами на основі теорії оптимального управління. Розв’язок поставленої задачі дає змогу визначити оптимальну траєкторію системи запасів при заданій стратегії управління. Така задача особливо актуальна для дослідження запасів торгових підприємств у динаміці.

Задача оптимального управління запасами полягає у визначенні оптимального процесу або послідовності станів системи , що надає мінімум функціоналу

, (1)

де M – множина допустимих процесів управління запасами; Т – тривалість періоду дослідження системи запасів; z(t)=(z₁(t), z₂(t), …, z_n(t)) – вектор запасів продукції на складі; q(t)=(q₁(t), q₂(t), …, q_n(t)) – вектор обсягів замовлень продукції, яка повинна бути доставлена постачальниками на склад; d(t)=(d₁(t), d₂(t), …, d_n(t)) – вектор обсягів попиту на продукцію кожного виду; c(t) – вектор витрат на зберігання одиниці продукції кожного виду протягом часового періоду (t_i, t_i+1); p(t) – вектор витрат на замовлення одиниці продукції кожного виду; α і β – вагові коефіцієнти, які вказують на пріоритет кожного з доданків функціоналу оцінювання.

Допустимий процес управління системою запасів v(t) задовольняє обмеження, які мають такий загальний вигляд:

(z(t), q(t), d(t)) V^t для t = 0, t₁, t₂, …, T, (2)

де V^t – деяка підмножина 3n-вимірного евклідового простору R³ⁿ .

Обмеження на процес управління системою запасів мають вигляд:

1) розмір запасу z(t_i+1), який перебуває на складі в момент часу t_i+1, залежатиме від величини запасів у попередній момент часу z(t_i), кількості продукції, яку поставили на склад (величини замовлення) q(t_i) та величини попиту на цю продукцію d(t_i), тобто:

z(t_i+1)=z(t_i)+q(t_i)-d(t_i); (3)

2) величина замовлення q(t_i+1) залежить від величини запасу z(t_i) та величини попиту d(t_i):

q(t_i+1)=f(z(t_i), d(t_i)). (4)

Для визначення виду функціональної залежності у рівнянні (4) пропонуємо використати формулу Уілсона:

, (5)

де γ(t) – вектор коефіцієнтів врахування величини запасів у попередній момент часу;

3) задані початкові умови

,

; (6)

4) задані кінцеві умови

,

. (7)

Для визначення траєкторії системи запасів при заданих кусково-лінійних функціях управління використовують наближені методи розв’язування задачі Коші, зокрема, метод Ейлера, методи Рунге-Кутта. Розв’язок задачі оптимального управління запасами можна знайти за допомогою відомих методів знаходження розв’язку загальної задачі оптимального управління, зокрема, за методом Лагранжа-Понтрягіна, за допомогою достатніх умов оптимальності. У випадку, коли неможливо знайти оптимальний процес управління запасами, необхідно визначити мінімізуючу послідовність при умові, що функціонал оцінювання обмежений знизу на множині М.

Також у дисертаційній роботі запропоновано застосовувати економетричний підхід до управління запасами гуртових та складських підприємств, а саме структурне моделювання з використанням симультативних моделей.

Структурне моделювання дозволяє врахувати двосторонній зв’язок між економічними змінними, провести аналіз структурних параметрів, що показують величину приросту результуючої ознаки, пов'язану з приростом факторної ознаки, оцінити прямий та непрямий вплив факторних змінних на результуючі, провести оцінку тісноти зв’язку між змінними, побудувати прогноз на майбутній період.

Одними з найважливіших показників, які характеризують роботу торгового підприємства в короткостроковому періоді, виступають обсяги замовлення та розміри запасів товарів на складі. Між цими економічними змінними існує двосторонній зв’язок, оскільки розміри запасів товару на складі впливають на обсяги замовлень на товар у постачальників, і, навпаки, обсяги замовлень на товар зумовлюють розміри запасів. Дослідження системи запасів проводимо в короткостроковому періоді та вважаємо, що ціна товару практично не змінюється, і тому не беремо її до розгляду. Враховуючи, що між економічними змінними, які описують функціонування системи запасів у короткостроковому періоді, існує двосторонній зв’язок, то недопустимо застосовувати лише одне регресійне рівняння для опису цього взаємозв‘язку. У таких випадках необхідно застосувати регресійну модель з багатьма рівняннями (систему симультативних рівнянь), серед яких можуть бути рівняння, які включають змінні у та х у ролі як ендогенних, так і екзогенних змінних.

Для опису функціонування дискретної багатономенклатурної системи запасів у короткостроковому періоді пропонується симультативна модель в такому вигляді:

Q_it=a_i10+a_i11D_it+a_i13Z_i,t-1+b_i12Z_it+_i1t; (8)

Z_it=a_i20+a_i22С_it+a_i23Z_i,t-1+b_i21Q_it+_i2t; (9)

K_it=a_i30+a_i31D_it+b_i31Q_it+_i3t; (10)

де і – індекс виду товару; t – індекс номера періоду; Q_it – обсяг замовлення і-го товару; Z_it – розмір запасу і-го товару; K_it – частка обігових коштів підприємства, які використовують на і-ий товар; D_it ‑ виторг від реалізації і-го товару (попит на і-ий товар); C_it – витрати на зберігання одиниці і-го товару; Z_i,t-1 – розмір замовлення на і-ий товар у попередній період часу; _ijt (j=1,2,3) – випадкові збурення; a_ijk (i=1,2,3; j=1,2,3) – струк­тур­ні параметри при k-ій екзогенній змінній в j-му рівнянні для і-го товару; b_ijk (i=1,2,3; k=1,2,3) – структурні параметри при k-ій ендогенній змінній в j-му рівнянні для і-го товару; a_ij0 (i=1,2,3) – вільний член j-го струк­тур­но­го рівняння для і-го товару.

Змінні Q_it, Z_it, K_it – залежні (ендогенні), а D_it, C_it, Z_i,t-1 – попередньо визначені (екзогенні). Рівняння (8) і (9) є точно отожненими, а рів­нян­ня (10) – переототожнене.

Рівняння (8) симультативної моделі управління запасами в короткостроковому періоді визначає вплив величини попиту на товар, розміру запасу товару в поточному та попередньому періоді на зміну обсягу замовлення на цей товар. Рівняння (9) описує залежність між розміром запасу на складі як ендогенної змінної та витратами на зберігання одиниці товару, розміром запасу на цей товар в попередній період часу і обсягом замовлення, які виступають екзогенними змінними. У рівнянні (10) ендогенною змінною виступає частка обігових коштів підприємства, яка використовується на купівлю-продаж певного товару, а екзогенними змінними є виторг від реалізації цього товару (попит на товар) та обсяг замовлення товару.

У довгостроковому періоді на систему запасів впливають такі важливі економічні показники як ціни товарів, що зберігаються на складі гуртового підприємства. Позначимо через P_it – оптову ціну на і-ий товар, що зберігається на складі в t-ий період часу.

У довгостроковому періоді роботу багатономенклатурної системи запасів можна описати такими функціональними залежностями:

1. На зміну величини виторгу від реалізації D_it впливає зміна ціни на цей товар P_it та величини виторгу від реалізації в попередній період часу D_i,t‑1:

D_it=a_i10+a_i11P_it+a_i13D_i,t-1+_i1t. (11)

2. Залежність, що описує вплив ціни на товар P_it, витрат на зберігання одиниці товару C_it, розміру запасу товару в поточному періоді Z_it, а також величини обігових коштів K_it, що використовуються на цей товар, на зміну обсягу замовлення на цей товар Q_it:

Q_it=a_i20+a_i21P_it+a_i22C_it+b_i23Z_it+b_i24K_it+_i2t. (12)

3. Залежність між розміром запасу на складі Z_it як ендогенної змінної та ціною на товар P_it, розміром запасу в попередній період часу Z_i,t-1, виторгом від реалізації товару D_it, розміром замовлення на цей товар Q_it, які виступають екзогенними змінними:

Z_it=a_i30+a_i31P_it+a_i34Z_i,t-1+b_i31D_it+b_i32Q_it+_i3t. (13)

4. Залежність, в якій ендогенною змінною є величина обігових коштів K_it, яка використовується на купівлю-продаж певного товару, а екзогенними змінними є витрати на зберігання одиниці товару C_it, обсяг запасу товару в попередньому і поточному періоді Z_i,t-1 і Z_it, а також обсяг замовлення товару Q_it:

K_it=a_i40+a_i42C_it+a_i44Z_i,t-1+b_i42Q_it+b_i43Z_it+_i4t. (14)

Ця симультативна модель складається з чотирьох регресійних рівнянь (11) – (14). В симультативній моделі змінні D_it, Q_it, Z_it, K_it виступають ендогенними, а P_it, C_it, D_i,t-1, Z_i,t-1 – попередньо визначеними (екзогенними) змінними. Перший індекс структурних параметрів означає номер рівняння, а другий – номер змінної по порядку. Параметри при екзогенних змінних позначаємо через а, а при ендогенних – через b.

Метод економетричного моделювання можна використати для дослідження роботи гуртових і складських підприємств, які спеціалізуються на випуску вузькоспеціалізованої продукції. Систему запасів у такому випадку можна досліджувати на основі модифікованої моделі Фарлея-Левіта. Дана модель дозволяє дослідити діяльність гуртових підприємств на регіональному рівні, при чому враховується територіальне розміщення гуртових складів і їхня віддаленість від центру регіону, який характеризується великою часткою споживання продукції.

Припустимо, що діяльність гуртових підприємств на регіональному рівні характеризується такими параметрами: y₁ – частка крамниць, у яких зберігається продукція певного призначення (%); y₂ – місячний обсяг продажу продукції; y₃ – індекс активності оптової торгівлі у певному регіоні; х₁ – прогнозована кількість населення, що споживає дану про­дук­цію; х₂ – дохід на душу населення в регіоні; х₃ – відстань від центру регіону до найближчого місця оптової торгівлі.

Симультативна модель, яка описує структуру взаємозв’язків між економічними змінними, має вигляд:

1) залежність, що описує зв’язок між часткою крамниць, у яких зберігається продукція певного призначення, (ендогенна змінна) і місячним обсягом продажу цієї продукції та індексом активності оптової торгівлі у певному регіоні (екзогенні змінні):

y_1t = a₁₀ + b₁₂ y_2t + b₁₃ y_3t + ε_1t; (15)

2) залежність між місячним обсягом продажу спеціалізованої продукції та прогнозованою кількістю населення, що споживає дану продукцію, доходом на душу населення в регіоні і часткою крамниць, у яких зберігається продукція певного призначення:

y_2t = a₂₀ +a₂₁ x_1t + a₂₂ x_2t + b₂₁ y_1t + ε_2t; (16)

3) залежність, в якій ендогенною змінною виступає індекс активності оптової торгівлі у певному регіоні, а екзогенними змінними є відстань від центру регіону до найближчого місця оптової торгівлі та місячний обсяг продажу продукції:

y_3t = a₃₀ + a₃₃ x_3t + b₃₂ y_2t + ε_3t, (17)

де y₁, y₂, y₃ – ендогенні (залежні) змінні; x₁, x₂, x₃ – екзогенні (попередньо визначені) змінні.

Усі позначення структурних параметрів a_ij (i=1,2,3; j=1,2,3) при екзогенних змінних, структурних параметрів b_ik (i=1,2,3; k=1,2,3) при ендогенних змінних і вільних членів рівнянь регресії вводимо так само, як і в моделях (8) – (10) та (11) – (14).

Вибір методу оцінювання невідомих параметрів симультативної моделі здійснюють на основі перевірки кожного рівняння моделі на ототожнення за допомогою умови порядку (необхідної умови) та рангової умови (необхідної та достатньої умови).

Для оцінки невідомих параметрів системи симультативних рівнянь використовують спеціально розроблені методи, які дозволяють отримати оцінки параметрів окремого рівняння системи або одразу всіх структурних параметрів системи симультативних рівнянь. Також існує цілий клас методів, які використовують метод найменших квадратів у поєднанні з ітеративними процедурами і які відомі під загальною назвою “метод нерухомої точки”.

Оцінку невідомих параметрів переототожнених симультативних рівнянь можна проводити за допомогою методу двокрокових найменших квадратів, який дозволяє отримати консистентні та незміщені оцінки. Цей метод можна також використовувати і для оцінки структурних параметрів точно ототожнених рівнянь. У цьому випадку оцінки параметрів, отримані методами непрямих найменших квадратів та двокрокових найменших квадратів, будуть співпадати.

Управління гуртовими та складськими підприємствами повинно охоплювати всі сторони діяльності підприємства, мати комплексний та системний характер. Особливого значення в економічній практиці набувають моделі, що дозволяють одночасно обґрунтовувати управлінські рішення і прогнозувати основні параметри економічної системи.

Для оптимізації функціонування гуртових підприємств доцільним є взаємоузгоджене використання не дуже громіздких, але комплексних моделей, що дозволяють обґрунтовувати внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на систему запасів, прогнозувати розвиток торгового підприємства, його динаміку доходів та витрат. Моделювання діяльності гуртових та складських підприємств, а особливо функціонування системи запасів, що є їх основною складовою, можна здійснювати на основі комплексу симультативних моделей.

У комплекс симультативних моделей системи запасів включено модель дискретної багатономенклатурної системи запасів у короткостроковому періоді, модель дискретної багатономенклатурної системи запасів у довгостроковому періоді, а також модель діяльності гуртових підприємств на регіональному рівні. Кожна з цих моделей відображає окремий аспект функціонування гуртових та складських підприємств, зокрема, аналіз стану системи запасів у короткостроковому та довгостроковому періодах, а також моделювання діяльності спеціалізованих гуртових підприємств. Комплекс симультативних моделей управління системою запасів може бути доповнений ще й іншими економетричними моделями, які враховують специфіку функціонування торгового підприємства, внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на неї.

У розрахунках параметрів симультативних моделей використовують значення економічних показників діяльності торгових підприємств, які отримані на основі звітних даних бух­гал­терсь­ко­го та аналітичного обліку, що ведеться на підприємстві, а також оцінки деяких показників, одержаних за допомогою маркетингових досліджень та проведенні певних вимірювань. Застосування комплексу симультативних моделей управління системою запасів відбувається по часових кроках, які можуть змінюватись в залежності від величини підприємства, виду товару, а також від групи, в яку потрапив певний товар за методом АВС, зокрема, для групи А часовий крок є найменшим і може становити день, а для групи С – може становити тиждень, декаду тощо.

Результати прогнозних розрахунків комплексу симультативних моделей управління системою запасів дають можливість отримати узгоджену систему показників системи запасів гуртових та складських підприємств. Перевагою комплексу симультативних моделей є те, що його можна використовувати для модельних досліджень функціонування системи запасів, задаючи значення екзогенних змінних, що не входять в область існування комплексу моделей, і аналізувати відповідні зміни ендогенних параметрів.

Метою застосування економетричних моделей для дослідження економічних систем є отримання на їх основі прогнозних значень змінних, що входять до неї. Прогнозування майбутніх значень економічних змінних ґрунтується на припущенні, що загальні умови, що визначали їх динаміку протягом базового проміжку часу, не зазнають значних змін у прогнозному періоді, а також попередня тенденція, яку описують згадані моделі, може бути екстрапольована в майбутньому. Прогноз результуючих змінних економетричної моделі здійснюється підстановкою в рівняння регресії значень незалежних змінних, що визначають умови, для яких робиться прогноз.

Для побудови комплексу симультативних моделей управління системою запасів через р позначимо індекс номера моделі. Під альтернативою будемо розуміти значення параметрів системи запасів, отриманих на основі р-ої симультативної моделі. Нехай і – індекс виду товару, а t – номер часового періоду. Індекс k (k=1, 2, 3, 4) позначає порядковий номер параметра системи запасів (елемента альтернативи), які виступають критеріями оцінки ефективності її функціонування.

Враховуючи наведені позначення, для кожного виду товару сформуємо матрицю оцінок F={f_pkit}. Позначимо через – ве­ли­чи­ну замовлення і-го товару в часовому періоді t, яку отримано на основі р‑ї симультативної моделі; – розмір запасу і-го товару в часовому періоді t за р-ою симультативною моделлю; – частка обігових коштів, які використовуються на і-ий товар, в часовому періоді t, яку отримано на основі р-ї симультативної моделі; – виторг від реалізації і-го товару (попит на і-ий товар).

Для спрощення в елементах матриці оцінок опустимо індекс і, який позначає вид товару, тобто процедуру вибору оптимального стану системи запасів застосуємо окремо для кожного виду товару. Елементами матриці оцінок f_pkt виступають прогнозні значення k-ої ендогенної змінної, отриманої на основі р-ої симультативної моделі в часовому періоді t, що наступає після періоду, в якому здійснюється прогнозування. В цій матриці оцінок для кожного часового періоду кількість рядків дорівнює кількості симультативних моделей, що входять в комплекс моделей, а кількість стовпців – кількості параметрів системи запасів, які виступають у ролі ендогенних змінних.

Прийняття рішення про стан системи запасів полягає у виборі кращої альтернативи з певної їх множини в умовах багатокритеріальності. Для кожного часового періоду t необхідно прийняти рішення про оптимальне значення показників системи запасів за допомогою дослідження функції корисності особи, що приймає рішення, або на основі критеріїв згортки (принципів компромісу), тобто на основі побудови деякого узагальненого критерію, поклавши в його основу певний принцип узгодження окремих часткових (локальних) критеріїв.

Автором було створено програмний продукт, за допомогою якого оцінено структурні параметри симультативних моделей, сформовано матрицю оцінок та здійснено вибір кращої альтернативи за допомогою принципів компромісу.

Особливістю більшості підприємницьких систем є те, що товари замовляються у більшій кількості, по відношенню до необхідного обсягу на даний момент. Цьому є ряд причин, як-то затримка з отриманням замовлених товарів у повному обсязі, що змушує замовників (особливо посередників) зберігати якийсь час ті чи інші товари на складі; знижки, що надаються замовникам при продажу їм товарів великими партіями.

При цьому існують певні обмеження на розмір запасів. Обмежувачем виступають витрати на їх зберігання. Тому виникає необхідність досягнення балансу між перевагами і недоліками, з одного боку, замовлень, а з іншого – зберігання товарів. Цей баланс досягається вибором оптимального обсягу партій замовлених товарів, або визначенням економічного (оптимального) розміру замовлення – «economic order quantity» (EOQ), що обчислюється за формулою:

EOQ = 2AD / V · R,

де A – витрати на виробництво; D – середній рівень попиту; V – питомі витрати на виробництво; R – витрати на зберігання.

Для отримання більшого прибутку необхідно звести змінні витрати до мінімуму. Розглянемо проблему мінімізації змінних витрат за допомогою управління запасами.

Нехай на протязі місяця ви продаєте q одиниць продукції, котру ви закупаєтє n разів по Q одиниць в партії. При цьому витрати на зберігання однієї одиниці на місяць становлять с_k, а вартість замовлення партії дорівнює f.

Тоді сумарні витрати підтримки запасів визначаються за формулою (1.1):

(1.1)

У формулі (1.1) стоїть вартість зберігання штук на протязі місяця, так як по ходу продажу, кількість товару, що зберігається буде поступово зменьшуватись до 0, після чого буде закупатися нова партія.

При визначенні оптимального розміру замовлень справедлива наступна теорема.

Теорема 1.1 Про оптимальний розмір партії, що закуповується.

Нехай в одиницю часу, наприклад, місяць, купляється q одиниць продукції, яку купляють n разів по Q одиниць в партії. При цьому витрати на зберігання однієї одиниці на місяць становлять с_k, а вартість замовлення партії дорівнює f .

Тоді оптимальна кількість замовлень п^(*) визначається за формулою (1.2):

. (1.2)

Оптимальний розмір замовлення партії Q ^(*) визначається формулою (1.3):

. (1.3)

Оптимальні змінні витрати підтримки запасів визначаються формулою (1.4):

.(1.4)

Доведення теореми 1.1.

Для доведення теореми знайдемо похідну по Q та прирівняємо її до 0:

або

.

Формула (1.3) дає оптимальний розмір партії замовлення Q ^(*), при цьому кількість закупок п^(*) буде визначатися за формулою:

або

,

а оптимальні змінні витрати підтримки запасів визначаються за формулою:

.

Теорема доведена.

Виробничі запаси на підприємствах створюються в плановому порядку, і їх нормована кількість визначається розрахунковим шляхом строго в межах потреби для забезпечення ритмічного функціонування підприємства. Норма запасу – це мінімальна кількість матеріальних ресурсів, яка повинна знаходитися на підприємствах або в організаціях для нормального процесу постачання.

Нормативна величина виробничих запасів залежить від:

- обсягу потреби підприємства в різних видах сировини і матеріалів; - періодичності та кількості одночасного запуску або безперервності витрати матеріалів у споживача;

- періодичності виготовлення і відвантаження відповідної продукції підприємствам-постачальникам; - розмірів транзитних норм постачання;

- місце розташування підприємства споживача по відношенню до постачальників; - виду транспорту, що використовується;

- сезонності постачання та споживання матеріалів.

Метою нормування виробничих запасів є визначення такого їх рівня, який забезпечував би рівномірність і ритмічність випуску продукції. Порушення ритмічності виробництва тісно пов'язане з реалізацією продукції, отже це впливає на отримання прибутку.

За своєю суттю норматив виражає середню потребу у виробничих запасах. Розрахунок нормативу виробничих запасів здійснюється в розрізі окремих їх видів за призначенням (поточний, підготовчий, страхової та сезонний) з широким залученням для цього фактичних даних підприємства з організації матеріально-технічного постачання за ряд років.

Розглянемо декілька видів запасів:

1. Поточний запас призначається для забезпечення безперебійного живлення виробництва в перервах (інтервалах) між надходженнями матеріалів від постачальника. Його розміри визначаються частотою або інтервалами поставки. Величина поточного запасу дорівнює плановому інтервалу поставки, а норма його приймається рівною половині інтервалу між поставками. Середній поточний запас вдвічі менше максимального, так як він повинен бути забезпечений в середині інтервалу між двома поставками і визначається за формулою (1.5):

Sпот = p · t , (1.5)

де р – середньодобове споживання матеріальних ресурсів;

t – інтервал поставки;

Середньодобове споживання матеріальних ресурсів визначається наступним чином:

p = р рік/360 = р квартал/90 = р місяць/30 – потреба в матеріальних ресурсах.

Середній плановий інтервал між двома поставками визначається діленням величини планової партії поставки на середньодобове споживання конкретного матеріалу в плановому році.

Є декілька методів визначення інтервалу поставки, серед яких слід виділяти слідуючі:

1. Метод визначення інтервалу поставки, якщо він залежить від мінімальної норми відпуску матеріалів:

t = B / P,

де B – мінімальна норма відпустки матеріалу; P – середньодобова витрата матеріалу.

2. Метод визначення інтервалу постачання за допомогою вантажопідйомності транспортних засобів, що здійснюють перевезення:

t = G / P,

де G – вантажопідйомність цих коштів.

3. Розрахунковий метод середньозваженого інтервалу поставки:

tвзв = ((tф · B) / B,

де tф – фактичний інтервал за минулий період; B – розмір партії.

Для розрахунку середньозваженої партії поставки підсумовуються надходження матеріальних ресурсів у всіх її формах.

2. Страховий запас створюється для забезпечення виробництва при відхиленні фактичних умов поставок і споживання матеріальних ресурсів від запланованих. Тому в діючих методичних документах величина страхового запасу в натуральному вираженні приймається рівною 25% максимального відхилення рівня запасу перед поставками від його середнього значення, а у відносному визначається діленням норми запасу в натуральному виразі на середньодобове споживання в році, що аналізується.

Величину страхового запасу обчислюють за формулою:

Зстр = (Р · (t'ф-tср) · В / В ',

де t'ф – фактичні інтервали, які перевищують середній інтервал поставки;

tср – середній інтервал між поставками;

В – розмір партії;

В '– величина партії, яка відповідає інтервалу поставки t'ф.

3. Підготовчий запас пов'язаний з попередньою підготовкою матеріалів до виробничого споживання.

4. Сезонний запас утворюється в умовах сезонного виробництва і споживання матеріалів чи при сезонному функціонування транспорту по доставці вантажів. Обидва ці види запасів розраховуються за принципом прямого рахунку і за тією ж методикою. За наявності сезонного запасу потреба в страховому запасі виключається. Сезонний запас визначається за наступною формулою:

З = Р · t,

де Р – середньодобова витрата матеріальних ресурсів у підготовчий або сезонний період;

t – інтервал, тривалість в перерві між надходженням і витратою матеріальних ресурсів.

Величина запасів перебуває в певній залежності від величини потреби, хоча і прямої пропорції в їх зростанні не повинно бути. Вивчення цієї залежності за окремими видами матеріальних ресурсів може сприяти значному вдосконаленню діючих методів нормування виробничих запасів в усіх їх різновидах. Для цього існують моделі залежності величини запасів від кількості поставок в певний період часу, і норми запасів у натуральних вимірах залежно від потреби в матеріалах.

Для забезпечення безперервного і ефективного функціонування практично будь-якої організації необхідно створення запасів. У будь-якій задачі управління запасами потрібно визначати оптимальну кількість продукції, що замовляється та строки розміщення замовлення. Тому в 1 розділі курсової роботи ми розкрили такі поняття:

Запаси – це гарантія можливості виконання будь-якого замовлення.

Оптимальний розмір запасів – це такий розмір запасів, при якому витрати на їх зберігання та втрати від дефіциту запасів мінімальні.

Норма запасу – це мінімальна кількість матеріальних ресурсів, яка повинна знаходитися на підприємствах або в організаціях для нормального процесу постачання.

Стратегія управління запасами – це сукупність дій для досягнення оптимального обсягу запасів на підприємстві.

Сучасні концепції управління виробничими запасами сприяють раціональному використанню матеріальних ресурсів на підприємстві.

Великі резерви збільшення ефективності діяльності підприємства закладені саме в раціональному управлінні виробничими запасами. Економія на закупівлі, зменшення витрат транспортування, забезпечення надійності постачання і виробництва, попередження можливих коливань цін на матеріальні ресурси через систему буферних запасів, урахування сезонних коливань виробничої програми або попиту, виконання графіка виробництва визначають ефективність економіки підприємства.

http://otherreferats.allbest.ru/emodel/00189283_0.html Моделі оптимізації управління запасами

Основні типи моделей управління запасами

Для вирішення проблем, пов'язаних із запасами призначені моделі управління запасами. Математичні моделі управління запасами дозволяють знайти оптимальний рівень запасів деякого товару, який дозволяє мінімізувати сумарні витрати на закупку, оформлення й доставку замовлення, зберігання товару, а також збитки від його дефіциту. Моделі повинні відповідати на два основні питання: скільки замовляти продукції та коли замовляти

Відповіді на ці запитання лежать у площині:

• визначення об’єкта управління, яким можуть бути запаси матеріалів, запаси незакінченої продукції, запаси готових виробів;

• визначення цілей управління запасами, серед яких можна розглядати зниження рівня запасу, зниження витрат запасу, підвищення надійності виробничих процесів тощо;

• визначення інструментів управління запасами. До безпосередніх інструментів можна віднести встановлення норм, регулювання параметрів запасів. До опосередкованих інструментів належать механізми фінансування, стимулювання тощо;

• визначення умов ефективного управління запасами, до яких можна віднести знання структури запасів за різними класифікаціями, інформаційне забезпечення руху запасів, наявність процедур управління запасами, організаційне забезпечення відповідальності тощо;

• визначення механізмів інтеграції рішень у ланцюзі поставок, серед них узгодження цілей учасників логістичного каналу, розподіл витрат і прибутку між учасниками логістичного каналу тощо

Управління запасами має два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці. Другий аспект пов’язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва. При цьому визначають терміни та обсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, які допомагають у прийнятті таких рішень.

Існує безліч різноманітних моделей, кожна з яких підходить до певного випадку. Всі моделі управління запасами можна розділити на групи: - детерміновані моделі управління запасами,

- моделі оперативного управління запасами при випадковому попиті,

- моделі управління запасами в системі з періодичними перевірками при випадковому попиті,

- моделі управління запасами протягом одного періоду,

- динамічні моделі управління запасами.