Характеристики та приклади завдань до вправ, що вчать анотуванню та реферуванню текстів (практичне письмо)

Вправи, спрямовані на розвиток анотування та реферування текстів (практичне письмо) доцільно розглядати разом, тому що, незважаючи на різницю у цих видах письма, всі вони мають одну суттєву спільну рису - орієнтованість на передання змісту чужого писемного або усного тексту.

Для реферування та анотування види вмінь практично зводяться до одного вміння - якомога ефективніше компресувати авторський текст (писемний або усний) так, щоб не втратити основної інформації, але позбутися від другорядної.

Реферат та анотація пишуться для інших людей, тут неприпустимі пропуски службових слів, скорочення слів, виділення кольором тощо. Але оперування переважно іменниками, дієсловами та займенниками з мінімаль­ним використанням прикметників та прислівників, пропуск конкретних прикладів та ілюстративного матеріалу з авторського тексту необхідні. При цьому реферат вимагає передання як теми (про що текст), так і реми (що головне сказано про тему та які основні висновки зроблено) авторського тексту з вилученням всієї другорядної та ілюстративної інформації, яка додатково по­яснює та ілюструє тему й рему. Анотація передає тільки тему авторського тексту без реми, тому вона завжди значно коротша за реферат того ж тексту.

Усі вміння розвиваються насамперед у процесі читання або слухання текстів, які треба письмово викласти-переказати, реферувати або анотувати, ніж власне у процесі письма. Для цього слугують завдання типу:

1. Виділіть у тексті основну та другорядну інформацію та визначте, яка інформація повинна бути обов'язково відображена у рефераті тексту, а яку можна опустити без суттєвої шкоди для основного змісту (реферування).

2. Визначте тему та рему тексту та усно сформулюйте тему та рему не більш ніж двома-трьома реченнями. Які з формулювань, зроблених Вами, Ви включили б до анотації тексту, а що увійшло б до реферату? (анотування та реферування).

3. Прослухайте коротку лекцію та скажіть, що з почутої інформації потрібно було б внести до конспекту лекції, а що можна опустити.

4. Прочитайте оповідання (яке Вам надалі необхідно викласти письмово, не дивлячись у текст-оригінал), та визначте, які ознаки структури, композиції, стилю цього оповідання обов’язково повинні знайти відображення у Вашому викладенні.

Власне вправи на написання рефератів та анотацій є продовження здебільшого рецептивних вправ, пов'язаних із аналізом прочитаного або прослуханого тексту: Напишіть реферат/анотацію тексту, який прочитали та проаналізували (треба обов'язково вказувати максимально припустимий обсяг конкретного реферату або анотації — кількість речень, слів або знаків, інакше, особливо на початковому етапі, студенти будуть намагатися викласти текст-оригінал детально). Усі такі вправи є вправами на розвиток навічок та формування вмінь письма, читання та аудіювання.

Вправи є рецептивні, тому що цілком базуються на читанні або слуханні, репродуктивні, тому що в них так чи інакше відтворюється прочитаний або прослуханий текст, та продуктивні, оскільки сприйнятий текст обов’язково переробляється у процесі відтворення. Вмотивованість та комунікативність вправ, що розглядаються, залежать від формулювання інструкції. Наприклад, наведене вище завдання на реферування прочитаного тексту можна сформулювати інакше: Текст, що Ви прочитали, містить багато інформації, потрібної для Вашого проекту з аналізу методики навчання письма німецькою мовою у вищий школі. Складіть реферат тексту для доповнення матеріалів з такої методики, який Ви збираєте в рамках проекту.

Вправи можуть мати рольовий ігровий компонент. Вони обов'язково мають природну опору в тексті, який реферується, викладається тощо. Природну опору можна доповнювати спеціально створеною опорою, такою як план викладу, початкове або кінцеве речення реферату, «структурний скелет» (початок речень, структурна схема) реферату або анотації, список ключових слів та скорочень, тощо. У цих випадках вправи стають умовно-комунікативними з повним або частковим керуванням (у двох прикладах вище воно - мінімальне). Нарешті, треба зауважити, що якщо виконання вправ на реферування, анотування потрібне на всіх етапах навчання.

Реферуванню та анотуванню наукової статті або тексту можуть передувати серії вправ на перевірку повного розуміння даного тексту. Наприклад:

HANDELSREGISTER

Wer nicht registriert ist, existiert auch nicht. Jedenfalls nicht offiziell, nicht amtlich. Das Personenstandsregister bescheinigt die Geburt, die Heirat, den Tod. Ohne diese registrierten Beweise sind alle augenscheinlichen Beweise nicht rechtskräftig. Dаs ist keine bürokratische Spitzfindigkeit, sondern tatsächlich unumgänglich. Jeder kann durch seine bloße Existenz davon überzeugen, dass er geboren ist. Aber wann und wo? Dazu braucht man eine Bescheinigung. Von Verwandten oder Bekannten? Sie könnten beeinflusst, sogar bestochen sein. Nötig ist der Nachweis durch eine unbeeinflussbare, eine neutrale Stelle. Das ist die Behörde, die eine amtliche Registereintragung, als für jeden zweifelsfrei ausweist. Sogar im nichtöffentlichen Bereich verwendet man Register. Jeden Fernsprechteilnehmer hat sein eigenes Telefonregister im Notizbuch. Und jede Firma hat eine Registratur, in der sie ihre Schriftstücke und Belege nach bestimmten Einor­dnungsmerkmalen aufbewahrt, sprich registriert.

Was für den Bürger das Personenregister, für den Grund­stückseigentümer das Grundbuch, für den Reeder das Schiffsregister, das Vollkaufleute werden hier bei dem für den Firmensitz zuständigen Amtsgericht eingetragen. Das sind stark vereinfach- alle ausschließlich eine kaufmännische Tätigkeit ausüben und nicht zum Kleingewerbe gehören wie z. B. die Inhaber kleiner Gaststätten oder Läden.

Im Handelsregister unterscheidet man Teil A und Teil B. Im ersteren werden die Einzelunternehmen und die Personengesell­schafter eingetragen: Name, Sitz und Tätigkeitsart der Unternehmung, die Höchstform und der Tag der Gründung sowie Name und Wohnsitz des oder Prokuristen der Firma. Bei den Kapitalgesellschaften werden außerdem noch das vorhandene Grundkapital und Name und Wohnsitz des Vorstandsvorsitzenden bzw. des Geschäftsführers der GmbH vermerkt. Ferner müssen Zweigniederlassen der Firma, ein Vergleichs oder gar Konkurrenzverfahren oder die Liquidation, das ist die freiwillige Auflösung, eingetragen sein. Wenn eine Eintragung nicht mehr stimmt, z. B. Beim Widerruf einer Prokura, oder wenn das Unternehmer aufgehört zu bestehen, dann werden die Eintragungen rot unterstrichen. Sie gelten damit als gelöscht.

Jeder Vollkaufmann ist verpflichtet, seinen Betrieb zur Eintra­gung ist Handelsregister anzumelden. Unter den amtlichen Bekann­tmachungen wird die Eintragung im der Tageszeitung und im Bundesanzeiger veröffentlicht. Damit ist die Firma geschützt. Wer von nun an im Bundesgebiet denselben Namen gebraucht, kann auf Unterlassung und bei erwiesenem Schaden auch auf Schadenersatz verklagt werden. Alle Angaben in Register gelten rechtlich als unbestreitbare Tatsachen. Jeder kann das Register einsehen und sich auf die Richtigkeit der Eintragungen verlassen. Wenn nötig ist, kann er sich so­gar darauf berufen. Das könnte z. B. für jemanden, der in eine Unter­nehmung als Gesellschaften eintreten will, sehr wichtig werden. Gegen eine Gebühr kann man auch eine Abschrift der Eintragung verlangen. Wie jedes öffentliche Register dient auch das Handels­register ganz allgemein der Erhöhung der Rechtssicherheit.

Етапи підготовки до анотації наукової статті «Handelsregister»:

1. Студенти отримують новий науково-популярний фаховий текст, читають заголовок до нього і висловлюють припущення про можливий зміст даного тексту по цьому заголовку.

2. Студентам пропонується переглянути за декілька хвилин даний текст і написати (на рідній або німецькій мові), про що мовиться в даному тексті.

3. Студенти мають розділити текст на смислові частини і запропонувати їх назви.

4. Студенти виконують вправи на вдосконалення навичок осмислення інформації для подальшого анотування і реферування тексту.

Система вправ може мати і наступний характер:

Aufgabe 1. Beantworten Sie die Fragen zum Text:

1. Wer kann nicht existieren?

2. Was bescheinigt das Personenstandsregister?

3. Wozu braucht man eine Bescheinigung?

4. Was hat jeden Fernsprech teslnehmer?

5. Was hat jede Firma?

6. Was ist für die Unternehmung der Wirtschaft wichtig?

7. Welche Teile unferscheidel man im handels register und was bezeichnen sie?

8. Wozu ist jeden Vollkaufmann verplichtet?

9. Was kann jeder einsehen?

Aufgabe 2.. Bestimmen Sie richtige oder falsche Bestätigungen zum Text mit den Bezeichnungen „R“ oder „F“

1. Ohne diese registrierten Beweise sind alle augenscheinlichen Beweise

2. Jeder kann durch seine bloße Existenz davon überzeugen, daß er geboren ist.

3. Jeden Firma hat eine Registratur, in der sie ihre Schriftstücke und Belege nach bestimmten Einordnungsmerkmalen aufbewahrt, sprich registriert.

4. Im Handelsregister unterscheidet man Teil A, Teil B und Teil C.

5. Im ersteren werden die Einzelunternehmen und die Personen­gesellschafter eingetragen: Name, Sitz und Tätigkeitsart der Unternehmung und Prokuristen der Firma.

6. Jeder Vollkaufmann ist verpflichtet, seinen Betrieb zur Eintra­gung ist Handelsregister anzumelden.

7. Damit ist die Firma geschützt nicht.

8. Jeder kann das Register einsehen und sich auf die Richtigkeit der Eintragungen verlassen.

9. Wie jedes öffentliche Register dient auch das Handelsregister gans allgemein der Erhöhung der Rechtssicherheit.

Aufgabe 3. Enden Sie die Sätze aus dem Text und übersetzen Sie ins Ukrainische:

a. Wer nicht registriert ist,

b. die Geburt, die Heirat, den Tod.

c. Jeden Fernsprechteilnehmer hat… im Notizbuch.

Після виконання вищенаведених типів завдань до тексту, студенти отримують завдання написати анотацію за вказаною темою. Приклад анотації до даного тексту може мати наступний вигляд:

Kurze Inhaltsangabe

Wer nicht registriert ist, existiert auch nicht. Jedenfalls nicht offiziell, nicht amtlich. Das Personenstandsregister bescheinigt die Geburt, die Heirat, den Tod. Jeden Fernsprechteilnehmer hat sein eigenes Telefonregister im Notizbuch. Dаs ist keine bürokratische Spitzfindigkeit, sondern tatsächlich unumgänglich. Jeder kann durch seine bloße Existenz davon überzeugen, daß er geboren ist. Aber wann und wo? Dazu braucht man eine Bescheinigung. Von Verwandten oder Bekannten? Wenn nötig ist, kann er sich so­gar darauf berufen. Das könnte z. B. für jemanden, der in eine Unter­nehmung als Gesellschaften eintreten will, sehr wichtig werden.